ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
23-12-2017 18:25

ЕТНОПАРАНОЯ

Його зустрічали бурхливими оплесками, йому влаштовували овації, жінки волали, що хочуть народити від нього дитину (вони не знали, що в нього не було чим її зробити). Він збирав багатотисячні аудиторії. До того ж мав певні здібності до малювання (на рівні третього класу сучасної художньої школи), яких виявилось недостатньо для вступу у виш, був патріотом німецької нації і брав безпосередню участь у бойових діях, захищаючи Велику Німеччину. Ви, мабуть, уже здогадались – це Адольф Гітлер.

Його теж зустрічали оваціями, його теж з увагою слухали тисячі громадян, за ним ішли в бій, та й сам він був на найнебезпечніших ділянках фронту і як військовий журналіст, і як головнокомандувач. До того ж у нього були неабиякі літературні здібності, організаторський талант, глибоке переконання у перемозі всесвітньої революції і побудові комунізму на всій планеті Земля. Це – Лев Троцький.

Вони суттєво меншого масштабу, але теж збирають великі аудиторії, їх уважно слухають, вони мають своїх фанів. Вона – докторка філологічних наук, професорка, екс-нардепка України, незмінна учасниця всіх ток-шоу, чудово володіє українською. Він – хоч і без вищої освіти, але великий ерудит, телезірка, непоганий організатор.

Я пишу українські пісні. Окремі з них у виконанні видатних артистів добре відомі нашим громадянам. Як відомо, у пісні – душа народу, а вона має бути чистою. Чесно зізнаюсь, що зачарований чистотою її мови і теж хочу так володіти українською, і хочу, щоб так нею володіли наші можновладці та й кожен громадянин.

Слухаючи її та його з різних питань, забуваєш навіть, що в країні є мовознавці та історики набагато вищої кваліфікації, яких чомусь ми не бачимо і не чуємо у засобах масової інформації. Дивує тільки, як з брудних писків може литись собача лайка і водночас солов’їна пісня. Посудіть самі: «дегенерати» – це про тих, хто не вивчив українську; «трофеї Путіна» – про російськомовних учасників бойових дій в зоні АТО; «курва» – про народну депутатку України Ганну Гопко; «падло», «істота» – про Міністерку освіти і науки України Лілію Гриневич; «місиво», «лайно» – про Андрія Садового та інших можновладців. Чогось подібного я не чув від них навіть по відношенню до членів КПУ та партії Регіонів.

Вона вважає себе українською націоналісткою, послідовницею Степана Бандери, «яблунею», «орлицею», «Клеопатрою», хоч інші, у тому числі й однопартійці, висловлюються про неї дещо по-іншому: «фашистка», «нацистка», «антисемітка», «шизофренічка», «фанатичка», «жидівка», «комсомольська шалава», «політик з яйцями», «базарна баба», «істеричка», «агент ФСБ». Варто зазначити її широку (але дуже неглибоку) ерудицію у багатьох питаннях сучасного життя.

Він теж далеко не дурень. Так що ж спільного у згаданих персонажів?

Параноя! Важке психічне захворювання, яке не помітили свого часу шанувальники Гітлера, Троцького і, мабуть, наших «героїв».

Проявляється ця хвороба у патологічній впевненості в своїй правоті і нав’язуванні маячних ідей іншим. Як зазначають вчені, хвороба може бути як спадковою, так і передаватись через літературу та засоби масової інформації (про повітряно-крапельний і статевий шляхи не згадується). Академік Іван Павлов зазначав, що людина, хвора параноєю, нібито здорова і зберігає логічне мислення, поки справа не доходить до однієї певної теми.

Я глибоко переконаний, що ані пані Фаріон, ані Дмитро Корчинський не мають нічого спільного з фашизмом і нацизмом, хоча націоналізм їхній, безумовно, дещо шовіністичний і русофобський. Вони дійсно фанатично переконані, що їхня маячня щодо примусової українізації та в’язниць за невиконання мовного законодавства можуть вирішити всі проблеми України. Це типові персонажі, які ніколи не заробляли на життя своєю продуктивною працею: бюджетники, чиновники, диванні патріоти. Вони не можуть зрозуміти того, що за незнання значною кількістю населення української мови і культури відповідальні, насамперед, українське суспільство, яке не створило за багато десятиліть україномовного середовища, та влада, а також базікали і злодюги, які 26 років, хизуючись знанням мови та культури, дерибанили державний бюджет і спонсорські кошти.

Розумію їхнє намагання інтегрувати в українське суспільство російськомовних громадян. Але, панове, ці люди і без вас уже давно інтегровані в суспільство, захищають і розбудовують його. Хочете, щоб вони всі були україномовними, то попрацюйте, переконайте конкретними творами літератури і мистецтва, економікою, фінансами, а не імітацією любові до України та українців.

От що вони конкретно зробили за своє життя, а пані Фаріон – за період своєї роботи у Верховній Раді, отримуючи високі зарплати і гонорари? Написала і захистила докторську дисертацію? Я добре знаю, що таке докторська дисертація, коли немає зайвої хвилини навіть пообідати чи зайнятись своїми дітьми. А вона навіть встигала у цей же час «самовіддано» служити українському народові, його мові і культурі.

Не думаю, що пані Фаріон антисемітка, хоча постійно культивує слово «жид». Вона дійсно вважає це слово необразливим і не приховує єврейське походження свого прізвища й імені та публічно привітала єврейське ім’я своєї внучки. Не соромиться і власної, не зовсім української, зовнішності. Доводить свої переконання прикладами вживання слова «жид» у творах Шевченка, Франка, Лесі Українки. Але пояснення її, перепрошую, рівня шкільної вчительки, а не науковця, докторки наук. Учена, мабуть, має дивитись глибше, мати внутрішню культуру та, врешті-решт, відповідальність перед суспільством. Чому у боротьбі за чистоту української мови вона вживає таку бидлятину, а не використовує назву лицаря українського слова Святослава Караванського «ґебреї»? Чому ж вона, така начитана, не помітила, що в єврейській Біблії немає слова «жид», а людей цих називають «іврі»? Що національність не може визначатися регіоном, наприклад, «Іудея», звідки пішла назва «жид». Чи правильно було б, наприклад, називати українців «волинянами», «галичанами», «подолянами», «буковинцями»? Та й навіщо, посилаючись на відомі літературні авторитети, нав’язувати людям назву їх національності періоду середньовіччя, яку вони не сприймають? Чи було б приємно українцям, якби їх тепер називали «хохлами», «бидлом»? Та й навіщо тикати в євреїв «орендарями», «корчмарями», яких було набагато менше, ніж тепер українських барменів, підтирачів і повій? Навіщо героїзувати вбивць, волоцюг і зрадників, які служили Московщині, Залізняка і Гонту, і в той же час паскудити Устима Кармелюка (хоча теж бандита, але хоча б шляхетного)?

А тепер щодо вживання нашими класиками слова «жид» та їхніх художніх фантазій. Наприклад, Платон не знав, що Земля кулеподібна і що вона обертається навколо Сонця. Так само він вважав за нормальне, коли батьки приносили в жертву своїх дітей. Тож, може, ми сьогодні будемо посилатись на авторитет Платона у цих питаннях?

То чого ж хочуть панове Фаріон і Корчинський? Щоб російськомовні євреї називали себе «жидами» і прославляли коліївщину, хмельниччину, петлюрівські, білогвардійські та більшовицькі погроми, щоб кримські татари визнали себе зрадниками «національно-визвольного» руху Богдана Хмельницького (от де корінь зла!), поляки волинську різню – національно-визвольним рухом українців, росіяни відмовились від мови Пушкіна, Тургенєва, а всі ми – від Дня Перемоги? Вони не хочуть розвивати мови національних меншин українським коштом (який чомусь називають своїм). А от розвивати українську мову і культуру десятки років коштом російськомовних громадян можна?

Угорці теж хочуть, щоб за їхні кошти дітей вчили угорською. Для цього порівняйте дві школи на Закарпатті: ошатну угорську, де учнів безоплатно годують обідами, забезпечують підручниками, проводять екскурсії, та обшарпану українську, де з батьків постійно деруть гроші…

Куди ж ішли гроші на освіту? Чому вища освіта перетворена в профанацію, а у вишах панує хабарництво? Може, в цьому справа, пані Фаріон? Ви ж у Верховній Раді відповідали за освіту України.

На моє зауваження у східних районах України, що вони слухають і дивляться антиукраїнську пропаганду, один знайомий лаконічно відповів, що росіянам достатньо послухати Ірину Фаріон і Дмитра Корчинського, щоб за годину-дві стати українофобами. Хіба ні, коли на теракт у Москві, ми чуємо «Так їм і треба!», на аварію літака з артистами – «Вони цього заслужили!»? Як це не схоже на Ізраїль, коли під час землетрусу у ворожому Іраку їхній літак, поза всі релігійні заборони, у шабат, першим прибув на допомогу! І не схоже на заклики Степана Бандери, попри його авторитарний характер, залучати до державного управління всі нації, всі політичні партії, дослухатись до всіх думок!

Якби ці люди були освіченіші й не страждали б етнопараноєю, то добре вивчили б причини вигнання євреїв з Іспанії, Франції та інших країн. Точніше, їх ніхто не виганяв. Просто почали вимагати, щоб вони вихрестились. А тих, хто відмовлявся, переслідували та спалювали на вогнищах інквізиції. «Євреї – хороші люди, і багато зробили для того, щоб Іспанія стала наймогутнішою імперією Європи, але нехай ще вихрестяться», – так вирішив король-параноїк Фердинандо II. Він домігся єдиної віри, але Іспанія після цього почала занепадати, втратила значну частину своєї території і стала найвідсталішою провінцією Європи.

Чи не призведе до подібних результатів примусова українізація? Чи є у пані Фаріон і пана Корчинського відповідальність перед Україною та її народом? В мене є, тому, що я – будівельник.

Усі ці вибрики пані Фаріон можна було б віднести до певної професійної абсолютизації, якби не її публічність і настирливість. Як професіонал, добре розумію схильність науковців до абсолютизації проблеми. Мені, наприклад, іноді здається, що всі проблеми України – в будівництві і, зокрема, в цементі, бетоні і залізобетоні. Але тут має перемогти здоровий глузд. Наприклад, виставляючи українську мову як пріоритет державного розвитку, коли в країні війна, занепадає економіка, процвітає корупція, а народ – у злиднях, поставмо собі питання: чи вирішить українізація всі ці проблеми?

Щирість намірів згаданих осіб у мене поза всяким сумнівом, так само, як і відсутність у них мудрості та здорового глузду. Лікуйтесь, панове, і, можливо, моя стаття, яка не містить жодних злих намірів до вас, стане саме тою потрібною гіркою пілюлею.

 

PS

Не так давно Ірина Фаріон розповіла цікаву притчу про те, як гостинна українська родина прийняла на ніч чужинця. А той, прокинувшись, відмовився йти, мотивуючи тим, що це і його хата, так як біля ліжка стоять його лапті. Клас!

Але розгляньмо інший варіант цієї байки, ближчий до реалій. Зранку чужинцю показали закам’янілу навкруги землю і сказали, що її треба розорати, посадити пшеницю, зібрати її, обмолотити, змолоти та спекти хліб. А ще збудувати дороги, полікувати дітей, організувати товарообмін і торгівлю з сусідами, зробити зброю та стати на захист цієї землі від ворогів. А ще разом збудувати нову, більшу хату. Коли він усе це виконав, йому запропонували іти туди, звідки він прийшов. На що він відповів:

– Так це ж і моя земля, і моя хата.

Чи мав він рацію? Питання суто риторичне.

Та йому відповідають: «Чемодан, вокзал, расєя» або «... аеропорт, Тель-Авів».

Ще хотів би нагадати випадок з «римського права», коли один громадянин звернувся до суду з вимогою віддати йому картину, яку намалював художник на його дощечці. Суд вирішив, що картина належить художнику.

Переглядів (829) / Коментарі (9)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...