Червона Рута’09: Закріпити Пройдене

Хто щоб там не казав, але якби не забава Червона Рута 1989 року – то не було би в нас зараз такого явища, як Українські Сучасні Підмостки. Впевнений в цьому на усі сто пудів! Зауважте: свідомо не кажу про всю видовищну галузь – такий-сякий шоу-биз з попками та цицьками, звісно, би з’явився, нікуди б він не подівся, але ось гуртів, виконавців, котрі свою справу роблять зі смислом і творчо – ось їх би точно не було. Потовклися би усі оті БГ (саме в українському розумінні – Брати Гадюкіни), ВВ, Кому Вниз, Марія Бурмака, Скрябін, Плач Єремії, Руслана, Катя Чіллі, Танок На Майдані Конґо, Юлія Лорд, Тартак, Мотор’ролла та багато багато інших, кому цей злет дав натхненний поштовх у світ – потовклися би головою до стінки як риба об лід, та й зійшли би на манівці-задвірки.

Зрозуміло, що далеко не кожен, кого запалила Червона Рута, витримали випробовування часом, не кожен дав собі ради в суспільстві, що поклоняється богу Споживу, але водночас усі співці, котрих ми нині вважаємо притчами українських рок- та поп-гудів вийшли саме з підмостків цього славетного колись дійства. Навіть Ірця Білик та Натася Могилевська, які хоч і скурвилися з часом, та все ж невідомо, де б вони зараз були, якби не зично виринули на Червоній Руті ’89 і ’95 років.

Та що гудці: якби не Червона Рута, то невідомо, чи взагалі постала би на шляхівниці світу така країна, як Україна! Без перебільшення! Це зараз легко казати: фестиваль, забава, а у вересні 1989-го, майже рівно за два роки до проголошення Незалежности, під час проведення І-ої Червоної Рути багато хто з глядачів в прямому розумінні по голові міліційним кийком (тодішні дотепники прозвали це знаряддя утихомирення «демократизатором» або «демократкою») отримав за.... Тризуб і Жовто-Блакитний Стяг! Не вірите? Ну то попитайте у живих очевидців тих подій, скажімо, учасників Тернопільського товариства Вертеп або львівського Товариства Лева. Благо, не так багато літ минуло, то ж спогади з пам’яті ще не вивітрилися.

А згадати є чимало. Ну хоча б те, як стражі порядку при вході на міський стадіон, де розгорнулися підмостки Червоної Рути’89 обшукували усіх на предмет Українських Національних Знаків: не дай боже, аби хтось проніс жовто-блакитне полотнище! Особливо прискіпливо обшукували молодь у вишиванках. Втім, для юних і запальних це не ставало на заваді: правдами і неправдами наші знамена все рівно потрапляли на концертний майданчик.

Вдавалася тодішня юнь і до інших хитрощів. Наприклад, вбиралася у жовто-блакитний одяг: жовта майка та блакитні джинси або щось в такому дусі. Прикметно, що розмаїтих представників «інтердвіженій» (шановний Читач хоча б пам’ятає, що це за бяка така? Читай: каґебістських «шісток») з «кумачево-лазуревими» полотнищами теж вистачало. Було смішно дивитися, як комсюки та іже з ними кривили мармизи під час виступів ВВ, БГ та Сестрички Віки: мабуть, відчували, що своїми піснями виконавці з них хоча і не прямо, та все ж глузують:)

Тогочасний сов'єцький режим полював не лише за прапорами. Навіть сцену на міський стадіон доводилося проносити... уночі якимись потаємними ходами, буквально по одній монтажній трубі!

Незабутньою була й хода Чернівцями великої кількості людей у національних строях чи стилізації під них. Як тоді казали в проукраїнськи налаштованих колах: ходили будити народ. Класики не вийшло: вигостреної сокири не прихопили, а обійшлося лишень кількома роздертими нині вже державними стягами та синцями від «демократки». Хоча гарячі парубоцькі голови готувалися і до більш рішучих дій: древка до знамен робили розбірними на кілька частин, які в разі потреби швидко перетворювалися на ваговиті списи для відсічі ворога. Словом, точно як один з переможців ЧР’89 – гурт Кому Вниз співає:

Я візьму з собою тризуб
То не тризуб – вила

Тай піду ген за обрій
Де гуляє сила
Де гуляє ота сила

Із якимось бидлом

Що його отая сила називає світлом

Проте чи не найяскравішою була крапка дійства, коли ціла когорта молодих людей у національному вбранні прорвала міліційні кордони, вирвалася до підмостків і разом з учасниками фесту на повні груди, на всю гучність гримнула Ще Не Вмерла! Чернівці завмерли.... Правоохоронцям не залишалося нічого, як скреготати зубами: надто багато представників засобів оповіщення зі всього світу було на дійстві, а міць СССР була вже далеко не та, що раніше.

Насправді, якщо зануритися в суть питання, то новітня Незалежність України має вести свій лік не від 24 серпня 1991 року, від якоїсь примарної зустрічі у Біловізькому гайку, а від вересня 1989-го, від І-ої Червоної Рути!

Минуло 20 літ. Багато хто з тодішніх двадцятирічних нині вже й сам має дітей під два десятки літ. Сьогодні ніхто привселюдно ніби й з рук Українських прапорів не шматує (не факт!), Ще Не Вмерла наче є повноправним славнем держави, однак... Однак не спокійно в «датському» королівстві. Повністю розслабитися і просто поринути суто у співи та гуди молодих піснярів якось не виходить. Доводиться щодня підтверджувати право на існування жовто-блакитних барв та повторювати, наче мантру, оте «Ще НВУ». І хай наразі можна обійтись без древка з арматури, однак ще одна хода-нагадування про те, хто в хаті господар – не завадить.

Тож до цьогорічної червоно-рутівської ювілейної ходи, яка відбудеться у Чернівцях 17 вересня – у день, від якого у 1939 році Західна Україна на власній шкірі почала відчувати, що таке нкаведистська «добродушність» – запрошуються як учасники-очевидці подій двадцятилітньої давнини, так і їхні нащадки, і просто гідні внуки прадідів славетних. Старші – згадають як було, молодші – дізнаються, як слід чинити, аби не потрапити в халепу, що її маємо й досі ~:-))

Фестивальна хода розпочнеться о 19:30 на вулиці Руській, Центральній площі міста. В рамках заходу відбудеться покладання квітів до пам'ятників Героям Буковинського Куреня та Тарасу Шевченку.

За вичерпними довідками щодо ювілейної ходи з нагоди ХХ-ліття забави Червона Рута охочі (окремі громадяни, а особливо – небайдужі товариства, спілки та спільноти) можуть звертатися до речника дійства, добродія Назара Дроня за особовим: +38-067-467-8496, чи за ел.скринькою pr.nazar[рАвлик]gmail.com.

Юрко ЗЕЛЕНИЙ
збирач гудьби і слів вигадник

 

 

БукІнфо (с)