ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Георгія Манчуленка

Народний депутат Україн II, III, IV скликань. Офіцер повітряно - десантних військ в запасі. Заступник начальника експедиції "Україна - Північний полюс - 2000".
26-05-2020 16:06

Ідіоти! Ч. 3

   Читайте початок статті, Ч. 2.
   Далі прошу звернути особливу увагу на мою примітку до статті 29, оскільки можновладні ідіоти таке «намудрували», що юридична сторона запровадження карантину через їхні «мудрування» є незаконною – Г. М.
   Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби.
   Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядкудержавних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності
   Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби.
   Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, – за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (виділено Г. М.), а також коштів фізичних осіб (а коли у цих фізичних осіб немає коштів чи мається на увазі спонсорів? – Г. М.)
   У державних і комунальних закладах охорони здоров'я та державних наукових установах лікування, медичні огляди та обстеження осіб, хворих на інфекційні хвороби, та бактеріоносіїв проводяться безоплатно (за рахунок коштів відповідних бюджетів), а також можуть проводитися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством (виділено Г. М.).
   Профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться за рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та за кошти фізичних осіб (знову ж таки, а коли у цих фізичних осіб немає коштів чи йдеться про добровільні пожертвування спонсорів? – Г. М.).
   Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення робіт, пов'язаних із епідеміологічним обстеженням, ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, порядок відшкодування понесених на це витрат.
   Витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. У випадках, передбачених законом, для цього можуть залучатися кошти підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (виділено Г. М.), а також кошти фізичних осіб (дивитися відповідну примітку в статті 8 – Г. М.) і громадських організацій, у тому числі міжнародних.
   У разі якщо епідемія чи спалах інфекційної хвороби виникли з вини встановленої юридичної або фізичної особи, витрати з Державного бюджету України та місцевих бюджетів на локалізацію та ліквідацію зазначених епідемії чи спалаху інфекційної хвороби можуть бути відшкодовані за рахунок винної особи в порядку, встановленому законом…
   Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб
   Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів
   Стаття 12. Профілактичні щеплення
   Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах
   Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
   Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні (виділено Г. М.)
   Стаття 18. Права та обов'язки підприємств, установ і організацій у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
   Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями.
   Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, мають право на:
   безоплатне лікування у державних і комунальних закладах охорони здоров'я та державних наукових установах (виділено Г. М.);
   отримання достовірної інформації про результати медичного огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб;
   звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та (або) майну внаслідок порушення законодавства про захист населення від інфекційних хвороб…
   Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями.
   Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, зобов'язані:
   вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для запобігання поширенню інфекційних хвороб;
   виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
   проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження
   Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби, контактних осіб та бактеріоносіїв…
   Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносіями…
   Стаття 28. Санітарна охорона території України…
   Стаття 29. Карантин.
   Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
   Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (в нинішній ситуації це є Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України (МОЗУ) – Г. М.), за поданням головного державного санітарного лікаря України (як я вже зазначив вище, карантин був запроваджений постановою КМУ  211 від 11 березня 2020 року відповідно до даної статті 29 і «з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року», але ця постанова КМУ нічого не каже про порушення питання щодо встановлення карантину Міністерством охорони здоров’я України, з відповідним поданням до котрого спочатку повинен був звернутися головний державний санітарний лікар України, перед КМУ, що є прямим порушенням даного Закону України: можновладці, цей факт ще раз підтверджує, що ви є ідіоти – примітка й виділення Г. М.).
   Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
   У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності (виділено Г. М.).
   До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
   Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (виділено Г. М.).
   Стаття 30. Повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах карантину
   Стаття 31. Обсерватори, тимчасові заклади охорони здоров’я (спеціалізовані шпиталі)…
   Обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні (але у цій статті мова йде лише про спеціалізовані шпиталі, а що таке спеціалізовані лікарні дана стаття не говорить – Г. М.) підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб…
   Стаття 32. Обмежувальні протиепідемічні заходи…
   Стаття 35. Облік та реєстрація інфекційних хвороб…
   Стаття 36. Порядок епідеміологічного обстеження (розслідування) епідемій та спалахів інфекційних хвороб…
   Стаття 38. Обов'язки посадових осіб закладів охорони здоров'я і медичних працівників у разі виявлення хворого на інфекційну хворобу
   Стаття 39. Заходи правового і соціального захисту медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
   Стаття 40. Оплата праці медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
   Розділ X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ…
   23. Тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб (виділено Г. М.).
   За порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом».
                      Постанова Кабінету Міністрів України
                 «Про внесення змін до пункту 2 постанови
       Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211»
                           № 377 від 14 травня 2020 року:
   «Кабінет Міністрів України постановляє:
   внести до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) – із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. № 343, зміни, що додаються... (ці зміни передбачають подальше пом’якшення карантинних обмежень – Г. М.)».  
                       Постанова Кабінету Міністрів України
          «Про встановлення карантину з метою запобігання 
            поширенню на території України гострої респіраторної  
   хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,           та етапів послаблення протиепідемічних заходів»
                          № 392 від 20 травня 2020 року:
   «Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановляє:
   1. Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі – регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»… (говориться про продовження карантину до 22 червня 2020 року, а далі мова йде про послаблення карантинних обмежень з 22 травня 2020 року в 5 етапів – Г. М.)».
                       КОДЕКС  ЦИВІЛЬНОГО  ЗАХИСТУ  УКРАЇНИ
                          № 5403-VI від 2 жовтня 2012 року:
   «Стаття 2. Визначення термінів.
   1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:
   16) зона надзвичайної ситуації (виділено Г. М.) – окрема територія, акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;…
   24) надзвичайна ситуація (виділено Г. М.) – обстановка на окремій території…, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена… епідемією… або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків…;
   25) небезпечна подія – подія, у тому числі… епідемія…, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров’ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків…
   Стаття 4. Цивільний захист.
   1. Цивільний захист – це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (виділено Г. М.)
   Стаття 6. Суб’єкти забезпечення цивільного захисту…
   Стаття 8. Єдина державна система цивільного захисту…
   Стаття 9. Функціональні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту…
   Стаття 10. Територіальні підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту та їх ланки…
   Стаття 14. Режим надзвичайної ситуації.
   1. У разі виникнення надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється режим надзвичайної ситуації (виділено Г. М.).
   Стаття 15. Режим надзвичайного стану.
   1. Режим надзвичайного стану для єдиної державної системи цивільного захисту у повному обсязі або частково для окремих її територіальних підсистем тимчасово встановлюється у межах території, на якій введено правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (він цитується нижче – виділення й примітка Г. М.).
   Стаття 16. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері цивільного захисту
   Стаття 17. Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту
   Стаття 18. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту…
   Стаття 19. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту…
   Стаття 20. Завдання і обов’язки суб’єктів господарювання…
   Стаття 21. Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту.
   1. Громадяни України мають право на:
   2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання (виділено Г. М.);
   6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій (виділено Г. М.) або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;
   7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм (виділено Г. М.).
   2. Громадяни України зобов’язані:
   1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;
   3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, правила користування засобами захисту;
   6) дотримуватися протиепідемічного… режимів…
   Стаття 28. Залучення Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, які утворені відповідно до законів України, для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій…
   Стаття 36. Медичний захист, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення…
   Стаття 37. Біологічний захист населення, тварин і рослин…
   Стаття 38. Психологічний захист населення…
   Стаття 71. Організація робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій…
   Стаття 72. Пункти управління…
   Стаття 73. Центри управління в надзвичайних ситуаціях…
   Стаття 74. Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112…
   Стаття 75. Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації…
   Стаття 76. Штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації…
   Стаття 77. Залучення сил цивільного захисту до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій»…
   Стаття 78. Режими підвищеної готовності та надзвичайної ситуації…
   2. У разі виникнення надзвичайної ситуації з тяжкими наслідками за рішенням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в Україні або у межах конкретної її території тимчасово вводиться режим надзвичайної ситуації (виділено Г. М.)
   Стаття 79. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт…
   Стаття 81. Життєзабезпечення постраждалих…
   Стаття 83. Цільова мобілізація…
   Стаття 84. Соціальний захист постраждалих…
   Стаття 87. Надання медичної та психологічної допомоги…
   Стаття 130. Планування діяльності єдиної державної системи цивільного захисту…
   Стаття 132. Наукове та науково-технічне забезпечення здійснення заходів цивільного захисту…
   Стаття 136. Отримання Україною міжнародної допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій…».
    Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану»
                        № 1550-III від 16 березня 2000 року:
   «Стаття 1. Визначення надзвичайного стану.
   Надзвичайний стан – це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров’ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню (виділено Г. М.) та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров’я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб (виділено Г. М.) із зазначенням строку дії цих обмежень…
   Стаття 4. Умови введення надзвичайного стану.
   Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим (виділено Г. М.)».
   Надзвичайний стан може бути введений в разі (виділено Г. М.):
   1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;
   2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об’єктів життєзабезпечення (виділено Г. М.);
   3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
   4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
   5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства (виділено Г. М.);
   6) масового переходу державного кордону з території суміжних держав;
   7) необхідності відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади (для України, як видно, актуальним може бути лише п. 1, оскільки у світі вирує пандемія SARS-CoV-2, та й то тільки формально, враховуючи реальну ситуацію – Г. М.)
   Стаття 6. Указ Президента України про введення надзвичайного стану.
   В Указі Президента України про введення надзвичайного стану зазначаються:
   1) обгрунтування необхідності введення надзвичайного стану відповідно до статті 4 цього Закону;
   4) перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб (виділено Г. М.) із зазначенням строку дії цих обмежень;
   5) органи державної влади, органи військового командування (виділено Г. М.) та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень
   Стаття 10. Військове командування.
   Військовим командуванням (виділено Г. М.), якому в межах, визначених цим Законом, надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування здійснювати заходи правового
режиму надзвичайного стану, є:
   Головний орган військового управління Національної гвардії України;
   Служба безпеки України; 
   Військова служба правопорядку у Збройних Силах України (виділено Г. М.)
   Стаття 15. Особливості дії нормативно-правових актів в умовах надзвичайного стану.
   Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини і громадянина, що обмежуються у зв’язку з введенням надзвичайного стану, тимчасово не застосовуються (виділено Г. М.).
   Стаття 16. Зміст заходів правового режиму надзвичайного стану.
   Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням або кримінальним правопорушенням, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи:
   1) встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан;
   2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд (виділено Г. М.);
   3) посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
   4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
   5) заборона страйків;
   6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб (виділено Г. М.).
   Стаття 17. Додаткові заходи режиму надзвичайного стану у зв’язку із надзвичайними ситуаціями техногенного або природного характеру
   Стаття 18. Додаткові заходи правового режиму надзвичайного стану у зв’язку з масовими порушеннями громадського порядку.
   У разі введення надзвичайного стану з підстав, зазначених у пунктах 2 7 частини другої статті 4 цього Закону, додатково можуть здійснюватися такі заходи:
   1) запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
   2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках – проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян (виділено Г. М.)
   Стаття 20. Залучення військових формувань до здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану (виділено Г. М.)».
   Читайте продовження статті Ч. 4.
Переглядів (271) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...