Як давні буковинці уміли обманювати смерть

Народні традиції
31 серпня 2017 року
6693
0

І ТАКЕ БУВАЛО… /

Давній і вже рідкісний обряд – «продавання дитини» - зберігся у окремих селах Чернівецької області, а ще півстоліття тому він був доволі поширеним. «Продавання дитини» є своєрідним обманом смерті: якщо новонароджене немовля дуже хворіє, або народилося воно після того, як у цій родині підряд загинуло кілька дітей, то цю дитину «продавали» через вікно: мама немовляти передавала малюка тій людині, яка його «купувала», «покупець» передавав символічну платню і казав: «Тепер це моя дитина». Іноді такій дитині давали нове ім’я, щоби вона «родилася заново».

Після «продажу» людина, яка «купила» дитину (а це переважно близький родич чи просто поважна заможна господиня з доброю енергетикою, «легка») заносила немовля у дім його матері уже через двері і віддавала назад. Як каже народна традиція, після такого обряду дитина переставала хворіти, і напасть від неї відступалася. Той, хто купив малюка, називався «покупним кумом», а врятоване немовля – «проданом». Поширений цей обряд був по усій території України. Для схожої мети (відвернути від дитини важку хворобу) був і інший звичай – виходити на дорогу і першого стрічного негайно запрошувати в куми, називали їх «куми з дороги». Цей звичай добре представлений в українських народних казках.

Як дізнаємося від краєзнавця з Путильщини Валентини Буняк, обряд «продавання дитини» там побутує і досі. В його силу вірять, щоправда вдаються до нього в крайніх випадках, коли дитинці дуже зле.

Жителька Хотинщини Євдокія О. розповідає: вона була «проданою дитиною», оскільки у її матері перед нею троє дітей не дожили і до року. «Моя мама «продала» сестрі рідній мене. Я родилася в голодовку. І моїй мамі сказали взяти свою рідну сестру за куму, аби до хресту мене тримала, і цій сестрі мене «продали». Переді мною троє у мами дітей вмерло, пожили до року і вмерли, а я видко геройка, що вижила (сміється. – Авт.)».

Вікно у етнокультурні українців є своєрідним «порталом» між двома світами, земним і потойбічним, це особливий простір і особливе місце у домі. Тому на підвіконні заборонялося сидіти, гріхом вважалося тримати вікна брудними чи розбитими, через вікно передавали хворе немовля, оскільки вважалося, що саме у такий спосіб можна обманути смерть.

Навколо родинної обрядовості (родильних, весільних та похоронних обрядів) збереглося багато такого, що відтворюється носіями народної культури без жодного пояснення, бо так було споконвіку. Людина вірить у силу традиції і довіряє їй навіть тривалість і благополуччя власного життя.

Іванна СТЕФ’ЮК,
в.о. завідувача науково-методичного кабінету
дослідження та збереження традиційної культури УМЦКБ,
спеціально для «БукІнфо» (с)

Більше новин по темі: