Блошині перегони буковинської політики. Битва за Тігіпка

Словно мухи, тут и там,
Ходят слухи по домам,
А беззубые старухи
Их разносят по умам,
Их разносят по умам.

В.Висоцький, «Слухи»

Поразка Юлії Тимошенко у першому турі голосування на президентських виборах з неочікуваним відставанням від головного конкурента стала холодним душем як для самої кандидатки, так і її придворної звори. Тим більше, що десять відсотків відриву навіть для цієї талановитої акторки можуть не дозволити реалізувати їй свій президентський бліцкриг, якого від неї очікують з огляду на успіх двох попередніх виборчих кампаній до парламенту.

От тільки вся складність для пані Тимошенко полягає в тому, що на той час ВОНА перебувала в опозиції, а нині є уособленням чи не найвпливовішої в Україні гілки влади – виконавчої, з широкими повноваженнями, виписаними у четвертому розділі Конституції України. А владу у нас, як відомо, не люблять, її навіть бояться і завжди чомусь хочуть поміняти. До цього всього додається також цілий ряд невиконаних обіцянок, взятих на себе зобов’язань, що щедро лунали з її вуст напередодні парламентських виборів у 2007 році. Не додає снаги нашій МІЛЕДІ й те, що троє кандидатів на пост Президента, які не вибороли собі право позмагатись у другому турі виборів, але впевнено зайняли відповідно третє, четверте та п’яте місця у списках рейтингів довіри виборців, зайняли залізобетонну позицію і категорично відмовились підтримувати у другому турі і її, а заодно й Віктора Януковича. Досвід, а вірніше імунітет до її кидань, набутий ними, зрештою дав про себе знати у найнезручніший і у найвідповідальніший для Юлії Володимирівни момент.

Пересилюючи себе пані Тимошенко змушена була затягнути алілуйщину, обіцяти золоті гори, молочні ріки з кисільними берегами з розрахунку не стільки на підтримку своїх колишніх колег по кандидатському корпусу, а їх виборця. Найгучніше «Алілуя» звичайно ж лунає на адресу володаря бронзової медалі президентської гонки Сергія Тігіпка, оскільки заручившись його підтримкою ВОНА могла б бути спокійною за тили і з полегшенням очікувати остаточних результатів виборів. От тільки це все нагадує не стільки спів церковного хору, а швидше пісню сирени, якою СИЛЬНОГО кандидата заманюють на небезпечні політичні рифи…

Поки ж Юлія Володимирівна робить глибокі реверанси в сторону Сергія Леонідовича, безрезультатно намагаючись схилити шальки терезів фортуни на свою користь, на місцевому рівні також активізувались окремі групи політиків, або людей, що вважають себе політиками, які мріють або залишитись, або хоча б ще разок заскочити до потягу, назва якому «місцева рада».

Ось тут ми переходимо від категорії «факти» до категорії «чуток». Дякувати Богу їх на Буковині останнім часом з’явилося багато і гріх ними не поласувати. Єдина засторога полягає в тому, що диму, як кажуть, без вогню не буває.

Отож, кажуть, що під час покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку на День Соборності України обличчя керівника виборчого штабу Юлії Тимошенко на Буковині Петра Гасюка було таким темним, ніби йому як мінімум три дні ніхто не налив чарки кОньяку, а його погляд застилав туман невизначеності і чорні хмари неймовірної туги. Воно й не дивно. Адже в нашій області кАманда полум’яних біло-сердешних зуміла зібрати за свою кандидатку на п’ятнадцять відсотків менше голосів, ніж на попередніх парламентських виборах.

А ще кажуть, що за такий результат пану Гасюку сама Юлія Володимирівна показала червону картку і замість нього призначила наглядати за виборами в області нашого екс-земляка Георгія Філіпчука. Знала б ВОНА, як його тут люблять, то можливо б ще кілька разів подумала, перш ніж відрізати, а можливо навіть й налила б ображеному нардепу чарочку!

Жінко-жінко, який же козир отримали у свої руки твої опоненти, а якщо ще не дай Боже скористаються ним – може бути повний гаплик.

Але це ліричний відступ від теми, зроблений з метою більш яскраво змалювати наше полотно.

Кажуть, що в обласному штабі Сергія Тігіпка до певного етапу досить частим гостем бував один поважний чоловік, який також має хист до написання, подейкують, що він навіть є головним редактором однієї з газет і депутатом обласної ради. Але оскільки він нічого не просив і ні на що не претендував, його прізвище ми називати не будемо.

Також подейкують, що крісло керманича обласної організації партії Тігіпка на Буковині дуже сильно привабило медіа магната Василя Забродського, який розраховував стартанути на «мерство» у новому статусі. У цьому йому ніби-то намагався допомагати депутат облради від соціалістів Едуард Ушаков, який до того ж ніби-то є помічником одного нардепа з Чернівців, що раніше був міністром в уряді попередника пані Тимошенко. Говорять й про те, що картярський борг пана Забродського становить чи ледь не мільйон американських долярів і мерство йому необхідне щоб заробити грошенят і погасити борги.

А ще «злі язики» кажуть, що велике бажання піти на місцеві вибори під егідою Сергія Леонідовича має також група депутатів-бютівців з обласної ради, які дуже сильно побили горщики з Петром Гасюком і його заступницею по партії Сільвою Віщук. 

Крім того кажуть, що бажання включитися в «процес» розподілу «суспільних благ» виявили чи то радник чернівецького губернатора з економічних питань Олег Корнєєв, чи то депутат-бютівець з Чернівецької облради Ігор Кірєєв, а ще депутат міської ради від БЮТ Михайло Крайс, професор-економіст Валерій Євдокименко і ще цілий ряд нафталінових та гутаперчевих (від того що переконання у них еластичні і часто міняються) політиків.

Кажуть, що дехто з цих людей вже почав збирати гроші з місцевих лохів, які прагнуть підкорити місцевий політичний Олімп.

Та на честь молодих хлопців зі штабу Тігіпка кажуть, що їм поки-що вдається вистояти проти навали маститих зубрів, як з боку тих хто їх підсиджує, так і тих хто на місцевому рівні переадресовує їм від Юлії Володимирівни стріли Амура, які були випущені в Сергія Тігіпка.

Зрештою, якби це не було розцінено як зарозумілість з мого боку, я б напевно порадив місцевим тигіпківцям дати на загал прес-конференцію, щоб спростувати, а можливо й підтвердити чутки. На мій погляд це б їм лише додало довіри до їхнього лідера в регіоні. Та чи наважаться вони? Невідомо…

Шкода, що немає в живих Володимира Висоцького. Яке поле для його творчості залишається необробленим, а скільки цікавинок нас ще чекає попереду…
 

Сашко НАДДНІСТРЯНСЬКИЙ,
спеціально для «БукІнфо» (с)

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації