ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 










Новини від Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...
 
 
 
Loading...

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  ІСТОРІЯ   >>> 23 Липня 2018

Чернівецька пошта – зв’язок зі світом

ІСТОРІЯ БУКОВИНИ В УНІКАЛЬНИХ СВІТЛИНАХ /

Важко переоцінити значення невербального письмового спілкування у житті людини минулих епох. У час дотелефонної ери листування було дієвим способом ведення як державного та адміністративного управління територіями так і міжлюдських, особистих, ділових і приватних відносин. Але для того, щоб користуватися таким благом комунікації, потрібні були дві передумови – вміння писати і читати, чого затуркані мешканці краю буків до приходу австрійців переважно не вміли, та сервісу, який би кореспонденцію регулярно доставляв, тобто пошти. Цікаво, що прізвище першого поштаря-ентузіаста, який відкрив у Чернівцях з 80-х рр. XVIII ст. кореспонденційний пункт було Vogel, що з німецької мови перекладається «птах» – гарна метафора до прадавніх помічників людей – голубів-поштарів.

На цікаву й кумедну історію, пов’язану із чернівецькою поштою у час революції 1848 року, натрапляємо в листуванні чернівецького інженера й музиканта Антона фон Борковські із його сином Карлом фон Борковські, який навчався у Віденській політехніці і став активним учасником тих революційних подій. Провінційні Чернівці знали, що у Відні триває революція, тому революцію у місті шукали й пильнували повсюди.

Ось що писав Антон ф. Борковські навесні 1848 р.: «Все ж хочу розповісти тобі про один випадок, який і ми можемо назвати революційним актом. Місяць тому, у неділю дорогою до церкви я побачив на одній колоні перед аптекою рукописну листівку німецькою і польською мовою із закликом про створення вільної Польщі. Відразу біля неї зібралася допитлива юрба городян і не забарилися представники влади, які розігнали людей, здерли листівку і виставили біля колони двох озброєних вартових, щоб там більше не з’являлося революційних закликів. Але нахабний революціонер наклеїв нову листівку ідентичного змісту на іншій колоні лише за кількадесят кроків від суворих вартових. Від тепер аж шестеро військовиків безперервно обходять всі колони у місті із сподіванням, що ця листівочна гра скоро закінчиться. Але, оскільки ті листівки підривали територіальну цілісність монархії, тут не покидають намірів знайти підбурювача хитрістю. Начальник пошти отримав вказівку від директора поліції порівнювати почерк на всіх листах із почерком на листівці. Та директор пошти у нас великий базікало, і про це справді геніальне розпорядження вже знає все місто. Зрозуміло, що кожен переляканий, аби його почерк випадково не був схожим із революційним, тому так змінює свій почерк, що можна подумати, ніби ми не у Чернівцях, а в Китаї чи далекій Індії».
 
 
Вид на Чернівці
 
Вулиця Поштова у Чернівцях
 
Вулиця Поштова у Чернівцях
 
Аж до 1866 року поштовий зв’язок Чернівців забезпечувався кінною тягою, щоденним кур’єрським сполученням та спеціальними поштовими фаетонами для листів та окремо для пакунків. Відправлялися вони з Чернівців до Львова двома шляхами – через Отинію і Галич та через Тернопіль. А також до трансільванських міст Бистриці та Германнштадту і до Ясс у Румунії. Пошта Буковини знаходилася в управлінні ц.к. Галицької поштової дирекції у Львові, що не задовольняло буковинців, які з 1849 року здобули у цісаря Франца Йозефа автономію управління краєм і відокремилися від Галичини. У зв’язку із цим у Чернівцях була створена Дирекція пошти і телеграфу, яка розміщувалася на вулиці Панській.

Із відкриттям залізничного сполучення між Львовом і Чернівцями у вересні 1866 р. ц. к. міністерство торгівлі і народного господарства у Відні розпорядилося припинити щоденне кінно-поштове сполучення між обома крайовими столицями Буковини та Галичини. А у приміщенні залізничного вокзалу Чернівців було відкрито поштамт. З 1 листопада року були запроваджені рухливі поштамти у складі пасажирських потягів, які курсували між Львовом і Чернівцями.
 
Кореспонденційна картка, відправлена Кайндлем з Чернівців до Львова у 1901 році
 
Кореспонденційна картка, відправлена Кайндлем з Чернівців до Львова у 1901 році

У 1887 році Міністерство торгівлі Австрії прийняло рішення збудувати власним коштом нову презентабельну багатофункціональну споруду Пошти і телеграфу у Чернівцях, надіславши на розгляд депутатів Чернівецької міської ради проект майбутньої споруди, яка мала стати окрасою Чернівців на вулиці Поштовій. Але депутати надісланий проект відхилили і повернули до Відня, тому що дві сходинки перед входом до поштамту з вулиці Поштової та Бетховена виступали за червону лінію.
 
Вижниця. Вулиця Поштова

Принциповість чернівецьких депутатів вразила міністерство у Відні, і для особистих пояснень на місці до Чернівців прибув старший інспектор міністерства архітектор Фрідріх Зетц. Він взяв участь у палких дебатах, згодився зменшити по одній сходинці та заспокоїв, що гасові ліхтарі на вуличних стовпах перед входом допомагатимуть чернівчанам не зашпортатися у сходинки на тротуарі. Лише після цього Костянтин Томащук, Бено Штраухер, Антон Кохановський та інші погодили проект будівництва. Старий службовець пошти Онуфрій Томащ перейняв на себе функцію запалювальника вечірніх ліхтарів перед поштамтом.

За півтора роки нова цісарсько-королівська дирекція пошти і телеграфу була споруджена. Напередодні її відкриття, у жовтні 1889 р., чернівецька преса знайомила городян із новим сервісним центром сучасної комунікації: «Через один із входів головного фасаду потрапляємо до операційного залу із шістьма віконцями, праворуч знаходяться скриньки для цінних речей, також абонентські поштові скриньки, звідки адресати самостійно можуть забирати кореспонденцію, далі вікно прийому телеграм, а навпроти входу розмістилася експедиційна служба для газет та службової кореспонденції. Через вхід з вулиці Музичного товариства (Бетховена) знаходиться відділ посилок. На другому поверсі розмістилися офіси Дирекції пошти і телеграфу, каси для грошових поштових переказів, а також приватна квартира директора. На третьому поверсі розмістилася телеграфна і технічна служба та офіси торгово-промислової палати». Буковинська палата торгівлі і ремесел винаймала багато років приміщення у чернівецькій ратуші, що не подобалося міським чиновникам, тому вони з радістю сприйняли новину про переселення торгово-промислової палати до нового будинку поштамту, де вони змогли орендувати гарні кабінети, аж поки через 20 років спромоглися збудувати на площі Елізабети свій власний великий палац із кав’ярнею «Kaiser». Службовці чернівецького магістрату із полегшенням зітхнули і ще довго не могли вирішити, хто в який звільнений кабінет переїде.
 
Курорт Ватра Дорна

Згідно з крайовим законом про офіційні мови 1861 р. всі надписи у приміщенні нового поштамту були виконані німецькою, українською та румунською мовами. Лише чомусь у румунському варіанті забули написати прикметник «цісарсько-королівська» пошта, що було синонімом до «державної» в австрійські монархії. Як з‘ясували журналісти, адміністратор пошти Чунтуляк перекладав написи і вирішив їх у румунському варіанті не писати, бо воно йому не гарно звучало. Громадськість назвала такий крок Чунтуляка антипатріотичним і вимагала дисциплінарних наслідків.

У неділю, 10 листопада 1889 року відбулося урочисте відкриття нового будинку поштамту та телеграфу за участі делегації із міністерства з Відня. Церемонія відкриття тривала з 10 до 12 години, на даху будинку розвіювався австрійський державний прапор. Директор поштамту Слані, надвірний радник Кунцельман та керівники поштової служби у Чернівцях Чунтуляк познайомили всіх гостей із новим будинком. Надвечір влаштували святковий банкет у готелі «Central» та гарний концерт власними силами.

З 1883 року у Чернівцях із 52-тисячним населенням працював міський телефонний зв’язок, але налічувалося всього 107 абонентів, які протягом року мали між собою 77 148 з’єднань. Телефонну мережу у нашому місті збудували віденці Йозеф Весселі, Бернгард Розенфельд та Ріхард Форреґер і продали її у 1884 р. лондонській фірмі «Consolidated Telephon Consortium and Company», яка була власницею мережі аж допоки у 1892 році не була викуплена державою і перейшла в управління Дирекції пошти і телеграфу. Перед Першою світовою війною кількість абонентів зросла до 900, а технічна спроможність була на 4 000. Ці показники були кращими ніж у інших австрійських містах такого ж розміру.
 
Пошта
 
Пошта і телеграф
 
Пошта і телеграф

Попри добре діючу чернівецьку пошту, чернівецькі купці, які бажали оперативніше й раніше отримати свою пошту, запровадили собі звичку приходити у приміщення поштамту і очікувати там на поштаря, щоб відразу отримати кореспонденцію. Всі були задоволенні: адресати, що швидше мали листи, і поштар, якому не потрібно було ходити містом. Але старший адміністратор пошти Еліас Чунтуляк вирішив викорінити цю звичку у новому приміщенні пошти і накинувся на людей, що очікували на поштаря зі словами «Juden hinaus!» (євреї геть), що стало справжнім скандалом у толерантному місті. Преса піднялася на захист чернівчан, вимагала пояснити новому адміністратору, де він знаходиться і як тут співіснують різні національності.
 
Поштамт в Берегометі над Сіретом
 
Поштамт в Кіцмані

Пошта стала однією із перших інституцій емансипації жіночої половини населення міста, адже була місцем роботи для багатьох дівчат і жінок, які працювали у віконцях обслуговування та операторами телеграфу і за словами сучасників були не тільки носіями різноманітної інформації (як можна було відправити листівку чи відбити телеграму, не прочитавши її змісту перед тим), а й часто об’єктами фліртування з боку відвідувачів.

1 січня 1892 року Чернівці перейшли на центральноєвропейський час, і Дирекція пошти й телеграфу повідомляла про коригування часів роботи поштових відділень, які в середньому працювали з 7 години ранку до 17.30, а чергові віконця залишалися відчиненими й до 21 години. Окрім центрального поштамту у місті діяли його філії на площі Австрії та у приміщенні залізничного вокзалу, а все місто було охоплене поштовими скриньками для листів, які збиралися двічі на день поштовими візниками. В останній рік ХІХ століття Дирекція пошти на Буковині управляла 124 поштовими відділеннями по всьому краю, більшість з них мали й телеграфне сполучення, що відповідало потребам буковинців і бізнесу, пошта на цьому солідно заробляла. Якщо у 1890 році по всій Буковині було відправлено 690 тис. телеграм, то 1898 р. вже 1 млн 400 тис. А дохід пошти від листів та посилок склав 768 тис. флоринів. Банківські поштові послуги з переказу коштів у 1890 р. склали 27 млн., а 1898 р. – 52 млн. За розвитком телеграфної та телефонної мережі Буковина перед Першою світовою війною випередила сусідню Галичину, що особливо тішило гонорових буковинців.
 
Сторожинець. Пошта і примарія
 
Селятин. Лісництво, поштамт та окружний суд

Поява спрощеної форми листування – поштова, або як її в Австрії називали кореспонденційна картка, означала для населення те ж, що для нашого покоління електронна пошта. Ідея її використання належить уродженцеві міста Клагенфурт в Карінтії, викладачеві воєнної академії у Вінер Нойштадт д-ру Емануелю Германну, який зумів переконати генерального директора Австрійської пошти барона фон Малі у економічній вигоді й доцільності такого нововведення. 1 жовтня 1869 року поштова картка була офіційно запроваджена в Австро-Угорщині. І вже до кінця 1869 року було продано 2 млн. 930 тис. штук. Німеччина другою запровадила поштові картки у червні 1870 р. Вже через 20 років річний обіг поштових карток в Європі сягнув 350 млн. штук. Дешевий засіб комунікації суттєво збільшив надходження до державних скарбниць.

«Bukowiner Rundschau» повідомляла про дозвіл приватним виробникам з 1 січня 1885 р. випускати в обіг кореспонденційні картки (14х9 см), окрім надрукованої інформації дозволялося від руки писати тільки дату, місце і підпис. А вже за рішенням світової поштової конференції у серпні 1893 р. було дозволено на листівках писати інші тексти.
 
Садагура. Будинок пошти і телеграфу

У 1897 р. «Bukowiner Rundschau» повідомляла, що кожне велике й мале місто має вже ілюстровані видові листівки, які надовго зберігають пам’ять про місця, які відвідував, тому такі листівки варто колекціонувати і правильно зберігати в спеціальних альбомах. Припускають, що ілюстровані картки походять від рекламних карток ресторанів та підприємств, на яких вони друкували рахунки (як сьогодні це робить Grand-Kaffee у Чернівцях). У 1898 р. вже виходили два фахові журнали для колекціонерів ілюстрованих листівок, а самі колекціонери могли вступити до «Загального центрального союзу колекціонерів видових поштівок». Німеччина стала головним виробником ілюстрованих карток, в тому числі із видами міст. Понад десяток висококласних друкарень у Ляйпцігу, Франкфурті, Мюнхені, Нюрнберзі приймали замовлення з усього світу, в тому числі вони друкували листівки із видами Чернівців і Садгори, якими тут торгували місцеві видавці. 60 німецьких фірм виготовляли альбоми для колекціонування листівок і повністю домінували на цьому ринку.
 
Російська Новоселиця. Митниця, Пошта, телеграф та православна церква. Колаж

Манія колекціонування поштових карток охопила тоді й Чернівці. А сотні різноманітних листівок із гарними видами Чернівців, вуличного життя, архітектури, образів мешканців розліталися з чернівецького поштамту по всій Австро-Угорщині, Німеччині, Румунії, Італії і навіть до Америки, гордо демонструючи красу міста. Піонером колекціонування став секретар торгово-промислової палати, натхненник розвитку туризму на Буковині, автор першого ілюстрованого путівника Буковиною Германн Міттельман. 22 травня 1898 року у Буковинському крайовому музеї, який знаходився у палаці митрополичої резиденції (тепер 4 корпус університету) Міттельманн провів з великим успіхом першу виставку ілюстрованих поштових карток, серед яких була особлива колекція з видами Буковини. Якось забули відзначити цей 120-літній ювілей!

На жаль, епоха ілюстрованих поштових карток зникає з ужитку сучасного покоління. На її місце прийшли блискавичні мобільні програми та соціальні мережі, а поштові листівки з видами Чернівців столітньої давнини залишаються цікавим джерелом пізнання життя у нашому місті. Будинок Чернівецького поштамту гарно відреставрований кілька років тому, оздоблений цікавими картинами Андрія Холоменюка залишається окрасою міста, але пошта мусить боротися за виживання в нових умовах, хіба торгово-промислова палата захоче туди знову повернутися!

Сергій ОСАЧУК, Микола САЛАГОР, спеціально для БукІнфо (с)
Поштові листівки із особистої колекції Миколи Салагора
Переглядів (2778) Коментарів (1) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. Два священики, бізнесмен-втікач і банкір. Четверо буковинців серед найвпливовіших людей України (РЕЙТИНГ)
2. У Хотинській фортеці знайшли перші мурування старовинної турецької мечеті (ФОТОРЕПОРТАЖ)
3. Сьогодні - День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні
4. МІСЬКРАДА ХАРКОВА ПОВЕРНУЛА ПРОСПЕКТУ ПЕТРА ГРИГОРЕНКА ІМ’Я РАДЯНСЬКОГО МАРШАЛА ГЕОРГІЯ ЖУКОВА (ОНОВЛЕНО)
5. Популярний історик і публіцист Ярослав Грицак влаштував у Чернівцях аншлаг на презентації своєї нової книги (ДОДАНО ВІДЕО)
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...