У Ломачинцях на Сокирянщині до школярів завітали воїни - учасники АТО

  • Армія
  • 2355
  • 0

НАШІ ГЕРОЇ! / 

 

Як це, коли не знаєш, чи доживеш до завтра, розуміючи, що тебе чекають вдома батьки, діти, дружина чи дівчина? Як це – не знати, чи почуєш завтра голос сина, батька, чоловіка чи хлопця? Як усвідомлювати, що твоє життя залежить від того, стрілятиме ворог чи ні? Як?

 

Ці питання кожен день тривожать душу тим, хто на війні і тим, хто кожну секунду проводить у тривозі, чекаючи своїх героїв.

17 березня до Ломачинецької ЗОШ завітали люди, що стояли на передовій у АТО (хоча це справжня війна). Організувавши «живий» коридор, учні школи оплесками зустріли бійців – Максима Городинського, Олександра Сарабуна, Миколу Лаврика та Віктора Арнатовського. Також до нас завітали представники-волонтери громадської організації «Катарсис» м. Могилів-Подільський Микола Сандюк та Василь Маріуца, учасник бойових дій, голова громадської організації «Біла фортеця» м. Новодністровськ Павло Марценюк, волонтер, голова громадської організації «Народна сила» м. Новодністровськ Микола Данилюк.

Учителі та учні подарували концерт для бійців і волонтерів. Та головним для усіх було почути тих, хто захищає і дарує нам дні під мирним небом. Звісно, не варто було чекати від солдатів розповідей про реалії на Сході. Бійці, які пережили тривожні дні і ночі, захищали аеропорт у Донецьку, бачили на власні очі не одну смерть побратимів, розповідали нам про себе, деякі історії, дякували за матеріальну і духовну підтримку, але ні слова – про жорстокість війни.
 
Слухаючи це, я думала: «Звідки скільки сонця в душі, коли навколо ллє дощ брехні, байдужості, а іноді й нерозуміння від тих, кого захищаєш?!» Та найбільше вразив і надихнув Олександр Сарабун: він із самого початку захищав Україну, а коли йому ампутували ногу і поставили протез, не опустив руки. Пішов далі на фронт, незважаючи на думку оточуючих. Олександр Сарабун є бійцем не тільки під час воєнних дій, а й із життєвими проблемами. Коли дивишся на таких людей і чуєш їхні історії, то не тільки розумієш, хто дійсно вартий бути кумиром мільйонів, а й взагалі міняєш погляд на життя.

Учням школи поталанило тримати в руках справжній військовий інвентар, що колись був призначений для знищення ворога, а деякі навіть приміряли на себе каски та бронежилети, що захищали солдатські життя.
 
Величезний уклін заслуговують волонтери, які були присутні на цій зустрічі, бо вони є зв’язком між нами, що живемо під мирним небом, і між бійцями, котрі виборюють його для нас. Не кожен може наважитись ставити під загрозу своє життя, допомагаючи іншим. Більшість волонтерів є колишніми учасниками воєнних дій, тому розуміють, наскільки важлива на війні підтримка і допомога. Хіба ці люди також не є героями?

Учні школи також допомогли бійцям. Усі приносили для них різні харчі, а також зробили власноруч обереги.

Після такої зустрічі наповнюєшся двоякими відчуттями: розумієш, що біда і гинуть вірні сини України, але разом із тим ідеш натхненним, бо такі історії не можна просто прослухати, і пройнятий гордістю за свій народ.

Нехай Бог береже кожного солдата, що зараз там виборює нам мир і дає терпіння тим, хто їх чекає.

Іванка ГАЙДЕЙ, с. Ломачинці, Сокирянщина
 
 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації