БукІнфо
Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція
Перегляд новини  /  БЛОГИ   >>> 2 Листопада 2010

Вибори мера Чернівців: “Альтернатива чи альтфатернатива “?

НАРОДНА ХІРОМАНТІЯ / Збулося нарешті! Вибори «особливо обраних» відбулися. Тепер одні «зализуватимуть рани», скаржачись усім родичам та знайомим на несправедливість фортуни, а інші даремно намагатимуться стримувати посмішку при зустрічі з колишніми опонентами і політичними супротивниками. Простий народ же дивитиметься на тих і на других із жалем.

Жалем за хороші ідеї, які так і не будуть втілені в життя. Жалем, що в сучаснім світі більшість людей згадує Божі заповіді тільки тоді, коли слухають священика в церкві . І то пропускаючи все мимо вух. Жалем, що «демократи об’єднуються тільки перед розстрілом і ніколи – на виборах» .

Жалем за тією світлою, описаною в листівках початку 90-их країною-утопією, котра виробляла 90 % відсотків «усього щастя» в тоталітарнім Союзі, а споживала (тут ми усі ковтали слину) від сили 10 -15… Тоді здавалося – ось заживемо самостійним життям – втремо всім носа. Та виявилося – достаток у країні залежить не тільки від кількості кам’яного вугілля та загальної площі чорнозему, а ще й від радіусу кривизни звивин у мозку.

Чого ж можна чекати тепер ? А нічого. Я з повною відповідальністю стверджую: нічого не зміниться. Вірніше, жодних змін, яких нам би бажалося, хотілося і які покликані зробити наші обранці, не відбудеться. Я розумію, що зараз на мене накинулись би усі старо- та новообрані, висунуто-просунуті депутати. З великим задоволенням вони би «пірвали на німецький хрест» мою теорію, але…. «Але ні, бо так!» – як казав мій вчитель історії у відповідь на запитання : «Чому Червона Армія, готуючись до війни день і ніч, на початку з ганьбою утікала аж до Волги» ?

Не накинуться. І не пірвуть. Бо у відповідь я запропоную їм такі питання, котрі зазвичай їх вводять в глухий ступор і примушують скреготіти (нечутно для інших) зубами. Не від безсилля їх вирішити, звичайно, а не від ненависті до таких «питальників», як я. Адже коріння наших бід лежить зовсім не в площині «можливостей влади». А в площині змін в суспільній свідомості нації. Внаслідок яких вона дозволяє наплювати собі в борщ, а потім, з’ївши його, (за свій же рахунок) робить вигляд ніби це її не стосується абсолютно. А винні погані сусіди, котрі дозволили так поглумитись над “бідною вдовою“.

Покажіть мені українського мера, який би не бажав вирішити проблеми рідного міста і думав виключно про своє кишеню і глибини космосу. Ну, звичайно, крім Черновецького (я ні на що не натякаю, Боже збав, фамілія в чоловіка така. Велика буква на початку слова та почуття гумору думаю врятують мене від судових позовів Миколи Трохимовича). Всі бажають. Та, як відомо, від бажання до дії – довга дорога…

Поступово люди починають розуміти, що не словом, а ділом відповідає політик за свої обіцянки. Що не словом, а ділом кандидати на міського голову повинні були доводити свої наміри до реальних справ. А на ділі що вийшло? На ділі УСІ кандидати на трон патякали “про все.” Про майбутню «дешеву та чисту, мов джерельну, воду». Про “розумні лампочки” в під’їздах. Про безплатне морозиво дітям на усіх тролейбусних зупинках. І тільки в майбутньому часі. На противагу їм діючий мер практично “прісно і тупо” мовчав. Але мовчав (!!) про реальні справи в реальнім часі. Котрі чернівчани самі бачили і відчували кожен день. Чи може центр міста не змінився за минулі роки ? Хіба не з’явився в Чернівцях “Альтфатер” як поганенька, але все ж заміна безформним купам сміття в 90 роки ? Та чернівчанам до лампочки, вибачте, хто там за ким стоїть, при розподілі територій вивезення відходів, лиш би вивозили якось! Навіть якщо це лампочка-економка від самого Сеничака. Все рівно, вона тільки світить, а не гріє. Наш же народ темноти не боїться. (Доводиться відкривати очі кандидатам на це після виборів, але все ж краще пізніше ніж навпаки.) Наші люди тільки холоду бояться, і то лише сибірського. І то лише тоді, коли в “бухветі пусто”.

Що ж до «вкрадених мільйонів»… кожен із чернівчан розумів, що моложаві «альтернативні» політики просто заздрять. Бо самі були би не проти допастись до коритця. За нагоди…

Головна поразка претендентів у тому, що вони так і не спромоглися примусити діючого мера втягнутися в дискусію на тему «хто вкрав і хто винен». Точніше, їхні радники не змогли знайти «больову точку» у діючої влади та, відповідно, у електоральних мас. А може, і не захотіли. Тепер цілком природно стала виглядати теза про роботу на дві ставки. І для мене особисто таке припущення стає зрозумілим. Іншим, як відомо, залишається вільна воля та свобода суджень. Як поганенька, але ж альтернатива післявиборчій депресії, котра може перерости в хронічний синдром «утоплення горя».

Проте до цього, я думаю, не дійде. Звикли. Та й після Майдану, точніше, його наслідків, нам уже ніяка новина не страшна.

Тож з виборами будьте здорові !


Вадим МАКСИМІВ, народний буковинський експерт
БукІнфо (с)