Камо грядеши?

ІСТОРИЧНИЙ ВИБІР / 


У всякого своя доля
І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує…

 

 Т. Шевченко «Сон»

 

Господь дав людині душу, розум і свободу вибору. Нинішній Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній (Думенко) вибрав шлях, яким ішов Київський Князь Володимир Великий, котрий у 988 році прийняв християнство з Константинополя. Для здобуття сану священика випускник Старожадівської середньої школи Чернівецької області 1996 року Сергій Думенко вибрав навчання в духовній семінарії Київського Патріархату, а не Московського, як це робила більшість, яка вважала, що так престижніше.

 

З історії було відомо, що шлях до української автокефалії тяжкий, тернистий і небезпечний. Першого Митрополита Української Автокефальної Православної Церкви Василя Липківського у 1937 році совіти розстріляли. Морське дно на Соловках було біле від кісток єпископів і священиків УАПЦ.

 

Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило згадує: коли йому 1990 року запропонували прийняти сан єпископа, то він погодився бути єпископом тільки УАПЦ і готовий був на все, навіть на Соловки.

 

Тернистий шлях вів до зірок.

 

6 січня цього року Вселенський Патріарх Варфоломій вручив Митрополитові Київському і всієї України Епіфанію під час спільного богослужіння митрополичий посох і Томос про автокефалію ПЦУ (фото). Томос, написаний руками афонських монахів на пергаменті, підписаний Вселенським Патріархом і 12-ма членами Вселенського Синоду.

 

Замість радіти цій події, котра нарешті ввела ПЦУ в Диптих нарівні з іншими 14-ма Православними Церквами світу, отці неканонічної Української Православної Церкви перешкоджають об’єднавчому процесові в Україні, чим догоджають Москві, Кирилові та Путіну.

 

Їм не слід обурюватися, що за ПЦУ голосують люди, котрі не ходили і не ходять до церков, де моляться за «ґаспадіна нашего патріарха Кірілла», який благословляє й освячує танки і зброю, щоб добре стріляли і вбивали захисників України, і за митрополита Онуфрія, котрий принижує українську мову та не визнає Голодомор геноцидом української нації.

  

За вірну службу «русскому міру» Путін нагородив цього нашого землячка, що вибрав дорогу зради, орденом дружби народів (фото). А Путін іде своєю дорогою.

  

Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.


Т. Шевченко «Сон»

 

Зазирати є куди: Чечня, Молдова, Грузія, Україна, Сирія, і не тільки… Тож, отці, камо грядеши? Чи не досить розпинати Христа – грішно жити приниженими, втрачати людську гідність, переслідувати своїх, сіяти розбрат в Україні на догоду Москві? Вам же відомо, що Московська Церква не має Томосу. Є грамота, котру під загрозою смерті підписав Патріарх Єремія ІІ; а чекали в Москві цієї грамоти 141 рік після від’єднання від Української Митрополії. Написав цю грамоту Борис Годунов, керуючи Московією при розумово відсталому цареві Федорові.

 

Не замикайте двері храмів перед парафіянами, не ганьбіть себе, пускайте людей і моліться, нарешті, всі разом «єдиним серцем і єдиними устами». Пам’ятайте слова апостола Матвія «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти» (Мт 23: 13).

 

Олександра ПОПЕЛЮК, 

Газета «Відродження»


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації