Як козаки булаву здобували (казка для дорослих)

 

Віктор І – Президент України Віктор Ющенко, який у 2004 році міг би й не стати першим, якби не енергійна допомоги його соратниці Юлії Тимошенко.

Віктор ІІ – новообраний Президент України Віктор Янукович, у якого ті ж таки Юлія Тимошенко і Віктор І відібрали можливість називатися першим.

Урядниця Юлія – поки що Прем’єр-Міністр України Юлія Тимошенко, яка побила всі горщики з медом, зібрані на пасіці Віктора І.

Полковник Мамалига – голова обласної державної адміністрації Володимир Куліш, мрією якого є збереження за собою посади й при царюванні Віктора ІІ.

Підполковник Вусатий – перший заступник Володимира Куліша Віктор Павлюк, майбутнє якого оповите суцільним туманом і невизначеністю.

Бояриня Оксана – дружина підполковника Вусатого.

Джура Прокіп – голова обласної організації Партії регіонів Микола Романюк, який мріє посісти місце полковника Мамалиги.

Козачата Василько і Грицько – друзі джури Прокопа Василь Ватаманюк і Георгій Ходоровський.

Жид Лейба – у нашій історії також не обійтись без цього персонажу, який уособлює собою прагнення наживи. Нехай ним буде колишній начальник Головного управління регіонального розвитку, архітектури та інфраструктури ОДА Олександр Лієв.

Старійшина Шелепа – бютівець, голова обласної ради Іван Шилепницький.

Ельфи – казкові істоти, які не дають старому дідові спати і щоночі нашіптують на вухо різноманітні чутки з усіх усюдів.

Інші персонажі (з’являтимуться за потребою).

Так от, любі друзі, що ж мені розповіли ельфи…

Стомився Гетьман Віктор І керувати країною і захотів повернутись до улюбленої справи на пасіку. Скликав він Велику раду щоб обрати собі наступника. Багато було охочих здобути гетьманську булаву. Але з поміж усього козацтва не знайшлося достойніших за Віктора ІІ та Урядниці Юлії, яка чоловіком ніби й не була, але охочих перевірити це собі під спідницю не пускала.

Страшною була ця жінка, навіть погрожувала Страшним судом, якщо її не оберуть Гетьманшею. Вся столиця нагадувала ставку золотоординців, де над наметами вітер розвіював бунчуки опонентів.

А в цей час не менш стрімко розвивалися події у різних полках та сотнях, де охочих здобути собі по булаві було хоч відбавляй. Наприклад, у Буковому полку, за словами ельфів, нараховувалось понад півтори десятка претендентів на полковничу булаву та близько сотні бажаючих стати сотниками. Особливо затято до поставленої мети прямували двоє: полковник Мамалига, який вже служив Віктору І і був не проти, аби зберегти булаву й при Вікторові ІІ, а також джура Прокіп, який під час Великої ради керував у полку козацьким ополченням імені Віктора ІІ.

Тож так сталось, що у день початку Страшного суду, на який Урядниця Юлія все ж наважилася, до ставки Віктора ІІ ринулись і полковник Мамалига і джура Прокіп. Не знаємо чиї коні були прудкіші і витриваліші, та ельфи говорять, що джура прибув першим. І прибув не сам, а зі своїми побратимами козачатами Васильком та Грицьком, які також відзначились роботою в ополченні.

Виявляється напередодні джура Прокіп провів таємну раду з побратимами і вони склали петицію до Віктора ІІ, у якій йшлося про те, що якщо той не призначить Прокопа полковником і не віддасть йому булаву у всьому Буковому полку повстануть ополченці і ринуть до столиці відстоювати свою правду, вірніше правду Прокопа. А ще трійця ополченців розповіла у ставці новообраного Гетьмана багато непристойних речей про полковника Мамалигу і його оточення, повторювати які навіть язик не повертається. Ці слова також були підкріплені документами, до яких змогли зазирнути ельфи.

Ну й начиталися ж вони. Виявляється, що полковник Мамалига водить таємну дружбу з палким прихильником Урядниці Юлії старійшиною Шелепою, який за допомогу брав не лише словами подяки, а й гаманцями з грішми, булавами і перначами. І якби не Велика рада – вони й надалі тиснули б один одному руки у виявах дружніх почуттів.

Більше того, поки тривала Велика рада полковник Мамалига ніби то готував різні кошики, по яких розкладав ознаки чоловічої сили, а його права рука – підполковник Вусатий робив у полку все можливе, щоб Віктор ІІ не став Гетьманом. Навіть його дружина бояриня Оксана працювала довіреною особою Віктора І у територіальній волості № 205 і переконувала учасників Великої ради, що Віктор ІІ і його ополчення то є зло, за що й отримала орден «Княгині Ольги».

Так чи інакше, але Прокіп і Василько з Грицьком нічого не забули Мамализі, навіть Великого потопу. На вухо Ганнусі, покоївки нового Гетьмана, вони до самого смеркання розповідали, як жид Лейба, якого Мамалига привіз із Кримського ханства, крав гроші, вимагав відкати у підрядників, перекладав мільйони державних золотих у скарбницю полковника Мамалиги і у свої власні кишені. За їх словами якби не полковнича булава – давно б вже їм бути в руках ката або таємної поліції за недобудовані мости і дороги та вкрадені гроші. От тільки поки що до галер не дійшло, бо газовий магнат Думітру Фартух допомагає. А там восени, якщо вдасться пересидіти, можна й в крісло старійшини Шелепи пересісти.

Сумний їхав додому полковник Мамалига. Мало того, що Віктор ІІ до того часу, поки не було посипання голови попелом нікого не хотів приймати на аудієнцію, а тут ще зустрів джуру Прокопа, який чемно попросив його негайно звільнити полковничі покої.

Всю дорогу до Букового краю начувалися йому слова із пісні, яку вони разом з підполковником Вусатим співали, коли працювали в Кримсько-ханському дивані обліковцями овець і баранів, а потім намісниками Гетьмана у Кримському Ханстві: «Кличе Кру, Кру, Кру. В чужині умру…»

- Тьху ти, - сплюнув Мамалига. – Ось так у лиху годину і згадаєш Марію Крук, яка наче той яструб лише чекає, щоб виклювати мої світлі очі. Мало їм жида Лейби, який втік назад до Ханства працювати аксакалом Ради старійшин півострову. Мало їм, що бідне жиденя вже відкрило закордонні візи собі і дружині-козачці Тетяні, яка наче ясир попленталась за чоловіком через Перекоп Дорогою сліз. Клята Крук хоче ще занапастити й мене, а за одно й підполковника Вусатого і вірну Лізу Часник. Ні не буде цього, буду полковником і все тут. Завтра ж відправлю Вусатого до столиці, нехай щось вирішує. Не за гарні ж очі моя таємна поліція збирала на Прокопа компромат?

Ось так він і їхав. А спогади все линули і линули. Що б там не казали, та навіть за часів Гетьманів з сузір’я Леонідів Мамалига був на коні, знайшов спільну мову і з Віктором І. Дасть Бог і Віктор ІІ не забуде.

Не краще почувався і джура Прокіп. Адже його навіть не впустили поставити коня до гетьманської стайні. Не допомогла й покоївка Ганнуся. Що хлопцям з ополчення казати?

Коні їхали, а думки летіли, линули в гору і поступово вимальовувався вихід із ситуації. Ельфи розповіли мені, що хитрий джура придумав, як по поверненню додому розповідатиме усім про зустріч із новим Гетьманом, як той його пестив і милував за те, що залишався вірним. Тоді хлопці точно повірять, ніби Прокопу обіцяна полковнича булава. А значить можна буде й влаштувати прийом на честь свого возвеличення і почати роздавати перначі найбільш вірним.

Так поки доїхав додому Прокіп вже й сам не міг розібрати де правда, а де вигадка. Але яке для нього це мало значення. Бодай кілька днів слави – тай то добре.

Аж тут проспівав півень і ельфи почали один за одним зникати. Я намагався їх затримати, та марно. Лише останній трохи затримавшись пообіцяв мені, що вже найближчої ночі вони повернуться, щоб розповісти чим ця правдива історія завершилась.

Тож, любі дорослі, лягаймо спатоньки. Нехай вам насняться гарні сни. А я чатуватиму на повернення казкових друзів…


Зі слів ельфів записав
Дід ПАНАСАНДЕРСЕН, БукІнфо :)

(Далі точно буде)


Тлумачення окремих понять:

Гетьман – Президент.
Урядник – Прем’єр-міністр.
Велика рада – президентські вибори.
Булава, пернач – посада.
Полковник – губернатор, голова ОДА.
Рада старійшин – місцева рада.
Кат – прокурор області.
Таємна поліція – правоохоронні органи.
Кру – КРУ.
Страшний суд – ВАСУ.