Мешканка Дністрівки на Кельменеччині у розпачі від тиску влади: Стати з дітьми перед трактором і нехай він мене з ними переїде?!

Звичайно, я не була на Марсі. І протягом усіх 20 років я постійно приїжджала до батьків, проводила в селі цілі місяці, зрештою, я прожила в цьому селі до свого 20-ліття. Що дозволяє впевнено мені говорити: Люди, я знаю, що де і як було! І запитати – а чому ви так цинічно говорите не правду і чините кривду проти самотньої жінки, котра ростить трьох дітей?!

Та що сталося? Лиш тільки я повернулась, до мене почали звертатись люди, кожен зі своїми негараздами, які дуже часто впирались у явні правопорушення, що чинила Дністівська сільська рада. Вражало те, що всі говорили, але зі страхом в душі. Складалося враження, що жителі села перетворились на рабів в яких нема сили і права захистити навіть найжиттєвіші свої інтереси. Потім був Майдан. Я зі старшою дочкою була в Києві.

Після Майдану почали утворювати Народні ради. Найбільшою кількістю голосів мене делегували до районної організації. Жителі села почали звертатись ще рясніше. І далі зі страхом, і вони ж звернулись до мене виставити свою кандидатуру на посаду голови Дністрівської сільської ради Кельменецького району Чернівецької області. Це той самий район з якого пан Ігор Плотницкий (ЛНР). Звичайно, тут народились не лише такі як Плотницкий. З цього району – Павло Дворський, автор пісенного тексту «Ясени» Михайло Ткач, район дуже цікавий з боку іще не вивченої історії, проте.. зараз про інше…

Я виставила свою кандидатуру на вибори. Чи розраховувала я на перемогу? – Ні. Я бачила страх цих людей і залежність не від голови сільської ради Цекала Вячеслава Миколайовича, та від його покровителя орендаря земель і колишнього голови колгоспу – Телешмана Василя Григоровича. Його вважають в селі головним роботодавцем… і велика кількість людей залежна від нього. Не бачити цього – це було би наївно. Та мені було цікаво, яка саме кількість людей, хоч таємно, та підніметься з цієї залежності?

Чесно? Цифра вразила - у мене було 199, у мого конкурента 263. Це притому, що напередодні виборів пан голова – Цекало В.М. прокрутив незаконну оборудку з землею у прибережній відпочинковій зоні Дністра. Звичайно, у число 263 щонайменше, входять чоловік 60 якщо не більше тих, хто голосували за можливість отримати трошки більше як три сотки землі у відпочинковій зоні.

Всім кому могли, зокрема стареньким бабусям, які не знають мене пояснили, що я психічнохвора… Коли мудріші питали – а чому? Лунала відповідь – а це хто нормальний може сьогодні вимагати справедливості?! Вдумайтесь у ці слова!..

Не цурались на мою адресу кинути – «Та вона курва!..» На питання – а що якась молодиця у селі від мене плакала чи плаче?.. – чула – «Але ж ти жінка!..» Жінки України, почуйте хто ми! Ми не матері, ми не ті, хто зі шкіри вилазить і йде на приниження на заробітках, лиш би заробити на прожиття своїх чад, ми - …… лише тому, що ми жінки! Чоловіки, скажіть як треба втрачати свою чоловічу гідність, щоб так називати жінку-матір?!

Тепер я можу лише припускати, що побачивши такий результат, «власники» села постановили «знищити» мене безповоротно. Вижити, вбити, згвалтувати і десь викинути… Люди доносили різне. І завжди питали – як ти їх не боїшся?.. А я питаю усіх, односельчан і всю Україну – у мене є вибір?

Наді мною не просто збиткуються, мені демонстративно вказують, що вони можуть робити все, що заманеться! Для них закони не існують! І їх підтримує сам голова Районної ради пан В. Ілаш.

Саме після виборів, не роком раніше, не трьома швидше, а саме після виборчого результату, в кінці мого городу зникли металеві пренти, які вказували на межу між мною, та моїми сусідами. Я спочатку не надала тому значення, вони дуже гарно зі мною спілкувалися і я подумала, що пренти зоралися випадково. Не подумала, що мої «порядні» сусіди зможуть переступити межу, яка існує століттями і по якій ходило все село, бо по межі проходила стежка. Та ранньою весною за два метри від межі у своєму городі! я побачила вбитий кілок. І тут я подумала, що це бавились мої діти, та з`ясувалось, що без мене мої сусіди провели заміри своєї земельної ділянки для приватизації і переступили межу, не мало не багато на цілих 2м 50 см у мій город.

Чи викликала я земельну комісію сільської ради? Так. Вона прийшла, але не до мене, а до моїх сусідів і почали заміри моєї землі без мене. Прийшли 28 червня – в день Конституції України… Майданівку, члена Народної ради символічно «трощити» у загальнодержавне свято, хоч мали прийти 27 червня. Організували проти мене всіх моїх сусідів. Важіль знайшовся на кожного. Тим більше, всі вони, окрім одного, свої двори навкруг мене купили. Мій двір передається в покоління в покоління як спадок, тобто навіть випадково порушити лінії його меж ми не могли.

Землевпорядник, щоб сказати мені, що в мене є мої соті, доміряв мені майже 2 метри дороги, коли я поставила питання – мені що перекрити дорогу? Через кілька тижнів і зараз запевняє, що він такого не робив. Чи були на те свідки? Так,були. Та чи можуть вони говорити правду – не знаю, бо це питання - чи мають вони «хребти»?.. А вони всі є залежні… Це два депутати сільської ради Прокопишин А. і Венгренюк Ю. дивлячись як ці депутати голосують одноголосно, не замислюючись, за рішення запропоновані головою сільради, мене беруть сумніви, що хлопці в змозі бути чесними. Дай Боже!

Голова комісії Рибак В. перевершив, мабуть усіх, заявив, що моя господарка – мертва точка. На питання: це як? – відповіді не знайшов. Мені не залишилось нічого як сказати – тоді і я мертва точка, і мої діти, і якщо ви так гарно проти мене організували сусідів і організувалися самі – то всі разом прийдіть вночі підпаліть мене разом з моїм крихітним будиночком і дітьми!.. – нема людини – нема проблеми!

Як ви думаєте, такий голова земельної комісії визнає сьогодні те, що він кинув словом мені в обличчя?.. – Думаю - ні! Він також зобов`язаний голові, десь землею, десь родинними зв`язками. Мало цього, він буде репетувати, і знайде «свідків», що такого не було. Мене обзивали, принижували всі кому не лінь. Та коли на сесії сільської ради Цекало В.М. аж 15 вересня зачитав зміст акту, який мав би бути складений відразу 28 червня при моїй присутності і я мала би поставити на ньому підпис погоджуюсь я з їхнім рішенням чи ні, з`ясувалося, що це я всіх обзивала і втікали вони не від дощу, який в той день пройшов на нашій території, а від геть лихого «негідника» мого батька, який єдиний у тій ситуації мене захищав. А хто мене мав захищати серед люду загнаного в кабалу бідності і безправ`я?..

Та кожен знає - коли з`ясовують земельний конфлікт не треба образ і звинувачень. Є базовий план села, за яким розподілені земельні ділянки і за яким всі отримали ще в 90-их роках право на безоплатну приватизацію. Там чітко видно лінії меж і розміри земельної ділянки. Якщо є порушення, вони стають зримими. В даному випадку це план села Дністрівка за 1956 рік.

Я звернулася до сільської ради, щоб вони дали мені викопіровку мого двору і моїх сусідів (ксерокопію частини плану з цими дворами). Я не отримала її досі. Чому? Це ж порушення! Що так ховаємо, що не відповідаємо на запити громадян? Я маю цей план. І по ньому чітко видно, що ні одному сусідові я нічого не заборгувала і нічого ні в кого не вкрала, нікуди не залізла. Бо якщо Грифлюк Л.А. каже, що я відібрала в неї 2м городу то згідно плану в неї має бути 58 м ширини двору – 2 = 56м, а є аж 63. Звідки? Якщо я винна 2,5 м Бабій Т.М. і Бабію А.В. то в них згідно плану довжина лінії земельної ділянки має бути 108м, а якщо я в них укарала – мінус 2,5м =105,5м то чому в них є 109м?

Брехня очевидна. Та глянемо на конфлікт з іншого боку, коли кажуть – а чи варто з-за того клаптя городу псувати собі здоров`я? – я сказала – Господи, я мама трьох дітей подарую вам цю землю… знаєте, що я почула? – « а ми так не хочемо!.. – А як хочете? – Що ти залізла на нашу землю… Виникає одне питання – проблема в землі чи є потреба представити мене злочинцем?

23 березня (в середу) мав відбутися схід села. Люди просили, щоб зробити це в неділю. Робочий день – це робочий день. Тим більше – на 12 годину дня. Людей ніхто не почув. І було очевидним, що правди там ніхто говорити не буде… Тому було вирішено зібратися всім бажаючим 20 березня. Прийшло понад 100 чоловік. Цих людей ніхто не привів з роботи добровільно-примусово, ці люди прийшли самі і за кожним із присутніх стояла кількість осіб, що залишилась вдома. А село маленьке, 1000 жителів. Сила–силенна порожніх дворів. Вздовж Дністра ідуть поклади урану і це не єдине місце Кельменецького району, де є уран. В цьому районі природній радіаційний фон завжди був вищим і хоч є циніки, які кажуть, що малі дози радіації корисні, кількість онкохворих, діабетиків, людей з проблемами нирок тут зашкалює. Усі ці хвороби перетворено на прибутковий бізнес… Дико!.. Душа кричить на всі боки SOS! Та виходить в нас є ті, хто гарно за таке SOS може вбивати, підставити і відправити до в`язниці. Мають такий досвід заради першого мільйона…

На зборах 20 березня люди прийняли рішення звернутися до правоохоронців, щоб ті, допомогли розібратися, куди зникли городи, що то за розподіл землі відбувся на березі Дністра і чому люди із Чернівців претендують на земельні ділянки коло Дністра розміром 0,99 га, а місцеві, які хоч так-сяк, але адаптовані до місцевої радіації лише 0,0325 га. Хіба має право якась Ангела говорити, що жителі с.Дністрівка мають право отримати ділянки хоч розміром 0,5 га?! Для кого, насправді, взялись ділити ті ділянки. І якщо на поділ ділянок не було на ту мить технічних підстав то виникає питання – а чи не був це цинічний підкуп виборця?..

Жителі села звернулись з проханням виконати Закон про доступ до публічної інформації і виставляти рішення на інтернет сторінку сільської ради. Голова відмовився. Чому? Це ж Закон? ЩО він ховає?.. Та хіба після всього представленого виникає думка, що у цій маленькій сільській раді рахуються з Законами?..

Кожен скаже – вихід один – суд! Але ж головний суддя син того ж самого колишнього голови колгоспу і депутата обласної ради Телешмана В.Г. – Телешман Олег Васильович. У нас все «схоплено»? І якщо розповісти все, а мені довелось побувати і в судах і в прокуратурах і побачити як проти заявників працює поліція, то стає очевидним - навіть у Чернівцях правди шукати не варто, хоч на таку «станицу» перетворені не всі райони. Реально – цей особливий. Тут скоро не залишиться жодного комунального підриємства, хоч саме вони є одним із важливих джерел фінансування районного бюджету і вирішення питання – а за що дітям в школах їсти і скільки шкіл район завтра зможе фінансувати. Байдуже, що адміністративна реформа вимагає самофінансування. Жителям району насправді, ніхто не пояснює, а що то таке в дійсності та реформа? Реформу просто «тихо саботують», не люди, владники. Смертність над висока. Та це виходить – «щастя»! Говорити про все правду тут ніхто не збирається. Люди думають, що так як у них – всюди. Вони навіть не підозрюють, що поряд є райони, де онкохворим не лише дають безоплатно наркозасоби, а й памперси… Що на День вчителя педагогам виплатили повсюди премії, а тут зробили недоплату…

Народна Рада, а сталося так, що це єдина офіційно зареєстрована і діюча Народна рада в Україні, почала піднімати ці питання. Всіх активних її членів втягнули в суди. Знаєте, зовсім не важко організувати суд проти тих, хто займається бізнесом. Я особисто розумію, що мені реально краще сидіти сьогодні без хліба, ніж щось починати. Це просто небезпечно для життя. І в будь-якому випадку, я маю всі підстави звернутись за захистом до Служби Безпеки, і просити не просто підтримки, а захисту в кожного жителя району.

З досвіду, я не можу вірити поліції і ні одному керівникові району, зокрема, найвищим. Можу лише ствердно сказати – вони вміють гарно говорити, по-суті, коли їх слухаєш чомусь виникає лише одне бажання кричати: «Люди, не вірте ні своїм очам, ні своїм вухам! Подивіться, що коїться довкола насправді!»

Я вдячна кожній людині, котра, можливо лише тому, що голосування під час виборів є таємним, віддала за мене свій голос, та я розумію, що один в полі не воїн. Насправді, потрібна підтримка кожного, хто має відвагу називатися людиною в цьому селі і в Україні. Це справа не Ангели, це проблеми всієї держави.

Цей «сирбор» є узаконений. У 2003 р землевпорядників вивели з під контролю районних земельних управлінь. Їм начальник лише голова сільської ради. Тобто, голову сільської ради і землевпорядника перетворили на Бога і царя, на царя і Бога на селі. А з прокуратури зняли наглядову функцію за правильністю прийнятих рішень.

Вже не один рік голови сільських рад з мовчазної згоди слухняних депутатів мають право приймати будь-яке злочинне рішення і ніхто їм не указ. Хто це має змінити? Вони настільки впевнені в собі, що легко йдуть і подають на вас в суд і за те, що ви посміли щось сказати проти – це, виявляється образа їхньої честі і гідності.

У селі Дністрівка ніхто не має права підніматися проти порушень. Ніхто й слова не має права сказати проти голови сільської ради чи його оточення, адже він запросить на сесію сільської ради голову райради і той, вам в обличчя скаже, що ви мізерна ницість об яку треба витирати ноги!

Що робити???

Увесь цей час я сиділа над створенням книги, яку прочитавши, одні називають Біблією ХХІ сторіччя, інші Маніфестом комуністичної партії, треті – ідеологією Нової України, її назва – Конституція Людської Свідомості, а в цей час з мене робили негідницю, злочинця. Частинка книги уже завтра з’явиться в інтернеті на окремому блозі.

Знаєте, я здорова, не психічно хвора і в петлю сама не лізу, під машини не кидаюся, наркоторгівлею не займаюся, та я не знаю, що і коли чекати від цих людей.

Я прошу захисту і підтримки в усієї України. Допоможіть!

З повагою і любов’ю до народу України

Ангела ТКАЧ-ВИШНЯ, мешканка села Дністрівка,
Кельменецького району Чернівецької області

P.S. Редакція БукІнфо закликає обласних керівників, депутатів Чернівецької обласної ради, прокуратури Чернівецької області, обласного управлінь Національної поліції та Служби безпеки України зреагувати на цю кричущу ситуацію. Такі тривожні сигнали з районів, на жаль, стають непоодинокими. Якщо на Буковині ще є влада і правоохоронні органи, - вони повинні негайно зреагувати на цей та інші випадки місцевого свавілля, яке віддає навіть не комуністичними часами, а середньовіччям! Врешті, за що загинула Небесна Сотня та нині гинуть наші захисники на Сході України?!

Дану ситуацію портал БукІнфо бере на особистий контроль.

БукІнфо (с)
Використано фотоілюстрації з мережі Інтернет