Бути чи не бути? Майже за Шекспіром

ПРИВАТНА ДУМКА/ З огляду на стрімкий розвиток політичних подій в Україні днями у Президента України Віктора Януковича з призначенням нового уряду можуть дійти руки і до областей. Мова про призначення губернаторів із величезної когорти бажаючих. Нас мало цікавлять кандидатури імовірних намісників Президента у інших регіонах, чого не можна сказати про Буковину.

Обізнані люди говорять, що Віктор Федорович не має наміру залишати на посадах голів обласних адміністрацій тих посадовців, які їх обійняли ще за часів його попередника. А тому шансів залишити за собою крісло у головному кабінеті «будинку з левами» у нинішнього губернатора Володимира Куліша практично не залишилось. Навіть якщо його лобіює сам Дмитро Фірташ.

Малоймовірно й те, що замість нього керувати областю пришлють колишнього міністра, нашого земляка-нардепа Михайла Папієва, оскільки пан Янукович вирішив увести його до групи своїх радників.

А тому ті ж обізнані люди вважають, що певні шанси на губернаторство вимальовуються у голови чернівецьких регіоналів Миколи Романюка. Тим більше, що він цього вже давно чекає.

Саме по собі це призначення пересічних буковинців не повинно б було турбувати, оскільки, як завжди це трапляється, влада живе сама пособі, а простий люд тим більше. Але є одне але. Тут вже як у шекспірівському «Гамлеті»: Бути чи не бути.

Говорити про плюси Миколи Прокоповича якось не доводиться. Нехай їх вишукують ті, від кого залежить доленосне для Буковини рішення щодо його імовірного призначення головою ОДА.

Ми ж, як кажуть, спробуємо зазирнути на зворотну сторону цієї медальки, якою нас можуть «нагородити».

Перш за все багатьом вкидається у вічі метушня у штабі місцевих регіоналів, пов’язана із розподілом владних посад, яка розпочалась практично на наступний день після оголошення результатів президентських виборів. У цьому власне не було б нічого поганого, якби поряд з бонусами у вигляді можливого запису до трудової книжки не фігурували інші бонуси у фінансовому еквіваленті. Іншими словами джерела стверджують, що найпривабливіші місця в обласній та районних держадміністраціях нібито вже давно роздані і що не менш цікаво – людям, які не мають абсолютно нічого спільного ні з Партією регіонів, ні з тими політичними силами, які сьогодні утворили з нею коаліцію та сформували уряд.

Наприклад кажуть, що Микола Прокопович нібито вже домовився з губернатором Кулішем, що на посаді заступника голови ОДА залишиться Єлизавета Пушко-Цибуляк.

Ще одним заступником голови ОДА ніби має стати приватний підприємець з Кіцманщини пан Дутчак, що розводить індиків, м’ясо яких Микола Прокопович дуже полюбляють.

На Вижницький район претендують відразу двоє «важковаговиків» - Тирон Сергій, перший заступник голови Вижницької РДА, депутат обласної ради від БЮТу та політичний «іммігрант» Микола Гладчук, нині голова Сокирянської райдержадміністрації, який асоціюється із партією «Наша Україна», а на попередніх місцевих виборах спробував потрапити до обласної ради від партії «Еко +25». Хоча пана Гладчука влаштує і той район, який він, як стверджують деякі «злі язики», придбав у Володимира Куліша дещо раніше, звісно ж з доплатою.

Кандидатом на Герцаївський район і надалі залишається директор держлісгоспу Георгій Апетрі, у якого також значний послужний список зміни політичних поглядів.

На голову Заставнівської РДА мітять Василь Мельник, керуючий справами Заставнівської РДА, за якого готовий «внести заставу» голова райради, нашоукраїнець Сергій Каліцький, а також бізнесмен без певних політичних симпатій Михайло Бойчук.

Тендер на Путильську райдержадміністрацію намагаються виграти відразу два керівника лісгоспів (приватного і державного) Петро Івонча, що на виборах вболівав за перемогу пані Тимошенко та Михайло Бойчук з блоку Литвина.

Ще однією несподіванкою може стати призначення головним податківцем області Івана Дякона, який нині є начальником Головного управління капітального будівництва.

Важко сказати, як пан Романюк з з такими підходами здолає кризу і подолає корупцію на окремо взятій території, але вже сьогодні, як нам відомо, багато його однопартійців обурюються тим, що відбувається. Адже їх очільники обласного штабу пана Януковича нібито не лише не привітали з перемогою свого лідера, а навіть не подякували за роботу, не кажучи вже про щось більш вагоме.

Чим далі частіше на його адресу лунають закиди про зраду інтересів Партії регіонів, про таємну співпрацю із БЮТом та Нашою Україною. Нам, зокрема, стало відомо, що внаслідок спільних бізнес-інтересів ставленика Миколи Прокоповича на Глибоччині Юрія Кушніра та депутата обласної ради від БЮТу Івана Мунтяна в день голосування 7 лютого не робилося жодних спроб перешкоджати останньому у чисельних порушеннях виборчого законодавства.

Навіть міжнародними спостерігачами була оприлюднена на телебаченні інформація про тиск та погрози з боку пана Мунтяна на адресу виборців в день голосування. Водночас обласний штаб Віктора Януковича та голова Глибоцької райорганізації Партії регіонів Юрій Кушнір (односельчанин Мунтяна), подейкують, так і не дали ходу актам про ці порушення.

Нам також стало відомо, що вже сьогодні близько сотні представників румунської громади готові у будь-який момент виїхати до столиці щоб не допустити призначення Миколи Прокоповича на посаду губернатора, оскільки, як вони кажуть, не можуть забути йому нехтування інтересами румуномовного населення і цілого возу невиконаних обіцянок. Найцікавіше те, що саме румуни найактивніше голосували за Віктора Федоровича, можуть влаштувати пану Миколі найбільші проблеми та пригадати йому усі гріхи, у тому числі й зневажливі вислови на адресу цієї етнічної групи населення області, ігнорування їх думкою і таке інше. Якщо ж до цього додати прихований конфлікт пана Романюка з представниками релігійних громад УПЦ, який гарно обіцяв але так і не надав фінансову допомогу церквам – то задаєшся думкою: «І нащо це чоловікові треба?»

А й справді. Великого авторитету в бізнес середовищі, в громадських організацій, ЗМІ, він не має. Кажуть, ігнорується творчою елітою. Не сприймався він на серйозному рівні керівництвом області і міста, навіть за наявності свого часу мандата нардепа. Микола Романюк намагається обережно і рідко спілкуватися з пресою...

Донедавна це було внутрішніми питаннями лише обласної організації Партії регіонів, яка до останніх виборів практично перебувала в інформаційному вакуум досить значний відрізок часу. Тепер же це може стати спільним надбанням буковинців.



Ясь ОБЦЕНЬКО, для БукІнфо (с)


P.S. Редакція не завжди розділяє точку зору авторів матеріалів. Сповідуючи принципи свободи слова і думки, ми чекаємо на своїх шпальтах реакції Миколи Романюка на цей матеріал. Від цього лише виграємо ми, буковинці.