Богдан Бенюк: бютівська газета на повному серйозі намагалась довести, що я, Тягнибок і Фаріон справжні жиди… (Частина 2)

Частина 2.

«Ну кому я потрібен з обрізаними яйцями?»

- Богдане! Свого часу дуже популярною на УТ-1 була кулінарна програма «Шоу самотнього холостяка», де ви були її ведучим. Чому її так назвали, адже ви на той час вже були давно одружені?

- Та ні. Це ось те, чим користуються зараз всі засоби масової інформації, впливаючи на вибори. Наш народ дуже довірливий. Він думає, якщо йому з телевізора щось кажуть, то це вже 100- відсоткова правда. Така от ментальність. Це колись актор Бабочкін зіграв роль Чапаєва, і потім все життя не міг позбутися іміджу Василя Івановича, чи той же В’ячеслав Тихонов покійний – залишиться вічним Штірліцем. Певний час це і до мене приліпилося і всі думали, що я закоренілий холостяк. А знаєш, що насправді означає у нас, українців, слово «холостити»? Це коли обрізають… яєчко. Ну кому такий потрібний з обрізаними яйцями? (сміється)

- Ще трішки про творчість. Ви сказали, що театр для вас хобі, а дохід приносять кіно, реклама і телебачення. Якщо не секрет, де ви зараз задіяні, як актор?

- У кіно в даний момент не знімаюся. Я відмовився від двох сценаріїв, оскільки він був посередній, ніякий сюжет. Я одразу побачив, що це буде не якісне кіно. Якщо я вже торгую своїм ім’ям, то потрібно це робити так, щоб був зиск і мені, і людям. Мова йде не про кошти. багато молодих режисерів під’їжджають, пропонують роботу і при цьому ніяково кажуть, що не мають грошей. Та мене перш за все цікавить класний сюжет! Якщо він дійсно класний, то справжній артист завжди погодиться знятися у такому кіно навіть безкоштовно. Бо у фільмів, де є думка і сюжет, як правило, відсутнє фінансування.

- Цікаво, ось ви сказали про те, що для вас публічність сім’ї, ваша оселя є певним табу для широкого загалу. Що ще для вас табу?

- Звичайно. Табу для мене у нормах поведінки. Є певні обмеження, яких я дотримуюся. Я запам’ятав одну дитячу історію. Колись мама мені заборонила збивати палкою ластів’яче гніздо. А мені ну дуже кортіло дізнатися, скільки ж там ластів’ят. Мама моя пояснила мені дуже мудро: «Не можна цього робити. Бо коли ти зіб’єш гніздо, буде гроза, гриміти буде і блискавка потрапить у нашу хату і за такий гріх спалить її». Всьо! Для мене це табу залишилося назавжди. (сміється) Я ж зараз навіть входжу у комісію з питань духовності моралі при Кабінеті міністрів. І розумію. Що такі речі обов’язково потрібно відстоювати. Як би зараз не казали, що це пережитки, що це дурниці – ні! Бо є дуже багато речей, які просто розрушують психіку людини. Коли діти наприклад дивляться ці жахливі мультики по телебаченню, мій Богдан теж. Вони ж заснути після них не можуть.

«Хороші українські фільми можна побачити на ТБ лише о третій ночі…»

- Ви маєте з чим порівняти. Був час коли ви на телебаченні вели легендарну передачу «На добраніч, діти!», яку колись дивилася вся Україна. Бо її вів Дід Панас…

- Так. Є історії різні – лагідні, добрі. А є історії, де технологічно вбивається на підсвідомість зовсім інша річ, яка потім розрушує структуру душі. А маленькі діти, коли дивляться, ще не вміють цього оцінювати. Можна про все говорити, але тоді коли доросла людина може вибір свідомий робити. А у нинішніх умовах треба фільтрувати, причому дуже сильно фільтрувати ці речі. Ти ж подивися – хороші українські фільми можна побачити на провідних телеканалах лише о третій - четвертій ночі. Таке враження, що всі українці лунатики і можуть коли хочеш дивитися кіно. Чому цього немає в пройм-таймах? Хтось має мати на це важелі. Ти ж подивися, наше керівництво – від президента до уряду – про ці речі почали говорити два місяці тому. А чотири – п’ять років тому, хіба тоді цих проблем не було? Чого мовчали? І видно ця передвиборча штука їх підганяє відкривати карти в іншу сторону. Ясно, що це окозамилення, але люди проголосують, як ті захочуть. От наступають на ті самі граблі, які б’ють по тому ж місцю, а вони все одно роблять це ж саме. Загалом виховальний процес триває весь час. І нікуди від цього не дінешся.

- Це все про табу?

- Ну існують певні мої стосунки з людьми, і є речі, які я ніколи не порушу. Бо можна ж опуститися так… Ці речі існують в мистецтві. Свій смак я намагаюся привити своїм нинішнім студентам. Інша справа, що їх може «повести» в іншу сторону. Повинні бути певні норми поведінки, не повинно бути вседозволеності. Я себе перевірив за кордоном, коли потрапляю у відчуття атмосфери поведінки тієї нації, у країну до якої я приїжджаю. Я намагаюся її не порушити, там ходжу завжди уважний, чемний. Я чомусь розумію, що маю дотримуватися і слідкувати за цим. Тобто маю той контроль, який у нас абсолютно втрачається. Ми ж не відповідаємо за свої поступки, свої слова, брешемо, лицеміримо. У нас як три голови – одне тобі кажу. Потім повернувся, кажу зовсім інше. Коли Литвин і Янукович кажуть, що має бути в країні мова міжнаціонального спілкування російська! І вони кажуть, що стоять на засадах охорони нашої держави?! А хто той чоловік, що кинув першим ідею двомовності? Чи це так «п’ята колона» спрацьовує? Тому артисти завжди повинні мати свою власну позицію. Це не правда коли кажуть зворотне. Ніфіга!

- І тому ви у партії ВО «Свобода»?

- Так і я будучи у партії, маю бути не просто так, а запалювати людей! Бо бачать, о, Бенюк іде, якийсь він енергійний. Значить щось там є, давай і ми туди! Про Тягнибока кажуть «фашист», такий не сякий, злий… А цей Бенюк добрий. Дивно, і чого його у цю «Свободу» понесло?.. Завжди мають бути такі штучки, які впливають на людей. Потрібно заінтересувати, заволікти і вибити це неправильне поняття, що у них склалося щодо патріотизму. Не потрібно нікому нічого доказувати насильно. От президент Росії каже, що він «російський націоналіст», але «в хорошем понимании этого слова». Ніби є гірше поніманіє цього слова! Воно є однаковим. І в словнику іншомовних слів класне визначення цьому давали. Вони писали, що Комуністична партія Радянського Союзу вела непримиренну боротьбу проти двох видів націоналізму – це міжнародний сіонізм і український буржуазний націоналізм. Ось це вони весь час і билися – з жидами і українцями. Розумієш? І ось це по сьогоднішній день тримається в головах. Але ж ми розуміємо, що це не правда! Бо є, наприклад, патріот Франції, який любить свою країну. А чому я не повинен у себе в країні не мати таких речей? Але виявляється, що ні, не можна! Бо у нас на телебаченні збираються не українці, а виїзний Кнесет. Як у Савіка Шустера – засідання Кнесету! І вони ще там у студіях починають вибудовувати, як нам українцям потрібно жити і себе вести. Ось це парадоксально. А де ж, питається, ті, хто називається Службою Бенюків України (СБУ)? Де вони є? Що вони роблять? На кого вони збирають дані і взагалі – чим займаються? Як президент сказав – нарешті ми відкриваємо прізвища тих, хто винен у Голодоморі українців. І три прізвища називає, серед яких Петровський і Косіор, яких зараз вже немає. Косіору пам’ятник, слава Богу, вже стягнули, а Дніпропетровськ назва як була, так і залишається.

- Ми якось непомітно перейшли від мистецтва до політики. І справді, зараз гарячий час, на носі президентські вибори. Чому пішли у політику і пов’язали себе саме зі «Свободою», Тягнибоком? Це ваш внутрішній світ чи ви просто друзі з Олегом?

- Я ще раз хочу наголосити: якби я пішов до Юлії Тимошенко, або до віті Данєцкого, то сказали б, що Бенюк продався за гроші. А позаяк розуміють, що в Олега Тягнибока коштів немає, значить все-таки по ідеології пішов до нього. Кореспонденти починають мені задавати запитання, а чи не боюся я, що від мене «глядач може відвернутися», бо я пішов до «ультраправого націоналіста». Я запитую, чому ви Тягнибока вважаєте «ультраправим націоналістом»? він що закликає когось вбивати, вішати? Про що йде мова, чому ви до людини так ставитеся? Вони відповідають: ну він же там заявив на горі Яворина про… А я у відповідь: а хіба це не правда, що верховною радою керує жидо-московська бригада? Відповідають, що «в принципі так». То чому ви вважаєте, що Тягнибок щось погане сказав? Ось Ющенку що зараз треба – потужне праве лобі, яке має його підтримувати. Але він його немає, бо сам відігнав їх від себе, оточив себе жіночим колективом, цілує їм руки, ніжно до них ставиться.

- Жорстко оцінюєте…

- А як по іншому? Пригадую випадок, коли вибирався Ющенко, перед другим туром я взяв Толю Хостікоєва, всіх своїх кумів і поїхали до Балоги у Закарпаття. Ми ходили по всіх дільницях у Мукачевому. І Богатирьова якраз нам казала: «Каво вы выбираете? Он ведь не жилец! Это ходячий труп. Он умрет через три месяца». Потім дивлюся, через півроку Ющенко з нею цілується. Я не можу зрозуміти, що за зміни відбулися у житті. А потім виявляється, що близьких до себе людей він відкидає.

- А може вони його кинули?

- Не думаю. Всі казали, от бідний Ющенко, жидами обклався, оточення у нього таке страшне. А хто ж йому це оточення вибрав? Його Катерина. Він же не хоче бути президентом, це його Катерина хоче, щоб він був президентом. І його губить те, що він надзвичайно добрий чоловік. Я його дуже добре знаю.

- Добре знаєте?

- Він якось прийшов на прем’єру вистави, яку ми з Толіком (Хостікоєвим) випускали про людей-мишей, за яку ми отримали Шевченківську премію. Це якраз перед виборами було, місяць до його отруєння. Ющенко приїздить у театр Лесі Українки з великим букетом квітів. Виходить на сцену, вже коли фінал вистави. Тут від мене стоїть Наталка Сумська, тут Толя Хостікоєв. Він виходить, дарує Наталці квіти і повертається. Я опиняюся у нього за спиною. Він Наталку привітав, а я за спиною, потім тисне руку Толіку Хостікоєву. Зал в аплодисментах і Ющенко покидає сцену. Ну ми поклонилися і розішлися. Заходжу у гримерку і раптом дзвінок. Телефонує на мобілку Ющенко і дико вибачається: «Бодя! Вибач, заради Бога! Я хотів тебе привітати і ось так не гарно вийшло». А я відповідаю так різко: «Що значить вибач? Що люди подумали у залі? Ти вийшов з букетом квітів, привітав Сумську, повернувся і привітав Хостікоєва. А я один стою, ніби я за Януковича?!» Він мені: «Чекай!!! Я зараз приїду до тебе!» (Сміється) Приїздить – з пляшкою коньяку, горілки. То ми ще дві години сиділи, пили. Ну такий він чоловік, спонтанний. І по духу він справжній українець. Але він мав би бути ще й сильний по духу, на стержні. Скільки лідерів у різних країнах витягували на характері, волі свої країни із хаосу. Той же Піночет і такі інші. А Ющенко дуже м’який…

- Ви вважаєте, що Олег, як Піночет, володіє всіма якостями, необхідними для лідера нації?

- Тягнибок?! Всіх разом необхідних якостей немає ні у кого, бо ми всі грішні люди. Але в Олега, на відміну від Ющенка, є той стержень і впертість. Що доводить, власне, чітку тривалу позицію Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Що ми є такі і ніколи не зраджували тим позиціям. На яких ми стоїмо. Зараз вже багато хто каже, що потрібно запроваджувати люстрацію, робити суд над КПУ, повернути Україні ядерну зброю. Тобто кажуть багато тих речей, через які раніше навіть не хотіли реєструвати нашу партію на вибори і так далі. Значить, ті речі, про які ми говоримо є з самого початку правдивими. Якщо людина від них не відсторонюється, доводить їх увесь час, це викликає лише повагу. І той стержень, який тримає Олега Тягнибока, є дуже гарним. Це люди розуміють і підтримують нашу партію. І довести, що українцю в Україні потрібен захист обов’язково потрібно. Що ми і робимо.

- Професійні соціологи, яким можна довіряти, як фахівцям, наприклад, науковий керівник фонду «Громадські ініціативи» Ірина Бекешкіна, стверджують, що українці не люблять падати в крайнощі і ніколи не проголосують в своїй основній  кількості за крайніх лівих і крайніх правих. Вона має на увазі на правому фланзі саме «Свободу». Що ви на це скажете?

- На це я тобі розкажу анекдот. Дядько приходить до сексопатолога і каже: «Знаєте, у мене біда, жінка не може завагітніти». А скільки вам років? «75, а дружині 24». Лікар каже, ну що я вам пораджу… ви там далі робіть у ліжку те, що робили, але єдине, що попрошу – заведіть собі молодого дублера. Тоді все стане на місце. Той подякував, проходить рік. Дивиться лікар, а цей дідусь везе поперед себе коляску. Ой, як добре, ви вже й дитинку маєте – каже лікар. А дублер ваш як? «Та дякую, все добре. Дублер теж вагітна!» - відповідає старий. Це я до того, що якщо вірити соціологам, то нічого не треба робити. А я сьогоднішнім днем живу. І думаю про завтрашній день найближчий. Я і Олег Тягнибок не соціологи. Націоналісти можуть вийти в перед лише на самосвідомості людей. І ця самосвідомість потихенько починає відроджуватися. Ніколи націоналісти не прийдуть до влади до того часу, поки їх люди не виберуть. А як вони можуть прийти, коли тримають у руках той бюлетень і вагаються: треба чи не треба голосувати за Тягнибока. Думає, що свободівці такі гарні, але, блін, не прохідні. Ось поки українець буде займатися самоїдством, то нічого не буде. Але не потрібно опускати руки, потрібно виховувати людей, не чекати поки соціологи скажуть все добре.

- А може все-таки питання не в народові, а в наших дорогих політиках? Ви ж подивіться, хто з кандидатів йде у правому державницькому крилі на ці президентські вибори. Ющенко, Тягнибок, Яценюк. Чомусь пішов на вибори Костенко… Невже не можна було домовитися?

- Ну певний час Костенко з Ющенком були однодумцями, на одному стільці, як кажуть, сиділи. Значить треба подивитися, що доводить той, а що інший. Чому вони не знайшли спільної мови останні чотири роки,чому не знайшли точок дотику і не піднімали важливі питання раніше? Адже це усе було: кабальні газові угоди, вибрики Тимошенко, взаємовідносини з Росією. Чи має право прем’єр-міністр чи якийсь інший урядовець так легко поводитися з народом, адже вони ставлять в фінансову залежність не свою сім’ю а кожного з нас! І без нашої на це згоди. Якщо я далі буду тримати такий уряд, то він може народ довести або в те чи іншу сторону. Я був нещодавно у Чикаго, так там мені діаспора закидала також чому це ми, всі праві, не можемо в Україні навіть на вибори об’єднатися. Я їм відповідаю, ось підтримали КУН і ОУН Ющенка на виборах. А якби Бандера був живий і йшов на вибори у команді Тягнибока, то чи цей КУН і ОУН проголосували б за лідера «Свободи»? Думаю, що ні! Так… У нас народ такий, який є. Але прагнути поміняти його самосвідомість – це обов’язково потрібно робити. І це якраз робить сила Олега Тягнибока, яка весь час стоїть на націоналістичних позиціях. Є така народна артистка у театрі Лесі Українки Валерія Заклунна. Вона член ЦК КПУ, курила папіроски «Казбек». Довгий час вона була депутатом ВРУ і так далі. Вона люто ненавиділа все українське. На початку 90-х я з нею страшенно зціпився. Я кажу, коли ти не любиш так цей народ, то чому носиш звання Народної артистки України? Відмовся від цього! Але така вона була тоді і такою залишилася тепер. Я інколи їй кажу: «Валерія! Ось ти мені цікава тим, що ти залишаєшся такою, як є. І будеш доти, поки Господь тебе носить по цій землі». Мені гірше мати у театрі людей, які за короткий час повертають свою голову три рази у різні боки. І на них не можливо сподіватися, це не надійні люди. Заклунна має свою «мертву» позицію і так само вона знає що Бенюк націоналіст, і ніколи не піде ні в ліво, ні вправо, хоч як би його сватали. І коли такі речі є, тоді легко вести політичну гру, легко домовлятися з такими людьми. Отже, повертаючись до персони Олега Тягнибока, хочу сказати, що він є той чоловік, який дає надію українству на порядність у стосунках і на захисті нашої держави. Непорушно стоїть.

- Мушу задати неприємне запитання, пане Богдане. У політичних тусовках багато говорять про те, що «Свободу» нібито фінансують грошові мішки з Партії регіонів. Чому така інформація «гуляє» і кому це вигідно?

- Я відповім на це питання так, як написала про лідерів «Свободи» газета Юлії Володимирівни, після того, коли Олег Тягнибок у Тернополі отримав більшість в обласній раді. Отже вийшла бютівська газета, де «розвінчується» походження лідерів «Свободи». Там написано, що Олег Тягнибок ніякий не українець. Бо якби він був українець, то його прізвище було б «Тягнибік». Бо немає в українській мові слова «бок». А «бок». Це по-жидівськи означає «цап». Значить він «Тягницап», тому жид. Далі. Ірина Фаріон. Слова «Фаріон» в українській мові немає. Є Фараон. Значить вона точно жидівка. Третій – Богдан Бенюк. В українській мові немає похідної з таким прізвищем. Значить похідна йде від слова «Бєня», тобто він теж жид.І так далі… Скажи будь-ласка, я повинен давати відповіді на такі виступи чи публікації? Ну як реагувати на абсурд? Це те ж саме щодо фінансування. У Запоріжжі, наприклад, нам задавали питання, чому ми фінансуємося американцями і канадцями. У Львові нам закидають, що ми фінансуємося «данєцкімі». Пускаються ці пулі для чого? Як у тому анекдоті. - Абрамович, Ваша дочка блядь. А він каже: «У мене ж дочки немає». – Ну ви тепер оправдивайтєсь. (Сміється)  Жарти жартами, але такі речі спрацьовують на людей. Вони закидаються і лиш ти починаєш оправдуватися і казати, що це не так – всі думають: «А бреше ж!»

- Це з тієї «опери», коли депутат тернопільської облради від ПР розказував, як у черзі до партійної каси регіоналів за ним у черзі стояв Олег Тягнибок?

- Звісно. Це ж для того говориться, щоб загострити ситуацію і створити з нічого конфлікт і потім сказати, що його побили за те, що він сказав правду про Тягнибока і партійну касу. От попробуй йому доведи, що це не так. В суд подавати? Для чого?

Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, БукІнфо/ УНІАН
(Завершення частини 2. Далі буде)

Фото автора