ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Блог Марка Файнера
05-02-2021 00:08

Державний аферизм чи комунальний дебілізм?

Країною ширяться комунальні бунти, що врешті-решт можуть закінчитись соціальним вибухом, який знесе не тільки діючу владу, а й державу.

Так що ж то діється? Що це – державне шахрайство чи комунальний дебілізм? Думаю, що два в одному. Адже комунальне господарство країни в усі часи було безголовим, безхазяйним, шахраюватим і безвідповідальним. У керівництві галузі десятки років знаходили притулок і годівницю бездарі, ледацюги, шахраї та злодюжки. Ще до цього часу в так званих ЖРЕПах чи то нелегітимних управляючих компаніях можна зустріти працівників, які навіть на роботу не ходять, хоча й рахуються – лиш би прикупити собі трудовий стаж, потихеньку скомуніздити суспільне майно тощо. І головне те, що покриває це все влада, бо має від того можливість списувати з бюджету на так звані благоустрій і ремонти мільйонні кошти, влаштовувати на посади своїх лакеїв і стукачів.

Але якщо ви думаєте, що в комунальному господарстві немає своїх бариг і «смотрящих», то глибоко помиляєтесь.

Почнемо з організації самої галузі, яка в структурі державного управління офіційно зненацька зникла. Якщо в совєтські часи в країні працювало п’ять будівельних міністерств, які ледве справлялися з поставленими задачами, то сьогодні ми не маємо жодного, як і міністерства комунального господарства чи хоча б приставки до міністерства будівництва. Нині це звичайний департамент у міністерстві РОЗГРОМУ (так називають міністерство розвитку громад і територій), яке за своїм статусом і кадровим складом нездатне ані до розробки стратегії розвитку, ані до методичного і правового забезпечення, ані до державного управління, ані до упередження руйнувань і аварій будівель та споруд. Мабуть, така безгосподарність і вакханалія вигідні комусь, хтось має від того зиск. Думаю, що в першу чергу це чиновники органів місцевого самоврядування, міністерства та всі, хто присмоктався до того мотлоху, що залишився від потужних інженерних мереж, відносно надійних будівель і споруд, високо-кваліфікованих сантехніків, енергетиків, асенізаторів. Не оминули можливість відірвати свій шматок і наші депутати, які практично нічого не роблять для забезпечення життєздатності господарства, а тільки узаконюють шахрайські забаганки та схеми олігархів і бариг від галузі.

Почнемо з ресурсів, якими оперує комунальне господарство. Ну, хоча б ті ж природний газ, вода, тепло, інженерні мережі, власниками яких є наші громадяни і за використання яких вони мають оплачувати витрати на обслуговування і модернізацію. А це в порівнянні з діючими тарифами – копійки. Подібне і з вугіллям. Звичайно, нашим олігархам, які прибрали собі до рук майже всю енергетику, вигідніше «не паритись» і використовувати для ТЕС дорогий високоякісний антрацит (та ще з прибутком і відкатами). Все одно населення відшкодує. А величезні запаси вітчизняного високозольного вугілля і торфу – це що – не паливо? Навіть кізяки, якими можна було б обігрівати тваринницькі приміщення? (І Кабмін теж – висерами власного виробництва. До речі, пропоную цікаву тему дисертації – «Дослідження теплотворної здатності висерів органів державної влади»). Можливо, сьогодні воно непридатне для високопотужних теплогенеруючих підприємств, але цілком ефективне для невеличких котелень, отримання газових сумішей, та й відходи можна використовувати для виробництва будівельних матеріалів і добрив.

Та кому це все потрібно, це лайно (так вони називають низькокалорійне паливо), якщо є інші, простіші й узаконені, способи отримання величезних баришів. А те, що для населення все це – дороге задоволення, то витримають: «продадуть собаку»; а не заплатять, то, за нинішніми шахрайськими законами, позбудуться машини, квартири. До речі, Чаушеску розстріляли не за диктаторське правління, а за те, що примушував людей до незаконних платежів. Не завадило б це врахувати нашим керманичам і суддям.

А щоб виглядало все це законним, і не здавалось людям, що їх по-чорному обкрадають, придумали таку примітивну схему. Не скажуть же вони вам: «Плати за свій газ, за своє вугілля, за свою воду і за свої інженерні мережі»! Тому зробили такий обхідний маневр: обклали добувні компанії величезними податками для використання народних ресурсів, які потім ті автоматично включають нам у ціни на газ, тепло, воду і, в кінцевому рахунку, наповнюють кишені бариг. І весь цей ґешефт пояснюють людям ринковими цінами.

Але кожна грамотна людина може легко розібратися, що всі ці ресурси не є товаром (зі Смітом і Марксом сперечатись не збираюсь), а продуктом власного виробництва для власного споживання. От, уявіть собі, що ваша родина засадила ділянку поля картоплею, а для обслуги і збирання врожаю ви залучили інших працівників. А тепер ці працівники встановлюють вам ринкову ціну за вашу ж картоплю.

Ринковими можуть бути оплата робочої сили, обслуги, а не самого продукту. Та й ціна на товар визначається ще можливостями і побажанням попиту. Наприклад, нашому відомому вченому в нас же за одну академічну годину лекції держава платить 20 євро, а в Європі – 200 євро; медсестрі, вчителю школи у нас – 200 євро на місяць, а в Європі – 2000 євро. Так що ще скажете людям про товар і ринок, наші керманичі, великі економісти, какадеміки і проФФесори?

Та й, врешті-решт, я не звинувачую в усьому цьому олігархів, так як вони роблять те, що мають робити бізнесмени. Скажіть, будь ласка, хіба ви відмовились би придбати перспективний об’єкт за 10 тисяч доларів, ринкова вартість якого 1 млн, чи від непомірного підвищення свого доходу? Але при цьому стільки ж ($10000) треба було б заплатити посередникові-чиновнику. От чому в руках кількох десятків бариг опинилася майже вся власність народу. Так хто ж у цьому винен? Олігархи чи можновладці (в т.ч. наші дермократи і поцріоти)?

Не звинувачую в усьому цьому наших високопосадовців і депутатів. Адже не винні вони в тім, що є недоробками, недоносками і недоучками. Можливо, в них були такі батьки й учителі? Тож винні ми самі, які легковажно обрали їх на високі посади.

А тепер розглянемо сам розподіл комунальних послуг. Звичайно ж, ні про які послуги, виконані без індивідуальних договорів, обліку, мова йти не може. Але влада робить вигляд, що все це не помічає, хоча в законі про ЖКП ясно сказано, що послуги виконуються виключно за відповідними договорами. Та чиновникам вигідніше ловити рибку в каламутній водичці. Виявляється, що платимо ми за гарячу воду і тепло (найбільш суттєва частка платежів) тільки до будинку в місці знаходження лічильника постачальника (в якому місці, і як туди доступитись, нікому не відомо; так само, як і переконатись в обсягах і якості отриманих послуг). Якими баранами при владі треба бути, щоб усій цій профанації надати статус Закону!? І мати таких тупих можновладців, звичайно, вигідно олігархам.

А скажіть мені, люди, будь ласка, чому ви в порушення Закону про ЖКП, який вимагає укладення індивідуальних договорів і обліку, сплачуєте баригам за незаконні послуги, сприяючи виводу цих грошей за кордон?

Колись один знайомий українець спитав мене: «Як могло статись, що кілька десятків поліцаїв вели на смерть тисячі євреїв, а вони навіть не обурювались і не опирались?». «Та то ж були виснажені голодом жінки, літні люди і діти, та й дехто надіявся, що ведуть їх на депортацію в Палестину» – пояснив я. А міг відповісти по-єврейськи, питанням на питання: «Як же ж воно так відбувається, що кількасот бариг ведуть державу та її народ у прірву, а він навіть серйозно не протестує?!».

Як не дослухаються наші можновладці до зойку народу – будемо мати нову УПА. І не створена вона до цього часу тільки тому, що бракує в Україні провідників, справжніх Націоналістів; що під патріотичними прапорами марширують сьогодні аферисти і комерційні шовіністи.

Отже, не допускаючи старих помилок, а в свої ряди – бариг з провокаторами, відновлюймо революційні комітети (Майдан) і створюймо Революційну варту як органи народного контролю за діяльністю влади, в т.ч. й оборони, та соціально-економічним життям країни. Гуртуймося навколо нашої давньої мети мати суверенну цивілізовану самодостатню і справедливу Державу.

А щодо тарифів, то ми ж мужики, а не базарні баби, і розмова має бути тут короткою. Списати псевдоборги з пенсіонерів і половину боргів з населення (думаю, що приблизно стільки вони у нас скомуніздили). Нездатні, не можете, не хочете – націоналізуємо всі енергопостачальні та комунальні підприємства і продамо ефективним власникам на конкурсній основі. Чи не приведе це до колапсу в енергетичній галузі? Думаю, що ні, адже розкрадається, дерибаниться і марно витрачається набагато більше. Тож – до конкретних, послідовних і системних дій!

Слава Україні!

Газета «Відродження», №5, 4.02.2020 р.

Переглядів (1278) / Коментарі (0)
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...