Юля і Янукович не поділили...

АНАЛІТИКА/   От і скінчилася чергова казочка про „широку коаліцію”. Спочатку Віктор Янукович, а потім Юлія Тимошенко поздоровили українців зі святом Трійці та зробили їм святковий подарунок – публічно відмовилися від створення парламентської коаліції Партії реґіонів та БЮТ. Кажуть, лише до президентських виборів. Заразом повідомили, що збираються іти на них.

Переговори між двома по-літичними силами проходили в глибокій таємниці від суспільства й тільки наприкінці минулого тижня представники найбільших парламентських фракцій нарешті визнали – переговорний процес завершується. До речі, тактика переговорів якраз і передбачає їхню певну закритість до того моменту, коли з’являються обнадійливі результати. Інша річ, що громадська думка в Україні була неготовою до появи коаліції ПР і БЮТ: занадто довго лідери цих політичних сил переконували громадськість у тому, що в жодному разі не погодяться на по-дібний „неприродний” союз. Журналюги обізвали його „одностатевим шлюбом”.

А з переговорних кабінетів просочувалася в засоби масової інформації тривожна інформація. Буцімто змовники збираються на десять років продовжити існування нинішнього складу Верховної ради, прагнуть обирати президента у парламенті. А депутатів, що голосуватимуть всупереч рішенню фракції, мають на меті позбавляти депутатських мандатів. Важко сказати, наскільки відповідають правді такі „витоки інформації”. Адже переговори велися таємно і офіційних повідомлень про них не було.

Лише коли суспільство почало хвилюватися через плітки про зміст переговорів, обидві політичні сили випустили на публіку своїх штатних балакунів. Ті почали переконувати українців у тому, що „широку коаліцію” створюють для ефективної боротьби з кризою. Дехто навіть повірив цьому, бо дуже хотів вірити хоч якимось словам вітчизняних політиків. Невдовзі з’ясувалося – дарма. Нинішня псевдоеліта забрехалася остаточно і народну довіру втрачає катастрофічно. Нічого путнього суспільству вона вже запропонувати не здатна, отож люди втрачають інтерес до неї.

Якби коаліцію й насправді створювали для боротьби із кризою, то компромісу неминуче було б досягнуто. Коли політиками рухають високі мотиви, то лідери здатні приборкувати власні амбіції задля спільного блага. А тут йшлося лише про поділ влади. І у черговий раз її на двох не поділили.

Політтехнологи Партії реґіонів уважно вивчають матеріали соціологічних опитувань і бачать, що Янукович нині є лідером майбутніх президентських перегонів. Він цілком може перемогти на всенародних виборах і не потребує якоїсь нової парламентської процедури. Правда, побоюється Віктор Федорович молодих конкурентів, тому й запропонував лідерці БЮТ ввести у спільний проект Конституції положення про те, що претендувати на президентську посаду в Україні може лише громадянин не молодше 50 років. Юлія Володимирівна наразі з таким положенням погодитися не може. Із цілком зрозумілих мотивів – вона молодша. Але чи насправді така пропозиція є аж надто принциповою? Здається, країна нині має значно сер-йозніші проблеми, які вимагають негайних і злагоджених дій уряду, парламенту і президента. А замість них Україна отримала черговий політичний пшик – „ширки” знову не створено.
Чимало українців упевнені, що ідею „широкої коаліції” якщо й не породили московські по-літтехнологи, то благословення Кремля ця політична комбінація точно отримала. У будь-якому випадку, емісари переговорних сторін до Москви літали, з тамтешніми господарями радилися. Проте досвід показує: з 2004 року кремлівське втручання в українську політику дає серйозні збої. Значить, там погано знають українські реалії й занадто довіряють власним мріям. І використання газової зброї для тиску на Київ виявляється все менш ефективним. Европа побачила у такому тискові загрозу своїм інтересам, тому намагається у цій сфері лише захищати власні позиції. А вони час від часу збігаються з українськими, що Москву зовсім не влаштовує. До Києва ж вона звикла ставитися як до свого традиційного васала. А тут черговий провал політичних планів.

Отже, дві найбільші фракції Верховної ради не змогли створити коаліцію та прийняти нову Конституцію. Відтак президент Ющенко отримав шанс для перехоплення ініціативи і суспільство очікує, що він запропонує свій варіант виходу країни з кризи. Якщо, звичайно, біля ґаранта ще залишилися люди, здатні генерувати свіжі ідеї та втілювати їх у життя. Коли ж таких немає, то Україні можна лише поспівчувати. Стара правляча номенклатура у черговий раз довела, що керувати державою у складний кризовий період вона не здатна, а нової політичної еліти в країні ще не сформовано. Це означає, що гниття буде продовжуватися, і суспільство все глибше занурюватиметься у трясовину продажності та беззаконня.

Недавно було оприлюднено результати опитування, яке проводила міжнародна громадська організація „Трансперенсі Інтернешнл” у 69 країнах різних континентів. Найбільш корумпованою державою в світі виявилася Україна. Близькими до нас за цим ганебним показником стали Боснія і Герцеговина, Камерун, Болгарія та Румунія. Навіть Росія опинилася у середині списку, поруч зі США. Доки політичні лідери ділять владу, державу розтягають на шматки всі, хто тільки може. Днями нардеп К.Куликов передав у Інтерпол документи про те, що ділки з Київської міської ради на вкрадені в бюджеті гроші скуповують власність у канадському Ванкувері (майбутній олімпійській столиці) та в інших зарубіжних містах. Україна потерпає від глибокої фінансової кризи, а її гроші перетікають за океан зусиллями чиновників, котрі покликані захищати державні інтереси!

Якщо Господь хоче когось покарати, то позбавляє його розуму. Псевдоеліта в Україні зажерлася і загралася, вона вже втрачає інстинкт самозбереження. А розплата не забариться, причому у найнесподіваніший для політиканів момент. Шкода, що тоді дістанеться й багатьом невинним.

Ігор БУРКУТ,
політолог, кандидат історичних наук

Газета "Час",  № 24 від 11 червня 2009 року