Ющенко посіяв зерна. Наступний президент має плекати ниву

УКРАЇНСЬКА ПЕРСПЕКТИВА / Президент Віктор Ющенко запам’ятається, насамперед, як людина, що своєю головною місією вважала підвищення національної свідомості українців, відродження української національної культури та традицій. Чи буде перейматися цими питаннями його наступник? Із цим питанням «Главред» звернувся до голови Конгресу української інтелігенції Івана Драча, президента Українського пен-клубу Євгена Сверстюка та завідувача відділом Інституту історії України НАНУ Станіслава Кульчицького.

Підвищення самосвідомості українців – рух проти течії задля святої мети

Гості «Главреда» підбили підсумки національної складової діяльності Віктора Ющенка. На думку Євгена Сверстюка, Віктор Андрійович – справжній український Президент, перший Президент України «з людським обличчям, якого поважає світ».

«Справжність», на його думку, полягає, зокрема, в тому, що Президент «не звертався до хазяїв» і наполягав на тому, що історію України та Росії слід розрізняти.

Але чинному Президенту досталася «глуха аудиторія, - зазначив Євген Сверстюк, - і поле було зовсім неоране». Дії Віктора Андрійовича певним чином «збурили» це поле, «але нічого не сформували і практично нічого не утвердили».

Євген Олександрович додав – що порядна людина, якою є чинний Президент, «велика рідкість для посткомуністичної України».

Якщо Віктору Ющенку й справді притаманні всі ці риси, чому ж результат його президентства оцінений так низько? На переконання Євгена Сверстюка, програш на президентських виборах пояснюється тим, що Віктор Андрійович ішов проти течії. «Від самого початку він ішов проти течії, але коли ти ідеш до джерела, ти мусиш пливти проти течії, ти знаєш, чим це пахне, ти знаєш, що тебе героєм не оголосять, але якщо ти пливеш до джерела, то це буде надавати сили – саме ця мета. Ця свята мета», - сказав він.

Віктор Ющенко у незалежній Україні мав менше повноважень, ніж Каганович у 1920-ті роки

Станіслав Кульчицький висловив дещо інше ставлення до президентської спадщини Віктора Ющенка. На початку він навів цитату Президента: «Ми донесли багато того, що потрібно знати українському народу з погляду українського національного вибору. Я не вважаю, що національна ідея зазнала поразки. Вибори лише показали, наскільки ця тема ще залишається неопрацьованою».

Історик частково погодився із цією тезою, але зазначив, що багато з того, що було зроблено Президентом в цьому напрямку, «часто було надто прямолінійним». Станіслав Кульчицький навів приклад українізації, яку у 1920-ті роки проводив соратник Сталіна Лазар Каганович. «Він застосував дуже жорсткі методи, і українізація почалася», - розповів історик. «Ясна річ, що українізація означала, перш за все, укорінення радянської влади, але разом з тим вона означала і національне відродження», - пояснив він.

На відміну від Кагановича, Віктор Ющенко мав набагато менше повноважень. Можливо тому, за словами Станіслава Кульчицького, «те, що проводив Ющенко – не тільки в галузі українізації – залишалося недовиконаним чи невиконаним взагалі». Окрім того, на думку історика, Віктор Андрійович так і не зміг знайти союзників.

Національна ідея не помре із закінченням президентства Віктора Ющенка

На думку Івана Драча, за будь-якого президента національна ідея буде жити. Зокрема, за Юлії Тимошенко ця ідея буде просуватися, оскільки «в неї є кілька десятків депутатів, стурбованих національною ідеєю». У команді Віктора Януковича також є «кілька чоловік», що переймаються цією проблематикою, зокрема, Олександр Лавринович, Сергій Головатий. «Певна кількість людей буде підтримувати національну ідею обов’язково», - запевнив Іван Федорович.

Тим не менше, ані Юлія Володимирівна, ані Віктор Федорович не будуть займатися національними питаннями особисто – так, як це робив Віктор Андрійович. На думку Івана Драча, ці функції новий президент доручить комусь із своєї команди.

Голова Конгресу української інтелігенції додав, що, незважаючи на закінчення президентського терміну, Віктор Ющенко може продовжувати певним чином впливати на суспільно-політичне життя країни. Зокрема, через тематичні заяви, проекти, фонди.

Російська мова стане другою державною, якщо Росія почне говорити мовою ультиматумів

Станіслав Кульчицький припускає, що за нового президента «ми можемо надто наблизитися до Росії». Зокрема, через те, що Україна економічно залежна від північного сусіда.

«З 1991 року Україна не стала незалежною від Росії, передусім, в економічній сфері, в сфері енергоносіїв», - зазначив Станіслав Кульчицький. З цієї причини історик припускає «різні ситуації» у двосторонніх відносинах, зокрема, й ситуацію, «коли Росія заговорить мовою ультиматумів».

Якщо це станеться, українська влада може постати перед необхідністю компромісу, зокрема, щодо надання російській мові статусу другої державної.

Натомість, Євген Сверстюк налаштований більш оптимістично з цього приводу. Він зазначив, що слід розрізняти обіцянки кандидатів у президенти з метою сподобатися певній групі виборців і обов’язки «державного мужа» в особі президента держави. Євген Олександрович впевнений, що ані Тимошенко, ані Янукович на посаді президента «не будуть знищувати елементарні культурні стандарти країни».

Президенти не зраджують. Їм просто не вигідно це робити

Євген Сверстюк назвав Юлію Тимошенко та Віктора Януковича «не те, що не новими, а навіть набридлими політиками». За його словами, усі ми були свідками, як довго ці люди боролися за владу, бачили їх і на владних посадах, тому «вони не несуть для нас нічого несподіваного».

На думку Євгена Сверстюка, чи то Тимошенко, чи то Янукович на посаді президента будуть вимушені «пристосовуватися до того стану, який утвердився протягом останніх п’яти років» завдяки Віктору Ющенку.

За його словами, повернення назад уже неможливе. «Ніякого радикального затиснення свободи, до якої ми звикли останні п’ять років, бути не може», - запевнив він.

Звичайно, є й люди «холуївського типу», які, за спостереженням Євгена Сверстюка, «вже сьогодні вгадують, перед ким треба крутити хвостиком». Такі українці являють собою зразок «зтероризованих і здрібнілих» людей, каже митець. Але якщо в українському суспільстві вистачить волі зберегти мову – «людську, гідну» - «влада буде пристосовуватися до вас більше, ніж до того, хто боїться і тремтить під столом». «Президенти не зраджують. Їм просто не вигідно це робити», - сказав на останок Євген Олександрович.

Коли зерна посіяні, хтось має плекати ниву

Чи можна змінити минуле? «Минуле не вмирає, більше того, минуле навіть не відходить», - поділився думками на вічну тему Євген Сверстюк. «Нинішній процес є продовженням вчорашнього процесу, те, що закладено, те закладено, те, що посіяно, є посіяно», - додав він. При цьому дуже важливим є те, «хто буде цінувати посіяне і плекати ниву», - зазначив Євген Олександрович.

 

Тетяна ГАЙЖЕВСЬКА, «Главред»