Продан пішов на відкрите протистояння з Бойком: "Чернівецький промінь" без жодних пояснень знищив інтерв"ю з головою облради на всіх своїх медійних площадках

SAPIENTI SAT /


Голова обласної ради Олексій Бойко минулого тижня дав розлоге інтерв"ю каналу "Чернівецький промінь", яке належить Василю Продану. Бойко напричуд легко і переконливо відповідав ведучій на самі каверзні її запитання: про Жаровського, про Клічука, про Папієва з регіоналами, про зарплати... Кілька днів інтерв’ю було присутнім на всіх медійних площадках ЧП. Але сьогодні, у понеділок, щось пішло не так і розмову без жодних пояснень тихо знищили на сайті "Променя", в соціальних мережах та YouTube.

Чому Продан з компанією пішли на такий скандальний крок? Адже, знищуючи цю розмову на своїх медійних площадках, вони, фактично, висловили публічну зневагу не стільки до Олексія Бойка, як до посади голови обласної ради. Невже вони не розуміють, що саме цим кроком вони привертають увагу набагато більшої кількості буковинців, аніж це інтерв"ю хотіли б побачити (прочитати) в звичних обставинах?

Так сталося, що прес-служба Чернівецької обласної ради опублікувала повну стенограму (без жодних купюр) цього інтерв’ю.

Публікуємо її повністю, щоб читач міг зробити власні висновки - що так могло не сподобатися Василю Сафроновичу Продану...

  

«Чернівецька обласна рада - це не про політичні ігри, а про розвиток області!»

Інтерв’ю з Аллою Спрінчінат, телеканал «Чернівецький промінь»
Олексій Бойко, голова Чернівецької обласної ради


Розкажіть про себе, будь ласка.

Я народився на Хмельниччині. Мої батьки з простих робочих сімей. Тоді вони закінчували навчання, проживали та працювали у Кам’янці-Подільському. Потім ми переїхали на постійне місце проживання у Сокирянський район, де я живу і досі. Я закінчив Гвіздівецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, після чого вступив до Подільського державного аграрно-технічного університету на економічний факультет. Після його закінчення 2004 року вступив на військову строкову службу в лави Державної прикордонної служби України.
 
Проходив службу у місті Великих Мостах (навчальний центр), а потім — у Чернівцях (військова частина 2195). Після служби працював різноробочим і помічником бухгалтера в сільськогосподарському виробничому кооперативі. Потім узяв участь у конкурсі на головного спеціаліста в Сокирянську ОДПІ в Чернівецькій області. Після того, як пройшов відбір, мене спершу зарахували податковим ревізор-інспектором, потім — старшим податковим ревізор-інспектором. На цій посаді у Сокирянській ОДПІ працював близько двох років.
 
Потім надійшла пропозиція пройти співбесіду у Контрольно-ревізійне управління Міністерства соціального захисту України (тоді воно називалося Міністерством праці та соціальної політики України). Успішно пройшов співбесіду, був прийнятий на роботу та пропрацював там близько двох років. Відтак отримав пропозицію пройти конкурсну співбесіду на посаду заступника голови Сокирянської районної державної адміністрації. І, можливо, я не розглядав би її, але тоді в мене вже була сім’я і ми мали проблеми з житлом у Києві, як і більшість молодих сімей.
 
Пропозиція очолити Сокирянську районну державну адміністрацію на посаді заступника зіграла важливу роль, тому я погодився і пройшов співбесіду. Відбувалася вона спершу у тодішнього керівництва Чернівецької обласної державної адміністрації, потім — у Міністерстві регіонального розвитку, відтак — у Кабінеті Міністрів. А вже після цього, власне, відбулося призначення на посаду заступника голови. Відтак у мене розпочався надзвичайно важкий і відповідальний період, бо це був перший досвід роботи у керівництві. До того ж, районна адміністрація охоплює багато галузей.
 
Якщо до цього я працював у податковій і бачив, як адмініструють податки, здійснював контроль над кожним податком, а в КРУ — навпаки контролював використання бюджетних коштів і фінансову дисципліну тощо, то в районній держадміністрації потрібно було контролювати багато сфер. Це і соціальний захист, і охорона здоров’я, і освіта та все інше. Тому треба бути різноплановим та володіти ситуацією у кожній галузі в безпосередньо взятому районі. Це була нелегка робота, але я сумлінно та відповідально до неї ставився.
 
Тоді мені було 27 років, тому багато хто моє призначення сприймав неоднозначно. Тож я мусив виправдовувати свою фахову підготовку, професійні навички та знання. Тому завжди ретельно готувався до відповідних нарад, контролював виконання доручень. За рік чи два я вже чітко усвідомлював, яку посаду займаю та наскільки ефективно працюю на ній. Можу впевнено сказати, що я справлявся з тією роботою, яка була.

Вам ще не було тридцяти років, а ви вже займали такі високі посади. Ваша кар’єра росла дуже стрімко. Чи ви думали колись, що будете головою Чернівецької обласної ради?

Я ніколи не думав щодо Чернівецької обласної ради. Навіть не уявляв собі цього та не мріяв про якусь велику політичну кар’єру. Я просто на кожній своїй посаді, на кожному відрізку часу сумлінно виконував свої функціональні обов’язки та прагнув робити все — наскільки це було можливо — бездоганно. Звичайно, поганий той солдат, який не хоче стати генералом, але в мене ніколи не було такого конкретного бажання. Ба більше, в мене ніколи не було жодних покровителів або лобі, які мені допомагали б.
 
Деколи, коли аналізую, повертаюся назад, стає важко повірити, що все відбувалося саме так. Проте я по-філософськи ставлюся до тих чи інших посад і відповідально — до роботи. Якби мені запропонували ту посаду, щодо якої я мав би хоч найменші сумніви, що зможу виконати свої функціональні обов’язки, то ніколи би не погодився. Я розумів би, що в такому випадку зайняв би чиєсь місце, знав би, що чогось не знаю, не дотягую, і від цього страждають люди, робота та колектив, який очолюю. Я собі цього дозволити не можу. Можливо, тому все складалося саме так.

Розкажіть, чи маєте ви сім’ю, дітей?

Так, я маю сім’ю. Я одружився у 25 років. Дружині на той час було 23. Ми були молодою, проте відповідальною, сім’єю. У нас все відбувалося, як за сценарієм фільму: знайомство, навчання, одруження, спільне життя. Ми маємо двох найпрекрасніших дітей. Це два хлопчики. Зараз їм 8,5 та 3,5 років. Я їх безмежно люблю. Так само сильно я кохаю свою дружину.

Останні вибори до місцевих рад були дуже важкими. Коли ви зрозуміли чи дізналися, що вас будуть пропонувати на цю посаду? Ви погодилися одразу чи вагалися?

Вибори, як і вся виборча кампанія насправді пройшли так, як ви кажете. Це не перші мої вибори, але вперше я був серед претендентів у депутати обласної ради та вперше очолював партійний список. Відчував велику відповідальність. Це був своєрідний підсумок всієї моєї попередньої діяльності — те, як її оцінюють люди. Бути першим номером у списку означає представляти інтереси людей з усіх куточків області. Оцінити, які це кандидати, який у них досвід, у яких вони партіях — це комплекс великої кропіткої роботи. «Аграрна партія» — це самодостатні люди з різних сфер. І хибна думка, що це лише аграрії. Ми об’єднуємо представників багатьох галузей. І головна вимога — щоб вони були надійними порядними людьми, які дійсно воліють змінити наше середовище на краще.
 
Коли ми отримали дані, що наша партія проходить в обласну раду у кількості сімох депутатів, тоді ми вже вибирали, хто саме має бути претендентом на посаду голови обласної ради. Кожна партія, яка себе поважає, повинна мати здорові політичні амбіції. Тому ми також хотіли виставити свого представника претендентом. Ми розглядали різних кандидатів, але вийшло так, що всі одностайно довірили цю функцію мені, оскільки я був першим номером у партійному списку.

Всі були впевнені, що на цій посаді буде Володимир Жаровський. Якби Вашу кандидатуру не висунули, ви голосували би за цього претендента?

Я не можу напевно так сказати з тієї причини, що я не знаю, хто був би його конкурентом поміж інших кандидатур. Так само, як і я, не те, що мушу, а й відверто хочу співпрацювати з людьми, які підтримували Володимира Жаровського. А мене вони взагалі не знали до того. Це був їхній вибір, із ним уже були певні відносини, вони йому довіряли більше як кандидату. В мене немає морального права після того, як я очолив раду, ділити людей на чужих і своїх. Я не дивлюся на партійну приналежність, політичні погляди. Бачу, що в нас усі депутати дуже активні та всі вони мають хороші ідеї, які можна виконати. Незалежно, чи є фінансування, ми можемо шукати різні методи реалізації цих ідей, усе залежить від нас. Я бачу, що зараз є згуртованість — усі люди прийшли щось зробити. Не знаю, як буде змінюватися ситуація та яка коаліція буде створена. Та поки що нас об’єднує ідея, що треба щось змінити в області.
 


Тобто Чернівецька обласна рада — це не про політичні ігри, а про розвиток області?

Я намагаюся зробити все для того, аби політичні ігри були до виборів. Опісля ми повинні розуміти лінії партій, які представляють депутати. Але, як і в кожній раді, гадаю, є значна частина людей, які обрали партію не за її ідеологічними постулатами. Тобто йшли, бо було місце в списку або гарні відносини, або вони домовилися, або їм запропонували. Хтось прийшов уперше. У нашому складі 17 депутатів, які були у попередньому скликанні. Мене це радує, адже це люди з досвідом. Вони можуть десь поправляти або критикувати. Я навпаки волію, щоб така атмосфера була, тому що це контроль, і я можу щось поправляти, відповідно до зауважень, або дивитися та отримувати з того досвід.

На одному з етерів міський голова Роман Клічук сказав, що він вважає ОПЗЖ та зокрема Михайла Папієва сепаратистами. Але тут же каже, що він сідав із ним за стіл переговорів. Ба більше, «Єдина альтернатива» та ОПЗЖ створили більшість. Як відбувалися ці переговори?

Наскільки я пам’ятаю, то в етері він сказав, що не хоче мати нічого спільного з партіями, які є сепаратистськими, але конкретно ці партії не називав. З іншого боку, я не був учасником усіх переговорів, які відбувалися. Але це нормальна практика, нормальна політична діяльність. Ми мусимо зважати на будь-яку політичну партію, яка зайшла в обласну раду. Я хочу, щоб і з їхнього боку було спілкування. Якщо ви подивитеся на склад і кількість депутатів, які комісії вони очолили, то побачите, що до цього питання ми підійшли абсолютно об’єктивно, а тому ніхто не може закинути якісь звинувачення через те, що хтось ображений. Керівництво обласною радою в складі колегії, в складі фракції представляють різні політичні сили. Для того, щоб показати цю паритетність і що ми у взаємодовірливих відносинах.

Ви знаєте ситуацію щодо заступників, яка була. Посаду мого першого заступника запропонували представнику «Слуги народу», другого — члену партії «Європейська солідарність», незважаючи на різницю політичних поглядів, які вони сповідують. Повторюю, що в нас повинна бути одна ідеологія — розвиток Буковини. Тому я зробив саме так і постійно робитиму. Адже хочу показати всім, що може бути інакше, але починати треба з себе. Не вимагати з інших, а самому нічого не робити. Я вірю, якщо людина робить щось від щирого серця з бажанням позитивних змін, воно повинно спрацювати.
 
Я хочу бути тим відліком, від якого розпочалися ці системні зміни. Тому запропонував ці кандидатури. Посади на комісії розподіляли за тим самим принципом. Наприклад, посаду очільника бюджетної комісії, яку всі хотіли б отримати, віддали за фаховим принципом Іванові Васильовичу Шевчуку. Адже він був заступником очільника комісії та довгий час депутатом і знає цю роботу. Отже, ми не витрачаємо час на те, щоб людина розібралася, натомість одразу працюємо.
 
Якщо взяти ті питання, які не розглянула попередня влада з об’єктивних причин — а їх більше 70-ти — то це потребує багато часу. Ми не можемо його гаяти, бо повинні вживати заходи, необхідні громаді вже сьогодні. Щодо майнової комісії, то у її складі 15 депутатів. Якщо порівняти її з комісією з освіти — там усього лише три члени. Це говорить про те, що якщо один депутат не з'являється на засідання комісії з освіти, то воно може не відбутися. А так не повинно бути. Натомість усі хочуть здійснювати контроль над майном.

Головою майнової комісій став представник ОПЗЖ. Чому так? Бо, наприклад, у фракції «Народний контроль» також є фахові люди.

Там є заступники з цієї партії. І більшість там лікарі. Наскільки я знаю, Олександр Болтунов входив у різні комісії, які розглядали у цьому скликанні, вирішував спірні майнові питання. Також роль зіграло те, що він був депутатом попереднього скликання. Незважаючи на партійну приналежність, я запропонував саме таких голів комісій, навіть від, умовно кажучи, опозиційних партій.

Впливу Михайла Папієва на ваше призначення як голови обласної ради не було?

Голову не призначають, його обирають. Ви можете повірити, що Михайло Миколайович вказав представникам усіх фракцій, кому як голосувати? Це можливо тільки на якихось спільних домовленостях, за умови формування правильної коаліції (правильна — в хорошому розумінні), яка могла би бути дієвою в конкретній раді і щоб вона могла за свій період призначення щось змінити в області.

Напередодні голосування в інтернет потрапили фотографії, де Ви зустрічалися з Михайлом Миколайовичем. Про що ви говорили?

Мене не було на жодній фотографії з Михайлом Миколайовичем. Така сама ситуація була і з Клічуком Романом Васильовичем, коли фото були фейкові.

Ви дуже активно висвітлюєте свою роботу у фейсбуку. Там є інформація, що коли ви призначили людей на керівні посади комунальних установ, це викликало велику хвилю обурення, особливо у представників старої влади. Ви прокоментували це так: «Будь-які оскарження, погрози чи спроби “домовитися” не змусять мене змінити вже затвердженні рішення. Буду категоричним у реакції на “ходаків” та спроби вирішення майнових чи посадових питань. Така позиція може загрожувати мені втратою політичних дивідендів, можливими службовими або особистими проблемами». До вас ходили «ходаки»?

Гадаю, це не є для когось секретом. Вони ходять до всіх посадових осіб.

Про що просили?

Намагаються лобіювати ті чи інші питання. Просять зменшити або ж посилити увагу до чогось. Я все це розумію. Однак на будь-якій посаді, яку я займаю, всі управлінські рішення та призначення я ухвалюю особисто. І політична, адміністративна, кримінальна або моральна відповідальність лягає на мене. Тому рішення, які ухвалюю, базуються насамперед на законності, а потім — на моралі. І вони будуть ухвалені за будь-яких обставин, чого б мені це не коштувало.

Також ви говорили про можливі службові чи особисті проблеми. Ви хочете сказати, що Вам погрожували?


Я не хочу перевертати все так, ніби я хочу зробити з себе жертву. Я не звик до цього, тому я не акцентую на цьому. Бо ті, хто дійсно хоче з тобою щось зробити, вони про це не говорять, а просто роблять. Тому я ці закиди не сприймаю та відкидаю. І не хочу витрачати на це свій час.

Два місяці Ви вже на посаді голови обласної ради. Що вдалося зробити?

Ви ж відчуваєте, що в атмосфері є запит на зміни. І так, як було донедавна, більше не могло бути. Тобто якісь певні дії чи вчинки до цього призвели. Я не маю на меті давати оцінку раді попереднього скликання, бо це був інший час, інші нагальні питання та інші обставини, за яких я, можливо, чинив би так само щодо заходів та призначень. Ідеться, що хтось когось переслідує. Але вони прочитують у моїх висловлюваннях те, що до них тягнеться ниточка. Та тут я не можу нічого коментувати. За п’ять років було більше ста судових засідань. Я впевнений, що відсотків 30 із них можна було б уникнути, якби були ухвалені або ні певні рішення. Я ніколи не думав, що є так багато «господарки». Але мене це тішить, бо це близька мені сфера. Тому я нікому не довіряю питання майна. Хоч я не слідчий орган, але зроблю первинну інвентаризацію і направлю відповідні матеріали, якщо буде на те підстава, до правоохоронних органів. У нас відбувалася реалізація майна, здача в оренду. Звичайно, в більшості випадків це робили згідно з вимогами чинного законодавства. Проте я волію зробити так, щоб ті комунальні підприємства та організації, які є у підпорядкуванні або власності Чернівецької обласної ради, були незбитковими, щоб вони працювали та розвивалися. Таких підприємств і організацій більше 90. Якщо вони не працюють, потрібно думати, що з ними робити — закривати, банкротувати, переводити, оптимізувати, скорочувати. Ми не можемо оптимізувати мережу соціальних закладів, забирати в них фінансування та водночас, наприклад, платити за альтернативні джерела енергії приватній фірмі 280-400 тис. грн у місяць. Це неправильно. Тому розбираємося, яка є альтернатива.

Я знаю, що Ви були в «Брусниці». І заявили, що відкидаєте все, що було до. Яка доля санаторію? Що ви реально будете робити?

Є декілька варіантів розгляду. Є місцевий голова ОТГ, який прийшов і по-господарськи сказав, що може навести порядок, але буде розглядати це останнім. Я не прихильник того, щоб Чернівецька обласна рада 8-го скликання продавала або віддавала якесь майно. Бо з моменту, коли ми його віддаємо, відповідальність падає на громаду, і вона сама може розпоряджатися тим майном. Якщо люди змінять плани або зміниться голова, і вони його реалізують, то вийде так, що обласна рада виконала неправильну функцію, довіривши майно ОТГ. Тому ми повинні все наявне майно та всі земельні ділянки проінвентаризувати, зберегти, навести порядок.
 
Перш за все необхідно подивитися, що розміщується на тих ділянках, бо дуже часто там стоять МАФи, магазини та інші приватні об’єкти без відповідних документів, без сплати за оренду. Я розумію підприємців, які свого часу звернулися і їм дозволили. Ми можемо сьогодні поговорити з усіма. Та якщо вони хочуть і надалі на цих територіях працювати, то повинні у законному порядку відповідно оформити оренду. Це ж надходження! Так само, якщо повернутися до «Брусниці», то зауважу, що дуже недооцінений потенціал цього закладу. Закордоном подібна ситуація була б неможливою. Там надзвичайно великий дебіт води дуже гарної якості. Не можна просто так залишити це майно. Є можливість передати його на ОТГ або взагалі в державну власність, якби претенденти представили нормальний план розвитку та гарантії, що санаторій буде розвинений без зміни профілю та без подальшого продажу тощо. Можна провести конкурс. Чи почекати і подивитися, чим завершаться всі судові процеси щодо рішень, які ухвалювала Чернівецька обласна рада 7-го скликання. Якщо з’ясують, що там немає ніяких зауважень чи зловживань або ніякого предмета розгляду суду, то чому не віддати? Там організували б нормальні умови.
 
Наразі ми підготували та маємо надіслати до НАБУ та САП відповідні звернення, аби вони дали нам роз’яснення, чи є це предметом розгляду. Колектив підприємства буває в мене майже щотижня, бо там росте заборгованість із зарплати. З цим треба щось робити, бо такої ситуації категорично не повинно бути. Тому перш за все ми маємо знати, чи можемо братися за ухвалення рішень.

Ми пам’ятаємо страшенну повінь минулого року. Тоді Ви були заступником голови ОДА, а зараз Ви — голова обласної ради. І тепер це може зачепити Вас ще більше. Районів, які страждають, багато. Чи працюєте Ви якось над тим, аби запобігти подібним випадкам? 

Є й депутати, які були головами адміністрації та обласної ради. Вони всі підходять.

Дякую за це запитання, бо краще превентивно працювати та унеможливлювати потенційні наслідки негоди. Сьогодні були депутати Банилівської ОТГ з питанням щодо газопроводу, який було пошкоджено внаслідок негоди. Зараз ми плануємо механізм, як звертатися за коштами, аби добудувати його та зробити таким, щоб не руйнувався під час подібних повеней. Інше нагальне питання — це видобуток гравію, виположування укосів, здійснення берегоукріплення. Відповідна депутатська комісія працює над цим. Є ідеї, як запобігти зловживанням. Ми хочемо зробити це в законному руслі.
 


Яка зарплата в голови обласної ради?

Вона для мене надзвичайно велика. Я до неї не був готовий. Коли дізнався про її розмір, мені стало неабияк незручно. Тому що весь період, коли я працював у районній раді, а потім в ОДА, в мене була приблизно однакова зарплата — 20-22 тисячі гривень. І я звик планувати власний бюджет у межах цієї суми: 12 тисяч кредит і 10 тисяч — комунальні щомісяця. А тут, коли я прийшов, то побачив призначення за всіма нормативами. Це ж не я сам собі призначаю, а сесія за тими нормативами, які встановлює держава. Це десь 49-52 тисячі грн на руки. Це для мене досить велика сума. І я не планував виходити за межі витрат, які були раніше.

У Вас є кредит?

Так, у мене є кредит на авто. Бо коли я працював в ОДА, з’явилася необхідність купити дружині машину. Адже ми живемо в селі, а діти відвідують школу в місті.

Коли на Буковину привезуть вакцину, чи готові Ви вакцинуватися?

Звичайно, я готовий вакцинуватися. Я обов’язково зроблю це, але у приватному порядку, бо не вважаю, що з цього необхідно робити шоу. Взагалі я прихильник здорової публічності. Те, що виставляємо на загал, — це десята частина того, що ми робимо.

Хто з українських політиків для Вас є прикладом?

Серед політиків — не готовий сказати. Прикладом для мене є вже, на жаль, покійний Богдан Гаврилишин. Це економіст, на якого я рівнявся та дивився дуже багато його інтерв’ю.

Ви любите читати? Або кіно? Чим взагалі Ви любите займатися?

Я люблю читати, але в мене все менше і менше часу на це. Я навіть із дітьми провожу годину-дві на тиждень. Гадаю, зараз період становлення в раді. І коли ми нарешті розберемося з усіма справами, що накопичилися ще до нас, вийдемо на якийсь умовний нуль та розпочнемо вже свою роботу, тоді в мене буде більше вільного від роботи часу. Я люблю займатися спортом. Люблю дивитися кіно, особливо комедії. Багато гуляю. Люблю, якщо вдається, у неділю пройтися, бо здебільшого моя робота проходить у сидячому режимі, а це недобре. Треба бути більш рухливим.

Дякую Вам за відвертість. Сподіваюся, Ви прийдете до мене ще.

Намагаюся бути завжди відвертим. Не можу авансом обіцяти, що ми зробимо. Час покаже, що відбуватиметься та чого досягнуть депутати обласної ради. Я себе вважаю не головою, як воно є насправді, а таким самим депутатом, як і решта 63. Так мені комфортніше це сприймати. Але що я можу гарантувати, так це те, що задовольнятиму попит громади, аби депутат не крав і не брехав. Це я можу точно сказати. 
 
Використані скріншоти зі знищеного інтерв"ю.

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації