Тижневик «Коментарі»: попри численні партійні скандали, в топ-20 Буковини найбільше «нашоукраїнців»

ПРЕС-ОГЛЯД /  Команда, яка прийшла у буковинську владу в 2005 році під прапорами «Нашої України», нині майже повністю трансформувалася. З тих, хто 2004,го стояв під помаранчевими знаменами, при владі залишилися одиниці, та й відведена їм у місцевих радах та адміністраціях зовсім не стратегічна роль. Яскравим прикладом може слугувати фігура заступника голови Чернівецької ОДА Бориса Баглея, що чотири роки тому вважався чи не другою особою в області, а нині заледве потрапив до двадцятки

УСЕ менш помітними у політиці стають й інші «нашоукраїнці». До списку осіб, які зараз більше переймаються власними справами — хай це управління бізнесом, вишем чи підприємством, — можна віднести Віктора Сідляра, Валерія Чинуша, Ігоря Кібіча, Івана Ринжука, Тодора Гуцуляка, Степана Мельничука та Василя Пішака.

 

Хоча їхнього авторитету достатньо, щоб посідати гідні місця у рейтингу. До партійної ж діяльності ця «стара гвардія» ставиться як до певної зобов’язалівки: вони забезпечують необхідну кількість підлеглих на публічні акції, але не втручаються у партійні конфлікти, які породжує діяльність нової команди партійних менеджерів. Хоча номінально партію в області очолює губернатор Володимир Куліш (4,й у рейтингу), більшість роботи покладена на його заступника Віктора Павлюка, методи роботи якого, скажімо, не всіма сприймаються однозначно (можливо, саме тому його прізвище не увійшло до першої десятки). Так, кілька місяців тому один з регіональних партійних активістів написав заяву на ім’я партійного керівництва, у якій висловлював думку «про неможливість подальшого перебування біля керма буковинської НСНУ нинішнього губернатора Володимира Куліша і його першого заступника Віктора Павлюка, а також доцільність їх подальшого перебування у партії». Текст заяви став відомий ЗМІ й збурив гучний скандал та чимало «шарудінь» у партійній організації. Однак конфлікт вдалося локалізувати, і вже за кілька місяців на черговій конференції Куліша одноголосно і безальтернативно переобрали головою обласної НСНУ.

У таборі БЮТ ситуація дещо інша, але навряд чи краща. Ця політична сила на рівні області теж погрузнула у локальних конфліктах. Які, зрештою, позначилися і на рейтингу лідерів. Як і у випадку з «Нашою Україною», з представників БЮТ до рейтингу потрапили персони з обох таборів, які не проти поборотися за прихильність центру та влив на земляків. Звісно, народний депутат Петро Гасюк (5,й) залишається найвпливовішим.

Однак у спину керівникові облорганізації «Батьківщини» дихають опоненти,однопартійці, що не проти внести нові прізвища від Буковини до виборчого списку БЮТ на майбутніх виборах до Верховної Ради. І очолює список «заколотників» генерал Микола Салагор, який, до речі, нещодавно відсвяткував локально,стратегічну перемогу.

Річ у тім, що взимку під ним захиталося крісло начальника Вадул-Сіретської митниці. Тодішній керівник Держмитслужби Валерій Хорошковський мав серйозні претензії до Салагора. Аби позбутися незручного генерала, відомство навіть розформувало митницю і перенесло її до Чернівців, звісно, під керівництво вже іншої особи. Протестуючи проти такого перебігу справ, опальний митник взявся шукати захисту по партійній лінії, у Гасюка. Однак той обрав позицію невтручання, адже відбувалося це ще в ті часи, коли Хорошковський ще був нібито «бютівцем», сваритися з яким у плани народного депутата, мабуть, не входило. Невтручання Гасюка зумовило напругу в обласній партійній організації, де сформувалася внутрішня опозиція до Гасюка під орудою Салагора. Після відставки Хорошковського останньому вдалося втриматися у кріслі керівника, очоливши Чернівецьку регіональну митницю. Тепер Салагор не відмовляє собі в задоволенні час від часу нагадувати у місцевій пресі, хто з однопартійців намагався «прибрати його від кордону».

На 10-те місце експерти поставили керівника «Єдиного центру» в області, колишнього губернатора Теофіла Бауера. Ще кілька місяців тому Бауер почувався «на коні», активно фігуруючи у чутках про тріумфальне повернення у губернаторське крісло. Однак після відставки Віктора Балоги Теофіл Йозефович, певне, вже не раз задумався, чи у той кошик «розклав яйця» і чи не зарано «спалив мости», покинувши Народний блок Литвина, за списком якого потрапив до обласної ради.

Партійні чвари дають змогу для нарощування м’язів силам, які ще недавно у регіоні можна було б назвати екзотичними. Нардеп, «регіонал» Іван Попеску доволі вдало знайшов власну нішу, заробляючи піар на «утисках» серед румуномовного населення краю. А якщо зважити, що, за різними оцінками, таких людей в області від 15 до 20%, то сьоме місце в рейтингу для Попеску не виглядає алогічно.

Втрачає впливовість президент чернівецької телекомпанії ТВА, депутат міськради від блоку «Не ТАК!» Василь Забродський, якому без системної підтримки СДПУ(о) все важче конкурувати з більш мобільними медійними структурами. В його випадку навіть 18,е місце є радше оцінкою «за подвиги днів минулих». Натомість його сусід по списку настоятель Банченського монастиря отець Михайло Жар (19,й) лише почав підніматися драбиною популярності. Подейкують, він входить до кола осіб, бажаних в оточенні Катерини Ющенко,
що дає чималі важелі для впливу на місцевому рівні.

9-те місце Арсенія Яценюка засвідчує, що навіть у рідній Буковині він поки що не має впливу, гідного прохідного кандидата в президенти України