Ігор Мігалатюк: «Зараз у Чернівцях відроджується сильна команда»

«Коли забив перший гол за «Буковину», то не спав усю ніч»

- Ігорю, ти пам’ятаєш свій дебют у чернівецькій «Буковині» ?

- Пам’ятаю. У останньому матчі першості України – 93/94 ми грали на виїзді з тернопільською «Нивою». У складі цієї команди багато відомих футболістів – Дмитро Тяпушкін, Сергій Леженцев, Іван Карпонай… У нас виступав Василь Євсєєв, який у 80 – х роках одягав футболку київського «Динамо». «Буковина» поступилися з рахунком 0:3. Мене випустив на заміну, на жаль, вже покійний Олександр Павленко. Він залишився задоволений моєю грою. Тоді Олександр Григорович мені сказав: «Будеш працювати – будеш грати».

- Відомо, що тобі судилося забити вже в своєму третьому офіційному матчі за чернівецьку команду…

- Мені вдалося відзначитися у матчі з командою «Нафтохімік» (Кременчук). Це була друга гра «Буковини» після вильоту з вищої ліги. Після подачі Володимира Гуралика, я завдав влучного удару головою. Наша команда здобула перемогу – 2:0. До речі, коли забив перший гол за «Буковину», то не спав усю ніч.

- Сталося так, що ти певний час виступав у молдовському клубі «Олімпія» (Бєльці). Хто тобі запропонував повернутися у «Буковину» ?

- Це був доволі непоганий відрізок у моїй футбольній кар’єрі. У Молдові я мав непогану пресу. Коли восени приїхав додому, то мав розмову з Василем Федорюком, який запропонував повернутися в «Буковину». Я прийняв пропозицію Василя Олександровича, бо Чернівці – моє рідне місто. Після цього тривалий час захищав кольори буковинської команди.

«Мені вдалося допомогти «Чорноморцеві» повернутися у вищу лігу»

- У 2001 році ти їздив на оглядини у олександрійську «Поліграфтехніку». З яких причин не залишився у цій команді ?

- Тоді вирішив залишитися у «Буковині», бо вірив у те, що у нашої команди все буде гаразд. Однак, у мене з’явилася сім’я, яку треба було годувати. Тому довелося залишити Чернівці.

 - Після «Буковини» ти потрапив у одеський «Чорноморець», якому у 2002 році допоміг повернутися у вищу лігу … 

-Так, мені вдалося допомогти «Чорноморцеві» повернутися у вищу лігу. Футболістові завжди приємно тоді, коли він досягає вагомого успіху. У елітному дивізіоні пограв півроку. Прикро, але згодом мене виставили на трансфер. Я мав розмову з Семеном Альтманом, який повернувся у «Чорноморець». Однак, Альтман вирішив залишити у своїй команді лише кількох чоловік – Руденка, Гілазєва, Балабанова …До речі, тоді за опитуванням газети «Одеса спорт» щодо кращого гравця «Чорноморця», я посідав четверту сходинку. все ж, велося залишати Одесу.

- Як складалася твоя футбольна кар’єра після виступів у Одесі ?

- Півтора року я поїздив по орендах. Пограв у ФК «Вінниця», івано – франківському «Спартаку», повертався у «Буковину». У сезоні – 2003/2004 чернівецька команда була одним із аутсайдерів другої ліги. У мене відбулася розмова з тодішніми керівниками клубу Іваном Дронем і Валерієм Королянчуком. Вирішив допомогти рідній команді. Ми обумовили те, що після того, як у мене завершиться контракт із «Чорноморцем», то зможу піти в іншу команду. Погравши у «Буковині» півроку, я знову поїхав у івано – франківський «Спартак». Мені хотілося ще пограти в першій лізі.

- Які враження залишилися у тебе від виступів у «Спартаку» ?

- У «Спартаку» відіграв два з половиною сезони. Команда з Івано – Франківська потрапляла у десятку кращих команд першої ліги. вважаю, що це непоганий результат. До того ж мав постійне місце в основному складі. Однак, у 2006 році я залишив «Спартак». Тоді погіршилося фінансування івано – франківської команди. Нам, досвідченим футболістам, треба було утримувати сім’ї. Звісно, ми говорили про свої проблеми. Молоді ж гравці мовчали. Тому було вирішено, що «Спартак» гратиме без досвідчених виконавців. Мені довелося шукати новий колектив.

- Цим колективом стала чернігівська «Десна», де ти пограв півроку…

- Дійсно, півроку виступав у «Десні», де співпрацював із Олександром Томахом. У тих матчах, де я грав у основному складі, ми здобували перемогу. До речі, грав разом із ще одним нинішнім футболістом «Буковини» Олегом Керчу, який діяв на місці захисника. А грав я за «Десну» переважно у виїзних поєдинках. Томах казав: «Усе. Цей склад гратиме і надалі». Приїжджаємо додому, де президент «Десни» виставляв на гру свій склад. Тож основа чернігівської команди визначалася не за спортивним принципом.

Я пішов у бурштинський «Енергетик» до тренера Миколи Пристая. У «Енергетику» виступав два з половиною сезони. Ця команда має стабільне фінансування. У Бурштині проживає 15 тисяч чоловік. Таке невелике місто має змогу утримувати команду в першій лізі. У Бурштині футболіст знає, що якщо команда виграє гру, то він швидко отримає гроші та завжди матиме на шматок хліба. Цього року я залишив «Енергетик». Прикро, але мені почали заглядати у паспорт.

“Хочеться завершити кар’єру футболіста в Чернівцях»

- Останнім часом тобі довелося грати у аматорських колективах Чернівецької області «Підгір’я» (Сторожинець) та ФК «Лужани». Думається, що тобі не хотілося тривалий час залишатися аматором …

- Зрозуміло, що не планував. Мені здоров’я дозволяє грати у командах майстрів. Тому дуже радий від того, що знову з’явилася можливість пограти у рідній «Буковині». Зараз у Чернівцях відроджується сильна команда. Дай Боже, щоби «Буковина» знову радувала своїх уболівальників. Я ж хочу ще довго допомагати команді. Є приклад Дмитра Білоуса та Віктора Мглинця, які після 40 років ще виступали на майстрівському рівні. А продовжити своє життя у футболі можна лише при належному ставленні до себе. Поки що ж контракт із «Буковиною» підписав на рік. Якщо у команді буде гаразд, а моя гра влаштовуватиме тренерів, то чому б не виступати у «Буковині» тривалий час. Чесно кажучи, мені хочеться завершити кар’єру футболіста в Чернівцях. Я вже достатньо наїздився по інших містах. Моя донечка Христина вже йде до другого класу. Звісно, що хочеться бути поруч із дитиною.

- Як тобі тренування під керівництвом Миколи Трубачова ?

- У Миколи Івановича доволі цікаві тренування. Вважається, що тренуватися без м’ячів футболістам не цікаво. Мені ж цікаво працювати на подібних тренуваннях, які повинні допомогти команді досягнути позитивного результату.

- Ігорю, у тебе спортивна сім’я. Чи залишилася твоя дружина у спорті ?

- Моя дружина Наталя, яка має досягнення у пауерліфтингу, зараз займається важкою атлетикою. Вона вже виконала норматив майстра спорту. Донька Христина займається танцями.

- Щоби ти хотів побажати буковинським прихильникам футболу ?

- Нашим уболівальникам побажаю мати віру у те, що у Чернівцях створюється сильна команда. Приємно, що люди вже почали цікавитися справами «Буковини». Думаю, що на наш домашній поєдинок із вінницькою «Нивою» прийде багато шанувальників футболу.

Ігор МІГАЛАТЮК – півзахисник. Народився 27 червня 1976 року в Чернівцях. Зріст – 173, вага – 69. Вихованець ДЮСШ «Буковина». Виступав у командах «Олімпія» (Бєльці, Молдова), «Чорноморець» (Одеса), ФК «Вінниця», «Спартак» (Івано – Франківськ), «Десна» (Чернігів), «Енергетик» (Бурштин). 

Олексій МАМЧУК, БукІнфо, (с)

www.bukinfo.cv.ua

Фото Ігоря Курика, www.fcbukovina.com.ua