Вирок бійцям АТО, нападникам на голову Господарчого суду Чернівців Желіка: запитань більше ніж відповідей...

Є ПИТАННЯ! /


21 травня в Чернівцях оголосили вирок колишнім бійцям АТО, яких звинуватили в розбійному нападі на сім’ю голови обласного господарського суду Бориса Желіка. Оголошення вироку суддями зроблено потайки - щоб уникнути реакції з боку громадськості. Отож, про час та дату зачитування судового рішення не тільки не повідомлялось, а навпаки – переховувалось шляхом зухвалого обману.

 

Так, вранці того дня секретар головуючої судді Федіної Сорока М. повідомив громадським активістам, які встановили чергування під будівлею суду, що сьогодні оголошення вироку не буде. А дату і час оголошення він заздалегідь повідомить на сайті суду.

 

Однак через хвилин десять після цієї брехні автозак привіз арещтованих. Зачитування вироку відбулось без адвокатів, в присутності лише громадських активістів та сімнадцяти поліціантів. Так як судді вимкнули мікрофон, тому вирок ніхто не чув. Судді Аліна Федіна, Лариса Стоцька та Ігор Іщенко втупились очами в стіл і боялись подивитися на присутніх. Струсили, не дивлячись на потужну охорону.

 

Згідно суддівському вердикту чотирьох обвинувачених було засуджено до позбавлення волі на терміни від 8 до 12 років. Це при тому, що достатніх доказів їхньої вини представлено не було. Ряд фактів свідчить про те, що докази слідства, скеровані до суду, були не тільки зібрані з серйозними процесуальними порушеннями, але й не доводили вину підозрюваних.

  

Цей судовий процес з самого початку був особливим. Так само як досудове слідство. З огляду, передусім, на кількість порушень, які допускали судді та правоохоронці. Загалом складалося враження, що ніби діє єдиний запущений кимось механізм, націлений на те, аби якомога скоріше затримати та якомога жорсткіше покарати кривдників відомої в судовій системі області особи. І зовсім не важливо якими способами це буде зроблено, чи справжніми будуть спіймані злочинці чи «підставними».
 

Одразу зазначу, що таке враження виниклоу нас не просто. Як громадський активіст я була присутня на всіх судових засіданнях у даній справі. У тому числі й на судових дебатах, коли сторона захисту наголошувала на фактах, які свідчили про незаконне затримання обвинувачених, вибивання в них зізнань за допомогою фізичного насилля та катування, штучне створення доказів винуватості, грубе порушення прав підсудних на захист.

  

Нагадаю, що в Першотравневому райсуді м. Чернівці справу про розбійний напад на родину Бориса Желіка почали розглядати у лютому цього року – у складі колегії: суддя-доповідач Аліна Федіна, судді Лариса Стоцька та Ігор Іщенко. Розгляд справи відбувався дуже бурхливо.
 

Адвокаті та громадські активісти вимагали, щоби судді діяли у відповідності до вимог законодавства, а саме: до глави 4 КПК України - "Докази і доказування", в якій більш як десяток статей детально регламентують, як повинні розглядатись докази. Однак суддями всупереч Кримінального процесуального кодексу ніякі докази взагалі не розглядались, тим самим не оцінювались на достовірність, належність та допустимість. Судді просто-напросто «викинули» цю главу КПК на смітник. Ухвалюючи вирок, вони слово в слово переписали обвинувальний акт прокуратури, не звертаючи уваги на суперечливості, які містилися в ньому та протести з цього приводу адвокатів, підсудних, громадськості.

 

 Однак перед тим, як зупинитись на цих фактах більш детально, нагадаю хронологію подій.

Цей напад трапився у Чернівцях минулорічним літом. ЗМІ тоді повідомляли, що 10 липня, приблизно о 6 годині ранку на територію домогосподарства Бориса Желіка (що знаходиться по вул. Січових Стрільців 3-а) пробралися четверо невідомих осіб у масках-балаклавах і камуфляжі. Двоє з них напали на дружину судді, яка вийшла з будинку. Інші бандити зайшли в будинок та вчинили напад на сплячого суддю, заклеїли йому рот скотчем і, погрожуючи автоматом, змусили показати сейф. Здобиччю злочинців стало близько 11 тисяч євро.

Про те, що затримано чотирьох підозрюваних (троє з яких колишні учасники АТО), поліція повідомила 26 липня. Було заявлено, що свою жертву – голову госпсуду – вони обрали, вивчаючи електронні декларації на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому, згідно повідомленню поліції, злочинці стежили за суддею понад півроку, ретельно вивчали деталі його розкладу дня. Щоб зібрати «потрібні» відомості, застосовували навіть літальний апарат - квадракоптер.

 

У ході подальшого слідства згадка про квадракоптер «зникла», стеження за суддею «скоротилося» до 30 днів і відбувалось з сусідніх приватних територій, які, до речі, ретельно охороняються власниками. Пояснень власників цих территорій поліцією не відібрано. Кількість злочинців, що напали на домогосподарство судді «зменшилася» до трьох (про таку кількість нападників, змінивши попередні покази, під час повторного допиту повідомила потерпіла – дружина судді Желіка).

 

Крім того вона розповіла, що напад відбувся не 10 липня, а 8 липня, (тоді чому заява Желіка про напад датована 10 липня?), також що слідчу групу було викликано в будинок не відразу. А після нападу постраждалий Желік спокійно пішов на роботу. Після його уходу дружина Желіка втратила свідомість ( з чого б це?)і не пам’ятає, коли з’явилась величезна кількість оперативників з собаками. Крім того у сім’ї Желіка є власні три собаки, в тому числі вівчарка віком в півтора року, які під час нападу дуже перелякались і не тявкнули (?). Ну і зовсім незрозумілим є той факт, що зовні і знутри будинку Желіка встановлені безліч відеокамер. Однак дані відеокамер не згадуються.


Цікаво, що у вироку суду, де розбійний напад описується в численних деталях, однак взагалі відсутня інформація про кількість нападників, яких побачила потерпіла. Тоді чому вирок винесено стосовно чотирьох осіб? А не трьох?
 

На таку слідчу дію як пред’явлення особи для впізнання, затриманих приводили побитими (як правило, з гематомами під очима), в брудному та неохайному одязі. Говорячи юридичною мовою, у даному випадку вони суттєво відрізнялися від інших осіб (в тому числі й ростом), які пред’являлися для впізнання, що недопустимо і суперечить вимогам процесуального закону.

 

Відео впізнання затриманих судом переглянуто не було, ці докази в суді не досліджувались. Адвокати та поняті під час слідчих дій були відсутні. У ролі понятих при впізнанні були працівники поліції, які проводили затримання підозрюваних, що є недопустимим.
Пояснення потерпілих, що надавались під час впізнання нападників, взагалі виглядають, м’яко кажучи, смішними. Зокрема вони стверджували, що упізнали нападників по кольору шкіри та особливістю переносиці. Однак нападники були в балаклавах з прорізами для очей.. Звичайно, кожна людина покрита шкірою і вона має певні ознаки, певний колір. Все це так. Але що мали на увазі, за якими саме ознаками кольору шкіри та переносиці упізнали нападників Желік та його дружина , цього не вказано в протоколі впізнання.

Суд над оцінкою доказів особо не мудрував. Сказав Желік, що так було, значить так воно і є. Коментарі тут, як кажуть, зайві.

Поміж доказів сторони обвинувачення, врахованих судом, особливе місце займає висновок молекулярно-генетичної експертизи. Із даного документу, зокрема, вбачається, що на грошових купюрах номіналом 50 та 500 євро, які вилучили під час обшуку в підозрюваних були виявлені генетичні ознаки крові потерпілого. Однак яким чином там зявилась кров, не відомо, вилучені гроші не були слідчими опломбовані та переписані. Желік неодноразово приходив до слідчих та, можливо, перераховував та оглядав ці гроші. Тому дані експертизи не можна вважати достовірними. А ось експертиза скотчу, яким заклеювали рот Желіку та його дружині, так і не проведена, що ставить під сумнів, насильницькі дії нападників до потерпілих.
 

І взагалі, створення, розвиток та діяльність озброєної банди, не було встановлено ні під час досудового розслідування, ні в судових засіданнях, хоча у прокурорському звинуваченні затримані характеризувались в різних варіаціях лише одним словом – «банда», «бандити».

 

Озброєність банди сторона обвинувачення доводила тим, що один з злочинців «у невстановлений слідством час, за невстановлених обставин, у невстановленої особи, у невстановленому місті» придбав вогнепальну зброю та боєприпаси - автомат Калашнікова з відкидним на бік прикладом та набої до нього. Що означають такі доводи? Лише одне: те, що слідство насправді нічого не довело. Однак суд їх прийняв… Ніякого автомату у затриманих не знайшли, хоча хлопців нещадно били. Однак знайшли декілька патронів до пістолета, які затриманий зобов’язаний був здати при демобілізації, однак цього не зробив, що є дійсно злочином.
 

Щодо доказів наявності вогнепальної зброї під час розбою., то фактично вони грунтуються лише на показах потерпілого, який, зокрема, пояснював, що прокинувся від тиску на тіло, «відкривши очі, побачив на собі особу в балаклаві, камуфляжі, з автоматом та ножем».

 

Прокурор, зачитуючи покази потерпілого, наголошувала: «Крім того, потерпілий з упевненістю стверджував, що у нападників була вогнепальна зброя – автомат Калашнікова укорочений з відкидним на бік прикладом. Оскільки він дуже добре розбирається в зброї, захоплюється зброєю і є мисливцем вже більше 25 років». Однак в спальні потерпілого була штора на вікні, тому було темно. Як він зміг так ретельно і швидко оглянути зброю, не зрозуміло.

 

Пані Желік стверджує, що ніж був кухонним. Однак потерпілий бачив в руках нападника ще й гранату РДГ-5. В гранатах він також розбирається? В темній спальні? Але потім згадка про гранату у слідчих зникла. Чому? Будь-які пояснення у них та у Желіка відсутні. У вироку суду про автомат говориться, а про гранату – ні. Чому?

 

В зв’язку з суперечливістю звинувачення, не дослідженню в суді доказів і так як справа є відкритою, громадські активісти звернулись в головне управління національної поліції та до прокурора Чернівецької області заявами щодо безпосереднього ознайомлення з наявними речовими та письмовими доказами, даними відео зйомок з метою складення своєї громадської правдивої і незалежної оцінку подіям.

 

Однак посадові особи як прокуратури, так й поліції відмовили в наданні представникам громади докази. Свою відмову вони мотивували тим, що докази публічно досліджувались судом. Тобто збрехали.

 

Таким чином судді посилаються на прокуратуру, а прокуратура - на суддів. А нас, громадських активістів вважають за малограмотне бидло.

 

Прокуратура і поліція цією відмовою плюнула нам в обличчя. І зараз мова йдеться не про засуджених АТОвців (їх захистом займаються адвокати), а про нас, про нашу власну гідність. Стерпимо ми плевок, обітремось і замовкнемо.

 

Чи не замовкнемо?

 

Тамара БОРОВИК, громадський активіст, м.Чернівці
для БукІнфо (с) 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації