Дитячі аліменти: чому питання збільшення суми не вирішує проблем батьків

 

Даний закон передбачає збільшення із 30% до 50% прожиткового мінімуму, як мінімального розміру аліментів на одну дитину, а також встановлює право того з батьків, із яким проживає дитина, визначити спосіб стягнення аліментів і отримувати у спрощеному порядку аліменти на дітей.

 

Відтак, на одну дитину сума становить – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 доходу платника аліментів, але не більше 10-ти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку у разі визначення розміру аліментів від доходу одного із батьків дитини.

 

Виходячи з прав дитини, законопроект є позитивним зрушенням у даному напрямі, оскільки закріплює за дитиною не лише право на збільшення розміру аліментів, але й право власності на вказані кошти, що є інновацією сімейного законодавства.

 

Незрозуміло тільки чому в законодавця не виникають запитання щодо порядку виплати аліментів? Чому знову йдуть шляхом збільшення відповідальності за несплату аліментів, не з’ясовуючи при цьому причин їх несплати? Чому не зазначаємо, що крім аліментів, дитина потребує витрат на харчування, оздоровлення, навчання, і, зазвичай, вказані аліментні суми, встановлені судом, аж ніяк не покривають такі потреби? Чому не наголошуємо, що основна частина неплатників аліментів прикривається маленьким доходом, який в рази відрізняється від реального доходу? Де робота держави щодо укріплення сімейних цінностей, яка б попереджала необхідність сплати аліментів?

 

На ці елементарні питання відповідей досі немає, оскільки це − довгострокова перспектива, тому, вочевидь, краще тут і зараз прийняти популістське рішення щодо збільшення розміру аліментів, при цьому усвідомлюючи, що сплачувати вказані збільшені аліменти батьки не будуть, через відсутність, в тому числі, роботи виконавчої служби.

 

«Станом на 2015 рік, за даними Міністерства юстиції України, в органах ДВС перебувало 671 449 виконавчих проваджень про примусове стягнення аліментів, з них фактично виконано лише 44 747. Це навіть не чверть виконавчих проваджень, що припадає на статтю виплати аліментів» – повідомляє експерт ГО «Громадська ініціатива розумних рішень» Богдана Боднар.

 

За її словами, цифра є некоректною, оскільки дані по невідкритих виконавчих провадженнях щодо аліментів взагалі відсутні, та й багато батьків просто не звертається за виплатою аліментів.

 

«Той з батьків, кому присуджено отримання аліментів, повинен, крім виконавчого листа, зібрати та самостійно принести ще купу документів для пришвидшення процесу стягнення аліментів, фактично – виконати роботу державного виконавця», − наголошує Боднар.

 

Повідомляється, що самі постанови про відкриття виконавчого провадження, також легко скасовуються боржниками через суд, у зв’язку з елементарним недотриманням службою норм законодавства, приміром, правил повідомлення про наявне виконавче провадження (начебто відправлення кореспонденції боржникові, яку по факту ніхто не відправляє, а отже отримуємо неповідомлення боржника), через такі помилки: як накладення арешту на все майно боржника ще до повідомлення останнім про наявність виконавчого провадження, через накладення арешту на все майно, не беручи до уваги помилки у виконавчому листі, виданому судом (коли невірно зазначається не лише прізвище боржника, але й інші його дані).

 

Отже, законопроект прийнято, та чи вирішить це нагальні проблеми зі сплатою аліментів – залишається під великим питанням, оскільки держава не вирішила ключові питання, які свідомо провокують до не виплати аліментів, а тому говорити, що збільшення їх розміру є вирішенням проблем багатьох батьків, які самі утримують дитину, неправильно.

Про це повідомляє Інформаційний відділ ГО "Громадська ініціатива розумних рішень".