ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
18-01-2018 23:54

Казка для дорослих про «бл…ство» та «ситуацію»

Спостерігаючи судовий процес над екс-президентом України Віктором Януковичем, здирництво та корупцію на державному рівні, масштабну «декомунізацію», я раптом згадав старий анекдот.

Звертається дружина до чоловіка з проханням популярно пояснити їй зміст нових слів у сучасному лексиконі.

– Що, наприклад, означає слово «ситуація»?

– Дуже просто, – пояснює чоловік. – Уяви собі, що ти поїхала на кілька днів до мами у село, але несподівано приїхала на день раніше і застаєш мене в нашій квартирі у ліжку з коханкою. От ситуація! Зрозуміла? Наведи інший приклад.

– Так-так, все дійсно дуже просто, – відповідає дружина. – Наприклад, ти поїхав на кілька днів у відрядження, але несподівано повернувся на день раніше і застаєш мене у ліжку з коханцем. От ситуація!

– Слухай, ти не плутай бл…ство і ситуацію! – поправив її чоловік.

Так от, шиють нашому колишньому президенту державну зраду за те, що звернувся до Путіна з проханням ввести в Україну російські війська та залишив країну. Хоча, на мій погляд, все це було не державною зрадою, а звичайним боягузтвом і дезертирством, адже мотивів для зради у нього не було, так як жив він тут, як сир у сметані, і тільки пташиного молока йому не вистачало.

А от вам подібна ситуація з історії України, яка називається «Договір Пілсудського-Петлюри», який розроблявся за зверненням Симона Петлюри до Юзефа Пілсудського таємно від уряду УНР та польського сейму, за яким в обмін на допомогу війську С. Петлюри Польща вводить в Україну свої війська і забирає собі східну Галичину та п’ять повітів Волині (от де корінь волинської різні!). Це означало зректися великих етнічних українських територій Галичини, Волині, Полісся, Лемківщини, Підляшшя та Холмщини.

Про ті часи я знаю з розповідей про мого діда, який захищав Україну, за що поляки у перший же день окупації повели його на розстріл. І тільки завдяки власній неймовірній фізичній силі він зміг скинути своїх катів з коней і втекти.

Дивує те, що у подібній, навіть набагато простішій, політичній ситуації вчинок С. Петлюри не вважають державною зрадою. Не вважають головного отамана і відповідальним за багатотисячні погроми і розстріли чесних командирів армії УНР. «Хороша людина», «ерудит», «любив Україну…». Але це не спеціальність і не позбавляє відповідальності за його військову бездарність і злочини проти держави та її громадян. Отже, в майже подібній ситуації Симона Петлюру на державному рівні визнають чомусь національним героєм, пишуть про нього романи, ставлять пам’ятники, а Януковича – зрадником. От і спробуйте відрізнити «бл…ство» від «ситуації»!

Та чому тут дивуватись, якщо більшість наших українських можновладців і патріотів не тільки не володіють на належному рівні державною мовою, але й не цікавляться українським мистецтвом, не знають української історії?! Згадую, як кілька років тому на презентації кінофільму «Легіон», на яку прийшли студенти-гуманітарії престижних київських вишів та відомі державні діячі, виявилось, що майже ніхто в залі не знав про Українську Галицьку Армію (УГА). Та й сам режисер чесно зізнався, що почув про цей історичний факт випадково тільки у 2012 році.

Чому дивуватись, коли зникають у державі цілі галузі промисловості, наукові школи і напрями науково-технічного розвитку? А на зміну українському естрадному мистецтву прийшли шоу та примітивна попса. Так що це – «бл…ство» чи «ситуація»?

Маю великий сумнів і в тому, чи знає більшість громадян України про своїх героїв УНР, УГА, УПА, Червоної армії, шестидесятників, про тих, кого мордували в совєтські часи за правду, хто віддав своє життя на московських барикадах під час серпневого путчу 1991 року, хто поклав своє життя і здоров’я за Україну під час Революції гідності та в зоні АТО… Зате добре, наприклад, у Чернівцях знають про «героїзм» Буковинського куреня, який не провів жодного бою на захист України. Що це – «бл…ство» чи «ситуація»?

Також не розумію, чому добровольців, які першими прийшли на захист Вітчизни, називають бандитами, а штабних пацюків, які набагато пізніше пили горілку за 20 км від блокпостів, учасниками бойових дій.

А вони знову і знову тільки про етнічних українців, чужинців, про мову і вишиванки. Ще залишились ті, хто пам’ятає передвоєнні часи сталінських репресій, то вони вам розкажуть, що серед катів-можновладців були етнічні українці, які добре володіли українською мовою і ходили на роботу у вишиванках. Так що це – «бл…ство» чи «ситуація»?

Можу згадати іще багато цікавого з цього циклу. Наприклад, чому Пантелеймона Куліша, «заслуги» якого можна порівняти хіба що з Валуєвським циркуляром 1863 року, вважають лицарем українства? Чому Миколу Скрипника, винного у репресіях проти українців, який сплюндрував український правопис і цькував митців українського відродження, називають справжнім українцем, а Кагановича, який збудував 300 українських шкіл і зробив для українізації за 3 роки більше, ніж нинішня влада за 26 років незалежності, називають злочинцем?

Чому захоплення мітингуючими Київської мерії, Жовтневого палацу, консерваторії та інших будівель під час Революції гідності вважається їхнім правом на народну власність, а штурм того ж Жовтневого палацу мітингуючими у грудні 2017 – злочином?

Чому наших називають розвідниками, а їхніх – шпигунами?

Чому пані Фаріон зрадників і московських агентів Гонту та Залізняка називає героями, а шляхетного розбійника Кармелюка – бандитом?

Плутаються люди у нових назвах, термінах, визначеннях – не розуміють. От, наприклад, чому владу комуністичної партократії називають тоталітаризмом, а олігархічної – демократією? Чим відрізняється поліція від міліції, ГОСТ (Державний стандарт СРСР) від ДСТУ (Державний стандарт України)? Останнє невипадково, адже ДСТУ є сплюндрованим і перекладеним з російської ГОСТом, чим тільки і займались наші НДІ 10 років, а ще 10 так само – перекладом ЕН (Европейські норми) на українську. І який ефект від «декомунізації», якщо найкращою рекламою продукції у наших людей є білоруська, виготовлена за ГОСТом і, відповідно, якісніша та надійніша.

От порівняйте паспорт на цемент за ГОСТ, де у перших же рядках записано «гарантійна марка 500» і за ДСТУ і ЕН, де – «середня міцність за минулий період». Подібне і з металом, маслом, ковбасою... Дурять нас, дурять!

«Отака ху…ня, малятка, любі хлопчики й дівчатка», – ненароком сказав колись у телепередачі «Вечірня казка» Дід Панас.

 

PS

Перепрошую наших рафінованих інтелігентів, жінок і дітей за ненормативну лексику. Лексикон складається у середовищі, в якому живе людина. Мій лексикон складався не на паркеті в мебльованих кабінетах, а на будівельних майданчиках, Майданах, на фронті і в общагах. Та й освіта дається взнаки. От посудіть самі: матаналіз, діамат, істмат, строймат, сопромат та й ще матчасть.

Будьмо щирими і чесними, а не такими, як моя колишня теща, яка, вислухавши «солоний» анекдот, кричала «Фе!» і йшла до своєї кімнати, де сміялася потім дві години.

А хіба нещодавно ми всі не кричали «Путін – хуйло!»?

Переглядів (1236) / Коментарі (7)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...