Жителі Банилова навколішки прощалися з Олександром Колотило, який загинув в зоні АТО (ФОТО)

Церемонія прощання з Олександром пройшла у церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Прийшли рідні та друзі загиблого вояка, бойові побратими, а ще сотні банилівчан та жителів навколишніх сіл, які проводжали Героя стоячи на колінах. Провести його в останню дорогу прийшли також голова районної державної адміністрації Михайло Андрюк, заступник обласного військового комісара з виховної роботи Валерій Мовчанюк, керуючий справами районної ради Георгій Івоняк, Банилівський сільський голова Микола Андрюк. Напередодні віддати шану Герою прийшов голова обласної державної адміністрації Олександр Фищук.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Указом Президента №708/2014 Олександра Колотило (посмертно) нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Відповідний орден Валерій Мовчанюк вручив дружині Героя – Олесі.

Михайло Андрюк висловив щирі співчуття родині загиблого вояка. «Більшого горя немає, як втрата сина для батьків, чоловіка для дружини та турботливого батька для донечок. Висловлюю щире співчуття родині загиблого. У ці важкі хвилини схиляю низько голову перед батьками, дружиною, дітьми і поділяю біль Вашої непоправної втрати, - сказав керівник району. - Горе увійшло не тільки у родину Колотило. Біль стискає серце усіх, хто знав Олександра, гірко плаче за загубленим молодим життям душа кожного мешканця нашої громади – Вижниччина у скорботі....»

Олександр Колотило один з перших, хто пішов на Схід обороняти нашу державу від ворога. Відтак пройшов довгий шлях в зоні АТО визволяючи Красний Лиман, Слов’янськ, Сіверськ та інші населені пункти. Олександр загинув під Луганськом. Ідентифікувати тіло вояка змогли не відразу. Рідні Олександра розшукували його, а потім чекали на результати ДНК-експертизи. Лише зараз вони врешті змогли поховати бійця на батьківщині. У вояка залишилася дружина та двоє доньок. Рідні, близькі, знайомі згадують Олександра як турботливого батька, люблячого сина та хорошого брата, надзвичайно скромного та водночас відважного молодого чоловіка, котрий не задумуючись став на захист України заради щасливого майбутнього своїх дітей та всіх нас.

 

Море квітів, сльози. Митрофорний протоієрей Ілля, священники храмів району відслужили панахиду, а потім обряд у церкві. Похоронили Героя на сільському кладовищі під звуки духового оркестру, що виконав державний гімн України. Як воїну, що загинув, захищаючи Вітчизну, йому були віддані військові почесті — салют зі стрілецької зброї. Після молитви люди одностайно промовляли: «Слава Україні!— Героям слава! Слава нації!— Смерть ворогам!».