Анатоль Федірко у столиці презентує новий Арт-проект «Супрематична Україна»

«…Казимир Малевич, російський художник???, польського походження, народився на Україні (в м. Києві, 23.02.1878р., помер 15.05.1935р., в м. Ленінграді, СРСР). В 1915 році його картина «Чорний квадрат» призвела до справжньої сенсації на виставці в Санкт-Петербурзі (тоді Петрограді) і стала прапором нового напрямку абстрактного мистецтва – супрематизму…»
Самуель Родарі, «Eaglemoss International», 2005 р.

«Був він середній на зріст, міцний, обличчя в шрамах від віспи. Розмовляв з українським акцентом, (білоруським), хоча можливо – польским…»
Натан Эфрос, учень Малевича, 1920 р.

Україна, кияни призабули, що актуальне, модерне, візуальне мистецтво ХХ століття формувалось – створювалось сааме у Києві…
Сакральність Києва, його особлива мистецька аура є, на мій погляд, несподіванкою для киян, громадян України і пересічних українських політиків. Сьогодні, Україна, як держава, завдяки мистецьким міфам, створеними київськими художниками (К.Малевич, В.Татлін, О.Екстер) відома світу, як культурна столиця Східної Європи, та чи пам'ятають це українці…

Україна, країна супрематична – це очевидно, виходячи з мистецько - політичного процесу в країні…

Я, Анатоль Федірко, не пишу вербальних сумнівних концепцій арт проектів, я просто відчуваю себе онуком К.Малевича, який мені – студенту Київського державного художнього інституту міг би читати лекції в Києві, 1928 року…

Міф художнього інституту: впродовж 1928 року, проф. К.Малевич приїздив до Києва, приходив до інституту і кожна його лекція для студентів тривала лише 10 хвилин : «Я, професор Казимир Малевич, це моя чорна валіза, ось моя картина - «Чорний квадрат», (1924р., 106х106см, Державний Російський музей, Санкт - Петербург, Росія) – це безвихідь, «тупик» (рос.), кінець візуального мистецтва, хто і навіщо, і чому вас тут навчить…»

Зрештою, Російська імперія, СРСР, незалежна Україна, реальна територія «супрематизму», і це втішає … - як артефакт.