У столиці США на Меморіалі журналістів з'явилося ім’я чернівецького кореспондента і науковця Віктора Фреліха

У круговерті знервованого і невпевненого українського сьогодення якось забулося ім’я історика і краєзнавця, позаштатного кореспондента харківського правозахисного бюлетеня «Права людини» Віктора Фреліха, який активно і власноруч із 1991 року самостійно займався розслідуванням епідемії алопеції, яка увійшла у медичну термінологію як патологічне випадання волосся на голові, що вразило сотні людей у Чернівецькій області, переважно у дітей.

Його ім’я тоді було на слуху, передусім завдяки журналістці Людмилі Чередарик, яка активно публікувалася у «Молодому буковинці», «Комсомольськой правде» інших виданнях, хоча його особисто, здається, жодного разу не запрошували на засідання створеної урядової комісії з числа столичних з Києва і Москви чиновників та медиків, яка проходила за закритими дверима без допуску журналістів, особливо незручних. Віктор Фреліх помер несподівано, неочікуваною смертю у віці 46-ти років 24 травня 1995 року в реанімації у лікарні Чернівців.

За матеріалами засобів масової інформації відомо, що «за кілька місяців до загибелі йому телефонували невідомі й погрожували фізичною розправою, якщо він не припинить розслідувати причини епідемії алопеції. На переконання родичів і колег Фреліха, він помер від отруєння, яке сталося під час поїздки в Київ напередодні 16 квітня. Після повернення в Чернівці В. Фреліх потрапив до лікарні, де провів понад місяць. Лікарі не змогли врятувати йому життя: отруєння вразило нирки і печінку».

Сьогодні ім’я Віктора Фреліха знову спливло на скрижалі історії, але дуже гучно і потужно, і, мабуть, викарбуване на довічно у самому центрі столиці США Вашингтоні у Музеї Новин.

Цей єдиний у світі музей індустрії новин, а також того, що з ним пов’язано, тобто журналістики та засобів масової інформації, розташований між будинком Капітолію і Білим Домом поблизу Смітсонівського інституту і займає 196 тисяч квадратних метрів. Досить сказати, що він налічує 14 основних експозицій, де представлено всесвітню історію індустрії новин за 5 минулих століть. Є тут галереї найпотужніших корпорацій та видань, як, приміром галереї «Ей-Бі-Сі», «Тайм Ворнер», галерея Берлінської стіни та ФБР, книжкова галерея, є тут і меморіал журналістів…

У розділі «Україна в Меморіалі журналістів» викарбувані імена шести українських журналістів. У їх числі заслужений журналіст України Борис Дерев’янко, активний критик міського голови Одеси Гурвіца, який був застрелений вранці 11 серпня 1997 року на дорозі з будинку на роботу на вулиці академіка Філатова неподалік від площі Незалежності; Георгій Гонгадзе, засновник і перший головний редактор газети «Українська правда», який зник без вісті у Києві 16 вересня 2000 року; Ігор Грушецький, власкор київської газети «Україна-Центр», тіло якого було знайдено 11 травня 1996 року в м. Черкаси біля власного будинку; Володимир Іванов, головний редактор щоденної газети «Слава Севастополя», що був тяжко поранений внаслідок вибуху радіоактивного вибухового пристрою, закладеного в урну на автомобільній стоянці біля його будинку і помер 18 квітня 1995 року; Ігор Александров якому 7 липня 2000 року в приміщенні телекомпанії «ТОР» у місті Слов’янську невідомі нападники завдали смертельних поранень бейсбольними бітами і через кілька днів, не приходячи до тями, він помер.

У когорті цих відомих журналістів викарбуване й ім’я Віктора Фреліха з Чернівців, колишнього директора музею історії Чернівецького університету імені Юрія Федьковича, голови чернівецького екологічного клубу «Зелене відродження Буковини».

В історії «чернівецької алопеції» й досі не поставлено крапку, хоча запитання продовжують лунати на адресу можновладців. Хвороба, думається, виникла через забруднення якимось токсичними речовинами, «ймовірно, як підкреслює відомий публіцист Сергій Грабовський , - це витік ракетного пального в останній рік існування СРСР, але результати офіційного розслідування були суворо засекречені. Фреліх, очевидно, вийшов на реальних винуватців…».

Не знаю як оцінити державу, де так нагло і підло знищують… «незручних» людей.