У Чернівцях громадськість намагалася розібратися в обіцянках кандидатів на пост Президента України

30 грудня 2009 року Товариством «Український Народний Дім в Чернівцях» спільно з Чернівецьким прес-клубом реформ було організовано круглий стіл за участю ЗМІ, довірених осіб та керівників штабів десяти кандидатів на пост Президента України, де обговорювали дві найважливіші теми, якими доведеться в першу чергу зайнятися новообраному Президенту – ведення зовнішньої й оборонної політики України та розвиток демократії й громадянського суспільства в нашій державі. Цей захід став громадською ініціативою в рамках проекту «Законодавчо обізнані медіа — запорука прозорості виборів» і не проводився за підтримки жодного із штабів кандидатів у Президенти.

«Мета круглого столу - ознайомити журналістів та виборців Чернівецької області в порівняльному вигляді з програмами кандидатів в Президенти України, – зазначив у вступному слові організатор заходу голова Українського Народного Дому Володимир Старик. – Познайомити не з тим, чиї обіцянки солодші, але з тим, як вони будуть вирішувати ті найголовніші проблеми, які належать до компетенції Президента. Організатори обрали для обговорення дві проблеми, гарантом яких виступає Президент України, і попросили представників усіх кандидатів висвітлити на круглому столі не лише відповідні розділи передвиборчих програм претендентів, але й ті механізми, за допомогою яких вони планують реалізувати свої плани в разі їх обрання на найвищий пост в нашій державі».

Пропонуємо вашій увазі докладну розшифровку виступів представників кандидатів на пост Президента України в Чернівецькій області, які погодилися взяти участь в роботі круглого столу (порядок виступів відповідав затвердженому Центральною виборчою комісією алфавітному порядку розміщення кандидатів на пост Президента України).

 Микола Малярчук, представник Анатолія Гриценка:

– Враховуючи те, що Анатолій Степанович Гриценко прийняв рішення балотуватися на президентський пост ще задовго до початку виборчої гонки і це рішення було продиктоване тим, що на його думку на сьогодні в Україні немає іншої людини, яка була би більш достойною стати Президентом України і спинити той хаос, який є сьогодні в українській державі. Аргументує він це тим, що будучи ефективним міністром оборони він може бути таким же ефективним Президентом. У відповідальності Президента сьогодні лежить силовий блок, і це передбачає, що сьогодні тільки Президент є головнокомандувачем Збройних Сил України. Тільки Президент сьогодні призначає голову СБУ, він же впливає і на отримання всіх звань в прокуратурі, міліції чи в армії. Президент сьогодні має вплив на рішення по суддях. Сьогодні Президент має вплив на зовнішню політику, тому що Президент сьогодні вносить подання про призначення міністра закордонних справ. Тому і цей блок є теж в компетенції Президента. Президент сьогодні може впливати на рішення, які приймає Кабінет Міністрів і на ті законодавчі акти, які приймає Верховна Рада. Якщо Президент сьогодні є на своєму місці і він працює в інтересах держави, якщо президент сьогодні так, як пан Гриценко, будучи полковником пішов і працював міністром оборони і повернувся з цього поста полковником, якщо він на відміну від інших кандидатів не отримав ні квартири, ні дач, ні земельних ділянок за час роботи в уряді – а сам він був членом двох урядів (Тимошенко і Януковича) – це показує про те, що сьогодні кандидат в Президенти Гриценко є народним кандидатом. За його спиною сьогодні не стоїть жодний олігарх і 2,5 мільйони грн. застави – це зібрані народом кошти. Якщо сьогодні ви зайдете на сайт Гриценка, то побачите скільки коштів поступило на виборчий фонд кандидата в Президенти Гриценка, і він готовий скласти звіт за кожну суму, і цей звіт є на сайті Гриценка. Це говорить про те, що саме з такими людьми повинні сьогодні виборці визначатися, що тільки такі люди можуть бути Президентом. В останніх своїх інтерв’ю Анатолій Степанович сказав, що якби він мав хоча б один відсоток тих коштів, які є в двох найрейтинговіших кандидатів, то він би виграв вибори в першому турі. І я можу це підтвердити, бо сьогодні, коли ми формуємо виборчі дільниці, то саме така ситуація складається, що люди питають: «Скільки ми будемо отримувати коштів за день?». Ця інформація є відкритою, і кожен член дільничної комісії може сказати, скільки сьогодні коштів платиться за день іншими кандидатами в Президенти.

Ігор Садницький, представник Юрія Костенка:

– Юрій Іванович Костенко – це наш президент, Президент України майбутній, людина, яка дійсно достойна цієї тяжкої ноші – відповідати за державу, за народ. Це досвідчений політик, досвідчений державний діяч, кандидат технічних наук, він неодноразово був членом уряду, дуже багато зробив для того, щоб наша Україна стала на шлях дійсно цивілізованої держави в світі, країною, яка б дійсно представляла гідно весь наш народ на міжнародній арені. Він багато зусиль докладає для того, щоби Україна стала економічно розвиненою країною, для того, щоби нас сприймав весь світ в тому плані, в якому ми хочемо бачити нашу державу. Це повинна бути економічно розвинута і саме національна економіка, націоналістична економіка повинна бути. Його основна програма економічного розвитку полягає в тому, щоби ми робили, купували, захищали своє, українське, тому що це дійсно наше, тому що за рахунок економіки, за рахунок того, що держава буде працювати сама на себе, дасть можливість працювати нашому народу і збагачувати його, тоді в цьому сенсі наша держава буде виглядати дуже серйозним конкурентом для інших держав європейської спільноти. Справа в тім, і наша біда в тому, що Україна зараз спрямована та те, що ми зараз працюємо не на нашу державу, а працюємо на інші держави. Ми закупляємо, торгуємо товарами, які не є нашими, які поповнюють казну в іншій державі, не нашу. І, на жаль, те що ми бачимо, що дійсно заводи і фабрики, все знаходиться в стані занепаду – от біда сьогодення. Тому програма Юрія Івановича Костенка полягає в тому, щоб підняти економіку, а піднявши економіку нашої держави, тоді і буде процвітати наш народ і буде нормальне наше існування, наше життя.

Андрій Сігітов, представник Володимира Литвина:

– Я думаю, що справедливо задано формат цього заходу, тому що два основних питання, дві основних проблеми якраз і повинні стояти в вершині кута визначення саме кого ми обираємо. І 17 січня, прийшовши на виборчі дільниці, виборці якраз повинні зрозуміти, що ми обираємо не міністра економіки, не обираємо міністра культури, не обираємо міністра вугільної промисловості, а ми обираємо Президента країни. який згідно з Конституцією є гарантом існування держави, реалізації її зовнішньополітичних пріоритетів і гарантом захисту демократичних прав і свобод людини. Саме такою людиною сьогодні є кандидат на посаду Президента України Володимир Михайлович Литвин. Що характеризує саме позицію Володимира Литвина у зовнішньополітичній сфері? Це позиція активного позаблокового статусу України. Якщо уважно подивитися на ті процеси, які відбуваються у сучасному світі, то слід відзначити, що виграють сьогодні ті країни, які позиціонують себе як самостійні незалежні держави. Причому багато з цих країн є безпосередніми сусідами України – це Російська Федерація, це та ж сама Румунія, наш безпосередній сусід, це не сусід України, але активний гравець на зовнішньополітичній арені Китай, який себе позиціонує як власна держава. Сьогодні Україні потрібен саме такий статус держави, яка позиціонує себе як незалежна позаблокова держава, яка підтримує рівнозначні і рівно вигідні для України стосунки зі всіма своїми сусідами. Це в зовнішній політиці також вибудова двох полюсів безпеки держави – по-перше, на основі налагодження добросусідських відносин з країнами сусідами, це поглиблення співпраці з міжнародними інституціями та з країнами, які можуть гарантувати суверенітет і територіальну цілісність України. Не будемо забувати, що в свій час Україна, підписавши відмову від ядерного статусу, отримала гарантії країн – членів ядерного клубу.

Віталій Мельник, представник Петра Симоненка:

– Питання зовнішньої і внутрішньої політики настільки тісно пов’язані одне з одним, що приступати до вирішення зовнішньополітичних питань без вирішення внутрішніх питань неможливо, тому що з цим пов’язані історія, культура, економіка. Тому наш кандидат, приступаючи до вирішення зовнішньополітичних питань нашої держави, буде прагнути навести порядок в першу чергу всередині країни. Тільки після цього можна буде ефективно представляти свою державу на зовнішній арені. Але оскільки в нас сьогодні в державі хаос і ніхто не може сказати, хто відповідає і яка проводиться зовнішня політика, тому наш кандидат пропонує прийняти закон про основні засади зовнішньої і внутрішньої політики нашої держави і діяти виключно в рамках цього закону. Як визначить це питання парламент, як визначить народ на референдумах, в тих рамках буде він і діяти, а не від того, на яку він сьогодні ногу встав і що йому в голову збрело, і він буде діяти в рамках того, як він розуміє всі ці питання. Ось наші основні засади, і ми вважаємо, що це знайде підтримку наших виборців. Для ведення самостійної політики кожен з нас розуміє, що потрібна міцна армія. Не проситися під чийсь зонтик, чи під європейський, чи під азійський, а потрібно мати армію, яка зуміє себе захистити, яка повинна бути озброєна сучасною технікою, яка б відповідала сучасним вимогам. І тоді можна було б на рівних правах претендувати на роль гравця на міжнародній арені. Ось з цих засад виходить наш кандидат, і це знайде підтримку наших виборців.

Георгій Кожолянко, представник Юлії Тимошенко:

– З одного боку мені не важко сьогодні виступати сьогодні, бо буквально вчора відбулася прес-конференція Юлії Тимошенко, на якій вона розлого висвітлила всі питання, що входять у передвиборну програму на виборах Президента. Але з другого боку, ми сьогодні вибрали для обговорення дві проблеми, і я міг би висловити свою думку з приводу кожної з них. По перше, відзначу те, що в програмі Юлії Володимирівни Тимошенко на перше місце ставиться питання духовності нації, духовності українців. Так воно й записано, що Україна – це ти, там є положення про те, що потрібно виховувати в людей тверду віру в Бога, підняти статус освіти і релігійної і світської до одного рівня, потрібно відродити українську мову і культуру, потрібно відновлення національних традицій, світоглядних традицій, нашої правдивої, але неправильно висвітлюваної до наших днів історії. І це стоїть на першому місці. Тобто духовність стоїть на першому місці. Матеріальне життя – воно до певної міри не визначає життя людей, а життя людей визначає в значній мірі духовний світ. Хоча за класиками звичайно було трактовано так колись, що побут визначає свідомість, але насправді без духовного світу жити неможливо і люди тим відрізняються. А далі йде в програмі справедливе суспільство, де даються виклади так як що потрібно змінити і що на першому плані. І не випадково воно на другому місці стоїть, тобто оце перше, тому що справедливе суспільство – це суди, це вся система організація влади, це парламент, це вибори, це система виборів, і на все це дається відповіді в програмі як потрібно виписувати. Я хотів би в цьому плані звернути увагу на те, що ставиться питання, що якщо буде президентом Юлія Володимирівна Тимошенко – а я думаю, що вона буде.

Віталій Темерівський, представник Сергія Тігіпка:

– Я хотів би зосередитися саме на питаннях зовнішньої політики. Сергій Тігіпко вважає, що основним пріоритетом зовнішньої політики має стати захист саме економічних інтересів. Я зупинюся на основних напрямах, тому що досить великий розділ «Зовнішня політика» є в його книзі «Україна – проект розвитку». Україні потрібно відмовитися від тієї зовнішньої політики, яка існує на даний момент, треба повернутися до політики багатовекторності, але не в тому кучмівському варіанті, а в новому варіанті. Тобто треба зосередити увагу на країнах Сходу, на країнах Півдня, країнах Латинської Америки. З усіма ними треба налагодити співпрацю, бо якщо проаналізувати останні візити наших президентів та прем’єр-міністрів, то якимсь чином вони оминають такі країни як Індія, Китай, Туреччина та інші. Також потрібно обмежити співпрацю з НАТО партнерством, тому що насправді нас в НАТО не чекають і ми бачимо це по результатах того, що нам не пропонують членства і навіть план ПДЧ не пропонують. В відносинах з ЄС потрібно зосередитися на питаннях економічної співпраці, тобто це вільні економічні зони та угода про асоціацію. Тому що якщо ми подивимося на Лісабонську угоду, то бачимо що ЄС формує зараз такі наднаціональні органи як президент ЄС, міністерство закордонних справ і інші, тож вступ до ЄС позбавить Україну частини її суверенітету. Також потрібно зосередити зовнішню політику на відносинах з Росією, тому що останнім часом це питання якось випадає, воно зосереджується на питаннях гуманітарної сфери, мовних питаннях тощо. Потрібно зосередити увагу саме на питаннях економічної співпраці і на питаннях спільного, можливо, індустріального прориву. Адже є певні економічні цикли, які Росія вже замикає сама, але є ще поле для співпраці в авіабудуванні, космічній галузі тощо. Стосовно відносин з Румунією в Сергія Леонідовича є чітка позиція: потрібно відстоювати свої позиції, свої інтереси і опонувати таким випадам румунської сторони, пропонуючи свої дії по захисту національних меншин , зокрема українців, в Румунії, в Угорщині та Болгарії. Стосовно громадянського суспільства думка Сергія Леонідовича наступна: потрібно в першу чергу прийняти новий закон про об’єднання громадян, тому що він старий і був прийнятий ще в 1991 році, зосередити увагу на громадських радах тощо.

Назар Горук, представник Олега Тягнибока:

– Сама по собі участь у президентських перегонах лідера Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олега Тягнибока як націоналіста є вже унікальним явищем. На мою думку, він може стати національною альтернативою панівній лживій владі. Що відбувається сьогодні в зовнішній політиці? За вплив на європейський континент змагаються застарілі згасаючі потуги минулого століття, євроатлантична і євразійська. Натомість потужно розвиваються так звані «азійські тигри». Що ж відбувається сьогодні в Європейському Союзі? А відбувається те, що зовнішня політика ЄС сьогодні розхристана і коливається між претендентами на чергового «великого брата» – Москвою і Вашингтоном. Саме в цьому контексті Україна може скористатися геополітичною розхристаністю Європейського Союзу, але це, звичайно, за умови, якщо влада очиститься і національна еліта об’єднається. Ця еліта, звичайно ж, має володіти стратегічним баченням національного інтересу України. І тому «Свобода» пропонує реальний проект, як набути статусу великої держави. Потенційне лідерство України на східноєвропейському геополітичному просторі якраз зумовлене як географічним розташуванням, так і цивілізаційною тематикою І тому, якщо об’єднати ресурси України з ресурсами країн Балто-Чорноморської осі, то Україна може стати гідною противагою євразійському та євроатлантичному центрам сил. А крім того геополітична ситуація, яка складається зараз, якраз полягає в тому, що наша держава стає найпотужнішою перешкодою до реставрації євразійської імперії з центром у Москві. І ми чули недавні заяви пана Кадирова, і мені здається що один Олег Ярославович Тягнибок відреагував на них на своєму блозі на «Українській правді». Інші ж кандидати зреагували на цей випад в дуже пом’якшеній формі. І тому лідерство України в боротьбі за збереження європейського континенту якраз зможе згуртувати навколо України інші держави, які протистоять загрозі російської експансії. І тому «Свобода» визначає європейський україноцентризм стратегічним курсом нашої держави. Що стосується оборонної політики України, Олег Ярославович Тягнибок пропонує вимагати від країн, які обіцяли безпеку і недоторканість кордонів в обмін на відмову від ядерної зброї (так званий Будапештський меморандум) дієвих, а не паперових гарантій. Олег Ярославович Тягнибок пропонує відновити ядерний статус України у зв’язку з порушенням Росією цього Будапештського меморандуму, яка була одним із гарантів безпеки України. Наступне – розвивати власну систему попередження про ракетний напад та засобів дій у відповідь на самостійних чи спільних із іншими країнами умовах. Наступне – встановити фінансування Збройних сил України на рівні 5% від ВВП. Так само розробити і впровадити до 2017 року нову програму реформи і побудови українського війська.

Борис Руснак, представник Віктора Ющенка:

– Мені, напевно, найлегше говорити, тому що Віктор Андрійович Ющенко – чинний президент, який цінності свої не змінює, принципи не змінює, тож всім відомі цінності і принципи, які сповідує чинний Президент і кандидат у Президенти України Віктор Андрійович Ющенко. Тим більше, що недавно він побував у нас на Буковині, мав тут прямий ефір, зустрічався з людьми, і на Центральному телебаченні досить часто виступає, де він сам декларує свою передвиборну програму. І я би сказав коротко – Віктор Андрійович єдиний із кандидатів в Президенти, який розуміє, що безпекова політика, зовнішня політика, внутрішня політика залежить від системи влади, від того, наскільки ефективна влада. І тому він єдиний вніс до Верховної Ради проект нової Конституції, оскільки розуміє, що якщо не змінити систему влади в центрі і на місцях, то годі говорити про кардинальні зміни чи то в зовнішній, чи то внутрішній політиці. На превеликий жаль, простий виборець не зовсім розуміє – я в цьому пересвідчився – що внаслідок зміни форми правління від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської, президент значно втратив свої повноваження. Прості люди цього не розуміють і часто пред’являють претензії чинному Президенту, які не зовсім адекватно відповідають його повноваженням. І тому кардинально змінити систему влади можна тільки внісши суттєві зміни до Конституції. Ви знаєте, що Віктор Андрійович проголосив всенародне обговорення проекту нової Конституції, а оскільки Верховна Рада тривалий час взагалі не вносила до проекту денного обговорення Конституції, а потім не захотіла спрямувати проект до Конституційного суду для отримання відповідного висновку. І перейшовши від цієї головної тези, якої дотримувався Віктор Андрійович в своїй передвиборчій програмі, я сказав би коротко. Якщо говорити про зовнішню політику – і економічну, і політичну – то ви знаєте, що інтеграції України до Євросоюзу, Віктор Андрійович прихильник євроатлантичної системи колективної безпеки, Віктор Андрійович стоїть на тому, що Україна самостійно визначає свою зовнішню політику, залишається вірною своїм зобов’язанням і буде домагатися взаємності від держав-партнерів. Зокрема стосовно такої дражливої теми, як Чорноморський флот Віктор Андрійович в своїй програмі заявляє, що він буде виведений з України до 2017 року, як це відповідає чинній Конституції і відповідним угодам. Що стосується внутрішньої політики, то Віктор Андрійович досить широко і активно декларує те, що зроблено в сфері освіти, в сфері охорони здоров’я, в сфері охорони материнства, дитинства, в соціально-культурній сфері тощо. Але Віктор Андрійович переконаний, і я в цьому його підтримую, що можна поглиблювати реформи в цих сферах лише за одної умови, з якої я, власне, і почав.

Георгій Ходоровський, представник Віктора Януковича:

– Шановні учасники конференції! Вважаю, що це є дуже доцільно і дуже ефективно проводити такі зустрічі за більшим числом учасників. Програма Віктора Федоровича Януковича «Україна для людей» була оголошена на ХІІ з’їзді Партії Регіонів у жовтні цього року (2009) і вона є розтиражованою в різних засобах масової інформації і в спеціальному буклеті. У цій програмі знайшли відображення усі сторони життя любої держави, і в тому числі вагоме місце у цій програмі займає оборонна політика і політика зовнішніх зносин. Що стосується оборонної політики то тут перелік можна звести до того, що: по-перше потрібно значно збільшити фінансування; по-друге потрібно переоснастити армію, яка би відповідала за своїм технічним станом озброєння і інших засобів, які входять в поняття технічне переозброєння сучасним вимогам Європи і інших країн світу; по-третє – потрібно значно покращити соціальні умови життя офіцерів і солдат, мається на увазі підвищення заробітної плати для командного складу і забезпечення житлом, тому що як сказано в програмі, це є стид і сором коли офіцери не мають житла, живуть в якихось найманих квартирах. Думаю, що якби це все було виконано, то зрозуміло, що оборонна, як кажуть, стаття була би виконана повною мірою. Плюс, в одинадцятому році, це окремо сказано в програмі, ми маємо перейти на контрактну армію, тобто поступово перейти.
Що стосується зовнішньої політики, то тут має будуватися така політика на кінцевому корисному результаті для України. Треба з любими державами, з любими регіонами будувати так зовнішні відносини, аби вони були корисними преш за все для вирішення соціальних питань всередині нашої держави. Ми будемо сповідувати згідно цієї програми, того курсу аби збалансовано розвивати відносини і з Сполученими Штатами Америки, і з Європейським Союзом, і з Росією. Ніяких пріоритетів нікому і ніяких залежностей, зрозуміло, у цих відносинах не повинно бути і не буде, все буде будуватися на рівні партнерських засадах. Тобто до цього зводиться зовнішня політика.
І останнє, що хочу сказати, є дуже важливим, це те що для того аби зреалізувати цей курс у цих двох напрямках потрібна економіка. Економіці відведено певна частина, вагома частина програми – це розвиток машинобудування, це розвиток наших традиційних галузей – вугільної, хімічної промисловості, підтримка цих напрямків промисловості. І тільки завдяки цьому, ми можемо отримати кошти для того щоби армія була у нас боєздатна.

Олексій Каспрук, представник Арсенія Яценюка:

– Дивлячись на тему нашого сьогоднішнього обговорення «Обіцянки кандидатів – яке в них політичне майбутнє?» на жаль змушений констатувати те, що в більшості присутніх ту представників та в їхніх кандидатів ці обіцянки з року в рік залишаються тільки обіцянками. Саме основні політичні партії і їх кандидати, які керують країною п’ять років зробили армію небоєздатною, провалили повністю нашу дипломатію, і привели до того, що в принципі в пересічного українця забрали право бути людиною. Хотіли навіть позбавити права обирати голову держави. Що пропонує Арсеній Петрович і наша політична сила? По-перше, в питаннях оборони ми вважаємо, що тільки потужна боєздатна українська армія буде гарантом безпеки українського народу. Ніякі домовленості, ніякі протоколи, ніякі угоди не можуть гарантувати Україні безпеку. Українська армія повинна стати перш за все інструментом патріотичного виховання молоді, стати гордістю українського народу. Українська армія повинна стати рушієм економічного зростання через оборонну промисловість, і в цьому ми готові співпрацювати з усіма країнами, які нашими є сусідами, і з лідерами світовими на взаємовигідних стосунках. Коли Україна буде суверенною міцною державою, ми зможемо нормально спілкуватися з усіма. Ми не будемо проситися, щоб нас прийняли в Євросоюз чи 20 років стояти на колінах, щоб нас прийняли в НАТО, це нам абсолютно не потрібно. Україна має бути потужною, Україна має об’єднувати навколо себе інші держави. Що стосується демократії, то ми вже виступили з ініціативою, ми вже проводили збори по змінах до Конституції і ми будемо вимагати того, щоб результати українських референдумів, волевиявлення народу були обов’язковими для нашого життя і не потребували будь-якого додаткового затвердження. В громадянському суспільстві ми маємо дуже багато прав, записаних в Конституції, в наших людей є всі права. Але ці права сучасна влада не дає людям використати.

На завершення виступів усіх представників кандидатів на пост Президента України короткий аналіз програм кандидатів зробили незалежні експерти-політологи Ігор Мельничук та Ігор Гаврада.

Ігор Мельничук, кандидат історичних наук:

– Проблематика, яку ми зараз обговорюємо і яка стосується зовнішньої політики, справді є надзвичайно важливою. Чому? Тому, що Президент це є справді гарант і він визначає основні напрямки розвитку держави. Ці основні напрямки можуть бути сформульовані дуже і дуже чітко, для того щоб бути зрозумілими людям. Їх можна розписати і на дві сторінки, але можна вкластися буквально в два рядка, виклавши в них суть майбутньої політики. Звичайно ж, перед тим як іти сюди, я переглянув програми наших кандидатів. В програмах говориться досить і досить багато, однак я хотів би акцентувати увагу на іншому. Саме перед тим, як читати всі ці програми, я переглянув заяву або інформацію керівника Служби зовнішньої розвідки України пана Миколи Маломужа, який сказав про те, що Україна втрачає своє місце в Європі і в світі. Причому це стосується і загальнодержавних, і регіональних аспектів. Тож в світлі цих заяв наших розвідників правдивими можуть виявитися твердження журналістів, котрі зауважують, що багато заяв кандидатів можуть залишитися обіцянками. Щодо основних напрямків, які висвітлюються кандидатами, то їх є багато. У попередніх виборчих кампаніях в програмах одних кандидатів була виключно орієнтація на Росію, у інших – на Захід. Найбільші центристи використовували – Росія і Захід, також використовувалася позиція стосовно позаблоковості.
Тепер я пройду по основних моментах, про які ми говоримо. Звичайно, зараз не залишилося сил, які говорять виключно про проросійський напрямок своєї політики. Навіть якщо оцінювати проблематику НАТО, то я знайшов слово НАТО лише в програмі комуністів. А от в програмах більшості кандидатів вони обходять це поняття. Зрозуміло, що там акцент про проведення референдуму і інше. В програмах майже всіх кандидатів слово НАТО неприсутнє. Дехто його взагалі опускає, а інша частина легко заміняє його на євроантлатичну інтеграцію. Це один такий момент.
Щодо інтеграції в Євросоюз, то тут ситуація дещо інша. Ставляться акценти, досить і досить чіткі, причому у різних формулюваннях. Спочатку потрібно побудувати Європу в Україні, потім іти до Європи і тому подібне. До речі, у цьому контексті щодо усіх програм кандидатів, я би хотів наголосити на одному – на самій формі подачі. Як правило, спочатку говориться про внутрішні проблеми, а вже потім підходять до зовнішніх проблем. Більшість програм складено саме за таким принципом. Тут виділяється програма нинішнього Президента Віктора Ющенко, в які спочатку подано зовнішній блок, а потім відштовхуючись від нього перейдено до внутрішніх проблем та питань. Теж хочу відзначити, що в програмі Арсенія Яценюка акцентовано увагу на проблематиці Великої Європи. З моєї точки зору, це занадто складне питання для розуміння простого виборця. Хоч воно там і розписується, але мені здається, що виборцю потрібно говорити чіткіше і простіше. Тому що, з моєї точки зору, це занадто складно. Хоча в порівнянні з іншими кандидатами в цій програмі уваги зовнішній політиці приділено значно більше. Всі кандидати, не хочуть бути звинуваченими у проросійській орієнтації або у проєвропейській, тому говорять про рівноправні, добросусідські стосунки України або взаємини із всіма своїми сусідами. Зрозуміло, що тут мається на увазі і Росія, і Румунія, про яких ми тут вже згадували. Окремого виділення Росії в програмах кандидатів сьогодні немає, хоча між рядків інколи це читається.
Щодо позаблоковості, про яку ми говоримо, то звичайно ж, ця тема вигідна. Особливо акцентують свою увагу на позаблоковості України такі кандидати в Президенти, як Литвин і Богословська. При цьому всі кандидати оцінюють, що внутрішньо Україна є слабкою, а позаблокова форма організації життя держави передбачає, що ця країна повинна бути сильною і міцною. Тому позаблоковість є значно дорожчою, ніж блоковість в тому чи іншому плані. Я розумію, що в контексті глобалізації ця тема є виграшною, але потрібно мати на увазі, що ми не знаходимося десь там в Скандинавії. Ми живемо в центрі Європи і тому, хоча тема позаблоковості і звучить гарно, однак з моєї точки на практиці реалізувати її буде нереально.

Ігор Гаврада, кандидат політологічних наук:

– Перше, що хочу сказати, це те, що тема демократії, тема громадянського суспільства не є топовою для переважної більшості кандидатів. Тож якщо б ми винесли на сьогоднішній круглий стіл соціальні обіцянки кандидатів та їх програми соціально-економічного розвитку, тоді ми дуже довго би тут тільки перелічували хто, скільки і кому обіцяє. Чим це пояснити? Хіба тим, що п’ять років, які минули від попередніх виборів, не пройшли для української демократії намарно. Не буду це ставити в заслугу жодному з кандидатів та жодному з політиків. Швидше за все, це заслуга українського суспільства в тому, що в нас цієї демократії більше, аніж 2004 році і набагато більше, аніж у північно-східних сусідів.
Звичайно ж, якісь елементи демократії чи громадянського суспільства в програмах зустрічаються, і так само зустрічаються вони й в агітматеріалах, особливо на телебаченні. Однак з іншого боку потрібно враховувати, що демократія – це форма організації суспільства, форма організації влади. Якщо виходити з цього міркування, то можна побачити, що в програмах кандидатів все-ж таки демократії, справжній демократії, так як її розуміють науковці, приділяється досить багато уваги. Втім, це питання висвітлюється «цікаво». Говорять не про те, якою має бути українська демократія, а швидше наголошують на тому, даруйте за слово, якою вона є нездалою, якою вона є корумпованою і що це все негайно треба міняти. Я сам підрахунки не проводив, на одному з сайті я зустрівся із такою цифрою – в усіх програмах термін «корупція» або його похідні в різних кандидатів згадується близько 49-ти разів, в той же час термін «добробут» згадується 43 рази. Власне кажучи, дуже приємно, що кандидати в Президенти бачать проблеми, які стоять перед українською демократією.
І остатнє, більшість кандидатів у своїх програмах активно спекулюють на тезі «сильної руки», на тезі «сильного Президента». В агітаційній роботі дуже часто ми можемо бачити, насамперед в Інтернет-джерелах можемо бачити таке неявне посилання на те, що сильна рука або керована демократіє це дуже добре. Дивіться, мовляв на зразок Росії. Але виникає питання, якщо всі кандидати, що заявляють про сильну руку, і прийшовши до влади цією рукою стануть і почнуть наводити порядок, чи не повернемося ми в якихось моментах до стану 2002-2003, або будь-якого іншого року. Адже в програмах кандидатів тезу про сильну руку не врівноважують положення про те, а яким чином цю сильну руку стримати. Тобто, якщо я прийду до влади, то я захочу сильною рукою правильно керувати, але якщо прийде хтось інший? Знову ж таки цей момент не прописаний і тема сильного Президента – вона, звичайно, хороша і актуальна, але знання українського політикуму викликає тут сильні сумніви. Хотілося б отримати однозначну відповідь на запитання, чи здатні ті люди, яких ви представляєте, будучи сильними Президентами сильними руками зберігати демократію в Україні.

В своєму заключному слові Володимир Старик так оцінив наслідки політичної розділеності українського суспільства, які сьогодні лякають багатьох:

– Працюючи з 1988 року в громадському русі, я пам’ятаю дуже добре, наприклад, весну 1990 року, коли ми з паном Георгієм Ходоровським виступали на одному виборчому мітингу на вулиці Стасюка, і дуже багатьох тут присутніх колег я можу згадати, з якими в різні моменти ми робили якусь подібну громадську роботу. Тоді в нас була така ситуація – стіна перед нами, а ми разом проти цієї стіни, і це було справді потрібне заняття – повалити цю стіну. Якраз цього року Європа відзначили двадцятиліття знищення того осоружного Берлінського муру. Але після того, як ця стіна була зламана, перед нами постала набагато складніше завдання – модернізувати наше суспільство і зробити його цивілізованим. І та дискусія, що відбулася сьогодні за круглим столом Українського Народного Дому якраз показує, наскільки дозріло наше суспільство. Адже сьогодні тут зібралися політики, які представляють десять різних кандидатів на пост Президента України, кожен з яких, очевидно, дуже хоче стати президентом. Але ми не побачили навіть натяку на ті лайки і моральні бійки, які ми щодня бачимо на екрані телебачення на Шустерах і на інших політичних шоу, на ті віртуальні картинки злоби і намагання один одного морально знищити. Уже на рівні області ми не бачимо того антагонізму, який би зміг мене примусити битися чи лаятися з будь-ким із тут присутніх. Я читаю семінари для голів дільничних комісій в районах, ось щойно вчора ми повернулися з Сокирян, і я можу відповідально тут ствердити, що люди від різних кандидатів абсолютно мирно і дружно спілкуються між собою в виборчих комісіях. Подивіться, які дружні стосунки є між вашими агітаторами, які стоять на площах в різних агітаційних наметах. Це говорить про те, що українське суспільство стало зрілим і воно політику сприймає як один з тих елементів, які допомагають суспільству рухатися вперед. Якщо ж в нас не буде цієї змагальності, то будемо мати повну деградацію і занепад, і тому я дуже хочу, щоб найкращий кандидат з тих, кого ви представляєте, став Президентом України та повів її до якогось кращого життя. Я бачу, що ми разом йдемо вперед як цивілізована нація, модернізуючи українське суспільство.

Підготував
Володимир БЕШЛЕЙ, заступник голови
Товариства «Український Народний Дім в Чернівцях»

Фото Сергія Зарайського, БукІнфо / УНІАН