Краєзнавець Степан Карачко напередодні Дня міста згадав про свої пошуки першої письмової згадки про Чернівці

ВІЧНЕ МІСТО НАД ПРУТОМ /

Чернівці своєю історією, природною красою, дивовижною архітектурою, щедрою душею своїх мешканців давно зайняло визначне місце в реєстрі українських та східноєвропейських міст. Старовинний початок та історичний розвиток наповнюють його шарм та привабливість для людей, які цікавляться нашим містом і люблять його.
 

Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави.

 

Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону…

 

Долею самої історії Чернівці знаходяться на перехресті торгових шляхів, що з'єднували європейські держави.

Про грамоту першої письмової згадки про Чернівці

Історія цієї грамоти незвичайна та навіть детективна. Грамота була надана львівським купцям, молдавським воєводою Олександром Добрим в 1408 році. Вона написана церковнослов'янською мовою, яка в той час широко використовувалася в Молдавії для складання подібних документів. Значить вона могла б зберігатись у львівських архівах.

Але ще в 1908 році коли ішла підготовка до святкування 500- річчя нашого міста почались пошуки грамоти з ініціативи відомого історика Фрідріха Кайндля та вже тоді у львівських архівах та ахівах України її не було.
Тоді в 1908 році ходили різні чутки по нашому місті, що грамота згоріла зникла та навіть що вона потрапила до приватного колекціонера який вивіз її в Англію. З часом про неї можливо і забули.

Розуміючи важність та цінність цього документу три роки тому назад я розробив свій план народної дипломатії та розпочав пошуково дослідницьку роботу. За довгі роки праці в архіві у мене склалися добрі стосунки з архівістами України, Росії, Молдови, Румунії, Канади, Англії.

Мої пошуки цієї грамоти тривали близько 2 роки і буквально 20 жовтня 2007 року прийшов лист з «Державного історичного музею» за підписом кандидата історичних наук Андрія Дмитровича Яновського що грамота є в відділі письмових згадок, фонд №17опис №2 одиниця зберігання 116 і вони готові надати архіву та місту копію грамоти.

Я радий від того, що зміг зробити і свій посильний внесок у відзначення 600-ліття Чернівців. Як вона потрапила до Москви і там зберігалась у чудовому стані до сьогодні залишається загадкою? При нагоді, хочу подякувати всім керівникам архівів та музеїв України, Румунії, Молдови та Росії за допомогу у мої пошукові справі та підтримували мене морально.

Особливо хочу подякувати директору «Державного історичного музею» міста Москви Шкурко Олександру Івановичу та завідуючому відділу письмових джерел музею кандидату історичних наук Яновському Андрію Дмитровичу.

Фрагмент грамоти (на фото) в перекладі звучить так:

«Божою милістю, ми Олександр воєвода господар землі Молдавською уклав з послами і купцями граду Львова наступний митний договір як вони повинні ходити товарами в нашу країну, заплативши митниці менше ніж раніше, а саме: Ті Львів’яни, які захочуть привести срібло в нашу країну, спочатку продадуть нам скільки нам буде потрібно, а що залишиться, продадуть і іншим…

У Чернівцях від німецького воза мито - 4 гроші, від вірменського - 6 грошів, від великої рогатої худоби - один гріш, від 10 свиней - один гріш. Таке мите чернавське.

У Чернівцях вози не перевіряти, достатньо того, хто купець завіряє, що він не має заборгованого товару: куниць, срібла, воску та добрих коней місцевою породи Від воза з рибою платиться також мито, також як і від остальних.

Це все те, що ми можемо зробити для нашого господаря, короля Польщі, всієї Галичини і Подолії і ми присягаємося зберегти у віка століть, не змінивши нічого з того що написали вище по християнському звичаю…

Свідками при складанні цього договору були: Пан Юрій староста, пан Міхайло з Дорохоя, пан Влад з Сирета, пан Оане Ворник з Сучави, пан Яцько, пан Ляш пахарник, а з боку міста Львова були свідками посли: Мачико Куліковськи, Земірстан Ханес, Ханес Верзест, Русявий Никліус і писар Львова Ханес. Для більшої вірності ми довірили нашому вірному братові Логофету написати і ставити наш великий герб.

Сучава, 6910, жовтень 8.»

 

 

 
Львів’яни отримували право мати в Сучаві свій будинок, тобто свій офіс, але в якому не мали права тримати корчму або варити пиво. За порушення цих заборон Львів’яни могли залишитися без цього будинку… Текст, який безпосередньо стосується стягування митних зборів в Чернівцях займає не більше 7-8 %. Зміст решти тексту відноситься до інших міст і населених пунктів, як Молдови так і Польщі, Угорщини, Мунтенії, Валахиі, Галичини, Подолії. Приведемо назви цих населених пунктів в порядку їх появи в договорі. Черновіц, Львів, Сучава Четатя Албе (Аккерман), Тігина (Бендери), Бакеу, Бістріца, Бая, Молдавіца, Брашов, Тротуш, Каменіца (Каменец-Подольськ), Дорохой, Сирет, Хотін, Роман, Нямц (Пятра-нямц), Бирлад.

До слово «Чернівці» зустрічається в документі 6 разів, Львів – 5 разів, Сучава – 19 разів, Тігина 2 рази. В грамоті згадується всього 22 населених пункти.

 

Про документ вперше було надруковано публікації в газетах «Чернівці» та «Вечірні Чернівці».
 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації