Сергій Осачук про подвійне громадянство, децентралізацію, секс-меншини та перспективи розвитку Чернівецької області - інтерв"ю "Апострофу"

- Президент Володимир Зеленський 22 листопада призначив вас новим очільником Чернівецької ОДА. Які ви ставите перед собою ключові задачі?

- Найголовніше завдання, яке я перед собою ставлю - запровадити нову культуру адміністрування нашої території. Ми повинні гармонізувати ті імпульси реформ, які виходять від президента, уряду та українського парламенту, з процесами, які відбуваються у нашому регіоні. Ми живемо у дуже легкому і щасливому часі, через те, що тут немає протиріч. Через те, що суспільний запит на зміни, на нову якість української політики і адміністрування наших територій абсолютно співпадає з реформами, які йдуть від органів центральної влади.

Раніше, можливо, це була б значно складніша місія для будь-якого голови обласної державної адміністрації. Сьогодні це дуже просто. Тому що є запит і посил від громадян і є спроможність і розуміння уряду. Ми всього-на-всього повинні бути якісним головним сервісним центром із надання державних послуг для наших громадян, які живуть на території Чернівецької області, забезпечивши верховенство права і закону, і таку морально-етичну норму, як справедливість. Справедливий доступ до всіх життєво важливих ресурсів, які є для наших громадян на території Чернівецької області, без створення жодних преференцій, особливо виокремлених груп, наближених. Це повинно залишитися, як перегорнута сторінка нашої новітньої історії. Відсьогодні ми творимо новий формат і нову матрицю.

- Голова Верховної Ради Дмитро Разумков сказав про те, що реформа децентралізації завершується. Чи можете ви підбити якісь підсумки цієї реформи на прикладі вашої області?

- Я можу сказати, що наша область дуже динамічно включилася в цей процес об'єднаних територіальних громад. Чернівецька область, якщо я не помиляюся, посідає десь 7-8 позицію в українському рейтингу серед всіх областей України. У нас вже дві третини всіх сіл об'єдналися в об'єднані територіальні громади. Найголовніше - це те, що буковинці розуміють сенс і значення цього процесу. Адже вони бачать приклад сусідніх країн Європейського Союзу.

Ми дуже добре пам'ятаємо, як виглядали сусідні країни - Румунія, Польща на початку 90-х років, коли ми їм допомагали. Але, виконавши алгоритм дій за рекомендацією Світової європейської спільноти, ці країни на сьогодні перебувають уже в значно кращих умовах. Тому люди мають приклад, як чинити, щоб досягти бажаного результату.

І ще великою перевагою буковинців є те, що ми це вже раз мали. У нас таку форму організації забрала радянська влада в роки Другої світової війни: до того Буковина так само мала громади, самоврядування. І ця пам'ять не інституційна, а на підсвідомому, ментальному людському рівні живе по сьогоднішній день. Тому ми повинні з нашої історії взяти найкраще і надихнутися сучасними перевагами.

- Тобто ми повертаємося до того, що вже було колись?

- Що стосується Західної України - Галичини, Буковини, Закарпаття - для нас це відоме, це не нові процеси. Ми просто це реанімуємо. Ми пригадуємо Магдебурзьке право, ми пригадуємо принципи самоорганізації, і ми просто повинні їх зробити сьогодні ефективними і насправді дієвими.

Найбільший виклик перед всією українською політичною нацією, перед нашою державою, і Чернівецькою областю зокрема, лежить у тій площині, що ми повинні наперед звільнитися від декоративної демократії. Ми повинні звільнитися від бутафорії, від імітації. Ми повинні нарешті демонтувати "потьомкінські села" і запровадити саме те, чого люди хочуть - адекватну владу та адекватне спілкування. А також мати право творити свій життєвий простір на справедливих і законних рівних засадах для всіх.

- Прокоментуйте ініціативу фракції "Слуга народу", яка пропонує ліквідувати райони і створити префектури.

- Я вважаю, що чим менше начальників, тим краще. І районне начальство - це пережитки радянської системи. Тобто найперший батіг, який міг серйозно загнати людину, це було районне начальство. І тому від цього потрібно однозначно звільнитися. Тим більше оці прямі міжбюджетні відносини, які запроваджуються, - нічого кращого ми не можемо запропонувати людям, як брати відповідальність за урядування на власній території. І на сьогодні цей принцип субсидіарності - засадничий на території Європейського Союзу.

Компетенції центральних або таких регіональних органів влади лише повинні формуватися за принципом неспроможності виконання цих функцій низовою ланкою. От ви не можете забезпечити безпеку і міжнародні відносини, монетарну політику - дозвольте це робити центральному уряду. Але ви знаєте, як зробити дороги, ви знаєте, як найкраще урядувати школу або який вам потрібен будинок культури - формуйте самі. Але це не просто компетенції і повноваження - це відповідальність в першу чергу.

- Наскільки змінилося наповнення місцевого бюджету у межах децентралізації? Виріс дохід чи навпаки - зменшився?

- Ми повинні розрізняти, що таке місцевий бюджет, бюджет обласної адміністрації, області, місцевий. Тобто мій заклик і мій посил до того, щоб люди збагнули: на території Чернівецької області весь обіг коштів - у бізнесі чи в бюджетній сфері - це наш спільний бюджет. Тому що і життя спільне. Ми просто взаємодіємо. Тому не потрібно це ділити на бюджетні кошти, ті, які сплачуються, і все. Ми повинні переосмислити ставлення до нашого краю, до нашої держави, і тоді не будемо дуже переживати з того, що офіційна статистика показує, що в нас маленький бюджет. Не це мене лякає, а саме усвідомлення людьми спільної відповідальності за наш розвиток.

 

Сергій Осачук: "Ми повинні переосмислити відношення до нашого краю"
Фото: Апостроф / Дмитро Олійник

- То все-таки чи виріс в рамках децентралізації ваш бюджет?

- Наш бюджет - це проект Чернівецької області на 2020 рік, він є трішки меншим, ніж на 2019.

- Чому?

- Ми попрацюємо над цим.

- Як ви ставитеся до ініціативи надати деяким регіонам право на другу державну мову, наприклад, російську?

- Людина, яка заявляє про те, що їй потрібна інша мова, крім української державної, лукавить. Тому що мусить бути єдиний комунікаційний інструмент, який пов'язує нас, громадян, із державою Україна. Адже мовна політика держави не перешкоджає використанню інших мов. Будь-яких: російської, угорської, румунської, польської, німецької та інших. Усі нації і народності, які проживають на території України, повинні мати захищені законом можливості і права розвитку, плекання і користування цими мовами.

- Але державна мова - одна?

- Державна мова - одна. Більше того, я не хочу бути поганим пророком, але тенденції, які відбуваються у світі, свідчать, що ми не захищені від того, що через 50-100 років єдиною мовою комунікації буде англійська. Ми повинні усвідомлювати контекст часу, а не боротися з уявними вітряками.

- На вашу думку, чи гарна ідея, наприклад, на деякий час у рамках особливого статусу Донбасу надати право на другу державну мову – російську. І чи може це призвести до сценарію, що тоді Харків захоче другу державну мову, чи Миколаїв, чи Львів.

- Якби ми зараз хронологічно були в 1992 році, то такі опції, очевидно, мали б підґрунтя для обговорення. Тому що лише вчора, умовно кажучи, розвалився Радянський Союз. Але мене надихає молоде покоління українців, які є не просто двомовні, а вони тримовні. Українська 20-30-річна молодь абсолютно вільно на високому рівні спілкується українською і російською. Ми всі є білінгвістами. І англійська додається сюди.

- Раніше в ЗМІ було багато повідомлень про те, що у Чернівецькій області видають багато румунських паспортів. Яка ситуація сьогодні?

- Я не маю жодних офіційних даних, тому я не можу оперувати жодними підтвердженими статистичними даними. Можу лише сказати, що цей процес триває десятиліття безперервно. І з року в рік набирає динаміки. Такою послугою сусідньої держави користуються не тільки жителі Чернівецької області, а й інших областей України, а також і Росії, тому що це легкий спосіб отримати доступ до європейського ринку праці.

- А що з цим робити? Взагалі фіксують правоохоронці у вашій області такі випадки? Чия це відповідальність?

- Це відповідальність української держави, українського парламенту і українського уряду. Потрібно чітко сформулювати свою позицію стосовно подвійного, потрійного громадянства: чи це заборонено, які наслідки, яке покарання. Загалом, це виклик, перед яким стоїть вся Україна, Чернівецька область не є тут винятком. Ми живемо у світі, що глобалізується, мобільність трудових ресурсів є надзвичайно велика, і зрозуміло, що тактика виживання наших людей, зокрема, штовхає їх до того, щоб користуватися таким інструментом.

- Як ви гадаєте, було би правильно надати право подвійного громадянства українцям?

- Ми повинні одразу розшифрувати, що таке громадянство. Громадянство - це задекларована і практикована щодня лояльність до держави, яка дає тобі безпеку життєдіяльності. Отже, як ти можеш поділити свою діяльність навпіл? Є поняття "центр життєвих інтересів" - де ти проводиш більшу частину свого життя? Із 365 днів дається 187 днів, де ти десь повинен жити. От там ти повинен задекларувати, тут ти сплачуєш податки. Тому стосовно подвійного громадянства, потрійного - ти повинен сказати, де твоя лояльність. Твоя лояльність до держави №1, №2 чи №3? Де ти насправді є громадянин, а інші паспорти для тебе є ментальним, історичним або іншим вигідним для тебе інструментом? Не може бути лояльний громадянин одночасно до двох-трьох-п’ятьох держав, армій і присяг.

- Депутати Чернівецької міської ради заборонили будь-які заходи ЛГБТ-спільноти на території міста. Навіщо?

- Це та проблема, яку ми спостерігаємо впродовж минулих років, коли різні органи місцевого самоврядування, місцеві ради, замість того, щоб дбати про покращення стану доріг, дбати про ремонт будинків і фасадів, житлового фонду, утеплення, водопостачання, освітлення, громадського транспорту, власне, те, заради чого виборці надають їм мандати, вони починають вболівати за зовнішню політику, за оборону, приймати якісь такі світоглядні заяви і декларації. Для мене особисто, як для громадянина України, це є просто індикатор неспроможності виконувати свої прямі функціональні обов'язки. Якщо якась рада робить такі гучні заяви, це означає, що в цей час вона не прийняла рішення щодо ремонту конкретної ділянки дороги.

- Тобто це неправильно?

- Я вважаю, що ні.

- Чи повинна продовжуватися декомунізація? Як ваш регіон пройшов цей етап чи ще проходить?

- Наш регіон, як і вся Західна Україна, є носіями цієї спадкової колективної пам'яті. Вона в нас більше жива, порівняно з іншими регіонами України. Тому що радянське "щастя" нас повністю підкорило вже після Другої світової війни, починаючи з 1940-року. Тому буковинці дуже добре пам'ятають, що ховалося за гарним словом "радянське". Це була імітація і декорація. Це був обман.

Ми повинні викорінити не символи держави у вигляді пам'ятників, якихось табличок, якихось назв. Найголовніше - звільнитися і здійснити декомунізацію у способі життя, у формуванні нашого порядку денного. Внутрішня декомунізація є значно важливішою, але вона успішно завершується, тому що носіїв радянських практик із кожним роком і десятиліттям стає все менше.

- Наскільки дорого проводити декомунізацію в регіонах? Змінити таблички з назвами вулиць чи демонтувати якийсь пам'ятник. Яке цей процес має навантаження на бюджет?

- Давайте скажемо про те, що це є ціннісна категорія. Ціннісна категорія наповнює нашу ідентичність і формує нас як громадян, а потім наші ціннісні категорії ми готові захищати, в тому числі зі зброєю в руках. Тому, якщо ми не маємо ціннісного наповнення, то як ми можемо порівнювати чи дорого, чи не дорого? Давайте спочатку сформуємо готовність захищати самих себе і свої цінності, а скільки це коштує - це взагалі немає значення.

 

Катерина ШУМИЛО, Апостроф