БукІнфо
Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція
Перегляд новини  /  НОВИНИ   >>> 29 Травня 2009

Зелений туризм на Буковині: свій до свого по своє…

24 травня на території Центрального парку культури і відпочинку ім. Тараса Шевченка, завдяки відділу з питань туризму управління культури і туризму обласної державної адміністрації, було проведено V Буковинський туристичний ярмарок. В даному заході взяли представники відпочинкової індустрії краю, народні умільці, колективи художньої самодіяльності та місцева влада.

В рамках заходу біля Літнього театру було організовано «Туристичне містечко». Народ збирався біля представників туристичних фірм, які пропонували відпочинок у райських куточках нашої області. Крім великих туристичних комплексів немало гарних пропозицій було й у малих та в приватному секторі.

Найбільш вразили пропозиції відпочинку від сільських господарів – це і гори і Дністер і ліси і рівнинні варіанти. Крім вже традиційних Путильського та Вижницького районів свої пропозиції презентували Сторожинецький, Кельменецький, Заставнівський та Герцаївський. Це вже не перша виставка в області, де було представлено сільський зелений туризм. Але на цій виставці зовсім інша ситуація – сільський відпочинок чи не на кожному кроці. Незмінним було одне – на протязі ярмаркування вони рідко простоювали – біля експозиції гуртувався народ, який має бажання відпочити. Найчастіше звучали запитання про те, де розташована така красота і такі хороші умови (особливо цінові) відпочинку.

Біля прекрасного стенду Сторожинецького району – постійна юрба, адже це пропозиції відпочинку на будь-який смак поряд із обласним центром. Із присутніми спілкувались три представника райдержадміністрації, які надавали відповіді на всі запитання. Вражав той факт, що не було жодного представника від господарів. Схожа ситуація і у Заставнівському районі, де райдержадміністрація разом із представниками громадських організацій розробили цілий ряд туристичних продуктів: пізнавальний, історичний, екологічний та ряд інших туристичних маршрутів що охоплюють всі села району, а від місцевих громад ніякої ініціативи та пропозицій для приєднання та жодного представника на виставці.

Чому я стільки уваги приділяю селу? Тому, що не можу сказати вслід за деякими державними керівниками, що я так керував, що українське село вимирає. Крім цього…

«Мені тринадцятий минало, я пас телята край села…» хто з нас не пам’ятає ці, завчені напам’ять ще в школі, слова нашого Кобзаря. А хто із сучасників, особливо молодих та тих, які виросли у містах «дітей асфальту», може собі уявити що то є таке – пасти телят та ще й край села? А хто й коли останній раз босоніж пробігався по росі? І, ще багато ми втрачаємо, через те, що віддаємо перевагу відпочинку за морями й океанами, а на своїй, рідній землі вже й не пам’ятаємо коли відпочивали. Ми, мешканці забетонованого та заасфальтованого, розігрітого літнім сонцем та наповненим вихлопними газами автомобілів та промисловими викидами міста, не знаємо куди діти себе та своїх дітей не тільки на період відпустки чи канікул, але й на вихідні. Нам треба тільки від’їхати декілька десятків кілометрів від кам’яних мішків і ми опиняємось чи то у прохолодній хаті-мазанці чи у сучасному будинку із всіма благами цивілізації. Тут ми можемо з'їсти щедрий селянський сніданок, який нічим не поступається нашому обіду, а опісля походити босоніж шовковою зеленою травичкою, порибалити біля тихої річки, ставка чи озера, позбирати гриби, ягоди чи лікарські трави. На великі свята ми стаємо учасниками цілих вистав та маємо змогу побачити на живо забуті народні традиції, танці та послухати невідомих співаків, які немов соловейко у гаю виспівують без мікрофонів та у супроводі народних музик.

А з чим можна порівняти відчуття, коли своїми руками зробиш якийсь виріб під керівництвом представників старовинних народних промислів. Хто з мешканців міст коли-небудь слухав тишину? Це можна зробити тільки у селі. Ось тільки короткий перелік того, що може надати стомленим від життя в урбанізованому середовищі українцям, сільський зелений туризм. Гостинністю буковинське село славилося завжди. Що ж заважає нам відпочивати та насолоджуватись за невеликі кошти й неподалік від свого постійного місця проживання?

Але, на жаль, це лірика, а реалії будемо бачити влітку, коли наші краяни, відпочивши у рідному куточку з новими силами візьмуться за розбудову нашої держави…
Було й немало представників народних промислів, які пропонували свої прекрасні вироби. Супроводжували виставку спів народних колективів та маса рекламної продукції. Взагалі багата наша земля талантами.

Реклама мала різні напрями та рівень виконання. Найцікавішою видається спецвипуск однієї із газет. Прекрасний дизайн першої сторінки сповіщав, що тут можна знайти всі туристичні комплекси, бази відпочинку та туристичні фірми нашої області та додавав читачу чимало нових знань із географії. З реклами виходило, що до одного із населених пунктів Буковини можна залюбки добратись літаком із Чернівецького та Ів.-Франківського (мова оригіналу) аеропортів. Враховуючи, що Івано-Франківський аеропорт закритий, то це якийсь підпільний. Найбільш вразило те, що цим місцем є Анталія. Далі більше. У нас є такі райони, як Болгарія, Італія, Туреччина, а Польша, Румунія, Домінікія та ще понад десяток європейських, і не тільки, країн є давніми буковинськими землями. Крім цього росіянам до Криму зась – він чисто Чернівецький. Ви навіть можете відпочити замовивши транспортні перевезення у сучасних автобусах по наших дорогах…

А в цілому свято вдалось. Хочеться подякувати співробітникам відділу з питань туризму обласної державної адміністрації, адже тільки завдяки їхньому ентузіазму та наполегливості це вдалося зробити. Чекаємо наступного ярмарку – Петрівського.
 

Іван БІЛИК – голова Чернівецького обласного відділення
Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
БукІнфо (с)