Літня чернівчанка не знає у кого шукати правди: її дурять суди, московські попи і Ратуша

 

Ніколи не думала, що я проживши велике складне життя, на старість буду шукати справедливості і захисту. Найстрашніше для мене, що в моїй біді, винні священнослужителі, які для мене були взірцем справедливості. А виявляється, що саме батюшка став на шлях брехні. Земля і особистий комфорт, закрили йому очі на віру, на любов до ближнього. І вчинки таких «батюшок» плюють в душу кожній віруючій людині.

Вже втомилася через багаторічні поневіряння по судах через свавільний багаторічний тиск вашого священнослужителя і іншого виходу, як через публічне звернення до духовного керівництва епархії УПЦ МП, яке в цих земельних наїздах на мене підтримує свого працівника та до керівництва міста, яке замість відповідального ставлення за дотримання прав мешканців міста, дозволяє своїм клеркам «обслуговувати» різного роду аферистів, в тому числі й в рясах і з хрестами на шиї…

 

Апелюючи до керівництва духовенства УПЦ МП в Чернівецькій області повідомляю, що вже більше 25 років потерпаю від свавілля Вашого священика Келлера О.О. у м. Чернівці, адже проживаю у триквартирному будинку, що розташований в центрі м. Чернівці вул. Н. Кобринської, 22/3. Одним із співвласників нашого будинку є сім’я означеного священика Кафедрального собору Святого духу Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ МП. Я вже не знаю кому молитись, кого просити і кому вірити. Для мене простої людини всі двері закриті.

Я проживаю в цьому будинку з 1953 року, і поселилася в ньому ще будучи студенткою. За даним домоволодінням було закріплено земельну ділянку 2038 м. кв. для садівництва, яку він вдало теж прихапав. Біля будинку було закріплено 0,0808 га. Проживаючи в даній квартирі мала відведену та відділену парканом земельну ділянку, на якій разом із своїм покійним чоловіком збудувала допоміжні приміщення (сараї) та вбиральню. Вбиральнею надворі змушена користуватися і по нині, оскільки в даному будинку було відсутнє централізоване водопостачання та водовідведення.

 

У 1994 році до однієї із квартир вселився теперішній священник Кафедрального собору Святого духу разом із своєю сім’єю. Після чого, Як недавно виявилося, що в 1995 році, заручившись підтримкою працівників міської ради, зумів підробити документи по розподілу земельної ділянки. Згідно «оновлених» документів у нього, чомусь виявилося прибудинкової території найбільше! Значно більше ніж у його сусідів.. І це все без виділення ідеальних часток у домоволодінні, що є порушенням ст. 42 Земельного кодексу України в редакції на той час.

 

Найцікавіше те, що земельна ділянка священнослужителя схематично опинилася з іншого боку будинку, там де живу я. А земельна ділянка, яка знаходиться біля їх квартири та забудована їхніми допоміжними приміщеннями та гаражем ніби то залишилася для мене! Даний розподіл, чомусь був затверджений Рішенням МВК №915/28 від 25.03.1995 року і був дійсний 3 місяці. Дане рішення стало підставою для Рішення Чернівецької міської ради №1164 від 27.03.2014, яким передали сім’ї попа 0,0253 га. земельної ділянки, яка зареєстрована, як ПРИБУДИНКОВА ТЕРИТОРІЯ.

 

Після чого, в 2016 році я змушена була звернутися до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом про скасування Рішення Чернівецької міської ради №1164 від 27.03.2014, в частині порушеного її права. Так, 25.09.2018 року, постановою апеляційного суду Чернівецької області залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.06.2018 року. Не погодившись із даними рішеннями суддів, дружина Вашого підлеглого звернулася до Касаційної інстанції. Не дочекавшись рішення якої, священник в грудні 2018 році, вдруге вступив в злочинний зговір із працівниками Чернівецької міської ради, і його сім’я отримала у власність прибудинкову територію нашого будинку – вдруге!!!

Так, як Чернівецька міська рада не перевіривши,чи скасовано попередню реєстрацію і чи дійсно він є користувачем даної земельної ділянки, при прийнятті рішення при передачі у власність даної земельної ділянки, передала в березні місяці 2019 року, наголошую ВДРУГЕ, У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ МЕШКАНЦЯМ ОДНІЄЇ КВАРТИРИ прибудинкової території. Мої захисники в судах повідомили мене, що відповідно до ст.. 42 Земельного кодексу України, Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, в липні місяці 2020 року Касаційний цивільний суд, скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до Чернівецького апеляційного суду, котрий, 30.10.2020 року, прийняв рішення, яким скасував рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18.06.2018 року. Припускаю, що тут не обійшлося без сприяння працівників УПЦ МП, а саме, того ж таки священника Келлера О.О.

Знову і знову, за мовчазної згоди та негласної «допомоги» керівництва Чернівецько-Буковинської епархії УПЦ МП, діється страшна несправедливість працівниками юридичного відділу міської ради, і я ніколи не повірю, що керівництво міської ради не знає про це. Там напевно все так рішається. Відбирають у простих людей єдиний засіб до існування – клаптик землі, а може й до пенсії скоро доберуться, що їм стара людина. Адже в наглу, через суди, землю отримують духовні особи, які мали би першими дбати про справедливість на землі…

Як так може бути, що той же самий суд у 2018 році скасував рішення Чернівецької міської ради, а в 2020 році відновив його право власності! Чи це збіг – навряд чи! Виходить так, що якщо у священника господня влада то людські закони йому ні по чому! Ще з допомогою «мудрих» юристів Чернівецької міської ради, які теж не дотримуються законів.

Що б мені не казали, але я вірю, що справедливість можна знайти, інакше життя не варте нічого. Але якщо і це не допоможе вирішити мою проблему в законному руслі, то Бог їм всім суддя.

Надія ТКАЧЕНКО, жителька м.Чернівці