Буковина: Гортаючи архівні газетні підшивки

ГОРТАЮЧИ АРХІВИ  /   Шановні читачі! Пропонуємо вашій увазі чергову цікаву підбірку архівних матеріалів буковинських ЗМІ, здійснену нашим постійним дописувачем, відомим краєзнавцем, членом спілки архівістів України Степаном Карачком.

Застрелив із необачності приятеля
Газета “Giasui Bucoviney” 3 жовтня 1915 року

Слідчий суддя Бабор–Баланчук віддав під суд мешканця села Біла Стефана Сідора за випадкове убивство свого приятеля. Справа була так. На храмове свято в селі Біла Стефан Сідор будучи на підпиту, почав хвалитися перед своїм приятелем про недавню покупку криса (пістолета) . Будучи в нетверезому стані, Стефан не чайно нажав курок крису і поцілив прямо у голову приятеля. При ті нещасні пригоді були свідки які запевнили поліцію, що то було випадково. Тут збіглися сусіди на крик. Приятель був убитий на смерть. Стефана забрано до холодної слідство триває . От купи си того криса . Але чи варто на підпиту брати зброю до рук ?


Із заздрощів на спадщини убив свою жінку
Газета “Фолькспреесе” 15 мая 1923 року

У громаді Коржинці Хотинського повіту селянин Костянтин Мренчук убив свою жінку Парасю. Як виявилось пізніше убивство було скоєно звичайним топором яким, хазяїн рубав дров. Про це нікому не було відомо аж поки не настав вечір і Костянтин почав на ніч копати у своєму саду яму. Це замітив сусід і його це насторожило його і він побіг до сільського жандарма. Убійника було затримано у його ж саду. При слідстві вияснилось слідкуюче, дружині Парасі прийшло велика спадщина з Канади. Костянтин зрозумів якщо убрати дружину то по закону та спадщина припаде єму. Тому таким способом він вирішив позбутись не любимої дружини тай отримавши ту спадщину женитись у другий раз на свої молоді коханці. Саме вона і намовила його на такий страшний поступок, тому під час слідства взято до холодної також Костянтинову коханку. Але чи варто життя людини найбільших маєтків світу?


Новини з Росії
Газета “Giasui Bucoviney” 25 серпня1933 рік

Московський кореспондент М. Жирнов який недавно побував на Буковині подав для місцевих газет таку інформацію “ В Росії строго заборонено відвідини зарубіжних кореспондентів зернових областей Росії, тому що прогноз на майбутній врожай не справдився . Кореспондент далі пояснив, що має підставу стверджувати, що в Радянські Росії під час зими та ранньої весни померло від голоду або в результаті недостатнього харчування близько мільйона осіб , це переважно селяни “.


105 молодих хлопців було забрано до поліції у Чернівцях
Газета “Час” 5 березня 1928 рік

У середу чернівецька поліція зробила велику облаву на молодих хлопців яким минуло вже двадцять років. Як вияснилось пізніше то була звичайна перевірка чи в порядку у хлопців із воєнними паперами на службу до армії. Хто не мав тих паперів то був затриманий на довго поки не вияснили їх особистості. А ті у кого були ті папері то були відпущені зразу. Справа в тім що дуже не охочі молоді хлопці до служби в Румунські армії. Цікаво також що серед тих хлопців було злапано багато злочинців за якими поліція давно охотилась.


Лісові злодії убили побережника
Газета “Час” 18 грудня 1928 року

В лісові ділянці що розкинулась близько громади Гровачі Хотинського повіту п’ять селян - це Іван Котик, Арсеній Тодорик, Василь Боднарь, Василь Коман, Іон Василакі. Всі п’ять селян сильно посперечались з побережником, що охороняв ліс який на відріз відмовився більше їм давати дров. Суперечка переросла у бійку. Тут уже ніхто не пригадує хто першим ударив то пором побережника і всі почали його бити обухами т опорів поки не убили його до смерті. Але чи вартують ті дрова, які моментально згорять на вогні людського життя ? Усі п’ятеро селян зараз сидять у тюрмі під слідством. Читайте нашу газету і ми по відомим про результати цієї судової справи.


Скло замість брильянта
Газета “Час” 21 січня 1937 року

В Чернівцях на вулиці Головній, якісь ошуканці здибали бессарабського купця Зіві Тацінського. Сказавши що вони польські втікачі запропонували пану Зіві щоб він си купив брильянту, який вартує сто тисяч леї в .Зіві сарка не був дуже великим ювіляром , але таки його кортіло купити ту брелянту сказавши що, може їм дати 20 тисяч леїв. Таки договорились навіть зайшли в ресторан і по чарчині випили . Зіві не помітив як поляків не стало . Його почав брати сумнів і він зайшов до відомого в місті ювіляра Абрамовича, який його дуже розчарував . Сказав купцеві, що то чисте шкло ,яке коштує 5 леї і не більше . Той Зіві аж умлів сараку з горя То не знаєш де знайдеш , а, де згубиш.


Дай серцю волю, заведе в неволю
Газета “Час” 27 січня 1937 року

В Чернівцях стався трагічний випадок. Працівник банку “Північний “ Василь Чота якому недавно виповнилось 35 літ застрелився ліворвером, пустивши собі кулю прямо в голову. Василь мав добру приятельку Гедену Тарновецьку, яка недавно завідувала церковним православним фондом. Нещасна захворіла на сліпу кишку. Гедені зробили операцію, а потім вона поїхала до санаторію “ Драгош Води ", де і померла. Гедену привезли до дому на то найшов Василь вийнявши револьвера і застрелився прямо біля своєї любки. Його негайно було забрано до шпиталю "Короля Карла ІІ “. Але само убійник умер по дорозі до шпиталю. От що значить велика й нещасна любов. Я вас таки питаю що вона робить із нещасних людей.


Бідний
Газета “Час “ 5 серпень 1937 року

Поліція нашого міста недавно затримала жебрака, який довго жебракував на вулиці Панські. Його прізвище Санстай він нещасний був геть обдертий. Можливо милість і ви йому подавали? В той же час в поліційному дільниці перебував пан Ігнатій Волзбак, який упізнав у жебракові свого давнього сусіда на Рощі. І запевнив поліціантів, що Санстай має на Рощі двох поверховий кам’яний будинок. Поліція рішила той факт перевірити і подалася на Рощу саме там вони побачили дійсно двох поверхову кам’яницю і були геть здивовані . Жебрак сам зізнався, що вже десятки років приходить до міста і переодягається тай стає і просив у перехожих милостиню і, то для нього добра робота . А ще запевнив що він уже старий і не годин стояти довго на морозі і вирішив кидати, то ремесло. Поліція нещасного відпустила з миром.


Підготував Степан КАРАЧКО,
член спілки архівістів України
Спеціально для БукІнфо (с)