Про «білий вогонь у серцях наших воїнів» розповів волонтер з Чернівців, який повернувся з-під Пісків

ІНШЕ ЖИТТЯ /


В останні дні зими чернівецькі волонтери побували на одному з блокпостів біля селища Піски. На «передову» вони привезли харчі та побутові речі бійцям добровольчих батальйонів, які воюють з окупантами на Сході України. Про свої враження від підготовки до відправлення та «східне» життя один з волонтерів розповів кореспондентові БукІнфо.
 
Через особистісні мотиви волонтер попросив не називати своє ім’я і вказувати його за позивним «Перець».
 
Під час підготовки до виїзду на Схід найбільш вражаючим, за словами «Перця», було бачити, як прості й незаможні люди з невеликого буковинського села намагаються всіма силами й можливостями допомогти українським солдатам. Мешканці Санківців, Хотинського району, спільними зусиллями зібрали більшу частину продуктів, щоб нагодувати наших бійців на Сході.
 
«Село з маленькими будинками, невеликими господарствами, зі своїми проблемами. А зібрали вони більшу частину продуктів. Це 300 хлібів, молоко, сир, квасолю, пшеницю, муку. Про консервації навіть не кажу, бо їх було не злічити. Завершували завантаження в школі, де нам ще дали сала різних видів, цукерків, печива, бубликів. А також малюнки і великий прапор України. А потім дітки з вчителями допомагали нам загрузити ці пожитки в автобуси», - розповів волонтер.
 
Проїжджаючи східноукраїнськими районами, «Перець» зауважив, що дороги там не кращі за наші. Як розповів волонтер, були ділянки з хорошим покриттям. Але за 5 чи максимум 10 км вони танули в ямах. Довелося двічі ремонтувати колесо в одному з волонтерських бусів.
 
«Не знаю, де ті хороші дороги, на них ми не потрапляли. Та й нічим вони від наших не відрізняються. І це не через воєнні дії. Просто такі ґазди», - зазначив «Перець».
 
Враження від сьогоднішньої Донеччини у волонтера залишилися важкими. Спілкуючись з «мирним населенням», чоловік побачив, що люди постійно очікують на якісь подачки, вони переконані, що їм хтось і щось винен. Переважна більшість з тамтешнього населення вважають, що їхні проблеми повинні вирішувати інші, а не вони самі. «Перець» зауважив, що така свідомість місцевого населення формувалася здавна, особливо чітко викристалізувалася вона за «совітів». А нинішня ситуація просто розбила їхнє життя.
 
«Не привикли вони думати й оцінювати чи аналізувати. Натомість звикли, що їм вказують як правильно треба робити і все», - зазначив волонтер.
 
Дорогою до прифронтової зони волонтери минали різні населені пункти. Примітним було те, що доглянутих господарств практично не спостерігалося. Гарні та прибрані були хіба що заправки та магазини.
 
Та попри це, здивувало, що мешканці тамтешніх населених пунктів майже не зважають на війну поруч. Люди живуть звичним життям, ходять на роботу, прогулюються по вулицях. Те, що вони перебувають в зоні АТО, майже нічого не нагадує.
 
Однак думка про війну, до якої волонтери наближалися, пригнічувала. Волонтер побачене порівняв із відомою українською комп’ютерною грою «Сталкер», за відмінністю, що тут все насправді, і стріляють по-справжньому. Гнітюче відчуття підсилювалося розкиданими запчастинами від танків, грузовиків, «БТР-ів» вздовж дороги. До того ж, наближаючись до зони проведення бойових дій, гуркіт від вибухів наводив усе більше жаху.
 
Однак згодом розрадив і зігрів душу побачений вогонь життя, який «палахкотів в очах наших воїнів». Волонтер «Перець» погоджується, що це дійсно «воїни світла» воюють. Бо воюють вони за правду і за свою землю.
 
«Коли я приїхав туди, то відчув козаччину, відчув волю. На Майдані була схожа ситуація. Там аура специфічна. Так, всі речі, одежа, руки, обличчя грязні й просякнуті димом. Однак люди світяться, горять як факели. Коли з’явилася пісня Ляпіса Трубєцкого «Воїни світла», ось таке враження, що вона саме про цих людей. Бо вони світяться добром. І вогонь цей білий», - додав волонтер.
 
Проїжджаючи блокпости на Донеччині, волонтери не відмовляли жодному солдату в харчах. Особливо радісно й вдячно захисники України брали до рук свіжоспечений хліб. Один із солдатів взяв до рук запашну хлібину, вдихнув запах від неї і сказав, що йому «пахне домівкою». А це, зазначив волонтер, неабияк надихає. Також хлопці дуже раділи домашнім стравам, особливо буковинським голубцям.
 
На останньому блокпості поблизу Пісків волонтери викликали представників з різних добровольчих батальйонів, щоб передати їм смачні наїдки від вдячних буковинців, а також потрібні в побуті речі.
 
Зустріч з добровольцями проходила під вибухи на обрії. Військові їх майже не помічали, навіть жартували, що «так звучить перемир’я». Однак вже ближче до вечора роздався гучний вибух за 300 метрів від блокпоста. Чергові солдати, як розповів волонтер «Перець», посміхнулися і сказали, що це «шальнушка» прилетіла.
 
«Люди знаходяться на фронті і вони не втрачають людської гідності. Коли ти говориш з ними, то відчуваєш інтелект. Людина навантажена знаннями. І тоді починаєш розуміти, що ці люди, справді чудесні люди, знаходяться тут, на фронті, на війні. А їм протистоять бандити з банд формувань, в яких крім жаги до наживи й тваринної люті нічого немає. Їх неможливо порівняти», - відзначив волонтер.
 
Також «Перець» пройнявся подвигом наших добровольців, які захищають свої й наші сім’ї. Але не всі бійці розповіли рідним про те, де вони насправді перебувають, щоб батьки, дружини й діти не переживали за них.
 
Після повернення із зони АТО волонтер «Перець» зрозумів, що найперша проблема українців, які втікають від мобілізації, є незнання, брак інформації, які, в свою чергу, породжують домисли й міфи. Найперше, багато людей думають, що разом з повісткою приходить і «путівка в АТО в один бік». Насправді це далеко не так.
 
«Відкидаючи всі емоції, як проходить процес мобілізації технічно. Мобілізований проходить спершу медкомісію. Якщо вона дає висновок «гідний», то призовник направляється в навчальну частину. Там він отримує військову спеціальність, або поновлює навики, якщо вже служив. І це проходить протягом двох місяців. Потім солдата можуть відправити в зону АТО, але ще не на фронт. За 7-10 км від зони бойових дій він проходить додаткову підготовку. Якщо солдат морально й фізично готовий, лише тоді його відправляють на блокпости, але ще не на передовій. І вже коли людина «обкатується» й починає жити ось тим життям на фронті, вона діє відповідно до навченого. Нам цивільним вже цього не зрозуміти», - розповів волонтер «Перець».
 
Завдяки волонтерським організаціям українська армія та добровольчі батальйони вже майже рік дають відсіч проросійським окупантам на Донбасі. Війна об’єднала українців й згуртувала їх у боротьбі з ворогом. Лише спільними зусиллями ми зможемо перемогти в боротьбі з окупантами. Лише з ясним розумом та хоробрим серцем українець запанує на своїх рідних землях. В цьому волонтер із позивним «Перець» переконаний.
 
 
Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо (с)
Фото – надані волонтером із позивним "Перець"

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації