БукІнфо
Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція
Перегляд новини  /  ІСТОРІЯ   >>> 8 Березня 2018

Belle Vue, або Столітній рецепт щастя

АНТИКВАРНІ ЗАМІТКИ /


Є у Чернівцях на що подивитися, на будинки різноманітної стильової архітектури, які єднаються в унікальний архітектурний ансамбль, що надихає порівнювати наше місто то з Віднем, то з Єрусалимом чи Парижем. На початку 20 століття одна із визначних споруд Центральної площі ліворуч від ратуші була переобладнана у сучасний комфортабельний готель із першокласним рестораном та кав’ярнею, і завдяки чудовому вигляду на головну площу Чернівців із вікон та балкону цього будинку він отримав чесну й правдиву назву французькою мовою – Belle Vue!


Його оздоблення у стилі віденської сецесії просто заворожувало і приваблювало численних гостей – удень на каву й обід, після обіду – на цікаві наукові доповіді професорів університету, а ввечері – на танці й кабаре. Слава про чернівецьких професорів Євгена Ерліха та Йозефа Шумпетера, які виголошували власні нові теорії з права та економіки, притягували до нашого міста студентів із далека.

Завітав до Чернівців і зняв кімнату у Belle Vue далекого 1908 року і віденський студент Петер Томашек. Зачарований виглядом на місто із балкону, на міський променад і на вулицю Панську, студент із Відня віднайшов несподівано для себе новий об’єкт дослідження. І то була ані економіка, ані правознавство. На щастя, результати своїх студій він опублікував у місцевій газеті «Bukowiner Nachrichten», які ми з радістю переповідаємо для сучасних дослідників Чернівців:

«Чернівці, найпевніша культурна цитадель на милому сході нашої монархії, є великим містом у західноєвропейському значені цього слова. Стрімко й впевнено зростає місто на Пруті і пишається не тільки вартими уваги спорудами, але ще більше гарними граціями – благословенними панянками.

Чернівці, мій милий рай – так добре стає мені на душі, коли про тебе згадую, так, ніби всі мирські проблеми не мають жодної сили наді мною. Заледве два роки я живу в цій культурній оазі нашої благословенної народами Австрії, а уже яку повноту вражень, переживань й досвіду я пережив й зібрав!

Юнаком у віці 22 літ прибув я за порадою моїх професорів В. та Ш. до Чернівців, щоб послухати лекції відомого місцевого професора. Прибув, побачив і був переможений! Ах, чернівчанки!
 


Чернівчанки зростають й розквітають лише під чернівецьким небом, яке має тут особливу блакить. Зимові холоди й літню спеку чернівчанка краще переносить на променаді, аніж сидячи удома, єдиним нелюбом її є дощ, який унеможливлює шпацір. Особливо придатим ґрунтом для її визрівання є узвишшя Пардіні (східна, затінена частина Центральної площі), влітку центральна алея Народного парку, а також чудові зали Філармонії, Стрілецького товариства та Польського дому, оскільки всі вони мають дуже приємний клімат, який чернівчанці рекомендовано. Отже, жодного чуда, що природний інстинкт несе її в цю амброзійну атмосферу, де вона чується, як риба у воді. Тут же є найкраща нагода для вивчення її якостей й різновидів.
 


На першому місці панує аристократка, або особа із голубою кров’ю. Її дворянське походження сягає до Адама, адже староассирське слово «шлахаль» означає шляхетний. Цей високошляхетний клас дам не має нічого спільного із простими смертними, оскільки живуть вони за власним календарем. За цим шляхетним часомірилом сонце сходить о 12 год. на полудень, а заходить о 3 год. ночі. Дві третини її добового часу йдуть на власне прикрашання, убирання й тренування міміки перед дзеркалом. Після чого відбувається елегантний виїзд на прорезинених колесах фіакра. В її оточенні проростають тільки графи й барони.
 


Найближче до цього підвиду стоять «грошовиті «партії», які страшенно шкодують, що не мають шляхетних титулів, а тільки корони у вигляді крон (грошова одиниця). Спосіб й ритм життя вони підгледіли й перейняли від аристократок, але творять його без природного шику. Усе їхнє тіло оточене важкою аурою вискочки, яка і ускладнює пересування цих мандрівних мішків з грошима. Вони сприймають життя не за романтичними рецептами, а цілком реалістично й практично, за головним принципом їхнього стану: усе минає, тільки гроші є вічними, саме вони є первинною основою усіх явищ і речей на світі, і замінюють в усі часи та в усіх народів шляхетність, красу й освіченість.
 


Їхньою протилежністю є освічена аристократка, ще названа студенткою. Вона думає лише про мечі та бомби проти чоловічого світу. Цим типом панянок керує дух мирної революціонерки, який панує над нею так довго, поки вона не відхопить собі свого «правильного» обранця.

Жінка-службовець, або механічна панянка, чи навіть маніпулянтка є вдалим підвидом освіченої аристократки. Вона щиро обдарована природою, завдяки своїй красі у молоді роки дарує багато приємних хвилин багатьом шефам. Її життєве гасло приховує в собі чимало ненависти до чоловіків, і воно звучить так: нам не потрібні чоловіки, бо вони не хочуть з нами одружуватися!

Кожна справжня чернівчанка розквітає у своїй неповторності лише тоді, коли ця неповторність буде привабливо змальована. Ми можемо до цього ставитись, як ми хочемо, але недоліків у чернівчанок просто немає. Тому хвала їм!»

Сергій ОСАЧУК, Микола САЛАГОР, для БукІнфо (с)


Поштові листівки із особистої колекції Миколи Салагора,
Фото справжніх чернівчанок із особистої колекції Сергія Осачука