Екологічні активісти б’ють на сполох: за 10 років Чернівецька область може перетворитись на суцільний смітник

Друкопис програми „Суть речей” на Станція 103.2 ФМ від 25 квітня. Запрошені гості: Марина Коняк, керівник Чернівецького обласного громадсько-молодіжного екологічного об'єднання «Буквиця» та Георгій Звірід, представник оргкомітету акції «Зробимо Україну Чистою» в Чернівецькій області. Ведуча: Оксана Денисюк.

Ведуча: 20 квітня у День довкілля в Україні була загальнонаціональна толока – прибирали всі і, здається, всюди. Чи досягнена, на вашу думку, головна мета та ціль цієї акції?

Марина Коняк: думаю, що мета, яка була поставлена – однозначно досягнена, прибирання після зими здійснено майже в повному обсязі, але інформаційна кампанія та виховання екологічної свідомості, зрозуміло, однією акцією неможливо зробити. Маючи 20-ти річний досвід прибирання нашої Чернівецької області та міста разом з волонтерами, я хочу сказати, що наші волонтери прибирають місто та область, але у той же час набагато приємніше висаджувати дерева і просто якось приєднатись до якихось інших природоохоронних акцій, аніж прибирання сміття.

Ведуча: про які саме акції ви говорите?

Марина Коняк: акції природоохоронного значення у нас різні бувають – це висадження дерев, кущів, озеленення території не тільки у м. Чернівці, але й в області в цілому. Але в першу чергу – це і природоохоронні акції інформаційного характеру. Я вважаю, що екологічну свідомість найкраще виховувати через інформаційні кампанії.

Ведуча: після 20 квітня чи виїздили ви за межі Чернівців у радіусі 10-15 кілометрів і чи все там прибрано?

Марина Коняк: у мене є фотоархів дуже гарних принад природи, я полюбляю фотографувати і мої волонтери теж це роблять, але, на жаль, є дуже великий архів сміття, побутового сміття, яке викинуте попри дорогу. В мене вже є свіжий фотоархів зі сміттям, яке ще після зими не прибрано, або свіже сміття попри дорогу викинуте після 20 числа. Тобто, одні прибирають, а інші продовжують смітити.

Ведуча: Георгію, «Зробимо Україну чистою» - всеукраїнська акція, де ви прибирали 20 квітня і що зробили – розповідайте.

Георгій Звірід: ми прибирали 20 та 18 числа – у нас було два дні акції. Найбільш чисельною вона була у Заставнівському районі, я хочу подякувати всім головам селищних рад та керівництву Заставнівського району, тому що там в акції взяло участь понад 4 тисячі учасників і 34 населених пункти. Якщо того року наша акція була тільки у Чернівцях та в Підзахаричах, то цього року вже долучились ще кілька районів – це селище Берегомет - 272 учасники, Хотин – майже 200 учасників, м. Чернівці – у нас було 7 точок прибирання. 18 числа ми прибрали узбіччя річки Прут у районі Гравітону, а також парк Федьковича, а уже 20 числа ми прибирали за онколікарнею, парк Шевченка, узбіччя річки Прут в районі монастиря на Кемпінгу, майданчик на Парковому проїзді і в інших місцях люди також долучались, можливо не в межах нашої акції. Ми дуже задоволені тим, що акція стає більш масової та популярною.

Марина Коняк: хочу сказати, що ця національна ідея «Зробимо Україну чистою» виникла три роки тому і Чернівці миттєво приєднались до цієї акції, і з кожним роком акція набирає обертів і вона несе, в першу чергу, виховний характер і саме інформаційних характер. Ті люди, які приєднались до акції або просто прочитали про акцію – вони вже будуть думати по-інакшому. Саме у Чернівецькій області у рамках акції «Зроби Україну чистою» в організаційному та виробничому плані відіграє важливу роль Державна екологічна інспекція. Вони вже третій рік приймають участь, і не просто посилено приймають участь, а є співорганізаторами акції, також студентський парламент Буковини. Вивезти 150-300 волонтерів – це дуже важко, пластунська організація області доєдналась до акції, зорганізувала її на обласному рівні. Все це показник того, що молодь буде прибирати сміття навіть не тільки те, яке вони викинули, а те, яке викинули інші люди.

Ведуча: це навіть стало модно. Серед моїх знайомих, якщо ти не йшов садити дерева 20 квітня – то ти не в тренді.

Слухач: мене звати Іван з Чернівців. Чи є співпраця та залучення водолазів, адже, я гадаю, що вже зараз потрібно прибирати наші пляжі, річки, озера, де безпосередньо будуть купатись. Це дуже важливо для безпеки та здоров’я відпочиваючих.

Георгій Звірід: дуже цікавий напрям – прибирання того сміття, якого не видно. І ця тема дуже актуальна не тільки для річок, але й для океанів. Якщо озера прибрати водолазами складно, але їх можна спустити, але ми дуже раді, що люди хвилюються за це та навіть готові таке підтримати своєю участю. Але от океани прибирати надзвичайно важко і навіть є громадські організації, які цим займаються. Наша ж мета була – прибрати те сміття, яке ми бачимо.

Ведуча: скільки сміття ви зібрали за 18 та 20 число? Цікаво собі уявити в об’ємах, скільки люди насмітили.

Георгій Звірід: насмітили дуже багато і активісти нашої акції назбирали приблизно 350-390 кубометрів сміття – це ще не такі великі об’єми, але це у 8 разів більше, аніж минулого року. Тобто, для нас це досягнення – акція набуває популярності, і, напевно, те, що це стало модним і популярним – наше досягнення і досягнення засобів масової інформації, які нас дуже сильно підтримують, без яких ми б не змогли досягти цієї мети.

Ведуча: потім сміття вивозиться на Чорнівське сміттєзвалище і чи сортуєте ви його там, що також є дуже важливим питанням.

Георгій Звірід: до нас приєднались компанії, які переробляють відсортоване сміття, але ми не могли заставляти волонтерів його перебирати, тому що це було трошки складніше. Ми вирішили це відкласти на пізніше, тобто, щоб спочатку люди просто прибирали сміття і воно вивозилось, а до питання сортування сміття, я думаю, ми більш організаційно підійдемо за рік-два.

Марина Коняк: хочу додати до запитання дозвонювача. Чернівці завжди перед літнім періодом проводять прибирання із залученням водолазів – це питання ЖКГ області, районів, міста. Однозначно, що усі сили йдуть на те, щоб прибрати міський пляж у першу чергу. На жаль, пляжі є не тільки міські – є й інші пляжі і тому від цієї роботи дуже залежить безпека людей, які будуть купатись в річках. А те сміття, яке є у прибережній зоні, яке ми прибирали – ми обрали, можна так сказали, найнебезпечнішу точку прибирання сміття, тому що там петпляшки, скло – саме на березі Прута. Тобто, якщо Прут виходить за межі свого русла – це сміття йде в річку і потім ранить купальників та людей, які приїжджають відпочити. Тому однозначно те сміття, яке знаходиться у прибережній зоні – воно є небезпечним і потім осідає на дно, тому дуже важливо, щоб місцеві мешканці думали не тільки про те, куди викинути сміття і безкоштовно, а в той же час правильно це здійснити. Під час місячника з благоустрою Чорнівське сміттєзвалище приймало сміття безкоштовно. І коли ми прибирали сміття на Пруті разом з волонтерами, було 170 студентів і прямо на наших очах – ми навіть не встигли сфотографувати чи запам’ятати номер машини, я дуже про це жалкую: виїхала машина і вивезла побутове та будівельне сміття прямо на берег річки. І це у той час, коли усі ЗМІ повідомляли про те, що Чорнівське сміттєзвалище приймає сміття безкоштовно. Це показник нашої недбалості, байдужості і ми могли б його оштрафувати на досить велику суму, тому що з нами була Державна екологічна інспекція, але ми не встигли сфотографувати – ми навіть не зрозуміли, що відбувається, ми думали, що це машина, яка приїхала за сміттям або допомогти.

Ведуча: ви, пані Марино, вже говорили про співпрацю з владою і Державна екологічна інспекція вже три роки поспіль долучається до ваших акції, але, разом із тим, ми бачимо, що ініціативи прибирання міста та області йдуть знизу – від громадських організацій. І тому хочу у вас поцікавитись, як ви співпрацюєте з владою, як вона йде вам на зустріч і що варто покращити у співпраці з владою, можливо, у вас є певні напрацювання чи пропозиції?

Георгій Звірід: влада на обласному рівні з нами співпрацює дуже гарно, на місцевому рівні у нас також гарна підтримка від ЖЕКів. З міською радою були певні питання – ми звертались до них і вони не могли нам пообіцяти, що буде вивіз сміття, бо у них машини будуть завантажені на інших місцях прибирання, хоча, яке сміття вивозити – це було питання відносне. Думаю, що це було таке непорозуміння і взагалі-то у попередні роки все було гаразд. Влада нас підтримує і ми для цього теж дещо зробили: попередньо звернулись та знайшли точки дотику. Можливо Марина більше що про це сказати.

Марина Коняк: хочу сказати, що не на всіх одиницях влади у нас є підтримка. Я вважаю, що без потужної інформаційної кампанії формування екологічної свідомості, використання певних наших інструментів впливу на населення – у нас є свої інструменти, у влади є свої. І якщо між собою не співпрацювати на партнерських засадах…ті інструменти не працюють, або працюють дуже слабо. Наприклад, за останні два роки наша організація, і від громадської екологічної ради, яка працює при Державній екологічній інспекції подавались проекти на конкурс соціальних проектів в міськраду – ні один проект не пройшов. Якби інший проект пройшов, кращої розробки з екологічної точки зору – питань би не було. Просто ні одного екологічного проекту не пройшло під час конкурсу соціальних проектів Чернівецької міськради. Мене це дивує. Зараз Чернівці, слава Богу, увійшли в десятку пілотних міст України, в який працює національний проект «Чисте місто». «Чисте місто» - це дуже цікавий проект, який можна знайти в Інтернет-ресурсах, зараз погоджена концепція поводження з твердими побутовими відходами, тобто робота йде, але чому влада спиною стає до громадськості – я цього не розумію.

Ведуча: а які проекти пройшли? Ви говорите, що екологічні не пройшли, а можливо, на думку влади, пройшли більш соціально важливі?

Марина Коняк: можливо, пройшли проекти медичного напрямку, культурного, релігійного напрямку. Я вважаю, що це потрібно однозначно. Пройшло 10 проектів і кожен з них мав свою родзинку і кожен із них має право на втілення та виграш, але ні одного екологічного проекту не пройшло – мене це дивує і це мене бентежить, тому що без безпечної екології ні здоров’я, ні культури, ні туризму взагалі нічого не буде. У першу чергу здоров’я – є здоров’я - є все, є і гроші. Є екологічне безпечне довкілля – є туристи, турист приїжджає у безпечне довкілля, якщо довкілля безпечне, то і комфортно жити місцевому населенню. І тому я вважаю, що те, що може зробити громадськість за ту мінімальну підтримку коштів і те, що вона пропонує – потрібно цінити. За ті кошти не всі захочуть працювати і розробляти такі проекти. Один із моментів міжнародних проектів, підтримки різних інвестиційних міжнародних проектів – це спів фінансування місцевої влади. І про що ми можемо говорити, якщо немає спів фінансування чи розуміння? Якщо вважається, що екологічні проблеми на сьогоднішній день не такі важливі. Це для мене питання.

Ведуча: і щодо напрацювань співпраці із владою кілька речень.

Георгій Звірід: наша думка, що громадські ініціативи без підтримки влади не ефективні. У нас була підтримка влади, вона була достатньою, скажімо, у нас не було ілюзій, що вона буде більшою, але, на мій погляд, вона могла бути набагато більшою, тому що основне фінансування, підтримку ми отримували від національних спонсорів з Києва. На місцевому рівні нас підтримуванні районні ЖЕКи вивозом сміття, хоча ця проблема є регіональною і без активної ресурсної, інформаційної участі влади сама громадська акція не набуде такої популярності, як в інших країнах. Тобто сама громадська ініціатива виникла через те, що влада не могла перемогти байдужість людей і наша ціль була допомогти владі, а не вирішити за неї якійсь питання. Це був крок на зустріч владі для того, щоб спільно вирішувати це питання, особливо тому, що Чернівецька область є туристичним регіоном, принаймні така стратегія її розвитку і чиста природа для неї – це дуже важливо, для розвитку рекреаційного туризму. І в цьому напрямку завдяки ініціативній групі нашого оргкомітету у нас є певні досягнення за рахунок підтримки Заставнівського району та інших населених пунктів, так по кількості точок прибирання ми були першими, нас їх було більше навіть, аніж у Київській області – у них було на 2 населених пункти менше. Це не були перегони, але так сталось і ми дуже цьому тішимось.

Марина Коняк: дуже хочеться, щоб у нас на Буковині запрацював завод з переробки сміття, а не спалювання. Це дуже важливо. І другий момент – це сортування. Сортування сміття на сьогоднішній – це вже не проблема, це вже стиль життя, його треба сортувати і чернівчани показали, що вони готові до цього. Коли кілька років тому розставили спеціальні контейнери для пластику – люди почали це робити. Мені було цікаво, чому люди це роблять і 90% населення сказало – нарешті ми зможемо це зробити. Я вважаю, що буковинці готові до сортування сміття, однозначно, що є ще частина людей, яких потрібно активізувати і говорити їм про це, але сортування потрібне. У нас є плани, а також є національна ініціатива, тому що одна справа зібрати сміття, а інша – куди його потім діти, тому що Чорнівське сміттєзвалище не може переробити те, що може організувати громадськість, але вже є бажання і є напрацювання та домовленості куди ми можемо це відправити. Зараз ми ставимо таку «наглу» мету – збирати в людей не тільки відпрацьовані батарейки, але й термометри, люмінесцентні лампи та інші електричні прилади, які не можна викидати на смітник. Це дуже негативно впливає на природу і ця ртуть, метал та інші забруднювачі дуже серйозно впливають на навколишнє середовище. І ми думаємо, пробуємо, як зробити цей алгоритм та вже сьогодні організувати пункти прийому ось такого незвичного сміття: його не багато, але його потрібно зібрати та відправити у певні пункти прийому. Рік тому наш університет, хімфак – Тевтуль Ярема Юрійович, голова громадської організації «Аква-Бук» розпочав таку агітаційну роботу та приєднав до неї вчителів шкіл міста Чернівці на збирання батарейок. І школярі дуже добре збирають ці батарейки, відносять їх, але, на жаль, дуже мало людей знають, куди їх можна віддати – вони їх просто викидають у сміття.

Ведуча: для такого потрібна послідовна та покрокова інформаційна політика. А щодо сортування сміття, то у Європі людей просто заохочують це робити, до прикладу тим, що видають людям безкоштовно пакети для сміття. Але, повертаючись до теми, чи не здається вам, що це не до кінця правильно – смітити протягом цілого року, а потім прибирати лиш один день чи оголошувати місячники з благоустрою тривалістю знову ж таки усього в один місяць?

Георгій Звірід: ми не перші. Такі країни, як Естонія, Латвія, Румунія, Словаччина, Португалія, Іспанія, Бразилія – вони мають досвід проведення таких акції. Особливо Естонія, там за 4 роки проведення акції, вона досягла активності 55 населення. І 50 тисяч людей зібрало майже 10 тисяч тонн сміття. Це була найбільша громадська акція по активності людей в світі будь-коли. Тому ми дуже оптимістичні і ми користуємось досвідом наших європейських колег. Також ми додаємо нашу національну специфіку, наприклад, на Буковині є 20 років досвіду зеленої толоки та інших громадських ініціатив, ми намагаємось все це об’єднати. Знову ж таки я дуже оптимістичний в цьому напрямку, тому що я був у багатьох країнах світу – в Японії та Африці та у багатьох країнах Європи і я думаю, що наше населення у культурному та етнічному плані має потужний резерв і у нас все буде гаразд.

Ведуча: то від кого мають йти ініціативи постійного системного прибирання?

Георгій Звірід: я думаю, що це має бути партнерство громади і влади, але без політики, бо вона зараз почала не ефективно працювати і люди їй не вірять. Я думаю, що підприємці, громадські організації та підтримка влади має бути, але саме ініціаторами має бути громадськість. Якщо громадськість байдужа, то так воно і буде, якщо не байдужа, то нехай долучається, а наша задача створити інструменти, щоб їх активність була ефективною.

Марина Коняк: я рада, що молоді такі оптимістичні, у мене оптимізму трошки менше за 20 років прибирання сміття – 20 років тому у мене були такі самі оптимістичні моменти, я із задоволенням йшла, прибирала, брала із собою студентів, так як я викладач, і хочу сказати, що вони теж із задоволенням це робили. Але хочу сказати, що щось не зменшилось того сміття і екологічне виховання йде навіть на дошкільному та шкільному рівні, на рівні батьків – це вже вибірково, але у школах є спеціальні гуртки та програмні моменти, тому у буковинських школах екологічне виховання йде постійно, систематично та навіть безперервно. Але не тільки в цьому я бачу питання: прибирання сміття, як у Європі, потрібно ставити на бізнес основу. Сміття – це золото і чому не можуть домовитись хто який завод має поставити? Це великі гроші і у Європі б’ються за можливість його переробляти, тому що з кожним роком воно стає все дорожчим і дорожчим. А сміття українське взагалі дорожче за сміття всієї Європи?

Ведуча: чому?

Марина Коняк: у нас багато сміття,також у нас є багато люди, які викидають досить хороші речі і з них умільці виплавляють срібло та інші цінні метали та речовини. Також сміття переробляють для добрив. І за наше сміття є кому боротись – питання в тому, як це зробити системно. І громадськість тут може проводити тільки інформаційну програму, як роз’яснення серед населення та просування цієї ідеї, але саме від влади залежить системний підхід до переробки та прибирання сміття. Якщо ще у Чернівцях ці контейнери стоять, то в області їх немає: люди не знають куди викинути сміття. Є сміттєзвалища, я навіть можу назвати цифри – у нас щороку виробляється 350 тисяч тон побутових відходів, у нас 19 сміттєзвалищ тільки для міст і 300 сміттєзвалищ у сільській місцевості. Вони усі паспортизовані, але все одно не обладнані так, як мають бути. І щороку виділяються кошти на їх обладнання, сільські голову мучаються де знайти ці кошти, як це обладнати, але все це йде по-старінці, ще немає бачення як це правильно зробити. А людина в селі не знає куди викинути сміття, особливо магазини, кафе, бари після весіль найнебезпечніше сміття, а це петпляшка – вони викидають її на берег річки – у Черемош, у Сірет. Мені місцеві мешканці кажуть, зрозуміло, що трошки з гумором: чекаємо такої невеличкої повені, щоб це сміття прибрало. Ось це є проблема і зважаючи на рельєф Чернівецької області, немає куди викинути сміття – тільки у прибережну зону. До речі, пінопласт розкладається 80 років, петпляшка 450 років – до учорашнього дня я думала, що 100 років, а це я знайшла свіжі дані. До речі, так само 450 років розкладається одноразовий дитячий підгузник. Ви б бачили, скільки зараз на берегах Прута, Черемошу, Дністра та Сірету цих підгузників. Я питаю у людей, чому вони це роблять, чому вони викидають, а вони кажуть, що їм або немає куди, або дорога погана до сміттєзвалища, або воно взагалі там так обладнано, що до нього ніхто не може доїхати.

Ведуча: люди і спалюють сміття – це також небезпечно, а що все ж таки меш шкідливо для екології ( і на скільки взагалі можна так порівнювати) – спалити підгузник і петпляшку, чи викинути її?

Марина Коняк: якщо обирати два зла – вибери менше, як то кажуть. Спалювати…поки немає можливості переробки, поки немає пунктів переробки – однозначно спалювати і це можна робити прямо на подвір’ї. Я колись 11 років тому була на стажуванні в Лос-Анджелесі, я три тижні жила у приватній садибі в району Голівуду. І ті власники мали 0,3 сотки городу і вони мали спеціальний пристрій, який переробляв органічні відходи – все решту вони спалювали, тому що для того, щоб викинути навіть відсортоване сміття потрібно було сплачувати гроші, а він не хотів їх платити.

Ведуча: а штрафу за спалювання немає, адже у нас в Чернівцях за таке можуть оштрафувати?

Марина Коняк: дивлячись, що спалювати. Якщо щось невеличке, маленьке, то однозначно краще спалити, ту ж петпляшку у себе вдома на подвір’ї, хоча петпляшку краще вже здавати, воно вигідніше на багато.

Георгій Звірід: я погоджуюсь щодо того. Що потрібно реформувати саме відношення до сміття. Я хочу навести приклад – про дороги, ми всі знаємо, що вони у нас дуже погані і я спілкувався з людьми, які дотичні до цього питання. І вони мені сказали, що у інших країнах світу платять гроші не за те, що дорогу ремонтують, а за те, щоб вона не ламалась. І тому там дороги значно кращі. Гадаю, що завдання нашої акції – прибирання та поводження з побутовим сміттям на природі. А переробка сміття – це важлива проблема влади, адже з’являються нові технології, новий стиль життя і в цьому новому стилі життя з’являється багато сміття і якщо його не переробляти, то наш край перетвориться досить швидко за 20-50 років на великий смітник.

Марина Коняк: мені здається, що за 10 – я просто вже менший оптиміст.

Георгій Звірід: тобто це дуже важливе питання, яке не до нас. А до влади, до комунальних та муніципальних служб. Є вирішення цих питань в Європі та у розвинених країнах, нам треба тільки з тих рішень, які вже знайдені, знайти те, що нам підходить по бюджету тощо, застосувати в нас і не гаяти час.

Ведуча: я особисто бачила, що не всі стихійні смітники ліквідовані, узбіччя доріг не прибрані, або вже нові насмічені. Від кого це залежить – від того, хто має прибирати і за ким закріплені законодавством ці обов’язки, чи від людей, які викидають сміття там, де їм заманеться?

Марина Коняк: є дві думки: є двірники, є зарплата, нехай прибирають – це одна думка. І люди, які так думають теж праві з одного боку, але з іншого боку – та навала сміття, яка викидається з балконів. Тобто, людина кожного вечора виходить на балкон і з нього викидає все, що йому вдома не потрібно. І такі речі є, і таке, безумовно, в таких випадках все залежить від нас, від громадськості, від небайдужих людей, від виховання. Тому я вважаю так – зараз прибрали, потім ще приберемо, але від нас, буковинців, у першу чергу залежить те, щоб цього сміття не було. Є моменти, коли йдуть люди різного віку і плюють насіння прямо на землю в Чернівцях. І у мене є знайомий, друг по екологічній роботі, який роздає таким людям мовчки целофанові мішечки. Люди спершу думають, що це він дає і для чого, а він дає мовчки для того, щоб люди зрозуміли – смітити навіть насінням не можна на асфальт.

Георгій Звірід: я відповім на це питання фразою, яку ми всі добре знаємо: «чисто не там прибирають – чисто там, де не смітять». Це гарний постулат і у нас в Україні, коли люди смітять, влада намагається прибрати і мені здається, що працівники ЖЕКів добре це роблять, але вони просто не втискають всюди, бо людей більше, аніж представників ЖЕКів і смітять вони швидше. Якщо ми хочемо, щоб було чисто – ми повинні самі стати свідомими, а потім робити зауваження іншим людям. І таким чином ми зможемо трошки кращим зробити те місце, де ми живемо.

Ведуча: якщо умовно у Чернівцях є сміттєсортувальний завод і ми платимо за вивіз сміття та його сортування, а чи покращилась би якісно вся ця справа, якщо тариф на вивіз сміття підняти? І чи готові чернівчани більше платити за таку послугу? До речі, ці ж кошти можна спрямувати на встановлення кращих контейнерів для того ж пластику.

Георгій Звірід: можливо, дійсно варто ще підняти ціну, тому що ці тарифи дійсно не великі, а якщо б вони були більшими, то, можливо, люди б більше запитували владу і вимагали, а влада, відповідно, мала б реагувати. І те, як виглядають наші двори та наша місцевість – це важливо і, напевно, за це варто більше платити, а не за якійсь атрибути успіху, які насправді у Європі не є цінностями. Натомість чисті узбіччя, чиста вода – це на багато важливіше і як це зробити має вирішити наша місцева влада.

Ведуча: то чи пішли б на такий крок наші громадяни?

Георгій Звірід: можливо зараз не готові, але якщо буде відповідна інформаційна кампанія, і люди зрозуміють, що це необхідно, а по-друге влада скаже, що ви погоджуєтесь на підняття тарифу, але ми беремо на себе більше відповідальності за ці гроші.

Марина Коняк: у мене неодноразово були розмови з представниками місцевих громад Чернівецької області, які займаються розвитком саме зеленого туризму, приймають туристів, вони стали екологами, бо отримують гроші від екологічної діяльності і вони сказали, що вони готові здавати гроші, вони навіть самі готові організувати у своїх селах от такі моменти, пункти та допомогти, щоб у селах сміття стало менше. Тому що в селах така сама ситуація проблемна. І вони готові платити гроші, вони розробили навіть і бачили різні варіації у Швеції, інших країнах – тому що ми стараємось, щоб вони виїжджали на стажування, пропонуємо такі можливості. Але навіть вони говорили, що треба індивідуально підходити. Якщо живе стара бабця, яка з пластику не п’є, наприклад, то екологічний збір для неї може бути набагато меншим. Такий індивідуальний підхід, можливо, дав би можливість вплинути на сортування сміття. Хоча, з іншого боку, я вважаю, що це є бізнес – сміття має бути хорошим бізнесом, - якщо правильно його налагодити, він буде приносити прибутки. І таким чином зменшувати податки від населення. Я би збільшила штрафні санкції з населення за те, що посмітили, плюнули врешті-решт. Ну як можна? Навіть те насіння – вони вважають, що це органічне сміття і воно пташками збереться. Але це є теж ознака культури. І для мене «фантік» викинутий в лісі – от я коли знаходжу пляшку в лісі, фантіки, - я збираю це. Не можу на це дивитися, воно як резонанс іде з природою, з зеленню, з красою. Це дисонує повністю з гармонією природи. Я вважаю, що треба збільшити штрафні санкції. Наприклад, за кордоном ніхто не переживає за те, що сусід на сусіда «накапав». Це погано у нашому розумінні – і я дуже довгий час не розуміла: як це можна на друга, кума, свата, брата піти і наговорити. Але я вважаю, що, якщо ми не візьмемося один за одного, і хоча би – ну, нам не треба, як то кажуть, «здавати» його, - але хоча би присоромити, то ми далеко не підемо. І оці акції «зроби Україну чистою», «посади квітку», «зелена толока» інші акції, «суботники» - вся Україна вийшла. Хай вони вийшли не за доброї волі, нехай їх заставили – але це добре все одно: тому що та людина, яка хоч один раз прибрала не за собою, а за іншими людьми – вона вже десять разів подумає чи кидати щось на землю чи ні. Це один із найпотужніших виховних моментів таких акцій. Я за такі акції. Тому що в соціальних мережах зараз два табори: одні прибирають, інші їх критикують – «нащо ви це робите, інші смітять, а ви прибираєте». Зрозуміло, що такі табори завжди є – але цікаво бачити і тих, і тих. З іншого боку, я би вже не хотіла прибирати те сміття – краще дерева посадити додатково. Але це є виховний момент. Оті студенти цього року, які в нас були, коли вони побачили на цій акції біля Прута ту навалу сміття ПЕТ-пляшки, я вам точно даю гарантію, що вони наступного разу, якщо би і смітили, вони десять разів подумають чи викидати ту ПЕТ-пляшку десь попри смітник чи ні.

Ведуча: Георгію, ваша думка – чи істотне збільшення штрафних санкцій може вирішити проблему такого факту «йдеш – і кидаєш»?

Георгій Звірід: я думаю, що, можливо, штрафи варто підняти, але якби це дійсно працювало – це би давно зробили. Я думаю, що зараз піднімаються тарифи на багато чого, дійсно це треба поволі робити. Але найбільш ефективний крок – підняти тарифи на вивезення сміття, це би викликало, скажімо так, обурення населення, і вони вимагали би від органів влади, від тих компаній, які займаються сміттям, виконанням своїх обов’язків. І якщо в індустрії обробки сміття буде багато коштів – вона стане набагато ефективнішою. І з часом, можливо, можна було би знизити ці тарифи. Але вона дійсно потребує уваги, фінансування, підняття тарифів. Хоча в Європі чи в Туреччині досить великі штрафи – і це працює. Але один інструмент, на мій погляд, не може працювати. Потрібен комплекс.

Марина Коняк: абсолютно вірно, і навіть не чекаючи різних кроків влади, громадськості, інших проектних моментів, про які ми сьогодні говоримо, кожна людина вже зараз у себе вдома може абсолютно бути екологічно відповідальною. Наприклад, використовувати не пластикові пакети повсякденно, одноразово – а робити екоторби, купувати екоторби, використовувати їх багато разів без шкоди для природи. У стокових магазинах можна придбати нові, я сама їх купую по 5-6 гривень, а можна їх і самим шити, в’язати. Зараз в Європі модні оті сітки радянські, я сама була з цього здивована – «авоськи». «Авоська» зараз стала трендом у Європі – їх в’яжуть, шиють, продають за досить високу ціну. Людина з «авоською» зараз дуже модна. Авоська є багаторазового використання, з ними люди відмовляються від небезпечних матеріалів. Варто менше використовувати ПЕТ-пляшки. Зараз туристи часто запитують екологічні показники і не хочуть їхати до туристичного комплексу чи садибу сільського туризму – якщо вона не екологічна. Якщо вона не використовує екологічні технології. І ціна їх не хвилює, вони не хочуть бути співучасниками забруднення природи. Це вже новий виток екологічної свідомості.

Ведуча: дуже добре, що це виходить на рівень моди певної. Я можу навести приклад – у Франції декілька років тому на касі можна було взяти декілька таких пакетиків, які у нас по 5 по 10 копійок на ринку продаються. Вони були в необмеженій кількості, їх можна було взяти стільки, скільки було потрібно. Цього ж року, коли я приїхала туди, я помітила дуже цікаву річ: таких пакетів немає тепер на касі, більше того, вони не продають, тобто ти не можеш їх купити. Там продаються або еко-торби, вони трішечки дорожчі, або абсолютно недорогі пакети, зроблені з міцного поліетилену, які ти можеш використовувати дуже-дуже багато разів, вони навіть перуться без проблем. Тобто створюються такі умови, щоб людина навіть не замислювалася, чому такого пакету немає. Можливо, нашим приватним структурам теж було би добре в цьому напрямку попрацювати.

Георгій Звірід: у Франції це відбулося завдяки державній програмі, і Україні також варто про це подумати. Акція «зроби Україну чистою» також цьому сприяє, є контакти з депутатами, з їхніми помічниками. Я думаю, щось відбудеться. А що саме – можливо, Марина знає.

Марина Коняк: цього літа 2012 року був підготовлений вже проект Закону про заборону виготовлення поліетиленових пакетів менше, по-моєму, 5 міліметрів. І щось він «забуксував». Його не прийняли ще. І оці одноразові малесенькі пакети, куди кожну покупку тобі закидають у пакети, від них потрібно відмовитись – тому що з витком інфляції вони стали ще тоншими, слабшими, рвуться ще прямо там у магазині і псують потім природу. Це буде перший крок – але цей законопроект потрібно ще прийняти. Він був прийнятий у першому читанні – але ще не прийнятий в цілому. Це однозначно потреба часу.

Ведуча: на завершення хотілося би почути ваші думки і роздуми, можливо, покрокові навіть етапи – як ми можемо стати екологічно свідомим суспільством.

Георгій Звірід: це активне доручення громадян, акції, подібні до «зробимо Україну чистою», зелений туризм, інші заходи, які роблять людей ближчими до природи. Вони цьому сприяють, громадськість все більше долучається. Наша ініціативна група намагається створити більше інструментів, щоби люди своє бажання змінити свою країну і своє місто на краще – знаходили можливості реалізувати це бажання.

Марина Коняк: я коротко скажу: стань модним, стань зеленим. В тому плані, що зараз модно бути екологічно відповідальними. На жаль, мода до України з Європи доходить три роки – але я би хотіла сказати, що вже стань зеленим, стань модним, гарним, розумним. Тому що без безпечного довкілля майбутнього нема. І твого особистого теж.