Олег Базилевич: "У тандемі з Лобановським працювалося дуже добре. Ми розуміли одне одного з півслова"

«Українізація основного складу «Динамо» продиктована інтересами збірної»

Олеже Петровичу, скільки людей входить у науково – дослідницьку групу київської команди ? Які функції Вашого відділу ?

- Колектив у нас невеликий. Всього 9 чоловік. Нам, чесно кажучи, не вистачає людей. Ми займаємося зйомками матчів за участю першої, другої та третьої команд. Окрім цього існують різноманітні тестування, психофізіологічні тести. Роботи вистачає на всіх.

- Чи правда те, що Валерій Газзаєв жодного разу не проконсультувався з Вами щодо наукових та інших моментів ? Юрій Сьомін ставився до Вас так само ?

- Так, це правда. На жаль, у нас не склалося з Газзаєвим із самого початку. Ми не співпрацюємо, однак у нас не конфлікт, а просто немає точок дотику. Щодо Сьоміна, то у нас були зовсім інші стосунки. Юрій Павлович завжди цікавився нашою роботою.

- Ви підтримуєте те, що Газзаєв хоче провести українізацію складу «Динамо» ?

- Українізація основного складу «Динамо» продиктована інтересами збірної. Я не думаю, що існує загроза погіршення результатів київської команди. Можна завжди знайти поєднання між клубними та національними інтересами.

- Як гадаєте, чому вже стільки років у міжнародних матчах кияни пропускають голи на останніх хвилинах зустрічі ?

- Тренери працюють у цьому напрямку, однак не все вдається довести до переможного кінця. Провали на останніх хвилинах пов’язані з втратою концентрації. У футбол ти граєш так, як тобі дозволяє суперник. У «Динамо» не завжди вдається не дозволити суперникові грати так, як йому зручно. Головна проблема – в організації гри. Треба вибрати такі тактичні моменти, щоби надійно виглядати в захисті.

- Яке Ваше ставлення до повернення у «Динамо» Андрія Шевченка ?

- Позитивне ! Це знаковий момент у кар’єрі Андрія та в історії київського «Динамо». Тренери «Динамо» отримали граючого помічника. Вітаю участь Шевченка у тренувальному процесі, бо він має величезний досвід.

- Ви можете назвати трійку кандидатів на посаду головного тренера збірної України ?

- Це складне для мене запитання. На мій погляд, з точки зору ефективності, треба призначити Юрія Калитвинцева. Його молодь повинна влитися у основний склад команди на Євро – 2012. Щодо інших, то є дві кандидатури – Олег Блохін та Олексій Михайличенко.

- Як Вам працювалося з Валерієм Лобановським ?

- Немає змісту казати про те, що Валерій Васильович був людиною «важкого характеру». Він був дуже чудовою людиною. У тандемі з Лобановським працювалося дуже добре, ми розуміли одне одного з півслова, не було жодних протиріч.

- Олеже Петровичу, поясніть, що таке «система Лобановського – Базилевича» ?

- Розумієте, поняття «система Лобановського – Базилевича» виглядає зовсім по – іншому. Ми працювали над нею разом із Зеленцовим. Спочатку вона створювалася для легкої атлетики. Зокрема, у спринті чудові результати показав Валерій Борзов. А він якраз і «випускник» системи. У футбол ця система прийшла дещо пізніше. Спочатку ми перевірили її в «Десні», «Шахтарі», а згодом запровадили в «Динамо». За допомогою Лобановського ми систему підкоректували .

- З яких причин Ви залишили «Динамо» у 1976 році ?

- На жаль, у 1976 році наш тандем із Лобановським розпався. Відбувся суб’єктивний аналіз нашої спільної роботи. Хоча, якщо би ми зараз досягли подібного результату (півфінал Ліги чемпіонів, бронза Олімпійських ігор), то було б дуже непогано.

- У 1979 році Ви були головним тренером команди «Пахтакор» (Ташкент). Її гравці загинули в авіакатастрофі. Як пережили цей важкий період своєї кар’єри ? Чи не було бажання піти з футболу ?

- Про те, щоби піти з футболу ніколи не думав. Футбол – на все життя. Щодо втрати, то було важко, дуже важко. Футбол втратив класних гравців, чудових людей.

«Пам’ятаю, що Ігор Гамула був неорганізованим, постійно відволікався на якійсь сторонні речі»

- У луганській «Зорі» Ви тренували ексцентричного наставника Ігоря Гамулу, який зараз очолює «Закарпаття» з Ужгорода…

- Пройшло багато часу. Як гравця, Гамулу я вже згадати не можу. Пам’ятаю, що Ігор Гамула  був неорганізованим, постійно відволікався на якійсь сторонні речі. Другом Ігоря був тоді Олександр Заваров. Саші вдалося вийти на професійний рівень, а Гамулі – ні.

- Виглядає дивним те, що після сезону – 86 Ви залишили посаду головного тренера «Шахтаря», бо тоді донецька команда посіла у вищій союзній лізі 6 місце….

- Так, дійсно сезон виявився досить успішним для нас. Атмосфера у команді  була чудовою. Однак, також велися закулісні ігри навколо клубу …

- Як Ви опинилися в Болгарії, де тренували «Славію» ? Поділіться, будь – ласка, враженнями від роботи в цій країні …

- Залишилися враження від тої роботи, яку я провів. Вийшло так, що ще часів роботи в московському ЦСКА, мене запросили в армійський клуб із Софії. У складі цієї команди було багато перспективних гравців, які потім стали легендами болгарського футболу. Серед них – Христо Стоїчков, Любослав Пенєв, Тріфон Іванов та інші. Я довго оформлював так звану візу в Болгарію, а коли приїхав туди через півроку, то ЦСКА тренував вже інший фахівець. Я ж очолив «Славію», а потім працював у структурі Федерації футболу Болгарії.

"Фінкель був агресивним нападником"

- У 90 – х роках під Вашим керівництвом у національній збірній України виступав буковинський нападник Борис Фінкель. Якої Ви думки про цього гравця ?

- Фінкель був агресивним нападником. На жаль, Борис не мав достатньої фізичної та технічної підготовки.

- У Вас немає бажання повернутися до тренерської роботи ?

- Мені пішов 72 рік. Гадаю, що це нормальний вік. Я би із задоволенням взявся за тренерську роботу.

- Олеже Петровичу, розкажіть про свою родину ….

- У мене один син. Займається бізнесом. На жаль, не зовсім вдало. Є також три внучки. Сподіваюся, що вони будуть порядними людьми та гарними фахівцями.

- Відомо, що Ви і Валерій Лобановський дружили з видатним актором Олегом Борисовим, який був уболівальником київського «Динамо». Як познайомилися з Олегом Івановичем ?

- Коли ми розпочинали грати, то нас з Олегом познайомила моя сестра. У мене тоді було багато контактів із чудовими київськими та московськими акторами. На жаль, зараз для повноцінного культурного життя не вистачає часу. Хоча іноді відвідую театр Російської Драми.

Довідка БукІнфо

Олег БАЗИЛЕВИЧ народився 6 липня 1938 року в Києві. Виступав у київському «Динамо» – 1957 – 1965 (162, 54), одеському «Чорноморці» - 1966 (35,6), донецькому «Шахтарі» - 1967 – 1968 (32, 9). Тренував клуби: «Десна» (Чернігів) – 1969 – 1970, «Шахтар» (Кадіївка) – 1971, «Автомобіліст» (Житомир) – до березня 1972, «Шахтар» (Донецьк) – 1972 – 1973, 1986, «Динамо» (Київ) – 1974 – 1976, «Динамо» (Мінськ) – 1977 – 1978, «Пахтакор» (Ташкент) – 1979, ЦСКА (Москва) – 1980 – 1982, «Зоря» (Ворошиловград) – 1984, «Славія» (Софія, Болгарія) – 1987 – 1988, «Кувейт» (Ель – Кувейт, Кувейт) – 1997. Працював зі збірними СРСР (1975 – 1976), України (1992 – 1994). Тренував також олімпійські збірні Болгарії (1988 – 1989) та Кувейту (1995 – 1996). Заслужений тренер СРСР та України. Кандидат педагогічних наук.

Досягнення гравця:

Чемпіон СРСР (1961)
Срібний призер чемпіонату СРСР (1960, 1965)
Володар Кубка СРСР (1964)

Досягнення тренера:

Чемпіон СРСР (1974, 1975)
Володар Кубка СРСР (1974)
Володар Кубка кубків (1975)
Володар Суперкубка УЄФА (1975)
Бронзовий призер Олімпійських ігор (1976)

Олексій МАМЧУК, БукІнфо (с)

Фото з сайту gazeta.ua