На залізничному вокзалі у Чернівцях, через зрадливе кохання, вже кілька тижнів бомжує колишній кандидат у губернатори штату Арізона Кері Долего!) доданий відеосюжет з "ПОДРОБНОСТЕЙ" на Інтері

На несподіваного «клієнта» натрапили днями волонтери чернівецького притулку для бездомних людей «Народна допомога», патрулюючи традиційні локації місцевих бомжів. На залізничному вокзалі вони побачили невідомого чоловіка, який навіть серед тутешніх безхатченків виділявся своїм особливо занедбаним виглядом. Яким же було здивування соціальних працівників, коли у відповідь на їхні запитання, мовляв хто і звідки, волоцюга заговорив … чистою англійською мовою !!!

На Буковину громадянина Америки, мешканця штату Аризона Кері Долего привело кохання. В Інтернеті він познайомився з чарівною чернівчанкою Юлею і після кількамісячного листування вирішив познайомитися з потенційною нареченою особисто. Кері написав гьорл-френд, що їде до Чернівців, однак в обумовлений день з невідомих причин вона його не зустріла. Чому респектабельний американець, який, між іншим, ще рік тому в себе на батьківщині балотувався на посаду губернатора (!!!) рідного штату, був змушений провести кілька тижнів у товаристві безпритульних, він розповів в ексклюзивному спілкуванні з репортером БукІнфо.

У свої 53 Кері є ветераном поліції та …студентом університету штату Аризона, де три роки студіював міжнародні відносини і здобув ступінь бакалавра. Після виходу на пенсію він отримав змогу присвятити себе найрізноманітнішим захопленням. Як зазначено у промо-повідомленні для виборців штату Аризона, інтереси Долего варіюються від квантової фізики до мистецтва та музики. Він грає на п'яти інструментах, любить спорт та танці. Як активіст партії зелених, чоловік також переймається захистом тварин та збереженням дикої природи як в Америці, так і за її межами. На посаді губернатора він планував боротися із високим рівнем безробіття в Аризоні, щоб запобігти зростаючій бідності своїх земляків. «Без активного втручання громади нашим дітям загрожуватиме небезпека сповзання у злидні» - зазначено у його виборчій програмі. Хто міг знати, що вже за рік доля зіграє з претендентом на губернаторське крісло злий жарт і йому доведеться самому сповна зазнати «принад» злидарського життя.

В Україну Кері приїхав у травні цього року, аби поділитися з нашими науковцями своїм оригінальним інженерним рішенням, яке, переконаний вчений-початківець, дозволить попереджати пошкодження морських кораблів та авіа-суден й допоможе зменшити статистику жертв катастроф у повітрі та на морі. Він планував також розповісти про винайдену ним технологію керівництву російського військово-морського флоту, для чого спеціально прибув до Севастополя. Однак у Криму з американцем сталося одразу кілька прикрих несподіванок – з технічних причин на його пенсійній картці було заморожено рахунок. Наступною неприємністю для Кері було геть неочікуване рішення квартирної хазяйки виставити його на вулицю, дарма що гроші були сплачені їй за місяць наперед. Тож невдовзі іноземець опинився просто неба в чужій країні без грошей та знання мови. Зустріч з чернівчанкою, з котрою він на той момент вже кілька місяців як переписувався, видалася мандрівнику вдалим виходом з ситуації.

Наразі про Юлю йому відомо небагато: вона хірург і, як припускає Кері, можливо підписала контракт з якоюсь гуманітарною місією на кшталт «Лікарі без кордонів». Іншого пояснення того, чому жінка проігнорувала інформацію про його приїзд, в чоловіка немає. У відповідь на запитання, чому він не спробував шукати кохану за допомогою міліції, адже зрештою молодих гарних жінок на ім’я Юлія, які працюють хірургом, в Чернівцях напевне не так багато, Кері відповів дещо не очікувано: той досвід, якого він набув в Україні, свідчить про певне негативне ставлення наших міліціянтів до іноземців. Крім того, йому щонайменше хотілося б бодай чим-небудь зашкодити своїй подрузі. Її фото не повинно бути серед тих, кого розшукує міліція – адже зрештою вона не злочинниця й не зробила нікому нічого поганого.

Таку рідкісну делікатність (притаманну, до слова, далеко не всім українським чоловікам) Кері у скруті виявляв ще неодноразово. Приміром, він жодним чином не засудив свою хазяйку, яка виставила його на вулицю і не повернула гроші. Жінці бо, бачте, треба було терміново робити операцію хворому на серце онукові. «Їй довелося робити вибір між незнайомою людиною та своєю родиною, тому я намагаюсь її зрозуміти», - каже він.

Не менш стримано американець повівся і зі своїми власними дітьми, ані словом не обмовившись про сутужну ситуацію, в якій мимоволі опинився – двох дорослих синів та дочку (яких, до слова, після розлучення з дружиною свого часу виховував самостійно) батько попрохав лише допомогти розморозити рахунок, щоб мати змогу користуватися своєю банківською карткою. «Я не хочу старцювати у дітей. А гроші – гроші повинні даватися від серця, жодним чином не з примусу», - зауважив чоловік.

Не скористався Кері і можливістю поїхати додому за рахунок американського посольства, адже тоді за порушення візового режиму він більше ніколи в житті не зміг би приїхати в Україну ще раз. Але ж саме тут живе його кохана Юля, і він повинен з нею зустрітися, хай би там що!

Хтозна, як довго ще ночував би на асфальті Кері, розмірковуючи про найбільш прийнятні, етичні та коректні з його точки зору подальші дії, якби соціальний патруль «Народної допомоги» не знайшов його на чернівецькому залізничному вокзалі. При собі у нього були особисті речі – документи, комп’ютер, діловий костюм. Щоправда, свою валізу він майстерно заховав неподалік закутка, де звично туляться тутешні безхатьки. І навіть досвідчені волоцюжки, завжди готові поласувати на дурничку чужим добром, не помітили вдало законспірований вантаж американця. Тож якщо не зважати на підхоплену за свого бомжування пневмонію, іспит на виживання в екстремальних умовах Кері склав на «відмінно».

Однак поза всяким сумнівом, цей період життя залишиться в його пам’яті назавжди. «Що вразило найбільше?» - цікавлюсь. «Так, були моменти, які викликали щирий подив, - каже Кері, - приміром, був шокований, коли працівники міліції, замість допомагати безпритульним людям, безцеремонно виштовхували їх з вокзального приміщення. Дарма, що на вулиці температура була нижче нуля. Для тих, кому немає куди йти, це може закінчитися просто трагедією. І думати, як допомогти цим людям, держава повинна не в майбутньому, колись, а вже зараз, негайно! Я сам довгий час працював в поліції і знаю, що кожен американський поліцейський, як власне і будь-який державний чи муніципальний службовець, налаштовані у своїй роботі на те, щоб надавати допомогу людям, а не відхарацкуватись від них. Всі державні інституції в Америці орієнтовані на те, щоб кожен громадянин відчував дієвість так званої «мережі безпеки». Це суто термінологія соціальних служб, яка однак дозволяє людині почуватися захищеною незалежно він того, в якій ситуації вона опиняється. До прикладу, притулки для бездомних, де американці можуть зігрітися, помитися, перевдягнутися, поїсти та відпочити, в штатах нерідко нагадують за площею величезні маркети. І так в кожному американському місті!»

«Коли абстрагуватися від неприємностей, які трапилися тут, якою ви побачили Україну?», - питаю та бальзамом на рани чую у відповідь:

«В мене не склалося враження, що Україна хоче бути частиною Росії. Вона перш за все прагне бути сучасною державою, для якої неможливе вороття у минуле. Тож, знову бути «малим братом великого брата» українці явно не хочуть. Тобто, самовизначення вже є, і воно очевидне. І хоча, як на мене, ваші громадяни ще не відчувають тих гарантій безпеки, які їм повинна надавати держава, нині Україна активно модернізується і за кілька років я бачу її частиною Євросоюзу».

«Коли Юля знайдеться, заберете її з собою чи залишитеся в Україні?», - випитую і вкотре дивуюсь шляхетності іноземця. «Я не можу зірвати жінку, чиє коріння, робота, друзі, знайомі тут і сказати їй – поїхали зі мною до чужої країни, де ти нікого не знаєш. Це не кохання. Побачимо, як розвиватимуться наші стосунки і тоді прийматимемо рішення разом.»

«Чи означає це, що у такому випадку на науковій кар’єрі доведеться покласти хрест?» - вивідую далі. «Сподіваюсь, що все-таки мене почують люди, яких може зацікавити моє інженерне рішення. Зрештою, я готовий навіть відмовитися від грошей, аби тільки це допомогло рятувати життя людей».

Залишимо це без коментарів…