Віктор Сідляр: Майбутнє України бачу лише з Президентом Ющенком

Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю, яке Генеральний директор ТОВ «Чернівецький машзавод» Віктор Сідляр дав днями газеті «Буковина» та інформаційному інтернет-порталу БукІнфо (www.bukinfo.cv.ua).


- Економіка нашої державі ще переживає кризові явища. Підприємство, яке ви очолюєте, успішно долає цю кризу. Як вам вдається виживати у нинішніх непростих умовах?

- Так, ми дійсно живемо в умовах кризи. Моя точка зору, як директора Машзаводу, полягає у тому, що ми дна цієї кризи ще не досягнули. На жаль, буде набагато гірше, особливо в осінньо-зимовий період. Така думка ґрунтується на підставі багатьох аналітичних матеріалів. Ми ще увійдемо в «штопор».
Що до цього привело і чому? Звичайно, є світова фінансово-економічна криза, але вона не настільки масштабно впливає на Україну. На мій погляд, набагато більше негативу додає наша внутрішня економічна політика, яка приводить до згортання економічного розвитку країни.
Як працює в таких умовах завод? На даний момент можу сказати, що ми працюємо стабільно. У порівнянні з минулим роком ми випустили продукції (за аналогічний період) на 113,6%. Тобто у нас є промисловий ріст приблизно на 14%. Я би це зарахував у позитив. Заробітна плата у нас також виплачується вчасно. Боргів перед банками, перед бюджетом ми не маємо. Я проводив нараду з підведення підсумків і там було сказано, що середня заробітна плата на нашому підприємстві за минулий місяць склала 2 тисячі 709 гривень 58 копійок. Вона дещо знизилася, але в цих умовах багато підприємств взагалі не платять ніякої зарплати. Це пов’язано з тим, що у травні ми випустили трішки менше продукції, ніж планували. Ось така ситуація зараз на підприємстві.

- А зимою як думаєте виживати? Чи маєте замовлення на тривалий час?

- Замовлення в нас є. А як виходити із ситуації взимку – цьому якраз була присвячена нарада, яку я завершив годину тому. У нас є певний портфель замовлень і вони (замовлення) нам дістаються у дуже складній конкурентній боротьбі. Основний мій месседж для керівників підрозділів і замів: економія на всьому. Ми повинні значно скоротити споживання енергоносіїв. Один лише приклад. За аналогічний період минулого року ми споживали електроенергії в два рази більше. І це при тих же обсягах виробництва! Так само великі надії покладаю на зниження цін на допоміжні матеріали. У світі ціни падають, а у нас певні групи матеріалів залишилися на минулорічній ціні. Це недопустимо.
Ще одне. У наших людей є така біда - люблять красти. Це також недопустимо, тим більше у такий час. В одному з інтерв’ю голова обласного товариства політв’язнів та репресованих Ірина Войцехівська гарно сказала, що крадіжки – це не вина наших людей. Це людей так навчили красти, бо мусили виживати, наприклад, у складні часи Голодомору. А тепер ми людей повинні вчити, що треба працювати чесно. І це теж велика проблема. Наше підприємство велике і, звичайно, зловживань багато. Ми маємо всі ресурси кинути на один єдиний результат – зберегти підприємство і по можливості розширити ринки збуту своєї продукції.

- А як ви ставитеся до інвестицій у ваше підприємство?

- Інвестиції нам не потрібні - нам потрібні нові замовлення. Інвестиції ми самі вкладаємо в підприємство. Для прикладу зараз на заводі вводяться італійські вальці вартістю понад 700 тисяч євро. До нас приїжджає італійська команда спеціалістів, яка їх монтуватиме. Запустили ми в дію австрійський трубогин, вартістю приблизно 100 тисяч євро. Ввели нове зварювальне обладнання шведського виробництва вартістю близько мільйона євро. Воно рахується найкращим у світі. Бачите, у цей непростий час ми не лише працюємо, ми успішно розвиваємося. А якщо хтось прийде і буде пропонувати свої інвестиції, а ви знаєте, що це робиться за чималі відсотки, то це просто потрапити до когось у кабалу. Ми не повинні допускати таких помилок. Ще раз хочу наголосити: на даний момент завод не користується кредитами. І я не знаю, чи десь ще є підприємство, як наше, щоб працювало на власних ресурсах. Крім цього ми все сплачуємо, згідно чинного законодавства. На підприємстві немає «чорної каси», всю зарплата у нас «біла». Тому я можу вимагати від своїх працівників добросовісного виконання покладених на них обов’язків. Я не буду засуджувати тих керівників, які платять зарплату в конвертах, а їх більшість, просто хочу сказати, що в тих умовах керівник просто немає морального права вимагати від працівника добросовісно виконувати свої обов’язки, оскільки сам поступає недобросовісно. Розумієте? Підприємством можна управляти, коли ти маєш моральне право спитати з підлеглого.

- Що ж, бачимо у вас чітку відпрацьовану систему. А чи бачите ви слабкі місця?

- Найслабша ділянка у цьому ланцюгу, як не парадоксально звучить, це… люди. І найсильніша ділянка це також люди. Якщо є у тебе команда, то ти тоді успішний бізнесмен. Якщо немає команди, то ніякі машини і обладнання чи передові технології не дадуть жодного результату. А якби ви мене спитали «от чим ти гордишся», то я відповім, що найбільша моя гордість – тверезий завод. Я з п’янством веду безпощадну, безкомпромісну боротьбу. Коли я лише розпочинав цю роботу, «Машзавод» був суцільно п’яним підприємством. Ви не уявляєте, яка мене проймає гордість, коли навіть після кількох днів свят, коли наші люди добре п’ють, у наших робітників немає навіть запаху. Якщо навіть у когось почують алкоголь – таку людину не допускають до роботи. А це збережені сім’ї, збережене здоров’я. Немає такої цілі, яку б ти перед собою ставив і не міг досягнути. Подивіться, на наше підприємство приходить молодь і вже знає, що тут не можна пити. На більшості установ навпаки – без випивки не можуть робочий день пропрацювати. І це велика біда наших людей. Це страшенне зло. Бо звідціля виникає зневіра, люди стають песимістами, починають скаржитися на життя, виникають суцільні стреси. Все це на нашому підприємстві не діє. Важко – сконцентруйся, збери в кулак свої сили, але не пий горілку.
Знаєте, коли бачу свої здобутки, це мене дуже заряджає. Люди знають за жорстку мою вимогливість і тому не п’ють. Як можна про стимулювати людину не красти? Лише невідворотністю покарання. Якщо у розвиненій європейській країні попався на крадіжці чи напився – ти більше ніде не знайдеш роботу. Бо буде «підмочене» реноме. Ось так має бути і в нас.

- Поговоримо про політику. Цікаво як ви прокоментуєте нещодавню відставку Віктора Балоги, або гучне розлучення Тимошенко з Януковичем? В зв’язку з цим, чи стало у Віктора Ющенка більше шансів виграти нові президентські вибори?

- Відповідаю на друге запитання. У нашого президента Віктора Андрійовича Ющенка є колосальні шанси виграти нові вибори. Це моє глибоке переконання не тому, що я йому симпатизую, як людині. Я говорю за справи, які він зробив за ці чотири роки. Щодо політичної ситуації – вона справді складна. Давайте згадаємо, як важко Ющенко виграв президентські вибори, який проти нього був колосальний спротив еліт, олігархічних кланів. Не спротивом людей, бо вони за нього стояли на Майдані.
Щодо розпаду так званої «ширки», то дуже багато людей з полегшенням зітхнули, коли ця ситуація розрядилася виступом Віктора Януковича, коли він заявив, що Партія регіонів відмовляється вступати у коаліцію з БЮТ і обирати президента в парламенті. Як на мене, у цього, що сталося є дві причини. Найголовніша – активна позиція президента Віктора Ющенка. Він з самого початку виступив ярим противником саме такої коаліції. Друга причина – позиція українського народу, який не підтримав так звану «ширку». Хоча, пригадую, коли ця коаліція лише обговорювалася, то у пресі багато говорилося, що ця коаліція принесе лише користь країни. Але Ющенко вловив справжню суть задуму. Щодо майбутнього, то на майбутніх президентських виборах я підтримуватиму Віктора Андрійовича, чим зможу. Як директор заводу, як громадянин. Це моє переконання.

- Тоді скажіть, кого ви бачите основним конкурентом Ющенка на нових виборах. Тимошенко заявила, що для неї це буде Янукович…

- Ви з мене робите політолога (сміється). Конкурентів може бути багато. Зараз ми не можемо чітко сказати, хто основний, а хто другорядний конкурент. Справа у тому, що економічна ситуація в країні може змінитися так, що народ кардинально змінить свою думку про того чи іншого політика. Ще древні говорили – гадати на народі, все одно що гадати на піску. Все може бути – нинішніх фаворитів народ може зробити аутсайдерами і навпаки… Дехто може й злякатися виставляти свою кандидатуру на цих виборах. Однак цього в жодному разі не станеться з кандидатурою Віктора Ющенка. Чим далі, народ все більше буде прозрівати. Те, що зробив Ющенко за час свого правління для країни, українського народу не може бути переважено жодними грошима чи чимось іншим.
Виділю основні моменти його найбільших досягнень. Успіх будь-якого починання полягає в ідеї, тобто духовній складовій. У цьому полягає успіх будь-якої організації: у відношенні між людьми. Так само держава. Вона не починається з того, що тобі дали їсти, а іншого одягли, ні! Дивіться, Україна є незалежною державою з 1991 року. Але до 2004 року вона не мала свого власного обличчя, не формувалася духовно, щоб конкурувати у цьому з іспанцями, італійцями чи англійцями. Всі ці процеси почали відбуватися лише при Ющенкові. Який він глибинний духовий пласт підняв, хоча багатьма недалекими це висміюється! Давайте візьмемо проблему Голодомору. До Ющенка хто з президентів говорив про це? Слова такого не знали! А сьогодні про цю страшну трагедію знають і на Заході і на Сході країни. Християнська мораль і етика вчить, що треба пам’ятати загиблих. Що такого поганого робить Ющенко?
Наступне, що президент «підняв на щит» - українська ідентичність. По чому можна дізнатися, що ти українець? По рідній мові. Ющенко за це потужно взявся, адже без мови ми не можемо відбутися, як нація, не зможемо себе поважати! В цьому напрямку досягнуто колосальних успіхів. Дивіться, сьогодні у Донецькій, Харківській чи Сумській областях діти в дитсадках почали говорити українською. Щоби там не говорили, який би не був спротив, а Ющенко від цієї ідеї не відійшов.
Йдемо далі – наша справжня історія, без якої неможливо побудувати конкурентну націю. Візьміть англійців. Вони майже всі знають, який король правив країною у XIV столітті. Так само кожен француз знає історію Бастилії. А ми своєї історії не знаємо! Вона перекручена. Ющенко почав її відновлювати, говорити правду про ОУН-УПА. Хтось каже, що це не важливо. Дайте людям їсти і пити. Але це кажуть ті, які не хочуть добратися до суті творення держави, які хочуть захистити лише те, що мають. А Ющенко це зробив.
А тепер давайте звернемось до економіки. Але торкнімося й дещо минулого. Згадаємо 1999-2000 роки. Часи не менш важкі: суцільна бартеризація. Відбувається поголовне відключення електроенергії. Невиплати пенсій, зарплат та багато іншого. Пам’ятаєте? Прем’єр-міністром прийшов Віктор Ющенко. Він так само не мав підтримки в парламенті. Чого не відбереш у нинішнього уряду. Він, до речі, не мав і таких повноважень, як нинішній Прем’єр-міністр.
Що Ющенко зробив? Як не важко було, погасив борги по пенсіях, перестали відключати електроенергію… Це ж люди пам’ятають! Покінчив з бартером без шуму, без порохів, без надривних криків за народ. Крім того, побудував нафтопровід Одеса – Броди, який зараз запустили в реверсному режимі. Хоч і була нестача грошей. Та все ж побудований капітальний стратегічний об’єкт для держави… Це, нагадую, було коли Ющенко був Прем’єр-міністром, а першим віце-прем‘єром був Юрій Єхануров. Віце-прем’єром з ПЕК Юлія Володимирівна Тимошенко була всього чотири місяці. Всього чотири місяці! А Ющенко був прем’єр-міністром майже два роки. Ви розумієте масштаб часу і масштаб цифр!
У 2005 році його всенародно (хоч який був спротив певних сил!) обрано Президентом України. Прем’єр-міністром стала Юлія Тимошенко. Пішли певні труднощі в економіці, зокрема Україну охопила цукрова, бензинова кризи… Пам’ятаєте?.. Уряд пішов у відставку. Став Прем’єр-міністром Юрій Єхануров. Хтось може з тогочасних підприємців, промисловців згадати наїзди податкової служби, санепідемслужби? Хтось може сказати, що було треба наперед сплачувати податки і таке інше? Все йшло як по маслу. На жаль, добре дуже часто забувається. І знову уряд Єханурова був відправлений у відставку. Боротьба еліт за владу не припинялася. Це ж не вина Віктора Ющенка. І ось прийшов уряд Віктора Януковича. Все йшло, ніби й непогано. Квартири, машини, масові поїздки за кордон… Хіба погано жили? Потім відставка і позачергові вибори. Прийшов до влади уряд Юлії Тимошенко. Маємо кризу. Світову і власну. Бо ми не хочемо прислухатися, що говорить Ющенко. Ми хочемо лише слухати солодкі слова… Пригадайте, що Ющенко говорив про газові угоди з Газпромом? Збулося так, як він прогнозував. Його треба вміти слухати. Слухати приємні і неприємні речі й робити висновки. Не хочемо! Але переконаний, що скоро ми прозріємо.

– Те що ви зараз сказали, Вікторе Анатолієвичу, звучить справді переконливо. Віктор Ющенко робить чимало. Але ось рейтинг його, у порівнянні з іншими претендентами, чомусь низький.

– Я дуже добре пам’ятаю виборчу кампанію, коли я був довіреною особою Леоніда Кучми у 1999 році. Кучма був одіозною фігурою. Його так тоді демонізували. Тоді просто «зашкалював» рейтинг Олександра Мороза. Євген Марчук серед лідерів, Симоненко, Вітренко та інші. Тоді реальний рейтинг Кучми був 7 відсотків. Щоб мені не казали, але рейтинг Віктора Ющенка не може бути у два відсотки! Його спеціально принижують, це піар-технологія. Рейтинг будь-якої влади (і це доказано у всьому світі) коливається на рівні 10-12 відсотків. Тому не вірте ви так цим рейтингам, а дивіться що людина робить. Ці рейтинги замовні. Одних, таким чином, піднімають, інших опускають. Хто має кошти, той і замовляє для себе таке дослідження.
Не спішіть. До виборів ще сім місяців, якщо вони відбудуться 17 січня - бо парламент ще не призначив їхню дату. Ось тоді побачимо.

– Пригадую ваше попереднє інтерв’ю БукІнфо, де ви казали, що всім, кому Ющенко давав політичну дорогу, потім його кидали. Так ж ситуація виникла і з Віктором Балогою, який був керівником президентського секретаріату. І ті звинувачення, які посипалися після відставки з його вуст в бік президента, не витримують жодної критики, бо звучать досить цинічно. Зрозуміло, що багато ініціатив президента не всім подобаються. Але також важко знайти логіку у тому, що за часи президентства Ющенка у нього фактично помінялося три команди.

– Я відповім так: читайте і вивчайте історію України, в якій надто багато зради. Ні один національний лідер України, крім Ющенка, який хотів добра для свого народу і боровся за її незалежність, не помер своєю смертю. Усі вони були зраджені і вбиті. Я рахую, що Господь Бог Ющенка не дав отруїти до смерті. І це знак для нас. Згадайте, Степана Бандеру, Симона Петлюру, Романа Шухевича, гетьманів… Всі вони були зраджені своїми і винищені. Так, гетьман Мазепа помер своєю смертю - але на далекій чужині і був розтоптаний… Така вже наша ментальність. До того ж великий вплив на Україну мають зовнішні сили.
Що сталося з паном Балогою… Я не буду цього коментувати. Президент нічого просто так не робить. Якщо він не коментує, то не потрібно цього робити й мені.
У нас за ці роки така сформувалася еліта – за один рік кардинально міняє свої політичні погляди. Зважте, Віктор Ющенко своїх поглядів не поміняв. І в цьому його перевага. Ми повинні це цінувати. Так, може, це для декого непопулярно, може, це не дає рейтингу, але він однозначно сказав, що не губить голову від рейтингів, і не відступить від того, що обіцяв народу, навіть якщо б цей рейтинг йому довелося піднімати. Він же теж може виступити як популіст. Але він хоче з людьми говорити чесно. Завдячуючи Президенту Віктору Ющенку наше українське суспільство дуже свідомо виросло. Але зрозуміло й те, що нині багато чого залежить від нас самих. І повірте – ми прозріємо, навіть якщо доведеться пройти довгу дорогу. Це як виховання сина. Виховання дитини – дуже складний процес. А виховання і становлення нації, це ж набагато складніше! Якщо ти державний діяч, якщо ти переживаєш за свою націю, то ти не будеш підлаштовуватися під рейтинги. Скільки прикладів в нашій історії… Голови клали і життям ризикували за свої справи! Ющенко тут ризикує. Це важко зрозуміти, бо хочеться результату зараз. Ми звикли за часів СРСР, що всім потрохи мають дати. Ти нізащо не відповідаєш і тебе голова не болить. Всі були рівними. Це така ментальність. І наші діти ростуть вже не такими. Народ має це усвідомити. Час сьогодні інший, який несе нам нові сподівання.

- З вашого дозволу, дещо змінимо ракурс розмови. Останнім часом в області відбулося чимало знакових подій. Наприклад, ситуація з вашим братом – начальником Головного управління економіки Чернівецької ОДА Ігорем Сідляром, який у квітні відкрито звернувся до керівних органів партії з вимогою відставки зі своїх партійних посад в обкомі НСНУ Володимира Куліша та Віктора Павлюка. Може ви знаєте, якою насправді була мотивація в Ігоря, коли він вирішив відкрито піти не лише проти керівництва обласного комітету партії, але й, фактично, проти керівництва області. Ви підтримуєте брата у цій ситуації?

- Я не член партії. І ситуація в партії НСНУ мене лише хвилює відносно. Я не можу це навіть коментувати, бо це партійні справи. Від себе про свого брата я можу сказати наступне: це мій рідний брат і я його дуже добре знаю, можу зрозуміти його поступок і сказати про що я думаю не ховаючись.
У мене з братом не такі відносини, як колись писала у своїх творах Ольга Кобилянська, коли вбивали один одного за землю. І те, що зробив Ігор… звичайно краще у нього безпосередньо взяти коментарі. Від себе скажу так: якщо ситуація в Нашій Україні не така як має бути, то це в першу чергу це має хвилювати членів партії. Ігор – член партії. Якщо він написав таку заяву, то він мав на це повне право. Він не переступив закон і нехай це розглядається в установленому порядку. Щось інше коментувати не хочу. Але підкреслюю я свого брата, у будь-яких його діях, підтримую у всьому. Я не втручаюся у партійний конфлікт. Але ми з ним багато спілкуємося. Він дуже відповідальна людина і яка робить свої кроки відповідально. А все інше – ви можете дізнатися у нього та його колег, у партійних функціонерів.
Я брата свого ніколи не лишу. Читаю на вашому сайті багато відгуків, де спекулюють на тому, що він не виходить на роботу, сидить на лікарняному і боїться, що його звільнять. Губернатор Куліш сказав мені, що немає претензій до брата і питання про його звільнення не стоїть. Вам скажу інше – у нього справді є проблеми зі здоров’ям. Мама наша кожен день телефонує мені і питає: «Вітя, скажи як там Ігор?». Я стикаюся на підприємстві із «липовими» лікарняними. Але у випадку з Ігорем – це не спекуляція. Це звичайна хвороба.
За партію він не може відповідати. Він рядовий член НСНУ. Якщо люди незадоволені партією, то наші люди, знаєте, завжди якось хочуть знайти крайнього. Він свій громадянський чи партійний поступок зробив. Беріть і розбирайтеся. Мало хто так зробив, як він. Звичайно, його можуть не підтримати. Але це ж не значить, що він злочинець чи порушив закон. Це його власна точка зору. Він мав повне право поставити перед партією свої питання і члени партії так само можуть його підтримати або ні. Але знаєте… не завжди «целое стадо баранов, может быть сильнее одного льва». Це таке прислів'я.

- Чому в різних інтерв’ю ви намагаєтеся уникнути публічної оцінки діяльності Чернівецької міської та обласної влади? Я розумію, що ваше підприємство експортно орієнтоване, ви більше слідкуєте за загальноекономічними і політичними процесами в Україні та світі. Але невже вас менше болить те, що відбувається в нашому регіоні? Чи розділяєте ви, наприклад, критику, яка лунає зі шпальт місцевих ЗМІ в адресу влади щодо зловживань з коштами, виділених на протипаводкові роботи. Я би не хотів, щоби ви коментували якийсь конкретний епізод, оскільки на це треба мати фактичні документальні підстави, але цікаво почути вашу оцінку ефективності роботи міської та обласної владної команди в нинішній час. Не вірю, що ви не хотіли б, наприклад, прокоментувати можливу відставку вашого брата, який ще займає посаду начальника Головного управління економіки Чернівецької ОДА… Чи ви виключаєте, що він може постраждати за свої опозиційні переконання в «Нашій Україні»?

- Ви задаєте таке складне запитання… Я би не хотів у все це влазити, в силу того, що це мій рідний брат. Була б це інша людина, я би дав серйозний коментар. А так вийде, що я на щось впливаю. Точно можу сказати одне – я мав особисту розмову з губернатором Володимиром Кулішем з приводу професійної придатності Ігоря на своїй посаді і він мені відповів, що з цього приводу у нього до брата ніяких претензій немає. Більше того, немає професійних претензій. Я бачу, хто там інший і що говоре про нього, бо я читаю ваш сайт, але то їхня думка.
Мій брат працює в управлінні економіки більше 12 років. Він прийшов у це управління рядовим службовцем. Він пройшов всі щаблі аж до начальника Головного управління економіки області. Ще при губернаторстві Теофіла Бауера, коли загинув в автокатастрофі Микола Квітень, Ігор виконував майже рік обов’язки начальника управління економіки. І тоді, нагадаю, він не дав своєї згоди на призначення начальником цього управління. Тому говорити, що його ледь не з вулиці призначили головним економістом краю не можна.

- Кажуть, що своїй кар’єрі він, все-таки, має завдячувати вам…

- Ну як він завдяки мені міг стати начальником? Як він працював при всіх губернаторах. Він прийшов ще при Філіпчуку і працює донині. При Романіву він працював першим замом, при Ткачеві він також працював і при Кулішу працює. Він не прийшов з вулиці так, як багато кого справді попризначали. Ігор працював і до останнього часу мало хто знав, що це мій рідний брат. Він має свою громадянську позицію. Це його повне право її висловити. Він дуже переживає за партію і таких людей, як він в партії – переважна більшість. Це люди, які прийшли в партію не заради кар’єри чи якихось благ. Це люди прийшли сюди за ідейними переконаннями. І таких людей в Нашій Україні насправді дуже багато. Для них дуже погано, коли партійне життя замикається на якихось верхніх щаблях, або взагалі не ведеться. Бо люди в селі – лікарі, вчителі, прості робітники, – вони переживають за партію. Вони ж так само несуть відповідальність за свій вибір перед іншими. Ця партія повинна щось робити, бо це партія Віктора Ющенка! Давайте ж щось робіть! Якщо ти вступив і за це взявся…
Ось я директор заводу. Я повинен тягнути цього воза і не говорити людям будь-що. Я на все маю звертати увагу на підприємстві. Хай завтра завалиться економіка, лопнуть банки, щось інше – а мої працівники прийдуть до мене і скажуть: ти ж директор, ти і тягни!. І ось це мій тягар. Я повинен його нести, повинен спрогнозувати всі ризики. І якщо щось справді трапиться – крайнім буду лише я. І я до цього готовий, бо саме за це я отримую свою заробітну плату. Я не можу махати на підприємстві рукою і казати, що той поганий замісник, чи начальник цеху. Але у нас бачу, що профпридатність прийнято переводити у політичну площину.
А щодо оцінки діяльності влади, зокрема, чернівецької, то я її свою позицію висловив на минулих виборах мера. Я проявив тоді свою позицію. Зараз міського голову обрали переважною більшістю громадян. Тому це наш мер і це мій мер. Вибачте, зараз не виборча кампанія. Почнеться вона – тоді буде інше.
Зловживання з боку мерії… Ви знаєте, як таких, я не бачу. Мер Федорук веде зараз політику більш-менш виважену. Це мушу визнати при всій своїй позиції. Чи є резерви для росту? Є.
Ось зараз йдуть дебати, що вибори потрібно перенести далі у часі. А я вважаю, що вибори у перехідний період повинні бути якнайчастіше. Ці вибори це не біда. Ось дивіться чергові вибори мерів міст і голів селищних рад мають відбутися у березні наступного року. І подивіться, що робиться у нашому місті! Дороги роблять? Роблять. 600-ліття Чернівців було – так рано не латали дороги, а зараз робота кипить. У мене на вулиці навіть ліхтарі поклали, яких ніколи там не було. Робота ведеться, бо чарівне слово – вибори. І це при тому, що фінансова скрута. Яка по ефективності ця робота – інша справа – але людей це підстьобує.
Теж саме обласна влада. Я дуже добре читаю і знаю про витрату коштів на ліквідацію наслідків минулорічної повені. Cкажу як директор заводу – те що люди зловживали на цьому – я вірю цьому. Бо я з подібним стикаюсь кожен Божий день на заводі. І це не біда людей – це люди скалічені. Їх треба контролювати. Тому я далекий від думки, що по тих коштах все чисто, але я також далекий від думки, що це вина чисто одного Куліша. Якщо ці зловживання і були доказані, то Куліш, як губернатор, має просто питати з цих виконавців, а не говорити що цього немає взагалі. Коли на такому підприємстві як Машзавод з охороною, під моїм прямим контролем і наглядом крадуть, то чому ви думаєте, що не крали там, де стихія мала такі масштаби? Але це не трагедія, щоб брати і закривати очі. Просто треба робити висновки. Інша справа, якщо за це немає відповідальності, то люди мають право спитати за ці кошти. Якщо це тотально це заперечується, то тоді виникають серйозні питання. Це моя точка зору.

- Які найближчі плани у вашого підприємства?

- – В економічному плані - зберегти темпи виробництва, які є. Підняти людям заробітну плату. Я мушу над цим серйозно думати. А ще, аби ті, які трудяться на заводі в цей нелегкий час і почували себе не гірше за інших, будуємо на території заводу суперсучасний басейн (профінансували уже значну частину). Він буде такого класу як у п’ятизіркових готелях Еміратів і Туреччини. Дасть Бог, до Дня машинобудівника наші люди, члени їх сімей, крім роботи, де вони залишають здоров’я і сили, отримають такий бонус. У них буде гордість, що почувають себе ніби в Арабських Еміратах. Це моя велика мрія. Попри скруту і нестачу коштів, керівництво заводу пішло на такі витрати. Також на території підприємства будуємо сучасне міні футбольне поле.

- Кілька слів про меценатство. Ваш завод зажди цим особливо славився, хоча ви намагаєтеся особливо не афішувати свою допомогу. Кого ви зараз спонсоруєте?

– Наведу лише кілька прикладів нашого спонсорства. Це і турнір художньої гімнастики імені Героя України, нашого земляка, космонавта Леоніда Каденюка, і молодіжний чемпіонат України з боксу, і чемпіонат світу, який ось недавно закінчився, з мотокросу…
Ми щомісячно перераховуємо кошти для дітей-сиріт, що вчаться і живуть на вулиці Винниченка, надаємо безкоштовну допомогу церквам – виготовляємо дзвони, хрести, допомагаємо лікарям, школам… Правда, індивідуальних замовлень не виконуємо, цільову допомогу надаємо самі, бо переконані, що тільки так вона дійде безпосередньо до того, кому вона призначена. Не думаю, що біля нас в області по цьому напрямку ще хтось стоїть поруч. Бо я знаю, скільки, де і яке підприємство в області сплачує податки. Але це і велика біда, що ми одні. Меценатство повинно крокувати в ногу із завтрашнім днем України і треба допомагати їй утверджуватись у щасливій долі.

– З ким ви пов’язуєте її щасливу долю?

– З Президентом Віктором Ющенком, який, я твердо переконаний, буде знову обраний президентом у 2010 році. Я вірю в Український Народ. Народ орієнтується на знакових людей, керівників… Давайте ми в еліти цю думку сформуємо, а потім воно піде знизу. Бо еліта зараз виступає найбільшим опонентом Ющенка, а не народ. Він мудрий. Він осмислить все зроблене ним, осмислить і свою позицію у творенні Української держави, і на кого він може покластися, аби не згубити Соборну Україну, заради якої мільйони людей віддали своє життя.

 

Інтерв’ю взяли:

Володимир Михайловський – головний редактор газети «Буковина»,
Сергій Зарайський – керівник порталу БукІнфо, власний кореспондент УНІАН у Чернівцях.

 

Фото БукІнфо (с)