Хліб не мовчить…

ЖІНКИ І КАРАНТИН /


Всі мої подруги печуть хліб… Ми вихваляємося як він хрустить, як підростає, як мило тріщать бульбашки у тісті… Жінки! Коріння дає про себе знати… Мудрий Ютуб терпляче роз’яснив як наші бабусі пекли хліб без дріжджів, навчив суворим радянським ГОСТам і ми – славні доньки Ольги Кобилянської - готові пекти як і вона, щотижня по три види хліба, і мов солдатики у пекарських капелюшках, рятувати родину у нелегку годину.

 

Вільний час розкрив приспані таланти, і в моїй душі весь час змагаються господиня та історикиня (яке жахливе слово!). Чому часом нам хочеться не просто хліба, а калача? Невже калач з 4-х або 6-ти пелюсток це просто гарний хліб? Чому ми так боїмося, щоб весільний калач не тріснув і не пригорів? Чому віримо у силу Великодньої паски?.. О-о-о, у роздумах нема часу на хліб! Безкраї стежки пошуку правди і наукових досліджень вели то в рідні поля, то в сусідські сади, але зупинилися десь на пів-дорозі, бо… треба обім’яти тісто…

 

Більшість людських культур хліборобські, і наша українська теж. В давнину хліб не можна було різати – тільки ламати, хлібом не можна було годувати домашню худобу, тісто для хліба не можна було місити у поганому настрої, тим паче - сторонній жінці, адже хліб - це Життя, а жінка його Берегиня. Хліб оспівували, ним причащали, благословляли у дорогу… Християнська символіка піднесла- розуміння хліба на нових духовний щабель. Хліб стає символом взаємообміну між Богом і людьми. Ділитися хлібом – означає жити в добрі, у тихій злагоді.

 

«Житній хліб пшеничному калачеві дід», - кажуть в Україні. На Поділлі на Свят-Вечір клали на столі три обрядові хліби. Нижній – житній, його називали «Хазяїн», другий – з пшеничного борошна і гарно прикрашений називався «Василь», і третій – меншенький з пшениці називався Йордан, і їли його на Водохреща.

 

Хліб в народній традиції народів світу залишався мірилом достатку, порядку та родинної справедливості. «Найсмачніший хліб од свого мозоля», - повчали наші предки. Працювати у полі, чекати врожаю і тішитися «земелькою», «наділом» - найзаповітніша мрія бідного наймита та багатого ґазди. Позбавлений земельного наділу не мав можливості вирощувати хліб і відчував власну відчуженість та відсутність Божого заступництва. Тисячі буковинських та галицьких селян знайшли «омріяну земельку» в далекій Канаді, бо земля і хліб – то надія, надія на кращу долю дітей, то сила і самоповага, то впевненість і працьовитий неспокій…

 

Але є на Божім світі хліб, який всім хлібам хліб! Його печуть на великі свята, довго місять і довго чекають, щоб підріс. До нього говорять пошепки і ховають від протягів, щоб не злякати; вдягають білу хустину і посміхаються, немов до немовляти. Господині віком від 3 і до 103 приглядаються під рушничок, вишукують найтепліше і найспокійніше гніздечко, бо він Панич-Ясне Сонце, він - Символ свята. О, це не просто хліб – це Хліб-квітка, Хліб-ружа, Калач і Паска водночас!

 

Українські дослідники вважають, що переплетіння калача символізує нескінченне колесо життя, вічність часу, переплетіння людських доль та незвіданість людських шляхів. Це символ роду та його нерозривності… «Благословенний Бог наш, Цар світу, який приносить хліб із землі», – такою молитвою дякують Богу релігійні євреї, коли беруть шматочок хліба чи хали. Давня єврейська традиція не вимагає від жіноцтва надурочистих пишних хлібів, але натякає, що три пелюстки Хали - це символічна мотузка Якова, сплетена з Божого заповіту, Тори(знань) та єврейського народу.

 

Отож, як хочеться вірити, що коли в цей неспокійний, але сповнений надії час господині по всьому світу плетуть свої калачі, хали та бріоші, вони не просто місять тісто з муки, молока та яєць. Жінки плетуть символічну золоту нитку невмирущого роду та чарівну мотузку вічності, миру, знань та всепереможного життя…

  

Присвячую ці слова пам’яті моїй бабусі Карп’юк Гафії, яка спекотного голодного літа 1946 р. пішла з Вителівки до Вашківців, щоб обміняти там свою весільну горботку на мішечок зерна для дітей. І врятувала всіх трьох! Присвячую світлій пам’яті Брицької Галини Федорівни, родина якої на Вінничині у страшному 1941 р. кидала через пліт шматки хліба колоні гнаних у Трансністрію людей.
 
Присвячую пречудовій кухарці тітці Вєрі з Чернівців, яка за тиждень до мого весілля навчила мене готувати маїну і рибу, галушки і квіточки та калачах…

Ірина ЯВОРСЬКА, кандидатка історичних наук,
дослідниця єврейської культури, пекар-початківець.

Чернівці, квітень 2020.

 

Спеціально для БукІнфо (с)

 

P.S. «Калач приїсться, а хліб ніколи» (народна мудрість). Якщо карантин продовжать і будемо здорові, то спечу хлібчик на капустяному листі, цибуляний французький, житній, який пече моя улюблена Мері Бері та хліб на висівках, від незабутньої Дарії Цвек… 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації