Андрій Кушніренко: буковинський птах з галицькою ознакою

КОРИФЕЇ / Творчий шлях Андрія Кушніренка тісно пов'язаний з нашим містом та буковинським краєм. На початку 60-х років тоді ще маловідомий композитор поринув у національні джерела буковинського краю. То була творча потреба для подальшого створення композитором самобутнього репертуару, який відображав би колорит благодатного й неповторного буковинського краю.

Ім'я Андрія Кушніренка - народного артиста України, лауреата Державної премії ім.Т.Г.Шевченка та літературно-мистецької премії ім.С.І.Воробкевича, професора, визначного хорового диригента, збирача музичного фольклору, автора багатьох оригінальних хорових творів та обробок українських народних пісень добре відоме в нашій країні. Подвижницька праця на ниві рідної музично-хорової культури визначила його як найкращого хорового диригента поряд з іменами А.Авдієвського, Є.Савчука, П.Муравського, В.Іконника. За рейтингом 1997 р. він увійшов у номінацію кращих шести диригентів України.

Професор музики Андрій Миколайович КушнІренко народився 17 жовтня 1933 р. у с.Великі Підгайці Шумського району Тернопільської області. Спочатку навчався в семирічній школі, а пізніше закінчує десятирічну школу №3 в Кременці. Після закінчення школи розпочинає трудову діяльність у Загайцівській школі вчителем музики та співу, а також керівником художньої самодіяльності рідного села. В 1953 р. вступає до Львівського культурно-освітнього училища на 6-місячні курси диригентів, які закінчує в 1954 р. У 1955 р. вступає до Львівського музично-педагогічного училища, яке закінчує з відзнакою. В 1957 р. рекомендований у Львівську державну консерваторію ім.М.Лисенка, яку закінчив в 1962 р. У тому ж році направлений Міністерством культури України на посаду художнього керівника та головного диригента Буковинського ансамблю пісні й танцю, де працює й нині.

Ось що говорить сам професор музики: "...Буковина та Чернівці особливо для мене - це в першу чергу видатні діячі культури, хто тут жив і творив: Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Сидір Воробкевич, Евсебій Мандичевський, Микола Івасюк, Опанас Шевчукевич та інші. Перші, хто мене тут прийняв у своє мистецьке коло, були: Анатолій Добрянський, Григорій Шевчук, Степан Сабадаш та Богдан Мельничук..."

Кожний виступ Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю під орудою А.Кушніренка приваблює широку аудиторію глибиною трактовок творів, майстерністю і щирістю виконання, різноплановістю та калейдоскопічним розмаїттям музичних образів і взагалі закоханістю у пісню.

Лагідний, делікатний, доброзичливий, він безкомпромісний і навіть нещадно суворий за диригентським пультом. Як зазначає І.Ярошенко: "...що вся сутність Кушніренка-митця визначається саме тут, коли він під час репетиції чи концертного виступу намагається якнайглибше вникнути у суть твору, якнайкраще передати авторський задум, до блиску відшліфувати кожну деталь, де всі грані його таланту підпорядковуються єдиному - створити чудо, тобто розкрити перед слухачем увесь багатий образний зміст хорового полотна".

Андрій Кушніренко - митець цікавий і неординарний, видатний хоровий диригент, композитор, педагог і фольклорист. Він автор одноактної опери "Буковинська весна", музики до героїко-романтичної драми С.Снігура "Полум'я", кантати на власні слова
Молюсь за тебе, Україно", "Думи про Сагайдачного", "Отче наш", "У вінок Федьковича" на слова М. Ткача, "Ранок Верховини" на слова В. Колодія, "Зореслава", "Посилала мене мати", "Я щаслива зроду" на слова І.Кутеня, "Україно, любов моя", (дві останніх пісні стали вже народними). Йому належать обробки народних пісень "Чом, земле моя", "Реве та стогне Дніпр широкий", "Садок вишневий коло хати" на слова Т.Г. Шевченка, "Виглядала мати сина", "Подоляночка", "Глибока кирниця", "На камені стою" та інші. А.М.Кушніренко разом з Державним заслуженим Буковинським ансамблем пісні і танцю створено ряд концертних програм класичної музики, зокрема духовної.

Андрій Миколайович записав більше тисячі українських пісень у різних регіонах, з них чимало оброблено для хору і які часто виконують багато хорових колективів України. На основі зібраного ним фольклорного матеріалу для Буковинського ансамблю пісні і танцю створено ряд концертних програм, до яких увійшли вокально-хореографчні сюїти, композиції, обрядові сцени ("Зелен край наш, Буковина", "Весна-красна", "Обжинки", "Щедрий вечір, добрий вечір", "Весільний обряд", де автор застосовує засоби антифонного співу, етерофонії, поліметрії. Наприклад, "Щедрівки".

Тридцятидев'ятирічна праця А. Кушніренка в Буковинському ансамблі пісні і танцю, який став одним з кращих у країні мистецьким колективом, була спрямована на популяризацію кращих надбань української вокально-хореографічної культури, зокрема творчості українських композиторів-класиків: М.Лисенка, К.Стеценка, С. Воробкевича, Д. Січинського; сучасних - О.Білаша, М.Скорика; буковинських митців - Б. Крижанівського, Г. Шевчука, С.Сабадаша, В. Михайлюка, Л. Затуловського та інших. А. Лащенко так визначив особливості виконання хорових творів Державним заслуженим Буковинським ансамблем пісні і танцю під керівництвом народного артиста України Андрія Кушніренка: "Колектив завжди дотримувався правди художнього висловлення, а його керівник сповідував природний спів регіону". Андрій Миколайович часто виступає в пресі, опублікував низку праць з різних питань музичного життя, підготовлено і надруковано у видавництвах "Мистецтво", "Музична Україна" збірки музичних творів "Від Дністра до Черемоша", "Буковинський розмай", "Співає Буковина", "Буковинські самоцвіти", "Хорові твори Сидора Воробкевича", авторські збірники "Українські візерунки", "Хорові твори". У 1992 році А. Кушніренко організовує кафедру музики при Чернівецькому університеті і стає її завідуючим. За короткий час він разом з колективом кафедри закладає надійні основи її матеріальної бази, налагоджує навчально-виховний процес. 1994 року йому надано звання професора.

Під час виконання хорового твору диригент "помахує" рукою, а хор співає - на вигляд справа здається дуже простою. А тим часом за цією гаданою простотою криється величезна наполеглива праця, практичне вміння та природна обдарованість. Адже диригент повинен розуміти, відчути музичний твір, передати хорові своє розуміння музики, об'єднати його в одне монолітне ціле, примусити весь хоровий колектив мислити і відчувати під час виконання музичного твору так, як мислить і відчуває він сам. Одне слово, диригент повинен у кожному із співаків розбудити митця і закликати його до активної роботи в галузі художньої творчості. Все це Андрій Миколайович втілює під час репетицій з хором.

Домігшись виконання творчих завдань хористами Андрій Кушніренко перетворюється в артиста-виконавця, в руках якого хор стає гнучким і слухняним інструментом.

Мистецька особистість Андрія Миколайовича Кушніренка приваблює своєю неординарністю. В ньому поєднуються фанатична відданість улюбленій справі, незвичайна працелюбність, чітке усвідомлення творчої мети, якої прагне з вражаючою наполегливістю. Хорове мистецтво Андрій Миколайович Кушніренко любить серцем, вносить в нього величезну художню пристрасть, прагнення до високої досконалості. Він уважно, з усією пильністю намагається відчути наміри, задуми автора, вміло інтерпретувати і з досконалістю висловити думки, почуття і настрої композитора.

Для того, щоб оволодіти волею і почуттями хору, диригенту потрібно здобути авторитет, примусити повірити йому весь колектив. Для цього йому треба бути не тільки освіченим музикантом, але й педагогом, який вміє передавати свої знання іншим. Такий "міст" передачі знань між керівником і хористами виникає, тільки варто з'явитись за хоровим пультом Андрієві Миколайовичу Кушніренку. Крім освіти і педагогічного таланту, диригент в певні моменти проявляє винахідливість, самовладання і натхнення. Кушніренко створює таку обстановку, що виконавець-співак не тільки підкоряється диригентові й точно виконує його вказівки, а хоче підкоритися диригентові, хоче виконати його (диригента) наміри. Керівник державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю повною мірою володіє вмінням примусити учасників хору повірити в правильність і художню виправданість трактування музичного твору. Це вміння завжди відрізняє справжніх диригентів від "вибивачів такту". Андрій Кушніренко володіє не тільки високою технічною майстерністю, не тільки бездоганним розумінням суті й особливостей кожної окремої індивідуальності, але й живим, пристрасним розумінням виконавського почуття, здатністю враховувати й відчувати його глибоку правду.

Хорова практика дає можливість визначити основні характерні якості хорового звучання. Наприклад, є хорові колективи, звучання яких основане на відкритому, других - на дуже напруженому або форсованому звукові й третіх - на прикритому, м'якому, округленому звукові. Усі три якості хорового звучання досить різні. Кожна з них має своєрідну специфічну особливість і кожна по-своєму може бути застосована в тій або іншій формі в хоровій роботі. Питання зводиться до того, наскільки доцільно ними користуватися. Специфіка хорового звучання, основана на так званому відкритому звукові, не завжди прийнятна. Кушніренко Андрій Миколайович застосовує академічну манеру співу при виконанні різних народних пісень, дотепних, влучних і веселих за своїм змістом, але знаходить різноманітні тембральні забарвлення залежно від словесного контексту. Керівник Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю А.Кушніренко використовує переважно академічну манеру співу, особливо під час виконання концертних програм хорової класики.

Основою хорового звучання для Андрія Миколайовича є прикритий академічний вокальний звук. Специфіка такого звучання найбільш прийнятна, бо може бути використана в будь-якому виді хорового виконання. Відмінною особливістю такого хорового співу є його вокальна природність, можливість тривалішого співу без відносної стомлюваності й певна гнучкість, легкість у виконанні різних технічних, динамічних та штрихових прийомів. Можна з цілковитою певністю сказати, що тільки тоді хорове виконання буде позначене звуковим благородством та багатством і справлятиме незабутнє враження, коли воно буде в рамках прикритого звуку. Значення академічної манери співу в хоровому мистецтві зазначають слова Андрія Миколайовича Кушніренка: "... у світовому масштабі українську хорову культуру повинна репрезентувати насамперед академічна манера виконання".

У репетиційній хоровій роботі над інтонацією, строєм, тембровим ансамблем Кушніренко використовує характерний, властивий тільки йому прийом - демонстрування кожного з голосів і відповідному до змісту твору тембральному забарвленні та відповідному теситурному положенні кожної партії. В роботі над дикцією Андрій Миколайович звертає у вагу на правильну, чітку вимову слів, стежить, щоб словесний бік завжди перебував на одному рівні з вокальним. Диригент завжди у всеозброєнні спеціальних теоретичних знань, практичних навичок хорового співу, диригування. Результатом взаємодії цих компонентів є високопрофесійний рівень виконання творів державним заслуженим Буковинським ансамблем пісні і танцю під керівництвом народного артиста України, професора Андрія Миколайовича Кушніренка.

А.М.Кушніренко відстоює академічну манеру співу, що з давніх-давен була поширена в Україні і, зокрема, на Буковині. Керівник Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю переконаний, що народна манера виконання має побутувати на Східній Україні, Черкащині, Херсонщині, Полтавщині. Але буде штучним і неприродним культивувати її на Буковині, Гуцульщині, Галичині, Закарпатті. Адже в цих областях така манера співу ніколи не побутувала. Андрій Миколайович це пояснює так: "На те є багато причин: розташування регіонів переважно в гірській місцевості, дискримінаційні утиски колишніх можновладців, врешті традиції". Андрій Кушніренко в своїй практиці дотримується в основному академічної манери співу. "Адже перевага її незаперечна і визнана в усьому світі: широкий діапазон, можливість застосувати різноманітні технічні засоби, що дає змогу виконувати і найскладніші сучасні партитури, і фольклорні зразки", - зазначає художній керівник Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю.

Це аргументується ще й тим, що велика кількість українських народних пісень розрахована саме на академічний стиль виконання, зокрема обробки численних народних перлин, здійснених М.Лисенком, М.Леонтовичем, Ю.Кошицем та іншими композиторами. "Кушніренко вдало застосовує академічний спів для відтворення характеру народної пісні, виявлення притаманних їй тембрів. Хор при цьому тримає абсолютний стрій, спів його відрізняється злагодженістю ансамблю, інтонаційною чистотою. Відчувається багатотембровість звучання. Така практика, допомагає відтворенню образів, справжніх емоцій, а також змісту, колориту, стилю".

 


Степан КАРАЧКО, краєзнавець, член спілка архівістів України

Фото №2 - Сергія Зарайського, БукІнфо (с)


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації