Віталій Чикивчук: «На місці ушкоджених смеречників висаджуємо здорові дуби і буки»

БЕРЕЖІМО ЛІСИ! ВОНИ НАМ ЩЕ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ / 

У Міжнародний День лісу, який за рішенням ООН відзначають у всьому світі 21 березня, подаємо розповідь про Їжівське лісництво, яке дбає про буковинські ліси у складі ДП «Сторожинецький лісгосп».

У лісозаготівельників якраз у зимові морози – найгарячіша пора. «Так ведеться здавна: поспішаємо розробити лісосіки до весняного пробудження лісу, – розповідає старший майстер Їжівського лісництва Георгій Васильович Гаврилой. – Окрім всього, трелювання деревини засніженими волоками не псує лісовий ґрунт, а це дуже важливо для збереження лісової екосистеми».

У Їжівському лісництві, як у інших лісництвах Сторожинецького держлісгоспу, у розпалі роботи на лісосіках головного користування. Лісозаготівельна бригада під керівництвом Георгія Васильовича у кварталі 66 проводять суцільну лісосічну рубку. Трелює деревину Георгій Аурелович Попеску, спрямовуючи трактор тільки трелювальними волоками, розбитими згідно технології розробки лісосіки (на фото).

Усі роботи – своїми силами

Тут одним масивом зростає смерека, штучно посаджена у 60-х роках минулого століття. Через посуху, яку маємо останніми роками, вона всихає, ледь досягнувши віку стиглості. На місці зрубів у весняну лісокультурну кампанію лісівники висадять мішаний ліс з сіянців дуба, ялиці і бука.

«У нашому лісництві створено 6 комплексних бригад, які заготовляють ліс, а потім на звільнених ділянках створюють нові лісові культури, – розповідає лісничий Їжівського лісництва Віталій Георгійович Чикивчук (на фото біля лісництва). – Працівники мають для роботи усе необхідне: технічне оснащення, спецодяг, засоби індивідуального захисту. Лісогосподарські бригади забезпечені для обігріву і перепочинку у негоду спеціальними будиночками – стаціонарними і пересувними. Врешті, наші працівники отримують пристойну зарплату. А тому ми можемо суворо контролювати їх роботу, вимагати проводити її якісно. На кожній ділянці, у кожної бригади повинен бути зразковий порядок. Тільки так можна виростити гарні ліси, забезпечити їм відповідний догляд і охорону».

Одна з основних вимог при розробці лісосік (поруч з вимогою неухильного дотримання правил охорони праці та виробничої безпеки) – зберігати при рубках природний підріст, де він є, не залишати на ділянці порубкові рештки, щоб сіянці могли піднятися неушкодженими. Ніколи сторонні бригади, які працюють на підрядах лісозаготівлі, не будуть заморочуватися на такий для них дріб’язок, не будуть викохувати кожний паросток на лісосічній ділянці, дбати про лісовий ґрунт, не розбивати його лісозаготівельною технікою. Підрядники не думають про майбутнє лісу, їм його не шкода – зрубали і забули, бо вони не лісівники, у них одне завдання – отримати з рубок більший прибуток при найменших затратах. Відновити після них ліси – дуже важко.
Тому у Сторожинецькому держлісгоспі зберегли комплексне виконання лісогосподарських заходів власними силами – від рубок усіх видів до відновлення лісів.

Дерева-насінники заліснюють зруби

«Саме з природного поновлення виростуть найцінніші, найякісніші, ліси, – каже Віталій Чикивчук. – Для цього свого часу ми вирішили залишати на місці зрубів дерева ялиці, дуба, бука, які поодиноко зустрічаються у смеречниках. Разом з лісничим сусіднього Верхньопетрівецького лісництва Миколою Георгійовичем Костюком подали таку пропозицію тодішньому директору нашого лісгоспу Василю Дмитровичу Воробчуку і начальнику Чернівецького обласного управління лісового господарства Валерію Миколайовичу Кашпору. Вони нас підтримали. Сьогодні бачимо, що були праві. Насіння з цих дерев дало якісний підріст, на місці штучно насаджених смерек піднімається гарний дубовий, буково-ялицевий підлісок. Що більше ми залишали таких дерев-насінників – то кращий стан лісової ділянки».

Проте більшість молодих лісів все ж доводиться садити вручну. «У нас яриста місцевість. При посадці лісу ніякі машини не допомагають, тож ліси ростуть з людських рук», – каже Віталій Георгійович.

Кропітка і нелегка праця лісівників з відновлення лісу починається зі збирання якісного насіння, вирощування з нього сіянців у розсадниках. У Їжівському лісництві є свої розсадники. На одному з них Віталій Георгійович Чикивчук розпочинав трудову біографію у лісовому господарстві. З лісом він пов'язаний змалечку, бо з династії лісівників. Його батько Заслужений лісівник України Георгій Іванович Чикивчук працював тут лісничим до 2010 року. «Здавна було законом, що син продовжував батьківську справу, – каже Віталій Георгійович. – Нас батьки привчали до праці у лісі, все про ліс розповідали, передавали досвід».

Батьківську науку Віталій Георгійович доповнив знаннями у профільних навчальних закладах – Сторожинецькому лісовому технікумі (нині лісовий коледж) та у Львівському національному лісотехнічному університеті.

Тому лісівникам прикро і боляче бачити, як не фахівці, далекі від лісу екологи, політики і політикани, нав’язують галузі закони і правила, які завдають лісовим екосистемам непоправну шкоду.

Не фахові рішення – гірші за короїда

Сьогодні їжівські лісівники дорогою ціною і важкою працею вимушені виправляти неумисну недалекоглядність своїх попередників, а також помилки (можливо, що й зумисні) нинішніх так званих «вболівальників» - природолюбів, наділених законотворчими повноваженнями.

У 60-х роках минулого століття у зруби «під нуль» пішли корінні деревостани місцевих лісів – дубові, букові, ялицеві. На території Їжівського лісництва тоді зрубали більше 2 тисяч лісових гектарів. Їх суцільно засадили швидкоростучою смерекою, для якої карпатське передгір’я не є природним ареалом зростання. Саджанці везли звідусіль, аж із Зауралля. Зрозуміло, що якість у них була низькою.

Нинішню зміну клімату на посуху штучно насаджена смерека не пережила. Вона гине ще до віку плодоношення і технічної стиглості деревини, утворюючи осередки розповсюдження шкідників, деревних хвороб.

Ослаблені, уражені дерева необхідно вилучати з експлуатаційних лісів, які мають лісогосподарське призначення, ще до того, як вони перетворяться на осередки шкідників деревини та суцільні сухостої. Для того, щоб зрозуміти необхідність таких кроків, зовсім не обов’язково мати профільну освіту, доста простої здатності логічно мислити.

Проте наші законотворці заборонили лісівникам проводити суцільні санітарні рубки. Дозволили лише рубки вибірково-санітарні з пониженням повноти насаджень до 0,1. Загальнозрозумілою мовою це означає, що на ураженій, сухостійній ділянці треба обов’язково залишити будь-яке одне дерево на сто метрів квадратних, навіть якщо здорових деревостанів там взагалі немає. Перший вітер такі поодинокі смереки ламає одразу (на фото), захаращуючи ділянку зрубу.

Це повний абсурд, кажуть лісівники, але мусять цьому узаконеному абсурду коритися.

«Санітарні рубки – це рубки оздоровлення лісів. Їх треба проводити лісівничо грамотно в залежності від стану насаджень, тому вирішувати такі питання повинні спеціалісти», – каже Віталій Чикивчук.

Протягом 2014-16 років, в рамках ще тоді дозволених суцільних санітарних рубок, у Їжівському лісництві забрали близько 20 тисяч кубометрів уражених та сухостійних смеречників на території у кількасот гектарів. А рубки у сухостоях і хворих лісах найзатратніші та небезпечні з огляду на високий рівень виробничих ризиків. Але їх необхідно було провести. Зараз завдяки їжівським лісівникам на місці суцільних штучних смеречників піднімаються здорові мішані ліси з корінних деревостанів, які тут були споконвіків, – дуба черешчатого, ялиці, бука.

Ще лишилося 70 гектарів смереки, яка всихає на очах і яку потрібно забрати суцільними рубками, бо іншого виходу просто немає.

«Дехто пропонує застосувати хімічну обробку уражених лісів з літаків, але досвід сусідніх країн доводить, що розпилені з повітря тонни хімікатів вбивають у лісі все живе, а не тільки короїда, – розповідає Віталій Чикивчук. – Інші розумники радять чекати, поки на місці відмерлих смеречників підніметься вільха і береза. Можна уявити, як нам за такі ліси «подякують» нащадки».

 

Заповідні урочища під надійною охороною

Це нелегка кропітка робота – заліснити великі площі, які не підлягали природному поновленню. Працівниці лісокультурних ланок повинні дбайливо посадити кожний сіянець. Потім вони щороку просапують ділянку 5-6 разів, поки через три-чотири роки дерева наберуть силу рости самостійно.

«Також цінними породами заліснили 10 гектарів старих сінокосів, у тому числі модриною, яка добре зростає у сторожинецьких лісах», – розповідає Віталій Чикивчук.

На території Їжівського лісництва у заповідному урочищі «Ярок» на ділянці у 7,3 гектари зростають 120-річні модрини. Лісництво має охоронне зобов’язання ще на два об’єкти природно-заповідного фонду: на пам’ятник природи місцевого значення заповідне урочище «Кривка» зі старовіковими ялицями та на ботанічний пам’ятник природи – грабово-буково-дубовий праліс у 5 гектарів, якому більше 150 років.

Лісівники оберігають, охороняють ці унікальні лісові куточки, збирають з вікових дерев високопродуктивне насіння, з якого оновлюють їжівські ліси.

 

Ще один важливий напрямок роботи – боротьба з самовільними рубками, браконьєрством.

Піклуються лісівники про диких звірів. Підгодовували їх цієї морозної зими на кормових полях, наповнювали сіллю солонці, а годівниці – кормовими віниками, сіном і зерновими, для чого заготовили, зокрема, 5 тонн качанів кукурудзи. Їжівські ліси є рідними для козуль, оленів, кабанів, червонокнижної рисі, інколи з’являються ведмеді.

В Їжівському лісництві зимовими дорогами (на фото) без жодних перешкод їдуть і легкові машини, і важка техніка – лісовози з тракторами. від заметів розчистили одразу, без нарікань на негоду (на фото).

«Останніми роками збудували 5 кілометрів нових лісових доріг, – розповідає Віталій Чикивчук. – Постійно відновлюємо дорожню інфраструктуру, лагодимо мости через яри, якими пересічені наші лісові масиви».

Дороги лісівники будують на совість. У Їжівця, у місцях, де грунт може просісти, на дорожнє полотно кладуть дерев’яний настил здавна перевіреним методом. Тому лісові магістралі здатні витримати значні навантаження і слугують тривалий час.
Кілька років тому роботу Їжівського лісництва перевірили міжнародні експерти Лісової Наглядової Ради. Виданий ними сертифікат FSC засвідчив ведення лісового господарства у відповідності до світових вимог.

«Ліси – це багатство нашого краю, багатство України, – каже лісничий Віталій Георгійович Чикивчук. – Наше завдання – щоденною працею, лісівничим досвідом і наукою зберегти і примножити природні скарби та у зразковому стані передати їх нащадкам».

ЦИФРИ І ФАКТИ

Їжівське лісництво – входить до складу ДП «Сторожинецьке ЛГ».
Площа держлісфонду – 5 тисяч 655 га, складається з дванадцяти лісових обходів та трьох майстерських дільниць.
Лісництво має 41 працівника, з них 19 працівників лісової охорони.

Світлана ІСАЧЕНКО