ВО “Свобода” заступилась за рибоохоронців, оскільки самостійно здолати шабаш і беззаконня довкола власного майна, рибоохоронцям області не під силу

Скандал з приводу майна Чернівецького управління охорони й відтворення рибних ресурсів з наступними кадровими змінами та навіть реорганізацією служби, є цілком закономірним. На сьогодні в Україні залишилися неприбраними до приватних рук тільки природні надра: земля, ліси, водні ресурси. Тим-то останні гучні події в області також були пов’язані з причетними до них структур. Це – захоплення службових кабінетів в управлінні лісового господарства та протестувальники із бензопилами під його стінами, боротьба за крісло начальника в обласній екологічній інспекції та нинішнє протистояння в обласній рибоохороні.

Про привід і перипетії справи, що тягне на справжній трилер, розповідає начальник Чернівецького Головного управління рибоохорони Ярослав Когутяк:

- З 1985 року земельна ділянка у селі Дністрівка Кельменецького району знаходяться у користуванні рибоохорони. За державні кошти тут збудували базу для нашої Кельменецької дільниці. Внаслідок кількох реорганізацій, які спіткали службу протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років, право власності на це майно свого часу не було як слід оформлене. Однак варто було інспекції торік звернутися із відповідним клопотанням до Кельменецької райради, як справа повернулася навиворіт. Райрада тут же видала на гора рішення про передачу Дністрівської бази рибоохорони у власність громад Кельменецького району. Незаконну передачу майна державної установи управління оскаржило у Чернівецькому господарському суді. Сталося диво. Суд виніс ухвалу на нашу користь, визнавши рішення райради незаконним. Однак на цьому дива закінчилися. Розгляд другої позовної заяви рибоохорони вже про визнання її права власності на майно і землю, на якій воно розміщене, суд відклав до ухвалення рішення Львівським апеляційним судом, куди звернулася з апеляцією Кельменецька райрада. Однак у Львові до розгляду справи також не дійшло. У зв’язку з тим, що…Чернівецький господарський суд має розглянути справу з приводу визнання права власності рибоохорони на майно і землю у Дністрівці.

- Якесь замкнене коло. Можливо через те, що й у цих судах “посівали” ті, хто мав намір прибрати ласий шмат землі собі до рук?

- Мабуть, що так. На справедливе розв’язання конфлікту ми ще сподівалися, коли влітку Держкомрибгосп очолив М. Шведенко, котрий раніше вже працював на цій посаді. Сподівалися марно. З чого починає роботу керівник на такій посаді? Природно, що знайомиться з колективами на місцях, входить у курс справ. Однак особистих зустрічей з працівниками регіональних відомств пан Шведенко не проводив, так само як залишив без відповіді наше звернення з приводу незаконного позбавлення інспекції майна у Дністрівці. Аж раптом стало відомо, що він їде в область. Чекали на пана голову чотири дні. Яким же було наше здивування, коли побачили його у товаристві осіб, наближених до Кельменецької райради, зокрема, брата голови Кельменецької районної адміністрації В. Ф. Харабару. Ще більше здивувалися, дізнавшись, що компанія ще три дні перед цим приїздила у Дністрівку. Крім неї під час об’їзду регіону голову Держкомрибгоспу неабияк зацікавив форелевий завод у Лопушній, Бурштинське водосховище на території Івано-Франківської області та ділянка, площею 17 га у Тернопільській області, призначена свого часу для створення риборозплідного комплексу.

- Вочевидь, ця цікавість виникла недаремно. Берегова зона в неабиякій ціні не тільки у Криму та на Дніпрі.

- Наступні події засвідчили, що інтерес київських гостей до майна і землі, що є в розпорядженні структурних підрозділів у регіонах, справді не був порожнім. На початку грудня у системі рибоохорони відбувалася атестація. Пройшла вона без ексцесів, однак уже 17 грудня керівників Чернівецького, Івано-Франківського, Тернопільського та Хмельницького управлінь терміново викликали до Києва “для вирішення виробничих питань”. Прочекали ми майже півдня. Лише перед обідом нас запросили до кабінету заступника голови Деркомрибгоспу, де також був присутнім…В. Ф. Харабара, якого представили радником голови. Після майже годинної нотації про погану роботу структурних підрозділів у їхніх областях, керівникам управлінь запропонували прийти ще й після обіду аби підписати деякі документи.

Документами виявився наказ про створення Верхньо-Дністровського басейнового управління рибоохорони на базі чотирьох обласних управлінь. Не менше, ніж він, факт створення за нашими спинами нового управління, здивувала дата наказу. Датований він був 1 грудня, тобто заднім числом, оскільки на той час вже діяла заборона на різного роду пертурбації у зв’язку із кризою.
Далі – більше. Керівником новоствореної структури призначили (кого б ви думали) пенсіонера, будівельника за фахом, який жодного дня не працював у рибоохороні, В.Ф. Харабару. А керівникам ліквідованих управлінь запропонували підписати про їхнє “вивільнення з посади внаслідок реорганізації”. Те. В якому поспіху готувалися ці папери свідчить хоча б те, що, наприклад, мені, начальнику Чернівецького управління у наказі пропонували звільнитися з посади начальника Івано-Франківського управління і т. д.

- Який сенс у цій реорганізації?

- Практичний. Розчерком пера чотири обласні управління позбавлено статусу юридичної особи. З цього часу розпоряджатися майном і землею, яка була у їхньому користуванні, має одноосібне право лише басейнове управління. Для чого це було зроблено зрозуміло з прикладу нашої спроби протистояти незаконному відчуженню майна у Дністрівці. Ну, як ще хтось виступить проти чергової “прихватизації”. А так – немає проблем.

- Але чому ж знову створили басейнове управління? Не так давно аналогічне, щоправда, з назвою Подільське басейнове управління, у структурі якого були рибінспекції кількох областей, уже існувало. Проте від басейнового принципу керування рибним господарством відмовилися саме з точки зору його нераціональності.

- А хіба йдеться про питання охорони, використання й відтворення рибних ресурсів? Навпаки. Мова не про раціональне рибокористування, а лише про майно та про те, щоби взяти від природи все можливе. З перших днів на посаді начальника басейнового управління В. Харабара почав розглядати питання введення на Дністрі промислового вилову риби з наданням відповідних ліцензій і квот господарюючим суб’єктам. Однак цього в жодному разі не можна допустити. Запровадження промислового рибальства призведе до катастрофічного зменшення риби у Дністрі та практично припинить вільне рибальство на його берегах.

- Повернемося до реорганізації. Як сприйняли цю інформацію колективи обласних управлінь?

- М’яко кажучи, без ентузіазму. Тому на загальних зборах колективи рибоохорони чотирьох реорганізованих управлінь ухвалили звернутися до Президента та прем’єр-міністра України з приводу скасування наказу, який шкодить державним інтересам, наносить збитки рибному господарству та суперечить антикризовим розпорядженням уряду.
Вбачаючи у діях голови Держкомрибгоспу не зовсім державницькі інтереси, які можуть призвести до втрати державного майна (як це сталося з подачі того ж М. Шведенка з риболовним флотом України), звернення було також направлено до голови комітету Верховної Ради України по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Заразом ми подали позови до окружного адміністративного суду Києва з вимогою скасувати незаконний наказ про створення басейнового управління.

- А на чиєму боці місцева влада в областях?

- Якщо нашим колегам обласні адміністрації допомагають в обстоюванні їхніх законних прав, то Чернівецька ОДА палець об палець не вдарила. Більше того. Як стало відомо, за клопотанням вищих посадових осіб Буковини нашу земельну ділянку у с. Дністрівка рекомендують передати приватному яхт-клубу “Буковинські вітрила”.

- Чи знаєте, хто є його власником і у скільки, за ринковими мірками, оцінюється ця ділянка?

- Наразі про прізвище чи прізвища власників клубу можна лише здогадуватися. Що ж до вартості землі, то, як нам стало відомо, за неї пропонували мільйон доларів США.

- Хто сьогодні керує рибоохороною в області, бо Ви, як відомо, не підписали наказ на ліквідацію управління.

- Також пенсіонер Ю. Лелет, який колись керував рибоохороною області та був звільнений через недбале виконання обов’язків. Рокіровка знадобилася, оскільки я відмовився ліквідувати обласне управління. Проти мене швидко сфабрикували наказ на звільнення, який видали у час мого перебування на лікарняному. Згодом з’явився ще один аналогічний наказ. На звільнення вже… звільненого керівника. Оскільки я оскаржив його у суді, на мою адресу посипалися погрози фізичної розправи та порушення кримінальних справ.

- А що змусило звернутися до ВО “Свобода”?

- Насамперед, неможливість законним шляхом обстояти справедливість, брутальна зневага до закону з боку тих, хто поклав око на державне майно і в будь-який спосіб прагне його прибрати до рук. Тим паче, ні влада, ні правоохоронні органи не реагують на наші звернення. А заручниками цієї ситуації стало чимало рядових працівників рибоохорони. Під приводом реорганізації багато з них (особливо ті, хто має мужність відкрито виступати проти незаконних рішень) може позбутися роботи і засобів до існування. Вже зараз під надуманими приводами колективу затримують чесно зароблений заробіток.

Коментар голови Чернівецької обласної організації ВО “Свобода” Віталія Мельничука.

З нашої точки зору, відбувається не що інше, як зазіхання на конституційні права громадян, спроба приватизувати спільні національні багатства. Тому, зі свого боку, ми підтримуємо законність вимог керівництва і колективу Чернівецького управління рибоохорони і будемо допомагати їм боротися за справедливість на всіх рівнях. Ми вже поінформували про ситуацію керівництво об’єднання та направили відповідні листи керівництву України, області та СБУ.

Одарка ЩУКА, для «БукІнфо» (с)

Ілюстрація: caricatura.ru