Зеленський, списки і «мажоритарка»: як обиратимуть наступний парламент

Але якщо ні, президент та депутати повинні будуть вирішити, за якими правилами відбудуться планові вибори Верховної Ради у жовтні.

У Зекоманди є декілька планів на парламентські вибори. Які вони, і чи підтримають його народні депутати — у матеріалі Громадського.

Перше питання

Обраний президент Володимир Зеленський одразу після інавгурації повинен вирішити перше політичне питання: що робити з парламентом? Чергові вибори Верховної Ради заплановані на 27 жовтня поточного року. До того часу Зеленський змушений буде працювати зі складом парламенту, в якому у нього немає не те що більшості голосів, але й своєї депутатської фракції чи групи, принаймні поки що.

В таких умовах у президента два шляхи — спробувати переконати більшість підтримувати його ініціативи або ж розпустити парламент і запустити механізм його дострокових виборів.

Зеленський уже повідомив, що хоче мати можливість скористатись правом розпустити парламент. У «ЗеКоманді» підрахували, що зробити це він може до 27 травня. Адже за Конституцією розпускати парламент можна не пізніше як за півроку до припинення його повноважень.

Водночас згідно з Конституцією, парламент обирається на п'ять років. Чинний склад Ради розпочав працювати 27 листопада 2014-го, тож піврічний мораторій на її розпуск розпочинається саме 27 травня.

Зеленський наполягає, що його інавгурація повинна відбутися 19 травня, зокрема й через це. В такому разі у президента залишиться вісім днів для того, щоб підписати указ про розпуск парламенту.

Радник Зеленського Дмитро Разумков уже повідомив, що підставою для такого рішення може бути відсутність коаліції у парламенті.

Формальну більшість у Верховній Раді складають фракції БПП та «Народного фронту» — останні дві фракції з п'яти, які 2014-го сформували коаліцію національної єдності. Станом на квітень 2016-го, коли парламент затвердив уряд Володимира Гройсмана, БПП та «Народний фронт» нараховували на двох 227 депутатів з 450 депутатських місць (мінімальна більшість).

З того часу кожна з фракцій меншала — нині в них на двох 215 народних обранців. Це не заважає парламенту ухвалювати закони завдяки ситуативним голосуванням частини позафракційних депутатів, а також групи «Воля народу», що формально не входить до коаліції.

Зараз доля парламенту в руках виключно самих депутатів. Адже за Конституцією саме Верховна Рада затверджує дату інавгурації. Віце-спікерка Ірина Геращенко анонсувала, що це питання розглянуть у Раді 14 травня. Тож, якщо народні обранці погодяться призначити інавгурацію на 19 травня, тим самим дадуть обраному президенту сигнал, що готові до розпуску. Якщо ж замість цього нового президента на посаду зведуть 28 травня — це буде чіткий сигнал Зеленському, що вирішення питання дострокових виборів парламент йому не довіряє і розпускатися дочасно не збирається.

Поки що більшість депутатських фракцій не обговорювали, якою буде їхня позиція щодо дати інавгурації та не робили офіційних заяв щодо цього. Окрім фракції партії «Самопомічі» - її Андрій Садовий в ефірі Громадського повідомив, що фракція підтримує призначення інавгурації Зеленського на 19 травня.

У приватних розмовах депутати переконують, що голосів «за» 19 травня в залі не буде.

На такий випадок Павло Вовк, голова Окружного адміністративного суду м. Києва, вже публічно запропонував «ЗеКоманді» скористатися шпариною у законодавстві та наполягати, що піврічна заборона на розпуск Ради спливає не 27 травня, а 14 червня. Він акцентує увагу на твердженні Конституції, що повноваження парламенту спливають в перший день роботи парламенту наступного скликання. За допомогою нехитрих підрахунків Вовк вивів у якості цієї дати 14 грудня і відрахував від неї півроку.


Доля кодексу

Якщо Зеленський з тих чи інших причин не розпустить парламент, постане інше питання: за якими правилами обирати наступний склад Верховної Ради.

За інформацією Громадського, спікер Андрій Парубій до кінця цієї сесії має намір розглянути у другому читанні проект нового виборчого кодексу. Документ передбачає запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими регіональними списками.

Вона передбачає, що виборець голосує за політичну партію і за конкретного кандидата в її регіональному списку.

«Оскільки кандидата в списку партії мають підтримати виборці своїми голосами, партії не зможуть продавати гарантовані місця в списку токсичним кандидатам і гарантувати їхнє проходження у Верховну раду», — описує переваги такої системи Андрій Андрушків з ЦентрUA, одного з лобістів нового виборчого кодексу. Він переконаний: якщо у парламенті будуть виключно депутати від політичних партій — це зробить його роботу більш стабільною та прогнозованою.

Натомість мажоритарні округи від яких зараз обирається половина складу Верховної ради новий виборчий кодекс пропонує ліквідувати.

Тож не дивно, що переважна більшість мажоритарників у нинішньому складі парламенту проти ухвалення нового кодексу. Лише у президентський фракції половина зі 135 депутатів, що входять до її складу, пройшли до Ради саме у мажоритарних округах.

Є противники і серед депутатів, які пройшли в Раду за партійними списками, але на наступних виборах планували балотувалися за мажоритаркою. У жовтні 2018-го під тиском громадськості та міжнародних партнерів Верховна Рада ухвала кодекс у першому читанні мінімально необхідними для цього 226 голосами. З того часу проект кодексу лежить у парламентському комітеті з питань правової політики.

До другого читання депутати зареєстрували понад 4500 поправок до тексту кодексу, тож комітет має розглянути їх та запропонувати депутатам остаточну версію документу. За словами Леоніда Ємця, народного депутата від «Народного фронту», який входить до складу комітету, зараз його члени майже не працюють.

«Комітет не збирається. На минуле засідання з членів комітету прийшов лише я», — каже Ємець. Попри це, шанси на те, що парламент ухвалить документ, він оцінює оптимістично.

«Це не якась абстрактна ідея, це цілком можливо». І додає: якщо виборчий кодекс підтримає Володимир Зеленський, у сесійній залі побільшає прихильників документу. «Якщо Зеленський чітко скаже, що парламент має виконувати обіцяне — голоси знайдуться», — переконаний Ємець.

У своїй передвиборчій програмі Зеленський декларував: «вибори до парламенту та місцевих рад повинні відбуватися за відкритими списками».

Втім після перемоги на виборах «ЗеКоманда» змінила риторику. Юрист штабу Зеленського Андрій Богдан, з яким обраний президент приходив на зустріч із керівництвом Верховної Ради, в інтерв'ю виданням «Українська правда» та «Новое время» зазначив, що не вірить у реалістичність запровадження в Україні системи відкритих партійних списків.

«Це класно для якоїсь Швейцарії чи Франції, але в нашому суспільстві це нереально». На його думку, доцільніше повернутися до простої пропорційної виборчої системи, за якою українці обирали парламент у 2006 та 2007-му роках.

Це так звана система «закритих виборчих списків». Вона також передбачає ліквідацію мажоритарних округів і формування парламенту на базі політичних партій.

Втім, якщо за відкритими списками персональний склад фракції обирають громадяни на голосуванні, то за закритими партійний список затверджує партійний з’їзд.

Але на практиці на виборах 2006-го та 2007-го років списки формували партійні лідери, які банально продавали частину місць у списках бізнесменам, які хотіли отримати депутатську недоторканність.

Громадське звернулося до Богдана та ідеолога «ЗеКоманди» Руслана Стефанчука з проханням прояснити свої погляди на те, за якою виборчою системою повинні, на їхню думку, обиратися Верховна Рада. На момент публікації цього матеріалу вони не відповіли.

Компроміси

Тим часом погляди Андрія Богдана вже знайшли відгук у парламенті. 7 квітня позафракційний нардеп Борислав Береза написав у facebook, що у парламенті з’явилися сили, які намагаються «протиснути» ухвалення нового закону про вибори та повідомив три головні зміни, які ці сили пропонують:

ліквідація мажоритарки;
прохідний бар’єр до Ради зменшується з 5 до 3%;
дозволяються блоки партій
Про підтримку схожих ідей Громадському повідомили представники різних депутатських фракцій. Наприклад, Олексій Рябчин, народний депутат від «Батьківщини». Він переконує, що ця фракція буде голосувати за новий виборчий кодекс, але сумнівається в тому, що документ таки ухвалять.

«Можна повернутися до пропорційної системи, і цю систему можна зробити відкритою чи з елементами відкритості, щоб можна було рухатися у напрямку відкритих партійних списків», — сказав Рябчин Громадському.

Решта фракцій наразі не висловлюють чіткої позиції щодо того, чи варто повертати закриті партійні списки і пропонують дочекатися появи у парламенті конкретного законопроекту. Однозначно проти — практично всі мажоритарники.

«Для того, щоб ухвалити зміни, потрібно щось запропонувати мажоритарникам, адже вони повинні підтримати скасування системи, за якою вони були обрані і планували переобратися. Поки що жодних таких пропозицій ніхто не робив», — каже Валерій Писаренко, член депутатської групи «Відродження», який пройшов до Верховної Ради за мажоритарним округом 168 (Харківська область).

Інший депутат, який планує балотуватися за мажоритарним округом у неформальній бесіді з Громадським описав ситуацію ще простіше:

«Я вже почав працювати на окрузі, готуватися до виборів. Витратив на це гроші. Наприклад, один мільйон доларів. От нехай людина, яка хоче, щоб я проголосував за такий закон для початку поверне мені цей мільйон, бо якщо скасують мажоритарку я ці гроші фактично втрачу».

Паралельно з ідеєю повернутися до пропорційної системи із закритими списками серед депутатів циркулює ще одна — знизити відсотковий бар’єр, який має подолати політична партія для того, щоб потрапити до парламенту.

Такий крок вигідний усім парламентським партіям, які зараз мають рейтинг у 3-5% — «Самопомочі», РПЛ і, звичайно, «Народному фронту». Він має другу за чисельністю парламентську фракцію, але рейтинг її наразі 1%.

Андрій Садовий, мер Львова та голова партії «Самопоміч» у розмові з Громадським не виключив, що фракція цієї партії може підтримати ідею зі зниженням прохідного бар’єру.

«Зменшення бар'єру, доля імперативного мандату, можливість участі у виборах блоків партій та власне питання списків, які вони мають бути — закриті чи відкриті — це питання, які потрібно вирішувати у комплексі», — каже мажоритарник Писаренко.

Карти на столі

Повернення пропорційної виборчої системи з закритими списками по суті вигідне всім політичним партіям, які мають шанси потрапити до парламенту і передовсім Володимиру Зеленському. Його партія «Слуга народу» у квітні лідирувала у парламентських рейтингах — за даними опитування Київського міжнародного інституту соціології, за неї готові проголосувати 25% громадян, що визначилися зі своїм вибором.

Окрім «Слуги народу», за збереження 5% бар'єру до парламенту проходить ще «Опозиційна платформа — “За життя”» Віктора Медведчука та Юрія Бойка (7,5%), Блок Петра Порошенка «Солідарність» (6,6%) та «Батьківщина» Юлії Тимошенко (5,8%).

Зеленський зацікавлений у такій системі більше за інших, адже на практиці його партії не існує, в таких умовах простіше сформувати список вручну, аніж відбирати кандидатів, відомих на місцях для виборів за відкритими списками.

Пропорційна система із закритими списками вигідна не тільки керівникам партій, але й їхнім основним спонсорам — олігархам. Адже дозволяє їм «нафаршувати» списки різних партій своїми протеже в обмін на доступ до ефірів ключових телеканалів та фінансову допомогу.

Традиційно три найбільші українські фінансово-промислові групи, які володіють найрейтинговішими телеканалами, представлені майже в усіх ключових фракціях парламенту.

Власник корпорації СКМ та телеканалу «Україна» Рінат Ахметов має вплив на РПЛ, частину «Народного Фронту», що орієнтується на екс-прем'єра Арсенія Яценюка, половину «Опозиційного Блоку» на чолі з кандидатом у президенти Олександром Вілкулом.

Ігор Коломойський, співвласник телеканалу «1+1» з умовної групи «Приват», впливає на депутатську групу «Відродження» Віталія Хомутинника, а також декількох депутатів-мажоритарників, які, як і Коломойський, є членами партії «УКРОП».

Крім того, Коломойський не приховує хороших стосунків із головою МВС Арсеном Аваковим — він впливає на голосування принаймні 10 депутатів від «Народного Фронту», також має вплив на РПЛ.

Дмитро Фірташ та Сергій Льовочкін з умовної групи RosUkrEnergo, які володіють телеканалом «Інтер» контролюють ще одну частину «Опозиційного блоку» на чолі з Юрієм Бойком, а також провели в парламент своїх людей за квотою БПП.

Натомість на боці прихильників відкритих списків виступає спікер Андрій Парубій — один із авторів цього документу, громадські організації та міжнародні партнери, які неодноразово висловлювалися на підтримку нового виборчого кодексу.

Прихильниками пропорційної системи з відкритими списками позиціонують себе БПП та «Народний фронт», а також «Батьківщина», РПЛ, «Самопоміч» і навіть частина «Опозиційного блоку», та ще 26 позафракційних депутатів. Усі вони проголосували за нову редакцію виборчого кодексу у першому читанні.

Леонід Ємець з «НФ» переконаний, що фракції коаліції проголосують за відкриті списки, оскільки це один із пунктів коаліційної угоди.

Натомість у БПП шанси ухвалення кодексу оцінюють обережніше.

«Теоретично це можливо. Практично ж ми не знаємо, про який закон йде мова. Там 4 тисячі поправок. Він ще не розглянутий комітетом. Я зараз за «кота в мішку» голосувати не готовий», — каже заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко.

Проти зміни виборчої системи — мажоритарники. Вони зацікавлені в тому, щоб усе залишалося, як є. Аби домогтися цього, їм треба дочекатися офіційного початку парламентської кампанії і не дати колегам до того часу змінити закон про вибори.

Утім, якщо обирати між пропорційною системою з відкритими чи закритими — мажоритарники скоріше будуть готові схилитися на користь першої — у такому разі вони можуть розраховувати пройти до наступного парламенту за рахунок рейтингу в межах свого колишнього округу.

Змогу змінити виборче законодавство депутати матимуть до 12 липня цього року. «Зміни можна вносити до початку [виборчого] процесу», — каже колишній лідер партії «Україно, вперед!», а зараз науковий консультант Центру Разумкова з правових питань Віктор Мусіяка. Він сумнівається, що чинний парламент змінить правила проведення парламентських виборів восени:

«Я не думаю, що будуть внесені якісь зміни. Не думаю, що вони [депутати] встигнуть зробити це у червні і на початку липня».

Згідно закону, виборчий процес починається за 90 днів до дати проведення виборів. Будь-які зміни, і проголосовані пізніше цього терміну, впливатимуть лише на подальші волевиявлення.

Тож Володимирові Зеленському потрібно визначитися, до якого табору пристати — прихильників нового виборчого кодексу, пропорційної системи з закритими списками чи залишити змішану.

У першому випадку Зеленський отримає схвалення з боку міжнародної спільноти та громадськості, а також спікера Андрія Парубія. Однак, отримає спротив мажоритарників.

У другому — підтримку майже всіх партій та олігархів, а також часткову підтримку з боку громадського сектору, який принципово виступає проти мажоритарки.

Однак йому не варто буде розраховувати на підтримку світової спільноти і тих таки мажоритарників.

У третьому — не отримає нічого і муситиме навчитися контролювати мажоритарників, як це робили всі його попередники, за винятком Віктора Ющенка.