«Після року в АТО мені не вистачає терпіння від того, що твориться в міськраді» - Ставчанський

Депутат міськради від «Самопомочі» Олександр Ставчанський розповідає про роботу з виборцями та ситуацію у міськраді. Він проводить прийом двічі на місяць – в офісі партії на вулиці Руській та в ЖКБ-52 на бульварі Героїв Крут. Увечері 16 листопада ми вирішили перевірити, чи знаходить обранець час для своїх виборців.

Поблизу п’ятого під’їзду будинку №4 на Бульварі ліхтарі не світять, але чути звуки бензопили. Коли ми підійшли поближче, то побачили двох чоловіків у темному одязі, які пилили дерева і виносили їх за територію будинку. Як виявилося, одним із цих чоловіків був Олександр Ставчанський.

«Після року в АТО мені не вистачає терпіння від того, що твориться в міськраді»

– Ви спеціально влаштовуєте такі «пилорубки» перед тим, як приймати виборців? – запитую депутата.

– Та чого спеціально? По ситуації, як вийде, – відповідає Ставчанський, запрошуючи мене до під’їзду, де вже зібрався натовп людей до нього на прийом.

У невеличкій кімнаті на першому поверсі під’їзду шумно і тісно. Десь зо 15 людей прийшли до голови житлово-будівельного кооперативу з проханням роз’яснити питання по комунальних платіжках.

Сідаємо з Олександром за вільний стіл поблизу.

«До речі, ви помітили, що коли ми пилили дерева, ніхто не підійшов і не спитав – хто, що, чому, - каже він. - Може, чимось допомогти? Цим займаюся я і голова кооперативу. Але хотілося, щоб такі проблеми вирішувались не одноосібно депутатом, а громадою, спільними зусиллями. Бо, виходить, що якщо виникають якісь проблеми, то вони лягають на плечі лише голови кооперативу або лише депутата цього округу».

– Скільки людей приходить на прийом і чим ви їм допомагаєте?

– Більшість людей просто телефонують. Гадаю, що одна з тих проблем, яку мені вдалося вирішити, і я пишаюся цим – це проблемна забудова на Головній, 214. На третій сесії нашої каденції виносилося питання про зміну цільового призначення на цій території. Я тоді ще не до кінця розумів, що там до чого. Але потім зрозумів, що там має відбуватися будівництво – і це на моєму окрузі. Я зняв на довивчення це питання. Провели п’ять засідань робочої групи. І прийняли рішення про зняття з розгляду цього питання. Бо там велика щільність забудови, аварійний стан прилеглих будинків і конфліктна ситуація з мешканцями будинків. Тому перед тим, як щось будувати, я раджу всім забудовникам: спочатку радьтеся з мешканцями, що вони думають про це.

Нещодавно один із мешканців будинку зателефонував з проханням допомогти винести на п’ятий поверх холодильник.

– Ви є одним із найбагатших депутатів, очевидно, завдяки бізнесу (у 2015 році задекларував понад 2 мільйони гривень заробітку, – авт.). Як підприємницька діяльність впливає на депутатську?

– (Сміється, – авт.) Я підприємець. А те, що в мене такий фінансовий обіг вказаний у декларації – це ознака того, що я ще й займаюся страхуванням. Якщо у мене вказано два чи три мільйони гривень у декларації про доходи, то це не обов’язково всі зароблені мною гроші. Я публічно показав усі ці кошти і заплатив за останні два роки близько 300 тисяч гривень податків. Гадаю, якби всі депутати так само відкрито публікували свої справжні доходи, то місцевий бюджет отримував би більше грошей.

«Після року в АТО мені не вистачає терпіння від того, що твориться в міськраді»

– Як ви ставитесь до того, що міськрада перетворилась на так званий «клуб інтересів депутата Василя Продана»?

– Знаєте, як кажуть, сліпий почує, що є така група інтересів, а глухий побачить. Насправді так, вона існує, і всі це бачать. І мені би хотілося, щоб наша громада міста нарешті зробила якісь висновки. Я взагалі би пропонував ухвалити закон: якщо ти один раз уже був депутатом і за період свого депутатства нічого не зробив, то вже другий раз ти не маєш права балотуватися. У нас є депутати, які вже по три-чотири скликання обрані.

– Як ви почуваєтеся в такому політичному середовищі?

– Авжеж важко! На жаль, нині такий період у міськраді, коли ти як депутат нічого не вирішуєш. За тебе все вирішують, а ти лише сидиш збоку і спостерігаєш. Хочеться, щоб була робота з користю для міста. Бо через ці непотрібні дискусії і звинувачення реальні справи в місті блокуються…

– Чи є у міськраді адекватні люди, яким така ситуація не подобається?

– Мені вистачить пальців оцих двох рук, щоб порахувати людей, які є адекватними у міській раді. Але, на жаль, не в їхніх силах щось кардинально змінити. Я сподіваюся, що, можливо, хтось одумається, зробить якісь висновки і почне працювати на благо міста.

- Не секрет, що у «Самопомочі» депутати поділяються на кілька груп впливу. Є групи Продана, Чинуша і Бурбака. Ви, очевидно, належите до останньої…

- Я був колись помічником депутата міськради Юрія Ватаманюка. Я вважаю, що набрався у нього непоганого досвіду. Я тоді був перед вибором – або я стану помічником депутата від «Фронту змін», або я стану помічником депутата райради від Партії регіонів. Але я обрав співпрацю з «Фронтом змін», бо вже тоді я вважав, що ПР – це велике зло. Я досі вважаю, що зробив правильний вибір.

- Які у вас стосунки з Максимом Бурбаком?

- У нас місто маленьке, всі одне одного знають. Але нічого більшого – ні кум, ні брат, ні сват. Мій сервіс шиномонтажу знаходиться поруч з територією «Гравітону», і часто говорять, що я начебто працюю на Бурбака. Але моє підприємство ніякого стосунку до «Гравітону» не має.

- Чи впливає Бурбак на ваші голосування і діяльність?

- Ні, ні в якому разі. Я абсолютно самостійна і незалежна людина.

- Як ставляться до ваших близьких стосунків з «НФ» у керівництві партії «Самопоміч»?

- Скажу відверто, я писав уже три пояснення щодо Бурбака і щодо моєї колишньої роботи помічником. Очевидно, хтось написав на мене скаргу, але я досі не знаю хто, тож з центрального штабу «Самопомочі» надійшла інформація, що я повинен дати пояснення. Я відправив чіткі пояснення.

«Після року в АТО мені не вистачає терпіння від того, що твориться в міськраді»

- А як у партії ставляться до стосунків ваших колег з «Рідним містом»?

- За останні півроку я не отримав чіткої інформації щодо моїх колег. У мене особисто є багато запитань до колег, на які я відповідей не отримав. Я сподіваюся, що, можливо, щось зміниться. Але я вважаю, що те, що зараз відбувається, не повинно продовжуватись далі. Скажу чесно, мені після одного року перебування в зоні АТО нині просто не вистачає терпіння.

- Як можна вирішити проблему секретаріади? Чи нам уже не потрібен секретар?

- Були кілька спроб обрати секретаря. Я навіть не знаю, хто міг би зараз стати секретарем і змінити ситуацію в раді на кращу. Я думаю, що ця каденція попрацює без секретаря. Хоча вчорашній приклад із подоланням вето довів, що у нас в будь-який момент ситуація може кардинально змінитися.

- Ваше ставлення до ситуації з депутатом Ростиславом Біликом?

- Ситуація негативна. Неприємно, що студенти понесли покарання. І суди відтягуються постійно. Я вважаю, що потрібно розібратися в цій ситуації, і розставити всі крапки над «і», щоб ми до цього вже не поверталися. Якщо людина винна, то вона повинна відповідати за свої вчинки. Якщо вона підкуповувала, і є докази цього, то людина повинна сісти у в’язницю. Такий закон, і він один для всіх.