Про прогнози Сороса, солому та програму енергозбереження в Чернівецькій області...

…Тема енергоносіїв «стала руба». Прем’єр-міністр демонструє брикети з соломи, на яких Україна може економити газ… Але якщо подібні клопоти винакають у нас щороку, то сьогодні уже так не є... Стає якось не по собі, коли на бізнес-ланчі з варениками, організованому українською делегацією на економічному форумі в Давосі, філантроп Джордж Сорос сакраментально стверджує що Україні «прийшов кінець». Не заспокоює при цьому і незворушливий вигляд нашого земляка Арсенія Яценюка…

Стає не так «не по собі», як соромно за державу, у якої не просто «купа проблем», а «купа», створена нею, і ніким іншим, оскільки солому збирають не в НАТО і не в СНД, а „за тином” на городі... Виростив хліб, нагодував, обігрів народ — і тримай дулю в кишені комусь хоч на зло, хоч на заздрість…

Нинішні новорічно-газові пристрасті привернули увагу суспільства не лише до енергоненаситної вітчизняної промисловості, радянсько-розтратної комуналки, але й до численних державних і регіональних енергозберігаючих програм, які затверджувалися і приймалися настільки успішно, наскільки успішно й не виконувались…


В обхід ідей, передбачень, розрахунків...


Подібна програма була підготовлена і в Чернівецькій області — з участю науковців Чернівецького національного університету. Інтелектуальне напрацювання, спрямоване на впровадження альтернативних джерел енергії, її раціональне використання, було обговорене громадськістю і прийняте у 2004-му на період до 2010 року, як складова у Концепції розвитку регіону за губернаторства Михайла Романіва… 2010-тий уже не за горами…Але хто заглядав у ці програми хоч там, у Центрі, а хоч тут, на периферії?..

Тим часом, Буковина зробила справжній ривок в газифікації територій. Головним чином завдяки підприємливому буковинському люду, який за власні кошти розбудував розподільчу газову інфраструктуру, що дало підстави статистиці наповнити звіти соціально-економічного розвитку позитивним змістом. Втім, наші газди потягнули газові мережі до власних обійсть через ліси, де повно неконденційної деревини, що може бути альтернативою газовому паливу, через поля, які можуть давати біомасу, через потоки з прихованою у них енергією. Сьогодні увагу привертає те, що близькі сусіди за кордоном пішли іншим шляхом, добуваючи енергію з тирси, відходів деревини, соломи, палетів, біомаси… Чи варто було займатись обмежено-перспективними проектами, якщо зважити не лише на фактичну, але й політичну ціну газу— ресурсу далеко не вічного?.. Хіба випадково в Європі газ використовують лише для підігрівання їжі, а не для опалення? Якщо газ там займає відсотків 19-25, то у нас понад 40% всього енергоспоживання. Сусідня Польща торік спожила 13 мільярдів кубів газу, ми — понад 60… При цьому в тепломережах Польща використовує 95% власного вугілля, а в котельнях Чернівецької облтепломережі згорає дорогоцінний газ. У наших сусідів частка альтернативних джерел енергії вже сягає 20-ти відсотків, в Україні — заледве 1…Чи не тому сакраментально звучить «Соросова оцінка»?..

Куди зникали ампери?..

У 2004 році, коли вирішувалось питання будівництва підвідного 25-ти кілометрового газопроводу з Сторожинця в Глибоцький район, мені довелось бути свідком аргументів, якими тодішня влада опонувала бажанню глибочан мати в районі газ… Йшлось про те, що перспективніше було б поміркувати над використанням електроенергії, якої в Україні вдосталь. Звичайно, говорити про якісь конкретні стратегічні плани у цій сфері було рано. На той час ще „висіла в повітрі” і доля Новодністровької ГАЕС, а в місцевому електрогосподарстві панував безлад на грані краху через аморфність у розвитку мереж і зростаючий попит споживання.

— Міністерство енергетики для виходу з критичної ситуації розробило інвестиційні програми для кожного обленерго. Але чиновники подібні ініціативи клали під сукно,— пригадує тодішній начальник управління транспорту, енергетики та зав’язку облдержадміністрації, нині керівника ЗАТ «Укртранс» Петро Поліщук (на фото), під керівництвом якого у 2004 році і розроблялась згадана програма енергозбереження.—Саме тоді управління, яке я очолював, виявило, що керівництво обленерго декілька років підряд інвестиційні програми, вартістю понад 20 мільйонів гривень щорічно, просто проїдало... Ці кошти не йшли в систему. Все списувалось на втрати, на неплатників. Коли ж ми глибше почали цікавитись, то з’ясувалось, що той, хто продавав електроенергію, не міг навіть назвати своїх боржників... Іншими словами, електроенергія розкрадалась і борги списувались на населення... Тоді ми й починали боротьбу з цим явищем, тоді ж була розпочата і програма енергозбереження. Підключили до цього науковців з держуніверситету. Зокрема, в проект душу вклав доктор фізикоматематичних наук професор, завфдуючий кафедрою фізичної електроніки і нетрадиційної енергетики Петро Миколайович Горлей. Він один з авторів цієї програми, виданої окремою книжкою. Вона на часі й сьогодні, бо, фактично, не виконана. Хоча населення і підприємства і без програми знають, що треба економити...

Очевидно, ретроаналіз потрібний сьогодні не для посипаня голови попелом чи пошуку крайніх, а для того, аби вкотре зрозуміти, що влада — поняття перманентне, а економіка — процес горіння. І кожна владна команда має долучатися до підтримки цього вогню. Наразі ж маємо підстави констатувати, що з 2004 року в електрозабезпечненні області відбулись позитивні зміни. У всякому разі, на минулій сесії обласної ради, яка розглядала питання енергозабезпечення, керівник обленерго Ярослав Команяк підтвердив, що ще три роки тому рівень втрат в регіональних електромережах становив 50% і був найвищим в державі. Сьогодні він становить 20%.

Упущуне повертається втратами...


Пуск першого агрегату Новодністровської ГАЕС відкриває перед регіоном не лише теоретичні, але й практичні перспективи переорієнтування на електричну енергію. Щоправда, місцеві владники говорять про них обережніше, аніж політики „наверху”. Адже йдеться про зміну енергетичної стратегії в краї загалом. Втім, іншого шляху немає, якщо жити не лише днем сьогоднішнім. Бо все упущене сьогодні повернеться завтра втратами...

Нещодавно, скажімо, в Чернівецькій торгово-промиловій палаті відбулась презентація енергогенеруючого обладнання, яке працює на відходах лісу. Австрійська фірма „Херц”, світовий лідер в отримання тепла і енергії, виробляє її з того, що, власне, у нас під ногами — з третьосортних дров та відходів з деревини, біомаси. Румунське представництво фірми у Радауцах продемонструвало використання найрізноманітніших котлів різної потужності, які у 2-3 рази економічніші за ті, що працюють на традиційних енергоресурсах. Як з’ясувалось, нові технології нам демострували сусіди з румунських Радівців, де австрійська фірма «Holzindustrie Schweighofer» почала виробництво теплової і електричної енергії з відходів дерева. Саме ця фірма у 2004 році запропонувала області крупні інвестиції на рівні обсягів «АвтоЗАЗ-ДЕУ». Чи завадило цьому вітчизняне «лісове лобі», чи проблеми з відведенням землі, але інвестиції сьогодні працюють за україно-румунським парканом, а не у нас, ми ж продаємо за безцінь відходи, які могли б споживати тут.

Енергетичні ретроспективи від Петра Поліщука

Втім, можливо, після російсько-українського газового конфлікту у нас щось зміниться?.. Нещодавно в облдержадміністрації відбулася нарада з питань переведення підприємств і установ області на альтернативні види палива. З доволі куцої офіційної інформації дізнаємось, що «з 450 загальноосвітніх шкіл краю наразі лише 15 готові до переведення на тверде паливо в рамках існуючих опалювальних систем. Понад 80% житлового фонду комунальної власності взагалі не можна перевести на електроопалення без серйозної реконструкції електромереж. А для використання у котельнях тирси та біомаси потрібно ще вирахувати можливості сільського господарства.»

У повідомленні не наводиться ні одного позитивного прикладу застосування в області електрики, як альтернативи в опаленні… Поки влада рахуватиме, скільки це коштуватиме і звідки взяти на це гроші, повернемо до тих, хто у 2004 році започатковував енергоальтернативні технології і відповідні програми...

— В області багато подібних напрацювань,— говорить П.Поліщук.— І ящо прем’єр-міністр обіцяє перевести теплопостачання на електроенергію, то я скажу, що в нашій області ця програма працює років вісім... З десяток шкіл переведено саме на таку перспективну систему. Свого часу заводом „Кварц” в Новодністровську було створено філію. Вона займалась енергозбереженням і застосуванням нетрадиційних видів енергії. Були здійснені практичні кроки у використанні електороенергії у нічний час. Тобто, тоді, коли вона дешева. Це — теплові акумулятори. Тема не нова. Але науковці-практики під керівництвом Валентина Миколайовича Кушніра винайшли принципово новий нагрівальний елемент — „електропатрон”. До речі, на цей вид опалення переведено КПП Порубне. При переході з вугілля, рідкого палива система себе окупила за сезон... Власне, тоді митники звернулись з питанням опалення митниці до мене. Ми якраз працювали над програмою енергозбереження і запропонували звернутись до Кушніра. Так було впроваджено масштабний альтенрнативний проект. Гадаю, якби держава по-господарськи поставилась до того, що ми маємо, то у нас, практично, на опалення не потрібно було б ніякого газу... Газ потрібен був би для технологій. Акумулятори тепла не потребують реконструкції систем опалення. Їх можна ставити і на дахах будинків, і в підвалах. Подібні системи працюють в школі в Боянах, в Новоселицькому, Кельменецькому, Сокирянському районах. Винахід запатентовано. Потужності підприємств в Чернівцях могли б серійно випускати подібніі системи. Тим більше, що в державі зростають енергоакумулюючі потужності, які можуть компенсувати незадіяну енергію атомних електростанцій. Ця електроенергія у нічний час могла б обігрівати всю державу без вкладення значних коштів, адже системи опалення переробляти не потрібно. Питання лише в тому, де стоятимуть трансформаторні підстанції. Чи у нас немає спеціалістів, чи бажання?.. Приведу інший приклад. Коли закрили Чорнобильську АЕС, Європа запропонувала Україні потужності для компенсації. Одним з варіантів були вітроелектростанції. Ми могли їх у той час одержати, практично, безоплатно. Коли я звернувся до Міністерства енергетики з питанням, хто міг би бути замовником подібного проекту, мене здивовано запитали — „Як хто?.. Обленерго ж у вас є?..”

Я звернувся тоді до голови правління обленерго — пана Кобелі. Кажу, давайте в Путильському районі поставмо 10-12 вітряків і район попри те, що він у лісі, де є дрова, забуде про енергію... А він каже — воно мені для чого?.. Ви зрозуміли, про що я веду мову?.. Водночас, кілька днів тому в інтернеті я натрапив на повідомлення про те, що в Австрії при допомозі Росії введено вітрову електростанцію на 400 мегават! Це ж про щось говорить?..

— Австрія — ті ж Карпати, що і у нас. Та ж „роза вітрів”...

—„Роза вітрів” у наших головах!.. 2-5 метрів у секунду — такі вітри у нас увесь час є. А як раніше мололи зерно? Чому раніше можна було, а сьогодні не можна?.. Це дуже серйозні аргументи, і все одно ми до них прийдемо рано чи пізно. Адже вітер завжди був і буде, а газ — джерело вичерпне.

Хто нам допоможе протистояти прогнозам Сороса?..

Згідно з державною програмою енергозабезпечення до 2030 року споживання газу в країні має зменшитись до 49-50 мільярдів кубометрів на рік. При цьому передбачається, що 25 мільярдів ми будемо закуповувати в Росії, а другу половину добуватимемо з власних ресурсів. Втім, розробка цих ресурсів наразі також проблемна. Скажімо, згідно з Законом України про нафту і газ державна компанія НАК Нафтогаз України мала б отримувати ліцензії на видобуток на тендерах. Але робиться це чомусь на аукціонах, де виграє той, хто „дає більше”.

У 2008 році НАК, не отримав ні однієї ліцензії!. Їх отримали комерційні структури, які, фактично, не можуть і не уміють, ні вести розвідку, ні добувати газ.

Сьогодні ніхто достеменно не сказаже, які запаси нафти й газу в нашій Лопушній на Вижниччині… Екс-губернатор Теофіл Бауер будував там міні-нафтопереробний завод на комерційних засадах, екс-нардеп Михало Мельничук переконував обласну раду в тому, що Лопушна дає не 40 тисяч тонн нафти в рік, а пів мільйона… Пороги облдержадміністрації не раз оббивали потенційні інвестори з приводу дозволів на відведення земель під видобуток… Наразі ж маємо хіба що можливість сказати про це дещо більше після того, коли перестаємо бути держслужбовцями…

—У Вижницькому районі,— пригадує П.Поліщук,— є законсервовані свердловини з нафтою і газом. Знову ж таки, сюди інвестори прийшли б .. Але, ось у мене був такий випадок, що я прийшов з інвестором до одного чиновника обласного, а він у першу чергу питає його — а що я з цього буду мати?.. То з сорому згоріти від цього можна... Через що до нас ніхто не хоче йти... У нас тоді буде лад в державі, коли першою особою в державі буде не Президент, не Прем’єр, ні голова обласної ради чи губернатор, а першою особою повинен бути платник податків…

Так хто ж нам допоможе в тому, щоб прогнози Сороса не збулись?..


Анатолій ТОМКІВ, редактор газети
„Дорожній вісник”

Для «БукІнфо» (с)


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації