Вмістилище для душі: на Буковині випікають унікальні поминальні деревця (ФОТО)

НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ / 

Філігранне деревце, випечене з тіста, супроводжує буковинця в його останню дорогу – до Бога. Назви його різняться – на Кіцманщині називається «деревце», «парастас», «садочок», на Глибоччині – «пом» (що в перекладі з румунської – також «деревце»). Складається воно по вертикалі з чотирьох поверхів, які означають різні рівні життя людини.

Найвищий – небесний, котрий зображується через два з’єднані хрестики або сердечко на вершечку деревця. По горизонталі часто розділяється на 9 павсиків (прутів, сегментів), які символізують дев’ять кіл шляху душі в потойбіччі. «Оці дев’ять кіл має пройти душка перед тим, як до Бога на отвіт стати. І цій душці випікається деревце, або «садочок» ще кажуть, і в цьому садочку є все, що мала людина у земному світі – і яблучка є, і виноград, і голубочки, а над усим вгорі – Бог, і до нього душа має долетіти», - пояснює знавець народних традицій села Драчинці Кіцманського району Марія Угринчук-Крушельницька. Традиція випікання хлібних деревець у Драчинцях значною мірою розвивається завдяки В.Казиміру, який перейняв давній звичай і активно його продовжує.

Деревце несуть на похоронній процесії поруч із тілом, а після Служби Божої «павсики» на Кіцманщині роздають між дітьми.

У селі Сучевени, що на Глибоччині, після літургії хлібне деревце залишається у церкві і далі ним розпоряджається священик: роздає по черзі тим, хто ніс саме деревце (4 людини), хто ніс труну та кришку тощо.

Сучевенське хлібне деревце має спільні риси із драчинецьким (також чотири поверхи, на гілках деревця – хлібні голубочки), проте має і відмінні риси. Драчинецьке хлібне деревце споруджується у лозяному кошику, основу якого іноді обшивають чорною тканиною. Сучевенське ж деревце встановлюють на спеціальних ношах, які одночасно є і каркасом для нанизування виробу (ці ноші також називаються деревцем). Ці ноші в певній кількості (як правило, 3) зберігаються у церкві і перед спорудженням хлібного деревця родина забирає їх до себе, а згодом повертає.

Буває, натиснеш трохи сильніше, поки проколювала – і фігурка розпалася… Скріплюється все такими шпажками, подібними до столових, лиш довшими. Деколи барвінком прикрашаємо ще зверху (такі букетики робимо і кріпимо до фігурок), деколи – квітковими гірляндами, а деколи букет зверху. Якогось такого строгого правила немає", - пояснює Флоаря Петрівна. Випікають таке деревце не лиш на похорон, але і на поминальні обіди (9 днів, 7 тижнів, рік від смерті).

Щодо розмірів деревця давня традиція каже, що має бути як дитина або доросла людина, оскільки цей садочок – символ самої людини, її земного життя.

Етнографічний проект спадщина та колектив УМЦКБ висловлює щиру подяку Драчинецькому будинку культури (особливо – директору Октавіану Верстюку), Владиславу Казиміру, директору Глибоцького РКБТД Роману Нагірному за організацію експедиційних зйомок на місцях.  

Іванна СТЕФ"ЮК, спеціально для БукІнфо (с)