Біла Криниця: село з туристичною перлиною та відсутністю розвитку (ФОТО)
ЧУДЕСА ПОРУЧ /
Білокриницьке старообрядництво є унікальним явищем не лише для Буковини й України, але й цілого світу. Традиції, культура, соціальний уклад разюче відрізняються від звичного для сучасної людини образу життя.
Гнані імперськими церковними реформаторами росіяни, які сповідували православ'я старого канону, понад 200 років тому прибули до буковинських земель. І на окраїні Австро-Угорщини облаштували свою общину.
За роки проживання на Буковині старообрядці не вмішувалися в політичний і навіть соціальний устрій кожної з держав, які приходили на наші землі. Однак така закритість зіграла не на користь представникам доніконівського православ'я. З часом життя старовірів-липован, як їх ще називають, перетворилося на існування.
Сьогодні в Білій Криниці, яка стоїть на межі з Румунією, налічується до 80 людей. В селі відсутні фактично всі соціальні установи. Ні школи, ні пошти, ні медпункту, ні магазину. Маршрутка ходить сюди лише двічі за день. Біла Криниця, в якій ще зберігаються неповторні традиції старообрядництва, в якій стоїть прекрасний Успенський Собор потроху зникає.
П’ять років тому в селі заснували перший і єдиний музей “Світовий центр старообрядництва”. За кошти Євросоюзу облаштували приміщення, яке повинно слугувати і музейним хранилищем, і виставковою залою, і залом для конференцій, трапезною, інформаційним центром тощо. Таке нововведення стало одним з перших кроків до розвитку туристичної привабливості Білої Криниці.
“Село маленьке з великими традиціями, з великою історією. Але також є проблеми, які ми намагаємося вирішувати на місцевому рівні. Одна з великих проблем, це дороги. Ми скільки стараємось, боремось, пишемо проекти... От хочеться, дійсно, доріг, щоб затягнути сюди туристичні маршрути. Всі ми прекрасно розуміємо, що коли прийдуть туристи сюди, то з собою привезуть і кошти”, - зазначає Петро Остафійчук, сільський голова Старого Вовчинця, до юрисдикції якого входить і Біла Криниця.
В музеї наразі розміщується лише незначна частина всіх артефактів, якими багате село. За словами директора Оксани Дядюшко, зараз можна побачити лише ті речі, якими старовіри користуються в побуті, це молитовні подушечки для рук, жіночі головні убори, традиційний одяг, ікони, книги і добірка старих фотографій.
“На сьогоднішній день наш музей дуже молодий і в нас дещо не вистачає наших експонатів. Не в тому сенсі, що їх не вистачає, вони зараз знаходяться в обласному музеї в Чернівцях у згорненій експозиції, оскільки в нашому музеї немає сигналізації. І справді проблема полягає в тому, що шукаємо спонсорів, хто би міг нам допомогти, тому що для районного бюджету по кошторису це не підйомна сума. Хоча впринципі 28,5 тисяч гривень може для когось показатися дійсно копійками. Як тільки зробимо сигналізацію, одразу тисячу експонатів будуть повернуті нам в музей”, - розповідає Оксана Дядюшко.
Попри закритість старообрядницького життя та невтручання в державні проблеми сьогодення змусило чоловіків з села взяти до рук зброю і стати на захист своєї землі, своїх сімей. Про своїх героїв, які брали і беруть участь в АТО на Сході України, в музеї розгорнули відповідну експозицію. Всього з Білої Криниці воювати пішли 22 чоловіки.
Білокриничанин Євген Гринчук був пораненим на війні. Молодий хлопець проходив тривалий курс реабілітації. Моменти його відновлення зафіксував відомий український фотожурналіст і документальний фотограф Олексій Фурман. Пізніше світлини в рамках серії “Життя після поранення” отримали нагороду на престижному Documentary Photo Awards. Тепер ці фотографії виставлені в музеї, як свідчення подвигу наших хлопців. Сам же Євген мовчазний, ніяковіє від надмірної уваги до нього.
“Так, наші чоловіки взяли до рук зброю сьогодні. Але вони взяли її не для того, щоб убивати, а для того, щоб захищати. Вони сьогодні вийшли на захист наших сімей”, - каже Оксана Дядюшко, в якої чоловік прикордонник, а брат чоловіка - учасник АТО.
Сьогодні Біла Криниця виглядає сірим селищем на одвірках Буковини. Однак ошатний, хоча й нереставрований, Успенський Собор, унікальна культура старообрядців, немов перлина, виблискують з болота. Розвиток туризму в цих краях дозволить заробити гроші для відновлення інфраструктури, відновлення школи, дитсадка, медичного пункту. Щоб старовіри могли продовжувати своє закрите життя без пошуків щастя де-інде.
Білокриницьке старообрядництво є унікальним явищем не лише для Буковини й України, але й цілого світу. Традиції, культура, соціальний уклад разюче відрізняються від звичного для сучасної людини образу життя.
Гнані імперськими церковними реформаторами росіяни, які сповідували православ'я старого канону, понад 200 років тому прибули до буковинських земель. І на окраїні Австро-Угорщини облаштували свою общину.
За роки проживання на Буковині старообрядці не вмішувалися в політичний і навіть соціальний устрій кожної з держав, які приходили на наші землі. Однак така закритість зіграла не на користь представникам доніконівського православ'я. З часом життя старовірів-липован, як їх ще називають, перетворилося на існування.
Сьогодні в Білій Криниці, яка стоїть на межі з Румунією, налічується до 80 людей. В селі відсутні фактично всі соціальні установи. Ні школи, ні пошти, ні медпункту, ні магазину. Маршрутка ходить сюди лише двічі за день. Біла Криниця, в якій ще зберігаються неповторні традиції старообрядництва, в якій стоїть прекрасний Успенський Собор потроху зникає.
П’ять років тому в селі заснували перший і єдиний музей “Світовий центр старообрядництва”. За кошти Євросоюзу облаштували приміщення, яке повинно слугувати і музейним хранилищем, і виставковою залою, і залом для конференцій, трапезною, інформаційним центром тощо. Таке нововведення стало одним з перших кроків до розвитку туристичної привабливості Білої Криниці.
“Село маленьке з великими традиціями, з великою історією. Але також є проблеми, які ми намагаємося вирішувати на місцевому рівні. Одна з великих проблем, це дороги. Ми скільки стараємось, боремось, пишемо проекти... От хочеться, дійсно, доріг, щоб затягнути сюди туристичні маршрути. Всі ми прекрасно розуміємо, що коли прийдуть туристи сюди, то з собою привезуть і кошти”, - зазначає Петро Остафійчук, сільський голова Старого Вовчинця, до юрисдикції якого входить і Біла Криниця.
В музеї наразі розміщується лише незначна частина всіх артефактів, якими багате село. За словами директора Оксани Дядюшко, зараз можна побачити лише ті речі, якими старовіри користуються в побуті, це молитовні подушечки для рук, жіночі головні убори, традиційний одяг, ікони, книги і добірка старих фотографій.
“На сьогоднішній день наш музей дуже молодий і в нас дещо не вистачає наших експонатів. Не в тому сенсі, що їх не вистачає, вони зараз знаходяться в обласному музеї в Чернівцях у згорненій експозиції, оскільки в нашому музеї немає сигналізації. І справді проблема полягає в тому, що шукаємо спонсорів, хто би міг нам допомогти, тому що для районного бюджету по кошторису це не підйомна сума. Хоча впринципі 28,5 тисяч гривень може для когось показатися дійсно копійками. Як тільки зробимо сигналізацію, одразу тисячу експонатів будуть повернуті нам в музей”, - розповідає Оксана Дядюшко.
Попри закритість старообрядницького життя та невтручання в державні проблеми сьогодення змусило чоловіків з села взяти до рук зброю і стати на захист своєї землі, своїх сімей. Про своїх героїв, які брали і беруть участь в АТО на Сході України, в музеї розгорнули відповідну експозицію. Всього з Білої Криниці воювати пішли 22 чоловіки.
Білокриничанин Євген Гринчук був пораненим на війні. Молодий хлопець проходив тривалий курс реабілітації. Моменти його відновлення зафіксував відомий український фотожурналіст і документальний фотограф Олексій Фурман. Пізніше світлини в рамках серії “Життя після поранення” отримали нагороду на престижному Documentary Photo Awards. Тепер ці фотографії виставлені в музеї, як свідчення подвигу наших хлопців. Сам же Євген мовчазний, ніяковіє від надмірної уваги до нього.
“Так, наші чоловіки взяли до рук зброю сьогодні. Але вони взяли її не для того, щоб убивати, а для того, щоб захищати. Вони сьогодні вийшли на захист наших сімей”, - каже Оксана Дядюшко, в якої чоловік прикордонник, а брат чоловіка - учасник АТО.
Сьогодні Біла Криниця виглядає сірим селищем на одвірках Буковини. Однак ошатний, хоча й нереставрований, Успенський Собор, унікальна культура старообрядців, немов перлина, виблискують з болота. Розвиток туризму в цих краях дозволить заробити гроші для відновлення інфраструктури, відновлення школи, дитсадка, медичного пункту. Щоб старовіри могли продовжувати своє закрите життя без пошуків щастя де-інде.
Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо (с)
Фото Максима Козменка
Більше новин по темі:
-
Будують понад 140 років: стало відомо, коли нарешті завершать символ Барселони
-
Існує здоровий баланс між роботою та особистим життям: Фінляндія сьомий рік поспіль очолила світовий рейтинг щастя
-
Ведмідь на Буковині прокинувся після зимової сплячки й ласує кукурудзою: лісівники оприлюднили відео
-
Співачка Ані Лорак, яка перебралася до Москви, хоче отримати паспорт рф
-
Toyota Land Cruiser очолив рейтинг автомобілів, що найчастіше викрадають
-
«Я знову зробила це». Співачка з Буковини Аліна Гросу втретє вийшла заміж