Учасник АТО Юрій Шипітко: Хотілося б потрапити до міськради, зробити деякі розгони

За словами Юрія, лікарі аби врятувати руку, зробили 5-6 операцій. Наразі необхідний час аби відновилися нерви. У Чернівцях воїн перебуватиме 30 діб, потім - військово-лікарська комісія.

«Лікувався за кошт держави, дуже допомогли волонтери. Без волонтерів взагалі було б так, як завжди. Лікарі прогнозували плачевне з рукою. Звичайно, що я дуже розчарувався. Краще їх не слухати. Звернувся до однієї жінки в Києві, вона провела 8 масажів, спеціально для нервів. Цим частково вернулася чутливість до руки. Її послуги коштують дуже дорого, але з мене коштів не взяла, сказала: «Ти мене захищав, я тебе полікую безкоштовно», - розповів Юрій Шипітко.

 

Про свої переживання Юрій неохоче розповідає, каже, єдине, що турбувало як потрапив до госпіталю – феєрверки, як почув, не знав куди себе подіти. Військовослужбовець ще й досі реагує на різкі звуки. Однак Шипітко зізнається, що на війні не було страшно, страшно було коли переживав, аби руку не відрізали. «Кожного ранку прокидався, дивився, чи рука на місці».

Юрій поділився і своїм баченням щодо ситуації в зоні АТО: «Неофіційна цифра жертв – разом із цивільними близько 50 тисяч. Часто кількість загиблих приховують, бо бояться паніки серед населення. Ця влада тимчасова. До Парламенту йдуть самогубці. Бо вони хочуть продовжувати те, що вони робили. Це скоро дійде до апогею. Інстинкт самозбереження у них слабший за жадібність, але це не довго.

Хотілося б аби був мир, але не такою ціною, бо ми заплатили дуже високу ціну. Путіна не потрібно боятися. Реально війну можна закінчити за два тижні, це при бажанні, якщо б не зради. Хтось може гроші заробляє. Яке може бути перемир’я, коли в нас стріляють, а ми ховаємося. Якщо дотягти до зими, жертв буде більше».

Юрій Шипітко розповів і про свої плани на майбутнє. «Хотілося б щось для Чернівців зробити. Хотілося б потрапити до міськради, зробити деякі розгони. Я в цьому місті виріс, бачу, що відбувається. Там ті люди, які роблять те, що робили раніше. Потрібна команда АТОшників, з якими можна було б змінити місто».