Офіційну статистику в Україні бійців АТО, які страждають на психологічні розлади ніхто не веде - експерт

АКТУАЛЬНО! /

Повернулась зі зйомок програми "Інша Україна" з Михайлом Саакашвілі. Тема найближчого випуску актуальна як ніколи. Про війну... І не тільки про поламані людські долі, але й про махінації при закупівлі та постачанні бійців різними групами товарів. Я розказала те, з чим стикаюсь майже щодня.

Про це у своєму блозі на порталі БукІнфо написала відома громадська активістка, лікар-нарколог Іванна Герасимчук.

Для виживання в бою солдатові потрібні навички та способи поведінки, які, за загальноприйнятими мірками звичайного, цивільного життя, не можна назвати нормальними. Проте вироблені стереотипи поведінки так глибоко вкорінюються в психіці, що перекладаються на поведінку в мирному житті. Руйнівна дія війни продовжує впливати на все життя ветерана, позбавляючи його одних з найважливіших рис, що визначають поведінку людини- почуттів безпеки і самоконтролю, що викликає сильну, часом нестерпну напругу. І якщо ця напруга не лікується, то розвивається посттравматичний стресовий стан.

Ми не можемо сказати, скільки атошників страждає на ПТС. Але беручи до уваги статистику локальних воєн в інших державах, обстеження ветеранів В"єтнаму, ветеранів Афганістану, то вимальовуються конкретні цифри.

Кількість самогубств перевищили бойові втрати.

Офіційну статистику бійців АТО, які страждають на психологічні розлади ніхто не веде. Але вже сьогодні кожний третій боєць, який отримав поранення, пройшов лікування та реабілітацію, страждає на залежність від знеболюючого. В аптечці IFAK міститься налбуфін (наркотичне знеболююче опіатної групи). Нажаль, ніхто не проводить диференціацію болю. Адже, гострий біль лікують одними препаратами, хронічний (артрит, невралгія, фантомний біль)- іншими. Якщо в госпіталі налбуфін- не проблема, то «на гражданці» такий боєць потерпить день-два і піде шукати знеболююче (цей препарат повинен реалізовуватись за рецептом, але не всі фармацевти дотримуються цієї вимоги).

Війна рано чи пізно закінчиться, і тожі "вилізуть" всі ці проблеми. Як показує світовий досвід локальних воєн, наркотична залежність (як від лікарських препаратів, так і від наркотиків) та алкоголізм- одні з головних проблем після повернення військових у мирне життя.

Повинна бути спеціально розроблена програма виходу після тривалого лікування із застосуванням наркотичних медикаментів. Цим повинні займатися в Міністерстві оборони, оскільки в звичайні лікарні військових не відправляють. Протягом двох тижнів поступово знижувати дозу наркотика, потім хворих переводять на транквілізатор, після чого лікування відбувається ще десь півтора місяці. І у хворого немає фізичної залежності, немає "ломки". Військовим треба медикаментозно знизити залежність і зняти її. Але цього недостатньо - після півтора місяців зняття залежності хлопці повинні ще близько п'яти місяців проходити реабілітацію, де головна складова - це робота з психологами.

Ще один недолік- потрібно змінити порядок обороту наркотичних засобів в зоні проведення бойових дій. В медротах по діючому законодавству не можуть зберігатися наркотики (ми ж живемо за мирним часом). Тому законно ввести наркотичне знеболююче раненому на полі бою, як це робиться в країнах НАТО, неможливо, як і неможливо передати в цивільні лікарні ці ліки від військових медиків.