ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
14-04-2017 21:07

До Дня Перемоги

Любов і шана вам, ветерани,

Благословення на всі літа,

Уклін наш щирий і шанобливий

За мир і спокій, і за життя!

 

Пісня  "Любов і шана"  (сл. і муз. Марка Файнера)  у  виконанні Заслуженого артиста України Івана Дерди.  

прослухати

 

 

Насамперед запрошую ветеранів і учасників Великої Вітчизняної війни, всіх тих, хто захищав Батьківщину і вважає Україну своєю Вітчизною, на мій традиційний творчий вечір до Дня Перемоги 23 квітня в Академічному палаці Буковинського державного медичного університету о 18.00.

Це все історія; історія, яка була, а не те, що хочеться комусь бачити; історія, для того щоб не повторювати минулих помилок у майбутньому; історія, в якій є славні та брудні сторінки. Але як би там не було – це наша історія, в якій, об’єднані територією і спільними інтересами, єдиним цілим були слов’яни і хазари, поляки та українці, росіяни, грузини, євреї, казахи, вірмени… Та й у самому геномі українців ви можете знайти слов’янські, татарські, монгольські, єврейські, арабські, скандинавські гени. Так воно було, і тепер нам треба думати, як жити сьогодні і що буде завтра.

Якось до себе на роботу в Хайфський Техніон запросив мене мій син, де познайомив зі своїм колегою і другом. Друг цей виявився класним інженером-електроніком, ерудитом, глибоко віруючою людиною. Але батьківському серцю не давало спокою, що він ніяк не схожий на єврея. Та й обличчя його когось нагадувало.

– Так, він німець, який прийняв єврейську віру, – відповів мені син.

Я почав цікавитись у знайомих і з’ясував, що це онук нацистського злочинця. Далі більше. Виявляється, в Ізраїлі проживають ще кілька нащадків нацистських злочинців, а один з них – нащадок Герінга – навіть викладає в Єрусалимському університеті. Ці люди щиро покаялись за злочини своїх родичів, прийняли єврейську віру і дотримуються її.

Отже, не таке вже це свято для багатьох людей, у яких воно забрало життя родичів і близьких, зламало долю і принесло їх у жертву. Це насамперед ті, хто співробітничав з нацистами, виконуючи брутальні функції карателів, сексотів, лакеїв, провокаторів; це їхні родичі, яких совєтська влада депортувала до Казахстану і Сибіру, не говорячи вже про десятки тисяч пограбованих, зґвалтованих. І за цю перемогу віддали своє життя та стали каліками мільйони наших громадян: наші діди, батьки, родичі. Тож свято це чи ні? І все-таки, свято, хоч і «зі сльозами на очах», бо наш народ переміг найлютішого ворога людства – нацизм.

А щодо негативних наслідків для окремих людей, то ми можемо їм тільки щиро поспівчувати. Адже ніхто не стане заперечувати історичний позитив електрики через те, що нею вбило когось із родичів. Чи, може, не варто нам відзначати День Перемоги тому, що його помпезно святкують у Росії? Так і Великдень вони теж святкують, і Новий рік…

Деякі «патріоти» вважають, що відзначення Дня Перемоги є пропагандистським ходом Росії для відновлення СССР. Але все це дурня, адже спільна боротьба євреїв і арабів проти Османської імперії не зробила їх друзями. Просто в певний час у людей бувають спільні інтереси, які їх об’єднують, але це зовсім не означає, що вони стають однодумцями. Та єдиним спільним у нас залишається Україна. Спільні інтереси боротьби з нацистськими окупантами свого часу об’єднували УПА та червоних партизанів, людей різних національностей і віросповідань. Кому від цього стало гірше?

Різні барани закидають мені в тому, що мої публікації та публічні заходи проплачені або є відмиванням грошей і слугують інтересам Росії. Так, проплачені… Своїм коштом, та ще й сплачені податки; грошима, заробленими своєю важкою та відповідальною працею; та й відмивав я свої гроші, своєї приватної фірми, гонорари за наукові розробки та винаходи. Отже, припиніть писати на мене доноси в СБУ (колись писали в КГБ) та тролити пости. А от, хто на кого працює, давайте розберемось.

Витрачаю багато часу і докладаю багато зусиль, для того щоб донести правду про Україну, УПА, Майдан у нашій країні і за кордоном. Але результат цієї роботи майже ніякий. От вам, наприклад, закиди, які отримую з-за кордону: «Що це у вас знову плюндрують могили загиблих червоноармійців, перейменовують вулиці героїв ВВВ, руйнують єврейські цвинтарі, намагаються відмінити День Перемоги, а в центрі Києва кричать: «Жиди!»? Це все бандерівці!». І спробуй їм після цього доведи, що бандерівці так само воювали проти нацистів; що ці крикуни – барани і провокатори; що в нас, хоча й брутальна, але не фашистська влада.

І ще один яскравий приклад – Надія Савченко. Не так уже багато добра вона зробила для України, не так уже багато вистраждала (невже більше мене?), щоб бути Героєм України і державною діячкою. Та справа не в цьому. В мене немає жодних сумнівів у її щирій любові до України і бажанні зробити щось добре; у чомусь ми з нею майже однодумці. Але так само в мене немає жодного сумніву в тому, що вона дура і цією дурістю наносить Україні велику шкоду. Не назвав би мудрими і наших відомих професійних патріотів Дмитра Корчинського, Миколу Коханівського, Ігоря Мірошниченка та багатьох інших.

А тепер до тих, хто намагається заперечити Перемогу нашого народу у Великій Вітчизняній війні, перешкодити її відзначенню, змінити назву. Адже хто хоче, нехай відзначає також Перемогу й у Другій світовій війні, тобто 2 вересня. Нехай заглушать свій біль і свої образи ті, для кого День Перемоги приніс багато страждань, і не псують настрій тим, для кого це дуже важливо, бо і без них гірко. Не віддамо нашу Перемогу нікому, як свого часу віддали історію Київської Русі, і не продамо її. Віддамо шану всім, незалежно від політичних поглядів, віросповідання, національності, хто загинув у боротьбі за Незалежність і Свободу України, за Перемогу!

Слава Україні! Героям Слава!

Переглядів (796) / Коментарі (40)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...