У чернівецькому Музеї просто неба відгуділа «Осінь весільна» (ФОТО)

В неділю, 23 жовтня, у чернівецькому Музеї просто неба спробували відтворити майже усі етапи традиційного буковинського весілля, представленому як в українському, так і в румунському варіантах, передає кореспондент БукІнфо.

 

Організаторами даного фольклорно-етнографічного дійства стало управління культури ЧОДА, Учбово-методичний центр культури Буковини та Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту.

 

Розпочався велелюдний захід із урочистої весільної ходи, упродовж якої весільні бояри виконували традиційний танець з деревцем, а музики супроводжували все те веселими маршовими мотивами. Далі на обійстях музею відбувалося одночасно два дійства: підготовчі етапи українського та румунського весіль.

 

Споряджання посагу, пошиття вінка, клоніння вінка, потрійне благословення і виряджання до шлюбу – усі ці важливі етапи традиційного весілля можна було роздивитися зблизька і відчути себе дорогим гостем ґаздівського весілля.

 

«Боялися вороги – боялися люди, що у нашої дівчини віночка не буде», - ця символічна пісня у виконання роду молодої засвідчила ще і такий цікавий психолоігчний момент, як гонір за шлюб. Адже дівчина, яку засватали і взяли заміж, стає ґаздинею, а це уже поважно.

 

Здавалося би, то умовність і пережитки минулого, але у сільських регіонах досі «стара дівка» (та, яка довго незаміжня), «зведениця» (дівчина, що мала позашлюбні стосунки і не вийшла заміж) та «розведениця» рідко допускаються до приготування та подання весільної їжі, таких не кличуть стати хрещеною чи вінчальною мамою тощо. В народній свідомості людина, яка успішно створила родину - щаслива людина, тож подарунки від неї чи участь її в народних обрядах – на успіх.

 

Цікаво, що на святі «Осінь весільна» кожен з етапів весілля подано як окрему міні-інсценізацію саме на подвір’ї, а не, скажімо, на сцені чи в домі. Таким чином, відтворено ще той прадавній звичай, за яким гостями весілля були не тільки запрошені гості, але й перехожі. У давнину на весілля запрошували усе село, це можна дізнатися у фольклорно-етнографічних записах із різних регіонів Буковини.

 

Тужливі шлюбні пісні гармонійно перекликалися із веселими весільними жартами і ритуальними танцями, а також народною гостиною.

 

Тож навіть попри дощову погоду свято вдялося!